Трухмени

Трухме́ни (туркм. ставропол түркменлери, інакше ставропольські туркмени, трухмяни, самоназва — туркмен) — етнографіча та субетнічна група у складі туркменів на Північному Кавказі.

Розселення

Мусульманське населення Ставропілля поєднує корінних трухменів та ногайців із переселенцями з Дагестану та інших республік

Трухмени проживаюють у північно-східній частині Ставропольського краю (Туркменський і північ Нефтекумського районів) Російської Федерації. Традиційно трухменів, як під час перепису населення Росії 2002 року, зараховують до туркменів. Згідно з його даними у Ставропольському краї проживало 13,9 тис. туркменів (трухменів).

Мова

Мова трухменів є діалектом туркменської мови, з помітним впливом мови ногайців, з кочів'ями яких межували трухменські.

Історія

Пращури трухменів були переселені калмиками на Північний Кавказ наприкінці XVII — на початку XVIII століть з півострову Мангишлак. У культурі і побуті трухменів попри туркменську основу багато від народів-сусідів Північного Кавказу. Поділяються на три племені (тайпи): союнаджі, ігдир, човдур^[1].

У 1825 році утворене Туркменське приставство, у 1917 році — Туркменський повіт. У 1917 році трухмени увійшли до складу Союзу об'єднаних горців, який у 1918 році проголосив Горську республіку. Представляв їх у Союзі Ніязікеєв Ереджей Алі.

У перші роки радянської влади трухмени піддавалися грабункам сусідніх селян як «ворожа нація», через що народ був поставлений на межу виживання^[1].

У 1925 році був створений Туркменський національний район Ставропілля. Статус національного був знятий у 1930-х роках, у 1956 році район було розформовано, у 1970 — відновлено. У 1927 році була здійснена спроба сконцентрувати туркменське населення навколо села Літня ставка, чого частина трухменів уникла, кочуючи у східному напрямку. У період коренізації почали діяти національні школи, у 1930-х районна газета виходила туркменською мовою. Викладання туркменської мови в школах остаточно припинилося у 1965 році^[1].

З 1990-х років діє національна організація «Ватан» (Батьківщина), налагоджені зв'язки з Туркменістаном. У 2000-ні роки туркменська мова не викладалася, видань нею у районі не існувало, проте трухмени дивилися супутникові телепередачі з Туркменістану. Незважаючи на практично повну двомовність, туркменська мова зберігається у молоді. Діють традиційні ради старійшин, спостерігається міжплеменна боротьба за владу^[1].

У наші дні серед трухменської молоді поширений виїзд на заробітки у нафтогазовидобувні регіони^[1].

Демографія

Динаміка чисельності ставропольських трухменів за 1959—2010 рр.

Рік перепису	Чисельність	Частка у населенні
1959	5 856	0,4 %
1970	8 240	0,4 %
1979	9 345	0,4 %
1989	11 133	0,5 %
2002	13 937	0,5 %
2010	15 048	0,5 %

Рідна мова туркменів Ставропольського краю за переписом 2010 р.

Туркменська — 94,9 %
Російська — 4,2 %

Населені пункти Ставропольського краю, де за переписом 2002 року трухмени становили більшість населення

Населений пункт	Район	Населення, 2002 р.	в тому числі туркменів
аул Кок-Бас	Нефтекумський район	335	99,1 %
аул Шарахалсун	Туркменський район	1554	97,9 %
аул Едельбай	Благодарненський район	1287	95,2 %
аул Махач-Аул	Нефтекумський район	319	95,0 %
аул Сабан-Антуста	Туркменський район	871	94,8 %
аул Юсуп-Кулацький	Іпатовський район	740	92,2 %
аул Башанта	Арзгірський район	415	91,6 %
аул Уллубі-Юрт	Нефтекумський район	764	89,5 %
аул Чур	Туркменський район	781	89,4 %
аул Маштак-Кулак	Туркменський район	346	84,7 %
аул Нижній Барханчак	Іпатовський район	337	84,0 %
с. Озек-Суат	Нефтекумський район	2264	72,3 %
аул Верхній Барханчак	Іпатовський район	427	54,6 %
аул Абдул-Гази	Нефтекумський район	670	52,5 %

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Ольга Брусина. ЭТНИЧЕСКАЯ ГРУППА В МНОГОНАЦИОНАЛЬНОМ ОКРУЖЕНИИ: ПОЛЕВЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ СРЕДИ ТУРКМЕН ЮГА РОССИИ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 травня 2015. Процитовано 25 вересня 2015. [Архівовано 2015-05-21 у Wayback Machine.]

Джерела, посилання і література

Фестиваль культури ставропольських туркменів (травень 2006 року): фоторепортаж (рос.)
the Turkmens (Trukhmens) of Stavropol (англ.)
Курбанов А. В. «Ставропольские туркмены. Историко-этнографические очерки.» СПб: Изд. отд. Языкового центра СПб ГУ, 1995. (рос.)
Куренов С. Некоторые историко-лингвистические сведения о северо-кавказских (ставропольских) туркменах., Известия АН ТССР 4, 1958 (рос.)
Куренов С. Особенности туркменского говора Северного Кавказа (Ставрополья). Автореферат, Ашхабад 1959 (рос.)

[brus-1] а ^б ^в ^г ^д Ольга Брусина. ЭТНИЧЕСКАЯ ГРУППА В МНОГОНАЦИОНАЛЬНОМ ОКРУЖЕНИИ: ПОЛЕВЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ СРЕДИ ТУРКМЕН ЮГА РОССИИ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 травня 2015. Процитовано 25 вересня 2015. [Архівовано 2015-05-21 у Wayback Machine.]

[1]