13.12.1974 Львів’янин. Навчався у Середній загальноосвітній школі №62. Здобув вищу освіту на географічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Після завершення навчання працював головним редактором газети «Нерухомість», також займався приватним підприємництвом у сфері виготовлення меблів. У вільний час захоплювався футболом, займався гірським туризмом та мав широке коло друзів. Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації добровільно став на захист держави до складу 710-ї окремої бригади охорони Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України. Під час проходження служби отримав звання «старший лейтенант».
50 років. Приєднався до лав Збройних сил України у 2016 році. Виконував обов’язки командира гранатомета протитанкового взводу механізованого батальйону.
Загинув під час виконання завдання поблизу села Оріхово-Василівка Донецької області [4]
22774
Коханюк Богдан Миронович
25 грудня 2004, 19 років. Коли почалась повномасштабна війна йому було 17 років. Впродовж року відвідував вишколи, а коли став повнолітнім – долучився до "Вовків да Вінчі". Воював на Запорізькому та Лиманському напрямках, а також під Бахмутом. Під час бою отримав поранення руки та проходив реабілітацію. Йому не дозволяли виходити на бойові, тому перевівся в АЗОВ, у 6-й батальйон спеціального призначення. У складі бригади провоював два місяці на посаді кулеметника.
Загинув у стрілецькому бою в Торецьку, Донецька область. Похований на Садгірському кладовищі у Чернівцях [5][6]
22775
Петренко Дмитро
5 серпня 1986, м. Полтава. Захищав Україну під час повномасштабного вторгнення. Служив на посаді командира відділення взводу зв'язку, мав звання молодшого сержанта.
Загинув 1 жовтня при виконанні бойового завдання в Донецькій області [7].
2 жовтня
22800
Ксьонз Олександр
28 жовтня 1982, с. Денисівка, Оржицького району, але з дитинства мешкав у Миргороді. Закінчив школу №9, згодом навчався у Хорольському державному агропромисловому коледжі. З квітня 2024 проходив військові навчання в Україні та Великій Британії, а з червня 2024 захищав Україну в складі 100-ї окремої механізованої бригади. Солдат.
Загинув під час оборони міста Торецьк на Донеччині [8][9]
22801
Прокопчук Ростислав
с. Новоставці Лопатинської територіальної громади. З початком повномасштабної російсько-української війни вступив до Національної гвардії України як доброволець. Був інспектором прикордонної служби вищої категоріі-начальника 3 відділення прикордонної комендатури швидкого реагування військової частини 9938.
Загинув біля села Білогорівка Луганської області [2]
22802
Дядюра Віталій
9 лютого 1983, м. Світловодськ. Навчався у місцевій ЗШ №5, згодом проходив службу в армії ЗСУ. За життя працював на ТОВ «Каскад» та ПП «Віктор і К». Долучився до війська 11 липня 2024 року, служив на посаді водія-слюсаря 1 рухомої ремонтної майстерні ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти батальйону логістики.
Загинув поблизу населеного пункту Борова Ізюмського району, Харківської області. Залишилися мати, сестра, дружина та донька [10]
22803
Соснівський Юрій-Теодор
4.05.1998, м. Львів. Навчався у Середній загальноосвітній школі №86 м. Львова. Здобув освіту у Відокремленому структурному підрозділі «Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Національного університету «Львівська політехніка». Згодом вступив до Львівської філії Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка Всеволода Лазаряна. Впродовж останнього періоду працював у Регіональній філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Із перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став на захист держави від окупантів до лав 2-ї окремої Галицької бригади НГУ. Згодом вступив до складу «Азову». Виконував бойові завдання на східному напрямку фронту, за особисту мужність був відзначений командуванням НГУ.
4.10.2003. Навчався на четвертому курсі факультету історії, політології та міжнародних відносин Прикарпатського національного університету за освітньою програмою "Історія та археологія".
1 квітня 1968, с. Степанівка Борзнянського району Чернігівської області. З 1995 року з сім'єю проживав у Славутичі. Працював водім Автотранспортного господарства Чорнобильської АЕС. Перед війною працював далекобійником. 24 лютого 2022 року зустрів у Макарові Київської області. З перших днів ворожого вторгнення добровольцем долучився до місцевої територіальної оборони. Весною 2023 разом з іншими членами групи "Дика качка" став бійцем 78-го полку ДШВ Ґерць. Воював на Запорізькому напрямку, під Покровськом, Курській області, на кордоні Сумської області.
