295-та піхотна дивізія (Третій Рейх)
295-та піхотна дивізія (нім. 295. Infanterie-Division) — піхотна дивізія Вермахту часів Другої світової війни. Дивізія брала участь у боях на східному фронті, зокрема в Сталінградській битві. Також вона неофіційно була знана як «Дивізія Доппелькопфа» або «Дивізія коней». Бойовий шлях
Дивізія була сформована 10 лютого 1940 року під час 8-ї хвилі мобілізації Вермахту з особового складу 11-го військового округу. 295-та дивізія була так званою «Шпіццен-дивізією», тобто дивізією, що просунулася найдалі на схід з осені 1941 року до літа 1942 року. Дивізія за цей час мала найбільші втрати в 17-й армії. 295-та дивізія брала участь у Сталінградській битві в складі 6-ї армії. 295-а піхотна дивізія у вересні 1942 року вела бої за Мамаїв курган, з жовтня 1942 р. за хімічну фабрику «Лазур». Дивізія була повністю знищена в січні 1943 року в Сталінграді. Після оточення 295-ту дивізію було реорганізовано. Піхотна дивізія за наказом від 12 лютого 1943 року була сформована у якості кампфгрупи[en], а з 31 березня 1943 року була залучена для оборони Норвегії. У квітні 1945 року 295-та піхотна дивізія здалася британським військам в Норвегії.
Військові злочиниЗолочівська різанина в липні 1941 рокуВермахт був причетний до погромів та вбивств цивільного населення у місті Золочів, Львівської області в липні 1941 року. У погромі брали участь військовослужбовці 295-ї дивізії[1]. Полковник Отто Корфес доручив відновити порядок командиру батальйону підполковнику Пацвалу. Це врятувало частину мирних жителів від розстрілу бійцями дивізіону Ваффен-СС «Вікінг». Але втручання підполковника Пацвала було недостатньо рішучим, тому СС продовжила вбивства 4 липня 1941 року. Бійня в Білій Церкві в серпні 1941 року295-та дивізія в серпні 1941 року була причетна до вбивств цивільного населення міста Біла Церква. Під час різанини було вбито 90 дітей. У розстрілах, здійснених 4-ю зондеркомандою (айнзатцгрупа «С»), загинуло від 800 до 900 мирних жителів. Сталінградська битваПід час масованого наступу на центр міста Сталінграда 13 вересня 1942 року 295-та і 71-ма піхотні дивізії наступали в авангарді. Вони вступили в бій з радянськими військами, які пішли в контрнаступ на північний захід з Мамаєвого кургану, контрудар вдалося відбити. У результаті вдалося сформувати плацдарм в центрі Сталінграда[2]. Після важких вуличних боїв у центрі міста та на схилах Мамаєвого кургану 14 вересня, боєздатними залишилися 7 з 9 піхотних батальйонів (7 піхотних батальйонів та 1 розвідувальний батальйон). Два з них чисельністю 500—700 осіб, 3 налічували 400—500 бійців та 2 з 300—400 бійцями. 15 вересня дивізія зайняла висоту Мамаїв курган і відбила атаки 10-ї дивізії НКВД. 16 вересня 1942 року 516-та та 517-та піхотні полки вели бої на лівому фланзі дивізії проти зведеного загону ЧА за робітниче селище заводу «Червоний Жовтень», а 518 піхотна рота — з частинами 39-го Гвардійського полку і 112-ї Стрілецької дивізії за контроль над Мамаєвим курганом. Вранці пагорб штурмували чотири радянські піхотні батальйони, атаки були відбиті. 20 вересня танкові 24-та танкова дивізія була відправлена на підкріплення 295-й дивізії в район Мамаєвого кургану. 26 вересня в дивізії залишалося два батальйони чисельністю 400—500 осіб, 4 батальйони налічували 300—400 бійців та 1 батальйон з менш як 300 бійцями. Дивізія була повністю виснажена. За час Сталінградської битви 14 по 26 вересня німецькі війська втратили 1000 солдатів 71-ї і 295-ї дивізій загиблими, 3000 пораненими та 100 зниклими безвісти[3]. Структура
Командування
Примітки
|