Шевченко Євгеній Володимирович

Євгеній Шевченко
Шевченко Євгеній Володимирович
Народився	4 травня 1972(1972-05-04) (52 роки) Мелітополь, Запорізька область, УРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	юрист підприємець
Галузь	бізнесмен і політик
Alma mater	Інститут права ім. В. Сташиса Класичного приватного університету
Членство	Верховна Рада України IX скликання
Посада	народний депутат України
Партія	Слуга народу, безпартійний
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу	29 серпня 2019	—	24 травня 2021
Позафракційний	24 травня 2021	—
Картка на сайті Верховної Ради України

Євге́ній Володи́мирович Шевче́нко (нар. 4 травня 1972, Мелітополь, Запорізька область, Українська РСР, СРСР) — український проросійський політик, Народний депутат України IX скликання, колишній член фракції «Слуга народу»^[1][2]. Член Комітету ВРУ з питань економічного розвитку^[3], голова підкомітету з питань промислової політики.

Закінчив Інститут права ім. Сташиса Класичного приватного університету, здобув диплом юриста-правознавця^[4].

Проходив військову службу в Прилуках Чернігівській області, працював електриком у колгоспі. Обіймав керівні посади в компаніях «Eurocape New Energy», «ECE Projektmanagement GMBH», «Агросталь», «Цветмет» та інших підприємствах^[5].

У грудні 2021 року заявив, що СБУ порушило проти нього кримінальну справу. У СБУ повідомили, що це повноваження прокуратури, і СБУ не порушувала жодних справ^[6].

2012 — на виборах до Верховної Ради був кандидатом у народні депутати як самовисуванець (виборчий округ № 75, Заводський і Ленінський райони м. Запоріжжя). На час виборів — генеральний директор ТОВ «Агросталь», безпартійний^[7].

2014 — на виборах до Верховної Ради — кандидат у народні депутати від партії «Воля» (виборчий округ № 210, м. Прилуки, Бобровицький, Козелецький, Прилуцький райони). На час виборів — генеральний директор ТОВ «Агросталь», безпартійний^[8].

2019 — під час президентських виборів був довіреною особою кандидата Зеленського^[9][10].

Народний депутат України 9-го скликання від партії «Слуга народу» (в.о. № 76, Вознесенівський і Хортицький райони Запоріжжя)^[11][12]. З 2022 року приєднався до депутатської групи «Відновлення України»^[13].

Керівник групи з міжпарламентських зв'язків із Казахстаном.

Відомий проросійською позицією ще перед повномасштабним російським вторгненням, негативним ставленням до Революції гідності^[14].

Неодноразово брав участь у етерах на російських пропагандистських телеканалах^[15]. Висловлював симпатії до проросійського пропагандиста Анатолія Шарія (неодноразово публікував відео, де Шарій висміював патріотичні акції), Миколи Азарова та проросійського телеканалу «НАШ»^[14]. Був негативно налаштованим щодо Джорджа Сороса, Дмитра Кулеби та українського правопису зразка 2019 року^[16].

9 квітня 2020 року Шевченко пообіцяв внести до ВРУ постанову про визнання політики Уляни Супрун геноцидом українського народу^[17]. У жовтні Шевченко назвав критиків Конституційного суду «адептами» Держдепартаменту США та Джорджа Сороса^[18] (бізнесмена, фінансового спекулянта, мецената і філантропа)^[19].

У листопаді 2021 року Шевченко висловив бажання поїхати до Донецька, де, за його словами, «наші люди стріляють один в одного»^[20].

17 серпня 2020 року Шевченко закликав білорусів «пробачити» Лукашенкові його «гріхи та злочини»^[21].

20 квітня 2021 року поїхав на зустріч із білоруським диктатором Лукашенком. Згодом заступник глави фракції Слуга народу Олександр Корнієнко заявив, що поїздка була особистою ініціативою Шевченка, а представники партії вимагатимуть пояснень^[22]. У Мінську Шевченко заявляв, що третина українців хотіли б бачити своїм президентом Лукашенка^[23].

23 травня 2021 року, коли у Білорусі примусово посадили літак «Ryanair» і затримали опозиціонера Рамана Протасевича, Шевченко висловив підтримку Лукашенкові^[24]. 24 травня фракція «Слуга Народу» оголосила про виключення Шевченка зі свого складу^[25][26][27].

Навесні 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення РФ до України, за інформацією начальника ГУР МО України, Кирила Буданова, Шевченко допомагав ГУР налагоджував комунікацію з білоруським диктатором Лукашенком для недопущення втягування Білорусі у війну^[28].

У жовтні 2023 року Шевченко відмовився підтримати заборону УПЦ МП^[29], а в листопаді взяв участь у зборі підписів до спікера Верховної ради Руслана Стефанчука щодо необхідності направити законопроєкт «про заборону УПЦ МП» до Венеційської комісії, аби зірвати його просування^[30].

У лютому 2024 року Шевченко закликав повернути Києво-Печерську лавру у користування УПЦ МП^[31]. Після російського ракетного обстрілу 8 липня 2024 року Шевченко поширював наративи російської пропаганди, закликаючи до миру з росіянами^[32].

У листопаді 2021 року СБУ проводила обшуки у Шевченка, шукаючи російські контрабандні товари військового призначення, його на той час вважали людиною, що співпрацює з ГУР МО України, натомість, у ГУР заявили, що він не є їхнім співробітником^[33].

14 листопада 2024 року Шевченку було оголошено про підозру у державній зраді згідно з ч. 1 ст. 111 КК України^{[34][35][36][37][38]}.

15 листопада суд заарештувава Шевченка на 60 діб, до 11 січня 2025 року^[39][40].

Євгеній Шевченко у соціальних мережах
	Євгеній Шевченко на сайті Facebook

• Офіційний сайт