Загинув внаслідок поранень, отриманих на кордоні України біля населеного пункту Біловоди Сумської області потрапивши від атаку FPV-дрона. Помер в лікарні в місті Суми. Похований в місті Славутич, Київська область [18][19]
21832
Гладкий Василь
с. Годині Мостиської громади. Був молодшим сержантом, старшим навідником протитанкового взводу військової частини А4123.
Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області. Похорон відбувся 8 жовтня [20].
21833
Париляк Дмитро Михайлович
18 лютого 1971, с. Оболоння. Служив інспектором прикордонної служби 3 категорії, помічником гранатометника 3 відділення інспекторів прикордонної служби 2 прикордонної комендатури швидкого реагування військової частини 1551.
Загинув поблизу Синьківки Харківської області [26].
21838
Лукін Дмитро Володимирович
11 серпня 1980, м. Вільнянськ. Був будівельником, був газоелектрозварником. На початку повномасштабного вторгнення Дмитро Лукін виготовляв протитанкові їжаки для захисту Запоріжжя, а згодом долучився до лав 109 бригади ТРО. Служив інженерній роті. Більше двох років воював на Донецькому напрямку. За цей час він пройшов шлях від солдата до командира взводу
3 жовтня поблизу села Олександропіль Донецької області Дмитро Лукін дістав смертельних поранень. Він загинув під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу. Залишилися дружина та двоє доньок [27].
4 жовтня
22860
Новак Павло
24 роки, с. Верба. Закінчив Вербський ліцей. Молодший сержант.
Загинув виконуючи бойове завдання на Херсонщині [28]
22862
Запорожець Сергій Михайлович
10 березня 1970, м. Красний Луч, Луганська область. Здобув фах зварювальника в СПТУ міста Щастя. Пройшов два роки військової служби в НДР. 27 квітня 1991 одружився, мешкав з дружиною в селі Потік Рогатинського району. Працював газоелектрозварювальником на Рогатинщині. Пізніше їздив на роботу за кордон. Долучився до лав ЗСУ в червні 2024. Проходив 5-ти тижневе навчання в Іспанії. Воював на Донецькому напрямку.
Загинув під час мінометного обстрілу на Куп`янському напрямку
22864
Федорчук Дмитро
4 квітня 1996. Проживав у присілку Ямна Яремчанської громади. Мобілізований 24 березня 2022 року. Служив механіком-водієм у Державній прикордонній службі України.
47 років, с. Забужжя Сокальської громади. Став на захист Батьківщини влітку 2023 року. Стрілець 1 стрілецького відділення, 2 стрілецького взводу, 2 стрілецької роти військової частини А7401.
14 квітня1982, Желєзнодорожний, Московська область. Брав участь у низці операцій у Донецькій та Харківській областях, а також в обмеженій військовій операції ЗСУ на території Курської області. Бував у боях на Бєлгородщині. Перший росіянин, засуджений за статтею про неодноразове порушення правил проведення мітингів. Стаття з'явилася в Кримінальному кодексі РФ у 2014 році, російські журналісти називають її "дадінською статтею".
Загинув у бою з російськими військами у Харківській області під час артилерійського обстрілу. Кремація відбулася 31 жовтня у Києві на Байковому цвинтарі. Провести в останню путь зібралися побратими з легіону "Свобода Росси", полку імені Кастуся Калиновського та "Сибирского батальйона" [33][34][35].
11.07.1979, м. Львів. Навчався у Ліцеї №66 Львівської міської ради. Здобув вищу освіту у Національному університеті «Львівська політехніка». Впродовж свого життя змінив чималу кількість професій, із 2015 року працював у Товаристві з додатковою відповідальністю «Гал-кат». Із початком повномасштабного вторгнення став на захист держави від російських окупантів. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності Батьківщини у складі 3-го прикордонного Луганського загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса.
11 травня 2006, м. Маріуполь. Навчався у Маріупольському будівельному фаховому коледжі. Коли почалося повномасштабне вторгнення, навчальний заклад разом зі студентами переїхав до Хмельницького. Виїхав з окупованого Маріуполя і долучився до організації Центрурія. 11 травня 2024 року коли виповнилося 18 років долучився до лав 3ОШБр.
