Лотар Рендуліч

Лотар Рендуліч
Lothar Rendulic
Народження	23 листопада 1887(1887-11-23) Вінер-Нойштадт, Нижня Австрія[1]
Смерть	17 липня 1971(1971-07-17) (83 роки) Ефердінг, Верхня Австрія, Австрія[1]
Країна	Австро-Угорщина  Австрія  Третій Рейх
Рід військ	Сухопутні війська
Освіта	Терезіанська академія[2] і Віденський університет[2]
Роки служби	1910–1945
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і Austrian National Socialismd[2]
Звання	Генерал-полковник
Командування	2-а танкова армія, Армія «Норвегія», Група армій «Курляндія», 20-а гірська армія і Група армій «Північ»
Війни / битви	Перша світова війна Друга світова війна
Інше	автор книги Управління військами
Автограф
Нагороди
Лотар Рендуліч у Вікісховищі

Ло́тар Ре́ндуліч (нім. Lothar Rendulic; нар. 23 листопада 1887, Вінер-Нойштадт, Австро-Угорщина — пом. 17 липня 1971, Ефердінг, Австрія) — австрійський та німецький воєначальник хорватського походження, генерал-полковник (з 1 квітня 1944 року), доктор права.

Військову кар'єру розпочав у 1910 році в Австро-Угорщині в чині лейтенанта. Був учасником Першої світової війни. Після її закінчення вступив в австрійську армію. Виступав активним прихильником об'єднання Німеччини і Австрії. З 1932 року брав участь у діяльності Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини. В 1933 році Рендуліч отримав звання полковника та з 1935 по 1938 рік командував моторизованою бригадою австрійської армії. Після аншлюсу 1 квітня 1938 року переведений на службу у Вермахт і призначений начальником штабу 17-го армійського корпуса у Відень (потім Лінц). З 15 червня 1940 року — командир 14-ї піхотної дивізії. Брав участь у Французькій кампанії.

5 жовтня 1940 одержав у командування 52-гу піхотну дивізію, з якою у складі 2-ї армії воював у СРСР. Брав участь у боях під Бобруйськом, Рогачовим, Брянськом. 6 березня 1942 року нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. 1 листопада 1942 року Лотара Рендуліча призначено командиром 35-го армійського корпуса в складі 2-ї танкової армії. Частини Рендуліча здійснювали оборону Орловського виступу.

З 15 квітня 1943 року Рендуліч, на посаді командувача 2-ї танкової армії, керував її перекиданням з радянсько-німецького фронту на Балкани. Вів бої з частинами Народно-визвольної армії Югославії. 15 серпня 1943 року нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста.

Після загибелі генерала Едуарда Дітля, 25 червня 1944 року Лотар фон Рендуліч був призначений командувачем 20-ї гірської армії, об'єднавши під своїм командуванням всі німецькі війська у Фінляндії та на півночі Норвегії.

З 15 січня 1945 року — командувач групою армій «Курляндія». 18 січня нагороджений Лицарським хрестом з дубовими листям і мечами. З 25 січня по 11 березня 1945 року Рендуліч командував групою армій «Північ», створеної із групи армій «Центр». З 10 березня 1945 року — знову командувач групою армій «Курляндія».

Після великої поразки групи армій «Південь» в Угорщині 7 квітня 1945 року прийняв командування цією групою армій (з травня 1945 — група армій «Австрія»). Разом з генерал-фельдмаршалом Фердинандом Шернером Рендуліч був одним з тих командувачів, що не припинили опір радянським військам після одержання звістки про капітуляцію Німеччини. Вивів свої війська з радянсько-німецького фронту і здався американцям.

19 лютого 1948 року військовим трибуналом у Нюрнберзі засуджений до 20 років тюремного ув'язнення. В 1951 році строк ув'язнення скоротили до десяти років позбавлення волі. В кінці того ж року Рендуліча було звільнено після того, як провів у в'язниці шість років. Після звільнення Лотар Рендуліч повернувся до Австрії і почав займатися літературною працею: писав статті та книги в яких розглядав досвід Другої світової війни та Німецько-радянської війни і перспективи подальшого військового протистояння з СРСР.

• Лейтенант (8 серпня 1910)
• Обер-лейтенант (4 серпня 1914)
• Гауптман (1 травня 1917)
• Майор (1925)
• Оберст-лейтенант Генштабу (1929)
• Оберст (1933)
• Оберст Генштабу (1 квітня 1938)
• Генерал-майор (1 грудня 1939)
• Генерал-лейтенант (1 грудня 1941)
• Генерал піхоти (1 грудня 1942)
• Генерал-полковник (1 квітня 1944)

• Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою і мечами — нагороджений двічі.
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Бронзова і срібна медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами
• Військовий Хрест Карла
• Медаль «За поранення» (Австро-Угорщина) з однією смугою
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Залізний хрест
  • 2-го класу (20 вересня 1939)
  • 1-го класу (10 жовтня 1939)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Німецький хрест в золоті (26 грудня 1941)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
  • Лицарський хрест (6 березня 1942)
  • Дубове листя (№ 271; 15 серпня 1943)
  • Мечі (№ 122; 18 січня 1945)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Лапландський щит
• 4 рази відзначений у Вермахтберіхт (6 червня 1944, 28 грудня 1944, 14 березня 1945 і 9 травня 1945)
• Золотий партійний знак НСДАП (17 або 19 вересня 1944)
• Нарукавна стрічка «Курляндія»

• 
  Рендуліч (праворуч) і Карл Вайзенбергер (літо 1944).
• 
  Рендуліч під час Нюрнберзького процесу (1948).
• 
  Рендуліч під час Нюрнберзького процесу (1948).

• Едуард Дітль
• Друга світова війна
• Третій Рейх

• Gekämpft, gesiegt, geschlagen, 1952
• Glasenbach — Nürnberg — Landsberg. Ein Soldatenschicksal nach dem Krieg, 1953
• Gefährliche Grenzen der Politik, 1954
• Die unheimlichen Waffen: Atomraketen über uns. Lenkwaffen, Raketengeschosse, Atombomben, 1957
• Weder Krieg noch Frieden. Eine Frage an die Macht, 1961
• Soldat in stürzenden Reichen, 1965
• Grundlagen militärischer Führung, 1967

• Peter Stockert: Soldat aus Leidenschaft, DMZ, Heft 93, 2013, S. 12–15
• Prominente ohne Maske, FZ-Verlag, 1986, ISBN 3924309019
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, S. 623, ISBN 978-3-938845-17-2
• Klaus D. Patzwall: Das Goldene Parteiabzeichen und seine Verleihungen ehrenhalber 1934—1944, Studien der Geschichte der Auszeichnungen, Band 4, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt 2004, S. 13, ISBN 3-931533-50-6

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лотар Рендуліч

• Хронос — Лотар Рендулич [Архівовано 2 грудня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• Rendulic, Lothar — нагороди генерал-полковника Рендуліча (англ.)