Share to:

 

Евени

Евени
эвэсэл
Кількість19,2 тис. чол.
АреалРосія:19 071 чол. (2002)
   [1]
Україна:104 чол. (2001)
Близькі доЕвенки, інші Тунгусо-манчжури
Входить дотунгусо-маньчжурські народи
МоваРосійська мова, евенська мова
РелігіяПравослав'я, також поширені елементи Шаманізму, Анімізму

Евени (самоназва — эвэсэл, застаріла назва — ламути) — корінний, малочисельний народ Сибіру. Близькі до евенків, належать до тунгусо-манчжурської мовної групи.

Історія

Розселення тунгуських племен, що були предками для евенів і евенків з району озера Байкал по Східному Сибіру до Якутії, Чукотки і Камчатки почалося в 1-му тис. н. е. В процесі розселення евени включили частину юкагірів і коряків. Але в подальшому при розселенні предків якутів евени були частково асимільовані ними. Під впливом якутської мови сформувався західний діалект евенської мови. З приходом росіян і початку контактів з ними в XVII столітті евени зазнавали їх сильного впливу. З 20-х років ХХ ст. більшість евенів переходять до осідлості, серед них починає масово поширюватись російсько-евенська двомовність. У 1924–1925 роках південну частину території розселення евенів контролювала Тунгуська республіка, у 1930–1934 роках існував Охотсько-Евенський національний округ. Окрім нього у перше десятиліття радянської влади було створено декілька евенських районів у Якутії та на Камчатці (Бистринський район).

Розселення

Частка евенського населення району у загальній чисельності евенів в РФ

Чисельність за даними Всеросійського перепису населення 2002 року — 19 071 осіб. Існує тенденція до її зростання, у 1989 році їх було 17,2 тисяч. Живуть локальними групами в Якутії (11 657 осіб), Магаданській області (2 527 осіб), Чукотському автономному окрузі (1 407 осіб), Камчатськім краї (2 530 осіб) і Охотському районі Хабаровського краю (1 272 осіб)[1].

Мова

Головна стаття: Евенська мова

Говорять на евенській мові тунгусо-манчжурської мовної групи, алтайської родини мов. Дуже поширеною є російська мова, якою володіють практично всі евени. Евенською мовою послуговуються в основному представники старшого покоління, рідше середнього, серед молоді рівень знання рідної мови низький. Її в основному знають діти з багатодітних сімей в національних селищах або оленярських бригад.

Писеменість створена в 1932 році на латинській графічній основі, з 1937 — на основі російської абетки. До 1959 року в абетку вносились зміни. При цьому на практиці тривалий час для друк евенських текстів використовувались російська і якутська абетки. З кінця 1980-х — початку 1990-х років в всі евенські видання випускаються на єдиній графічній основі, затвердженій 1959 року.

Традиційні суспільні відносини

Для евенів характерна мала сім'я. Існували патрілінійні екзогамні роди: Кукуюн, Мямяль, Дойда, Долган, Уяган, Дутки, Деллянкин та інші, що в свою чергу розділялися на територіальні підрозділи на чолі з виборними старостами, що представляли рід перед адміністрацією. Одне стійбище утворювали кілька споріднених і неспоріднених сімей. Шлюб супроводжувався сплатою калиму. Зустрічалось багатоженство, заручини малолітніх. Дружину могли брати в будь-якому роді, окрім власного, але перевага віддавалася роду матері. Був поширений звичай взаємодопомоги (німат), що зобов'язує мисливця віддавати частину здобичі сусідові.

Див. також

Виноски

  1. Асоціація корінних народів півночі Росії. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 24 вересня 2019.


Kembali kehalaman sebelumnya