Є мати та брат, але вони залишилися в окупованому Маріуполі. Сім'я мала різні погляди на війну, тому жінку позбавили батьківських прав, а опіку над Ростиславом взяли у коледжі [38]
22896
Голубець Роман
30 листопада 1997, с. Городиська. Вступив у Тернопільський національний економічний університет на факультет комп'ютерної інженерії. 24 червня 2024 року мобілізувався до лав ЗСУ. 29 вересня після кількох тижнів тренувань у Словаччині відправився на бойові позиції Донеччини стрільцем-помічником гранатометника механізованої роти.
Загинув на Сіверському напрямку. Залишилася мати та брат [40]
22910
Особа Василь Васильович
24 травня 1989, м. Добромиль Львівської області. Із 2007 року навчався у Техніко-економічному фаховому коледжі Національного університету «Львівська політехніка». Із 2009 року долучився до ВО «Свобода». Брав активну участь у Мовному майдані 2012 року у м. Львові та м. Києві. Був безпосереднім учасником Революції Гідности 2013-2014 років у м. Києві. Був нагороджений "Хрестом 54 ОМБр". Працював помічником депутата Михайла Семчія від партії "Свобода". 23 липня 2016 року одружився з Софією Семчишин, донькою науковиці, політикині Ірини Фаріон. Працював незалежним представником в компанії DIZZY travel, Львів. Служив у 4 батальйоні Сила Свободи Бригади швидкого реагування НГУ "Рубіж". Старший солдат, мінометник.
15.05.1978, м. Львів. Навчався у Ліцеї №38 Львівської міської ради. Здобув освіту у Львівському фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну, згодом вступив до Вищого професійного училища №63 міста Львова. Після завершення навчання працював у Публічному акціонерному товаристві «Львівський завод «Автонавантажувач», а впродовж останнього періоду – у Львівському комунальному підприємстві «Рясне-402». Із початком повномасштабного вторгнення став на захист держави від загарбників до лав 67-ї окремої механізованої бригади. Виконував завдання із оборони незалежності та територіальної цілісності Батьківщини на Харківщині та Донеччині.
18 грудня 1982, м. Золочів. Мешкав в селищі Козова, Тернопільська область. У молодому віці став круглим сиротою: спочатку поховав матір, згодом і батька. До лав Збройних сил України приєднався у березні 2024 року. Під час несення служби отримав поранення.
24 роки, селище Поморяни Золочівського району. До лав ЗСУ долучився на початку повномасштабного вторгнення. Служив у 44 окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола.
Загинув 8 жовтня на Запорізькому напрямку. Похорон відбувся 11 жовтня 2024 [55]
22972
Легкий В’ячеслав
(«Скіф»)
21 рік, м. Дніпро. Випускник гімназії #96. Студент Українського державного хіміко-технологічного університету. Добровільно пішов на фронт у жовтні 2022 року. Служив у 67-ій окремій механізованій бригаді, працював на Харківщині та Донеччині, був одним з найкращих бойових медиків у бригаді.
Загинув на Лиманському напрямку. Під час евакуації його транспортний засіб підірвався. В`ячеслав був єдиною дитиною в батьків. Поховали військового на Краснопільському кладовищі [56][57][58].
22973
Марченко Дмитро
(«Ужик»)
Долучився до бригади у грудні 2023 року у віці 20-ти років.
Загинув біля села Гродівка на Покровському напрямку [64].
23006
Василяк Орест
Житель Борислава. Долучився до лав ЗСУ у 2017 році, брав участь в АТО. Після початку повномасштабного вторгнення РФ продовжив захищати країну. Був воїном 46 аеромобільної бригади десантно-штурмових військ.
Був поранений під час несення служби на Сумщині. Помер в лікарні. Залишилися дружина і 4-місячний син. Похорон відбувся 17 жовтня на кладовищі Святого Миколая в Запоріжжі [65].
23031
Дрогомирецький Микола
10 травня 1971, с. Середній Березів Косівського району. Воював у складі 74 батальйону 102 окремої бригади
Загинув року в селі Рибне Гуляйпільської громади Запорізької області [66].
23032
Трофімчук Юрій
28.04.1992, м. Львів. Навчався у Середній загальноосвітній школі №65 м. Львова. Згодом вступив до Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчових технологій та бізнесу Національного університету харчових технологій». Після завершення навчання змінив кілька місць праці. Впродовж останнього періоду займався приватним підприємництвом у сфері торгівлі. У вільний час захоплювався спортом, займався бачатою. Із початком повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист держави від окупантів до лав 5-го прикордонного Сумського загону. Виконував бойові завдання на Сумщині та Донеччині.
