Гекатонхейри
Гекатонхе́йри (грец. Εκατόγχειρες; від εκατόν — «сто», χειρ — «рука») — у давньогрецькій міфології — сторукі п'ятдесятиголові велетні, уособлення хтонічних сил. Гекатонхейри у міфахЗа Гесіодом, ці істоти були синами Урана й Геї. Уран зненавидів гекатонхейрів за їхню величезну силу і щойно кожен з них, Бріарей, Котт і Гієс, народжувалися, ув'язнював їх під землею в Тартарі[1]. Під час війни богів на чолі із Зевсом проти титанів (титаномахії), Гея порадила визволити гекатонхейрів. Зевс задобрив велетнів їжею богів, амбросією і нектаром, після чого велетні приєдналися до нього і забезпечили перемогу[2]. Після війни Котт і Гієс викликалися стерегти скинутих до Тартару титанів, оселившись біля воріт туди в глибинах океану. Бріарею ж Посейдон віддав у дружини свою дочку Кімополею[3]. Пізніше гекатонхейр Егеон прийшов на допомогу Зевсу, коли той покликав сторуких велетнів для боротьби проти гігантів[4]. Бріарей також відзначився в тому, що звільнив Зевса, коли за намовою Гери інші боги-олімпійці зв'язали його та стали ділити владу[5]. Трактування образуЕвгемерична традиція пояснює, що воїни Котт і Бріарей жили в місті Гекатонхейрія, тому й називаються гекатонхейрами, і прийшли колись на допомогу Олімпії[6]. Англійський філолог Мартін Вест запропонував, що гекатонхейри — це істоти первісно водного походження, демонізовані поліпи, втілення моря та його неконтрольованої сили[7]. Примітки
Див. такожЛітература
Посилання
|