Отто Шнівінд

Отто Шнівінд
Otto Schniewind
Народження	14 грудня 1887(1887-12-14) Саарлуї, Рейнська провінція
Смерть	26 березня 1964(1964-03-26) (76 років) Лінц-ам-Райн, Рейнланд-Пфальц
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Кайзерліхмаріне Рейхсмаріне Крігсмаріне
Вид збройних сил	військово-морські сили
Рід військ	надводні сили
Роки служби	1907–1945
Звання	Генерал-адмірал
Формування	«Лейпціг» «Аугсбург» «Магдебург» начальник Генерального штабу Крігсмаріне
Командування	Köln
Війни / битви	Перша світова війна: Друга світова війна Битва за Атлантику (1939—1945)
Нагороди
Отто Шнівінд у Вікісховищі

Отто Шнівінд (нім. Otto Schniewind; нар. 14 грудня 1887, Саарлуї, Рейнська провінція — пом. 26 березня 1964, Лінц-ам-Райн, Рейнланд-Пфальц) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, начальник Генерального штабу Крігсмаріне, генерал-адмірал Крігсмаріне (1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1941).

3 квітня 1907 року вступив в Кайзермаріне кадетом. Пройшов підготовку у військово-морському училищі і на легкому крейсері «Лейпциг». 28 вересня 1910 отримав звання лейтенанта. З 15 листопада 1911 року — вахтовий офіцер на легкому крейсері «Аугсбург», з 20 серпня 1912 року ад'ютант і офіцер зв'язку на легкому крейсері «Магдебург».

З 1 жовтня 1913 року служив на міноносцях.

Перша світова війна

Учасник Першої світової війни, командував різними міноносцями 13-й і 14-й напівфлотілій. За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу. 17 червня 1917 року одержав звання капітан-лейтенанта. З 20 вересня 1918 командир 7-ї флотилії міноносців. 22 червня 1919 року інтернований і звільнений тільки в кінці січня 1920 року.

міжвоєнна служба

20 квітня 1920 року прийнято на службу на флот, командиром роти 2-й морський бригади. З 15 серпня 1920 року прапор-лейтенант 4-ї флотилії і командир тральщика М-133, c 19 грудня того ж року — 2-й офіцер Адмірал-штабу в штабі військово-морської станції «Нордзе».

З 1 січня 1925 по 22 вересня 1926 року — ад'ютант імперського військового міністра. З 23 вересня 1926 командував 4-й напівфлотіліей, з 26 вересня 1928 року — 2-й флотилією міноносців. З 7 жовтня 1930 року 1-й офіцер Адмірал-штабу в штабі флоту.

З 28 вересня 1932 по 19 лютого 1934 командував легким крейсером «Кельн».

З 27 вересня 1934 по 19 жовтня 1937 року — начальник штабу флоту. З 20 жовтня 1937 року начальник Адміністративного управління Верховного командування ВМС (ОКМ).

Друга світова війна

З 31 жовтня 1938 по 22 серпня 1939 року начальник Командного управління ОКМ і начальник Штабу керівництва морської війною. Керував розробкою планів морської війни, в тому числі планом ОКМ із захоплення Норвегії.

Найближчий співробітник адмірала Еріха Редера, користувався його незмінною підтримкою. 21 квітня 1940 нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

З 12 червня 1941 командувач флотом. Одночасно с 2 березня 1943 року стало командувачем групою ВМС «Північ».

31 липня 1944 переведений в резерв фюрера, а 30 квітня 1945 звільнений у відставку. 8 травня 1945 року заарештований британською владою. Притягнутий до 12-му процесу Американського військового трибуналу в Нюрнберзі у справі ОКВ, але був виправданий та 30 жовтня 1948 року звільнений.

У 1949-52 роках керівник військово-морської історичної команди в Бремерхафені.

• Залізний хрест
  • 2-го класу
  • 1-го класу (17 листопада 1917)
• Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
  • 2-го класу із застібкою «Перед ворогом»
  • 1-го класу (14 серпня 1918)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (27 грудня 1934)
• Орден Меча, командорський хрест (Швеція; 26 червня 1936)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936) — отримав 4 нагороди одночасно.
• Орден Корони Італії, великий офіцерський хрест (23 вересня 1938)
• Почесний знак Німецького Червоного Хреста 1-го класу (20 квітня 1939)
• Орден морських заслуг (Іспанія), білий дивізіон (21 серпня 1939)
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу (29 вересня 1939) — отримав 2 нагороди одночасно.
• Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року» (26 жовтня 1939)
• Орден Святого Савви 2-го класу (Королівство Югославія; 15 листопада 1939)
• Лицарський хрест Залізного хреста (21 квітня 1940)
• Орден Священного скарбу 1-го класу (Японська імперія; 26 вересня 1942)
• Нагрудний знак флоту (30 липня 1944)

• Командування Крігсмаріне «Захід»
• Військово-морська база в Північному морі
• Еріх Топп
• Отто Гормель
• Губерт Шмундт
• Герберт Вольфарт

• Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.(рос.)
• Dieter Hartwig: Generaladmiral Wilhelm Marschall. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Band 1, Primus Verlag, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-083-2, Seite 162—170
• Helmut Pemsel: Biographisches Lexikon zur Seekriegsgeschichte. Seehelden von der Antike bis zur Gegenwart. Bernard & Graefe, Koblenz 1985
• Dörr, Manfred (1996) (in German). Die Ritterkreuzträger der Überwasserstreitkräfte der Kriegsmarine—Band 2:L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio Verlag. ISBN 3-7648-2497-2.

• Schniewind, Otto. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
• Generaladmiral Otto Schniewind. на geocities.com. Архів оригіналу за 28 березня 2013. Процитовано 5 лютого 2013. (англ.)
• Organization of the Kriegsmarine
• Otto Schniewind
• Schniewind, Otto — нагороди генерал-адмірала О.Шнівінда(англ.)
• Фотографії і нагороди Шнівінда.

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.