|
Ервін Єнеке
Ервін Єнеке (нім. Erwin Jaenecke; 22 квітня 1890, Фререн, Ганновер — 3 липня 1960, Кельн) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник Вермахту (1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1942). Біографія27 березня 1911 року набрав 10-й (Ганноверський) інженерний батальйон. У складі 10-го батальйону взяв участь у Першій світовій війні: з 23 липня 1915 командир 5-ї роти, з 3 березня 1916 року ад'ютант батальйону, з 23 липня 1916 року знову командир 5-ї роти. З 9 грудня 1917 року ордонанс-офіцер у штабі 19-ї піхотної дивізії. З 29 серпня до 16 грудня 1918 года 2-й офіцер Генштабу в штабі 26-ї резервної дивізії. Після капітуляції кайзерівської армії залишився в рейхсвері, де служив на різних інженерних посадах. Учасник громадянської війни в Іспанії з липня 1936 по листопад 1938 року. З 1936 року начальник штабу «W», який відав справами легіону «Кондор». З 1938 року начальник штабу інспекції укріплень. Друга світова війнаЗ початком війни знову переведений в польові інженерні війська, призначений обер-квартирмейстером штабу 8-ї армії. Учасник Польської і Французької кампаній. З 1 травня 1940 по 31 січня 1942 року служив обер-квартирмейстером командування вермахту в Бельгії і Північної Франції. Одночасно з 1 листопада 1941 року включений в головне командування вермахту на Заході. З лютого 1942 року — командир 389-ї піхотної дивізії. У травні того ж року дивізія була включена до складу 6-ї польової армії на Східному фронті, яка брала участь в Харківській операції і в подальшому наступі на Сталінград. У вересні 1942 року призначений командиром 4-го армійського корпусу, офіційно затверджений на посаді 1 листопада, одночасно проведений в генерали інженерних військ. Після оточення радянськими військами наполягав на здійсненні прориву. У січні 1943 року був поранений шрапнеллю (за іншими даними — симулював поранення) і 22 січня евакуйований зі Сталінградського котла через поранення. З 1 квітня 1943 року —командир 82-го армійського корпусу у Франції. 1 червня 1943 року призначений командувачем 17-ї польової армії і одночасно з листопада 1943 року командувачем військами вермахту в Криму і на Кавказі. Діяльність в Криму1 травня 1944 року замінений генералом Карлом Альмендінгером і відправлений в командний резерв. Після знищення 17-ї армії за наказом А. Гітлера відданий під військовий трибунал, який повинен був з'ясувати, чи зробив Єнеке все від нього залежне для порятунку армії, але трибунал так і не відбувся. У січні 1945 року направив особисто А. Гітлеру листа, в якому змалював в деталях катастрофічне становище Німеччини, за що 31 січня 1945 року наказом фюрера був виключений зі списків вермахту. Після Другої світової війни11 червня 1945 року ув'язнений радянськими військами в Нідершені. В ході слідства і суду утримувався в Севастопольській в'язниці. 23 листопада 1947 засуджений військовим трибуналом Чорноморського флоту до 25 років ув'язнення в таборах. 12 жовтня 1955 був переданий властям ФРН як неамністованний злочинець і звільнений. Жив в Кельні, де і помер 3 липня 1960 року. НагородиВійськова кар'єра
Див. такожЛітература
Посилання
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
