Рольф Карльс

Рольф Карльс
Rolf Carls
Народження	29 травня 1885(1885-05-29) Росток, Мекленбург-Шверін
Смерть	15 квітня 1945(1945-04-15) (59 років) Бад-Ольдесло, Шлезвіг-Гольштейн загиблий у бою
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Кайзерліхмарине Рейхсмаріне Крігсмаріне
Вид збройних сил	військово-морські сили
Рід військ	підводні сили надводні сили
Роки служби	1903–1943
Звання	Генерал-адмірал
Формування	SMS Штейн SMS Таку SMS Фюрст Бісмарк SMS Бреслау
Командування	SM U 9 SM U 124 SMS Гессен
Війни / битви	Перша світова війна Друга світова війна
Нагороди
Рольф Карльс у Вікісховищі

Рольф Карльс (нім. Rolf Carls; 29 травня 1885, Росток — 15 квітня 1945, Бад-Ольдесло, Шлезвіг-Гольштейн) — німецький воєначальник, генерал-адмірал Крігсмаріне (1940). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

1 травня 1903 року вступив в Кайзерліхмаріне кадетом. Закінчив військово-морське училище зі спеціальним курсом. У 1905 році служив на кораблях Східно-азійської ескадри. З листопада 1905 року служив на надводних кораблях. 28 вересня 1906 отримав звання лейтенанта.

Учасник 1-ї світової війни. З 13 травня 1914 року артилерійський офіцер легкого крейсера «Бреслау», брав участь у військових діях на Чорному морі.

З 16 січня 1917 року 3-й артилерійський офіцер лінійного корабля «Кеніг». У квітні - червні 1917 пройшов підготовку для плавання на підводних човнах.

З 1 липня 1917 року викладач школи на броненосних крейсера «Імператриця Августа».

З 31 травня 1918 командир підводного човна U-9, з 21 липня по 1 грудня 1918 року - U-124.

Після демобілізації залишений у флоті. З 9 лютого 1919 командир 8-го морського артилерійського батальйону, з 16 березня 1919 року в розпорядженні інспектора підводного флоту, з 9 квітня 1919 командир 3-й морський бригади, з 1 липня 1920 командир 5-го батальйону берегової оборони, з 8 жовтня 1923 року - 1-й артилерійський офіцер лінійного корабля «Ганновер».

10 вересня 1925 року призначений директором Імперської морської служби в Кенігсберзі. 18 березня 1927 переведений до Департаменту флоту Морського управління, з 5 жовтня 1928 року - начальник Департаменту бойової підготовки.

З 1 жовтня 1930 року - начальник штабу Морського управління, один з найближчих помічників Еріха Редера.

З 29 вересня 1934 по 30 вересня 1936 року - командувач лінійними кораблями.

Здійснював вище командування німецьким флотом під час Громадянської війни в Іспанії в 1936-1937, був одночасно командувачем ВМС в Іспанії (24 липня - 26 серпня, 5 жовтня - 13 листопада 1936 року, 3 серпня - 7 вересня 1937 року).

З 1 жовтня по 23 листопада 1936 року - командувач броненосними силами.

З 1 січня 1937 по 17 червня 1938 року - командувач флотом.

З 1 листопада 1938 року начальник військово-морської станції «Остзеє», з 31 жовтня 1939 року - командувач групою ВМС «Схід» (з 10 серпня 1940 року - «Північ»).

Один з головних ініціаторів захоплення Норвегії та її військово-морських баз. Саме Карльс переконав Редера в необхідності цієї операції.

У травні 1941, після загибелі командувача флотом адмірала Гюнтера Лют'єнса, Карльс, не залишаючи командування групою ВМС, очолював флот до призначення Отто Шнівінда.

Був одним з найвпливовіших адміралів німецького ВМФ. Після відставки в січні 1943 року Редер назвав Карльса і Карла Деніца своїми можливими наступниками. Карльс користувався величезною повагою серед моряків і отримав серед них прізвисько «морський цар». Але вибір припав на Деніца.

2 березня 1943 року Карльс був звільнений з усіх посад і зарахований у розпорядження головнокомандуючого ВМФ, а 31 травня 1943 відправлений у відставку.

Загинув під час авіанальоту союзної авіації.

• Орден Корони (Пруссія) 4-го класу (19 вересня 1912)
• Залізний хрест
  • 2-го класу
  • 1-го класу (19 травня 1915)
• Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
  • 2-го класу (25 травня 1915)
  • 1-го класу (4 листопада 1916)
• Військова медаль (Османська імперія) (12 серпня 1915)
• Срібна медаль «Імтияз» з шаблями (Османська імперія)
• Орден «Османіє» 4-го класу з шаблями (лютий 1917)
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років)

• Сілезький Орел 2-го і 1-го ступеня (27 січня 1920) — отримав 2 нагороди одночасно.
• Хрест Левенфельда (31 травня 1920)
• Орден «За військові заслуги» (Болгарія) 2-го ступеня (червень 1934)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (24 грудня 1934)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936) — отримав 4 нагороди одночасно.
• Орден Медауйя, великий хрест (Іспанське Марокко; 5 квітня 1938)
• Орден Заслуг (Угорщина), великий хрест (20 серпня 1938)
• Орден Білої троянди (Фінляндія), великий хрест (1938)
• Медаль «За Іспанську кампанію» (Іспанія)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» (22 травня 1939)
• Іспанський хрест в золоті з мечами (6 червня 1939)
• Орден морських заслуг (Іспанія), великий хрест білого дивізіону (25 серпня 1939)

• Орден Корони (Югославія) 1-го ступеня (16 листопада 1939)
• Золота медаль міста Аліканте (Іспанія; 31 грудня 1939)
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу (1940)
• Відзначений у Вермахтберіхт (10 квітня 1940)
• Лицарський хрест Залізного хреста (14 червня 1940)
• Орден Корони Італії, великий хрест (11 березня 1941)
• Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами та зіркою (Фінляндія; 25 березня 1942)
• Німецький хрест в золоті (28 лютого 1943)

• Оскар Кумметц
• Гюнтер Гузе
• Отто Гормель
• Теодор Кранке
• Карл Віцелль
• Губерт Шмундт
• Ганс-Георг фон Фрідебург

• Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 1, 1. September 1939 bis 31. Dezember 1941 (in German). München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3.
• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
• Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 3-931533-45-X.
• Range, Clemens (1974). Die Ritterkreuzträger der Kriegsmarine. Stuttgart, Germany: Motorbuch Verlag. ISBN 3-87943-355-0.
• Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.(рос.)
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9

• Generaladmiral Rolf Carls. на geocities.com. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 18 січня 2013. (англ.)
• Generaladmiral Rolf Carls
• Ritterkreuzträger Rolf Carls Generaladmiral. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 18 січня 2013. (нім.)
• Rolf Carls. на uboat.net. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 18 січня 2013. (англ.)
• Carls, Rolf — нагороди генерал-адмірала Карльса (англ.)
• Organization of the Kriegsmarine
• Фотографії і нагороди Карльса.

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.