|
Монастирський Денис Анатолійович
Дени́с Анато́лійович Монасти́рський (12 червня 1980, Хмельницький, Українська РСР — 18 січня 2023, Бровари, Київська область, Україна) — український юрист, політик, міністр внутрішніх справ України (2021—2023)[2][3], народний депутат[4] (2019—2021) від партії «Слуга народу», голова Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності[5] (2019—2021), член РНБО України (2021—2023),[6] голова ФСТ «Динамо» України[7]. Загинув у авіакатастрофі в Броварах 18 січня 2023 року[8][9]. Трудова діяльністьУ 2000 році працював на посаді юрисконсульта ПАТ "Хмельницький завод ковальсько-пресового устаткування «Пригма-Пресс» (Хмельницький). З 2003 по 2006 рік працював помічником-консультантом народного депутата України у Верховній Раді України. У 2007 році був юристом у компанії «Hillmont Partners» (компанія надає послуги інвесторам та бізнесу).[10] У 2009 році працював у «Global Ties KC».[10] З 2005 по 2016 рік викладав у Хмельницькому університеті управління та права, очолював відділ з питань законотворчості та наукових експертиз. Революція гідності визначила необхідність зміни виду діяльності з теоретичного на практичний — пов'язаний з реформуванням правоохоронної системи держави. З 2015 року брав участь в обранні керівного складу місцевих прокуратур (під час реструктуризації органів прокуратури 2015—2016 рр.). У 2015—2017 роках обіймав посаду юриста в компанії ТОВ «Лігал Консалтинг» (компанія працює в сфері управління та комерції).[10] З 2016 року брав участь у формуванні Державного бюро розслідувань. Був секретарем постійно активної Конкурсної комісії з формування Державного бюро розслідувань. У березні 2017-му, як експерт «Українського інституту майбутнього», Денис Монастирський представив доповідь «Реформа Нацполіції: план дій на сто днів». У ній ішлося про те, як її керівництво мало б далі реформувати різні свої підрозділи.[11] З 2016 по 2019 рік співпрацював як експерт з питань реформування правоохоронної та судової систем з Аналітичним центром «Український інститут майбутнього» З 2019 по 2021 рік — народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності. 16 липня 2021 року Верховна Рада України призначила Дениса Монастирського на посаду Міністра внутрішніх справ України[12][13]. У вересні 2022-го Монастирський брав участь в операції з наймасштабнішого обміну полоненими між Україною та РФ, коли додому повернулися 215 українських захисників, у тому числі понад 100 бійців і командирів «Азова».[14] Освіта та підвищення кваліфікаціїЗакінчив юридичний факультет Хмельницького університету управління та права[15]. Протягом 2005—2006 років проходив навчання у Всеукраїнській школі законотворчості при Інституті законодавства Верховної Ради України. У 2009 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Тема дослідження: «Стабільність закону: поняття, сутність та фактори забезпечення»[16]. Випускник програми «Громадські зв'язки» (Community Connections), у рамках якої відвідав з навчальним візитом США у вересні 2009 року за програмою «Волонтерство: ефективний відбір волонтерів, навчання, розподіл завдань та їх винагорода». З квітня по грудень 2018 року проходив програму Консультативної місії Європейського Союзу «Лідерство в управлінні змінами» для експертів з державної політики в секторі цивільної безпеки України. У серпні 2018 року взяв участь у міжнародному курсі підвищення кваліфікації за темою «Поліція і суспільство», організованому Центром співробітництва і розвитку МАШАВ, Міністерством іноземних справ Ізраїлю спільно з поліцією Ізраїлю (м. Єрусалим, 12—31.08.2018). З 23 жовтня по 13 листопада 2020 року проходив курс «Державне управління та лідерство в епоху інновацій» від Національного університету Сінгапуру «Школа державної політики Лі Куан Ю». Громадська робота З 1997 року Д. А. Монастирський займався громадською діяльністю. З 2001 року — заступник голови, а з 2006 року — голова Подільського молодіжного культурного об'єднання ім. Реріха «У майбутнє через Культуру», метою якого є культурно-просвітницька робота серед російськомовної молоді, захист національної культурної спадщини письменника. Відзначився також і в розвитку волонтерства: соціальний молодіжний проєкт «У майбутнє через культуру» залучав охочих до прибирання та наведення ладу на історичних пам'ятках Хмельниччини, зокрема у Меджибізькій фортеці (з 2013 року)[17][18][19]. За результатами 2012 року проєкт переміг у Національному конкурсі «Волонтер року 2012», після чого у 2013 році отримав грант Президента України для обдарованої молоді у розмірі 75 тис. гривень[20]. Протягом вересня-листопада 2014 року гроші витрачають на волонтерські трудові виїзди до Меджибожа, Самчиків, Ізяслава, Антонін, Сатанова, Зінькова та у Жванець[21]. В межах волонтерської діяльності активісти розчищали територію від самонасаджень, вирівнювали за стінами фортеці земельні вали, а в 2015-у допомагали реставрувати зубці на мурах фортеці[17]. Заступник директора державного історико-культурного заповідника «Межибіж» Ігор Западенко розповів, що Денис Монастирський у 2015 році склав іспит на висотні роботи, зібрав волонтерську бригаду, серед якої були й студенти, та приїхав з нею на реставрацію фортеці[22][22]. У грудні 2022 року за ініціативи Монастирського було розроблено проєкт «Дотик», в рамках якого планували створити мережу центрів психолого-соціальної реабілітації для поранених військовослужбовців на базі музеїв та замків Хмельниччини.[23][23] Окрім заповідника «Меджибіж» до проекту мали залучити Малієвецький музей. Особисте життяБув одружений. Дружина — Монастирська Жанна Вікторівна працює головним спеціалістом юридичного відділу в Державному бюро розслідувань. Виховували двох синів — Павла та Михайла[24]. Володів українською, англійською та російською мовами. Цікавився індійською філософією[22]. В 2010 році разом з дружиною відвідав Індію. Своїми захопленнями Монастирський називав водні та лісові походи і відпочинок в лісі біля річки, а також творчість Володимира Висоцького[25]. Загибель та похоронЗагинув вранці 18 січня 2023 року на 43-му році життя унаслідок авіатрощі гвинтокрила ДСНС у Броварах Київської області[26]. Похований 21 січня 2023 року на Байковому кладовищі у Києві (ділянка № 42а)[27]. Вшанування пам'яті
Нагороди
Наукові публікації
Автор (співавтор) 25 наукових публікацій, трьох навчальних посібників («Нормотворчість в юридичних клініках», «Правознавство» і «Правове письмо»), а також близько 70 проєктів законів України, поданих у Верховну Раду[32]. Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
