|
Мойри
Мо́йри (грец. Μοῖραι, латинізований запис Moirai; від moira — «частка», «доля») — у давньогрецькій міфології — богині долі і призначення людей та богів. Дочки богині ночі Нікс (за іншою версією — Зевса й Феміди, за Платоном — дочки божества неминучості Ананке): Клото, Лахесіс, Атропа (Атропос). Римляни звали мойр парками. У сучасній мові слово «мойра» («парка») також уживається як синонім слова доля. Мойри в міфологіїМойри були трьома сестрами, охоронницями ладу у всесвіті та в стосунках між людьми. Зображували мойр статечними жінками з кужелем, терезами, ножицями або сувоєм папірусу, на якому записані слова долі. Клото наосліп брала жереб, визначаючи ще до народження людини якою буде її доля. Вона ж подавала пряжу, в якій містилися всі події життя. Лахесіс згідно з жеребом робила нитку гладкою чи грубою, відповідно життя людини ставало щасливим чи нещасливим, людина легко жила свій вік або повсюди зазнавала нещасть. Антропа записувала все життя на сувій і перерізала нитку, в цю мить життя людини обривалося. Навіть боги не могли урятувати від смерті, якщо це суперечить долі, і сам Зевс мав у мойр свою нитку[1]. Проте за деякими згадками молоді боги вважали, що мойри не всесильні, а Аполлон навіть зумів напоїти їх до безтями, щоб врятувати свого друга Адмета від смерті[2]. За Гесіодом їх було три дочки Нікс (Ночі). Перша, в образі жінки, що пряде і уособлює собою неухильну і спокійну дію долі, друга — її випадковості, третя — невідворотність її рішень. За іншою поширеною версією (пізньої транскрипції Гесіода) вони дочки Зевса і Феміди, сестри Гір. За орфіками та Платоном — дочки Ананке, є також версія, що вони дочки Кроноса. Платон уявляв мойр як сили вищого світового порядку: вони сиділи на небі на троні, в білому вбранні, з вінками на головах і пряли під звуки гармонії сфер. Від них залежало людське життя: їх прикликали, коли народжувалася дитина, молоді приносили їм жертви в день шлюбу, а вершники складали їм обітниці перед змаганнями. Культ мойр У архаїці ім'ям мойр позначався вищий закон природи, боги ж були його виконавцями; поряд зі старогрецьким виразом Διός αἶσα, «божественне приречення», часто зустрічається вислів μοῖρα θέων. На основі цього виник окремий від інших божеств культ мойр. У Дельфах вірили, що Зевс відміряє вік людини, тому там він замінив Лахесіс. Олексій Лосєв вказує, що в епоху еллінізму з мойрами також конкурує богиня випадку Тіхе, що характеризує нестійкість і мінливість життя. Народження і смерть стояли під особливим заступництвом мойр. Вони визначали строк життя людини і момент її смерті, пильнували, щоб вона не прожила довше відведеного строку. Тому нерідко Клото зображувалася юною дівчиною, як мойра минулого, Лахесіс зрілою жінкою, як мойра теперішнього, а Антропа старою, оскільки визначала майбутнє людини — її смерть. Як дочки Ночі, мойри — сестри і союзниці Ериній, вважалися не тільки силами мороку, а й невблаганними духами помсти і кари і звідси — смерті. Уявляючись як дочки Феміди, мойри виступають богинями закономірності і порядку. Їх батько Зевс, верховний улаштовувач порядку, що спочиває на його законах (грец. Θέμιστες), називається Мойрагетом (дав.-гр. Μοιραγέτης, водій Мойр), цей епітет носив і Аполлон, як провісник розпоряджень Зевса. Мойрам молились в дні весіль. Храм мойр стояв у Коринфі. Мойри в мистецтві Мойрам присвячений LIX орфічний гімн. Ахей Еретрійський був автором трагедії «Мойри». В античному мистецтві мойри зображувалися рідко і по-різному. На грецькій вазі Франсуа в зображенні ходи богів на шлюб Пелея і Фетіди чотири мойри поміщені біля колісниці Гермеса і Маї, по зовнішності вони нічим не відрізняються від Муз, Гір і Харитина. Решта художніх зображень належить до римської імператорської епохи, коли були створені і поширені атрибути мойр — прядка, сувій, ваги. Зображувалися вони зазвичай молодими, але іноді виводилися і в образі старих жінок. У німецькому словнику античності наголошується, що в постантичному періоді в літературі та мистецтві, мойри переважно іменувалися по-давньоримськи, тобто парками. Гете у «Фаусті» помилково наділив Атропу функціями Клото, і навпаки. Герой книг Рафаеля Сабатіні піратський капітан Блад з іронією назвав свої кораблі Клото, Лахезіс і Атропос в знак того, що вони будуть вершителями доль мореплавців, що зустрілися на їхньому шляху. Згадує їх Аріосто у поемі «Несамовитий Роланд» (пісні 34-35). У романі Стівена Кінга «Безсоння» іменами мойр називаються «маленькі лисі лікарі» — істоти, відповідальні за долю людини. В астрономії
Див. також
ПриміткиЛітература Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мойри
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
