|
359-та піхотна дивізія (Третій Рейх)
359-та піхотна дивізія (Третій Рейх) (нім. 359. Infanterie-Division) — піхотна дивізія Вермахту, що входила до складу німецьких сухопутних військ у роки Другої світової війни. Історія з'єднання359-та піхотна дивізія була сформована 11 листопада 1943 року на навчальному центрі «Центр» (нім. Truppenübungsplatz Mitte) поблизу Радома в Генеральній губернії під час 21-ї хвилі мобілізації вермахту за рахунок розформованої 293-ї піхотної дивізії, з частин резервної армії (159-та резервна дивізія) і доукомплектування новобранцями 1926 р.н. 9 березня 1944 року дивізія, діючи у складі XXXXVIII танкового корпусу, вперше вступила в бій у районі Озерної поблизу Тернополя. Ці частини були знищені в обложеному Тернополі і відновлені з травня 1944 року. З 10 до 23 березня 1944 року підрозділи дивізії були знову розгромлені на початковій фазі широкомасштабного наступу радянських військ. Лише незначній частині дивізійних частин вдалося вийти з ворожого оточення і 24 березня зайняти оборону по фронту за р. Стрипою і Восушкою (приблизно 20 км на захід від Тернополя) і вести тут оборонні бої до завершення атак Червоної армії до кінця квітня. З кінця квітня до початку великого наступу радянських військ проти групи армій «Північна Україна» 14 липня 1944 року на цій ділянці фронту точилися позиційні оборонні бої. У ході Львівсько-Сандомирської операції німецьке з'єднання воювало під Хоробровом і Хоростецем, а також під Йосипівкою та Августівкою. 20 липня 1944 р. дивізійний фронт під Цецівкою було прорвано, частини дивізії потрапили в оточення і могли втекти, лише кинувши напризволяще важке озброєння. На 22 липня дивізія нараховувала в строю лише 600 боєздатних бійців. Після цього її відвели з фронту та доправили на доукомплектування й відновлення боєздатності. 19 серпня дивізію було перекинуто зі станції Лавочне (приблизно 45 км на південь від Сколе) через Угорщину та Словаччину на територію по обидва боки траси Тарнів-Дембиця на захід від Віслоки та на схід від Дунаєва до LIX армійського корпусу. Незадовго до початку широкомасштабної атаки Червоної армії з Баранівського плацдарму 12 січня 1945 р. дивізія продовжувала битися у позиційній війні на лінії фронту Радгощ (схід) — Заровка — Стара Ястшомбка — Борова. Фактична чисельність дивізії на 1 січня 1945 року становила 10 081 чоловік. До 26 січня 1945 року дивізія з боями відійшла на загальний рубіж Андрихув — 10 км на північ від Кенти. З 30 січня до 10 лютого дивізія, реорганізована як бойова група, вела оборонні бої по лінії Дзедзиці — Ґочалковиці — Плесс. Широкомасштабна російська атака, яка розпочалася на цьому напрямку 17 лютого, також змусила 359-ту піхотну дивізію відступити на лінію Скочув — Шварцвассер. Наприкінці лютого/на початку березня дивізія була передислокована потягом із району Шварцвассера до Швайдніца, а потім пішим маршем до району Штрелен-Зобтен. Тут дивізію передали в підпорядкування XVII армійського корпусу 17-ї армії. З 10 по 14 березня дивізія за підтримки частин 20-ї танкової дивізії вела важкі оборонні бої. З 7 травня під ударами радянських військ дивізія перейшла через чеський кордон до Гауптмансдорфу поблизу Браунау (Богемія), де капітулювала. Склавши або знищивши всю зброю, особовий склад, що вцілів, здався в радянський полон. Райони бойових дій
КомандуванняКомандириПідпорядкованість
Склад
Див. також
Примітки
Посилання
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
