Ата дав.-гр. Θεά Άτη
Божество в	давньогрецька релігія
Значення імені	зніяковілість, замішання, плутанина, нещастя, нестяма, безрозсудна пристрасть
Ім'я іншими мовами	грец. Άτη лат. Ate
Покровитель для	безрозсудністьd
Походження	Стародавня Греція
Згадки	Іліада
Батько	Зевс
Мати	Ерида
Брати/сестри	Манес

А́та, Ате (дав.-гр. ἄτη — зніяковілість, замішання, плутанина, нещастя, нестяма, безрозсудна пристрасть) — у давньогрецькому епосі — дочка Зевса; втілення раптового безглуздя, що находить на людей і богів.

Її неодноразово згадує Есхіл. Гомер в «Іліаді» називає її старшою дочкою Зевса — миттєвою, могутньою, злою.^[1] Гесіод у «Теогонії» вказує матір'ю Ати богиню розбрату Еріду, але про батька не згадується нічого; вона постійна супутниця (сестра) Дисномії^[en], богині беззаконня.^[2]

Ата затуманила розум самого Зевса на одному зі святкувань — через образу на поганий прийом або ж із намовлянь Гери. Зевс чекав на народження свого сина Геракла, тому сказав, що до настання темряви в роду Персея народиться той, хто стане верховним царем; Гера ж випросила у нього клятву і прискорила народження хворобливого Еврістея, у служіння якого таким чином потрапив Геракл. Розгніваний Зевс скинув Ату з Олімпу на землю, так що тільки її золоте волосся майнуло над його головою.^[1]

Згідно з Аполлодором, скинута з небес Ата упала на вершину гори у Фригії, яку пізніше назвали її іменем, а разом з нею упав Палладій^[3]. На цій горі пізніше було засновано там Іліон — Трою.

Ата поневіряється різними місцевостями, швидко ходячи по головах людей і штовхаючи їх на нерозсудливі вчинки, які приносять пустку і руїну і які належить спокутувати. Слідом за Атою йдуть (або ж вона їх тягне) дочки Зевса Літаї (Літи) — богині прохань, покутних благань, Молитва і Скруха. Вони кульгають, і приходять пізно, допомагають тим, хто віддає їм шану, виправляючи вчинене Атою, і мстяться тим, хто ними погорджує, звучи її знову.

Давньогрецькі трагіки зображували Ату не призвідницею лиха, а месницею, яка вганяє уже грішну людину у ще більші нещастя, доводячи до погибелі, тому вона наділена рисами Немезіди й Адрастеї.

Іменем богині названо астероїд (111) Ата, відкритий в 1870 році.^[4]

Серед інших грецьких богів Ата є персонажем і сучасної літератури.

• 111 Ата — астероїд, названий на честь божества.
• Лісса
• Манія
• Пан

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ата

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
• Ата | greekroman.ru [Архівовано 22 лютого 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
• Греческая богиня Ата [Архівовано 24 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
• Мифологическая энциклопедия [Архівовано 24 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
• Ата, богиня обмана, ослепляющая разум людей [Архівовано 24 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
• Lexicon entry for ἄτη. perseus.tufts.edu. Greek Word Study Tool. Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 07-11-2014. (англ.)

• Ате [Архівовано 11 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 56. — 1000 екз.