|
13-та танкова дивізія (Третій Рейх)
13-та танкова дивізія (нім. 13. Panzer-Division) — танкова дивізія Вермахту в роки Другої світової війни, що була переформована з 13-ї моторизованої дивізії.  Участь дивізії у бойових діях на території України13-та танкова дивізія Вермахту 1941 року під командуванням генерал-лейтенанта Вальтера Дюверта (нім. Walther Düvert) брала надзвичайно активну участь у бойових діях на території України, зокрема у цьому році двічі брала участь у штурмі Києва. В першій декаді липня 1941 року повз уманський котел швидко просунулися в напрямку до Білої Церкви дві танкові дивізії Вермахту — 13-та та 14-та. Вони рухалися одна за одною, і 13 липня розвідка 13-ї дивізії підійшла до р. Ірпінь, але просунутися далі не змогла, оскільки заплава річки на той час становила суцільне болото. З півдня і заходу до Києва вели три шляхи: Житомирський, Одеський та Обухівський. Але німецька розвідка пробилася до р. Ірпінь досить оригінально — вздовж залізниці, і хоча там існували побудовані ще у 30-х роках оборонні споруди Київського укріпрайону вони не були оснащені важким озброєнням, а тільки кулеметами «Максим», тому заподіяти великої шкоди легким танкам розвідки не змогли. Того ж дня інша танкова колона 13-ї дивізії через Кагарлик, Обухів та села Підгірці, Ходосівка, Лісники та Пирогів вийшли до околиці Києва — Корчуватого, де було захоплено радянський бронепотяг. Просунутися далі по вулиці Великій Китаївській (зараз проспект Науки) підрозділи дивізії не змогли, оскільки ця вулиця була перекопана протитанковими ровами та мала інші протитанкові перешкоди і становила суцільну лінію оборони. Тому розвідка дивізії на легких танках, мотоциклах та бронетранспортерах пішла через селище Мишоловку, а далі через заболочену місцину та Голосіївський ліс у напрямку госпдвору сільськогосподарської академії. Там їх зустріли 5-та, 6-та та 212-та повітряно-десантні бригади, 147-ма та 284-та стрілецькі дивізії, а також понад дві тисячі ополченців — ненавчених і неозброєних студентів та викладачів сільськогосподарської академії. Бої точилися майже три дні. Все ополчення загинуло. В цей момент німецькі підрозділи отримали наказ про залишення позицій із тактичних міркувань тому, що в районі Богуслава вздовж р. Рось радянськими військами був завданий контрудар, по суті в тил і фланг танкової групи. Крім того, німці настільки відірвалися від власних баз постачання, що в них закінчилося пальне, набої та продовольство. Вони були вимушені повернутися на рубіж Білої Церкви де і знаходилися до початку другого штурму Києва у серпні 1941 року. КомандуванняКомандири
Див. також
Література
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}