Залишилися мама, два брати, дядько і маленька племінниця [67].
23033
Терещук Віктор
17.02.1980, м. Луцьк. Навчався у Комунальному закладі загальної середньої освіти «Луцька гімназія №19 Луцької міської ради». Із відзнакою закінчив Львівський державний університет внутрішніх справ та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство». Понад десять років пропрацював у одному із львівських районних відділів поліції на посаді заступника начальника відділу карного розшуку. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист України. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави на посаді командира взводу у лавах 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади
Загинув на території Луганської області поблизу села Стельмахівка [70]
23036
Семешкін Артем
35 років, м. Чернівці. Долучився до ЗСУ у 2022 році. Старший солдат, вч А2582, служив у медроті 82-ї десантно-штурмової бригади. Бойовий медик, міг виконувати будь-яку роботу: від фельдшера на кейс-еваці до медбрата на стабпункті. Саме цим він займався під час останніх операцій на Запорізькому, Харківському та Курському напрямках
Загинув внаслідок артилерійського удару по стабілізаційному пункті. Похований на Центральному кладовищі у Чернівцях [71]
23037
Голубенко Руслан Вадимович
(«Руха»)
3 грудня 2002, с. Рябухи Прилуцького району. Навчався в Плугатарській загальноосвітній школі. У лютому 2021 долучився до ЗСУ. Молодший сержант, був командиром відділення розвідки, працював з дронами. Під час повномасштабного вторгнення брав участь в обороні Чернігова, після — воював на сході України.
Розстріляний біля села Толстий Луг в Курській області. 26 жовтня похований на кладовищі села Рябухи Талалаївської громади [72][73][74][75][76]
23038
Морський Віталій
19 березня 1997, м. Новгород-Сіверський. Згодом родина переїхала в село Селище, а потім в село Киселівка. З перших днів повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ, старший солдат.
Загинув під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку (Курська область) [77].
23039
Загній Геннадій
23 листопада 1991. Був випускником Ніжинської гімназії №15. У 23 роки підписав контракт, служив в Феодосії в морській піхоті, вийшов з військової частини і після цього служив в Миколаєві. У 2014-2017-му брав участь в АТО. Під час повномасштабної війни долучився до лав ЗСУ, молодший сержант, оператор БПЛА.
Загинув під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку біля села Толстий Луг (Курська область). Загинув не від вогнепальних поранень, а від ударі по голові і гематом. Похорон відбувся 28 жовтня 2024 року на кладовищі села Кунасівка [77][78].
23040
Белейчик Іван Васильович
25 червня 1996, 28 років, м. Новий Розділ. Навчався у Новороздільському професійному ліцеї за професією “Слюсар з ремонту автомобілів, водій автотранспортних засобів категорії “C” у 2012-2015 рр. Був оператором відділення розвідки та коригування взводу безпілотних авіаційних комплексів військової частини А1815.
27 років. Навчався в Черкаській санаторній школі-інтернаті. Закінчив Черкаський політехнічний технікум за спеціальністю "Оціночна діяльність". Пізніше навчався в Університеті банківської справи на економічному факультеті, отримав ступінь магістра за спеціальністю «Менеджмент». Навчався у Вищій політичній школі, працював керівником проєктів Центру політичних студій та аналітики «Ейдос». Також він закінчив магістратуру ННІ природничих та аграрних наук ЧНУ ім. Б. Хмельницького за спеціальністю «Хімія». Працював у КЗ «Черкаський академічний ліцей «Перспектива» Черкаської обласної ради». Активно займався волонтерською діяльністю. Добровільно став до лав ЗСУ у 2024. Був стрільцем-зенітником ракетного взводу зенітно-ракетної батареї 1-ї окремої танкової бригади.
Загинув 11 жовтня 2024 поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області [81].
23061
Шишалюк Віталій ІвановичПочесний нагрудний знак «Золотий хрест»
28 лютого 1997, с. Дуб`є Золочівського району. Мобілізований на військову службу 13 травня 2022. Був стрільцем стрілецького відділення. Вовював в Бахмуті та Мар'їнці.
Загинув під час бойового завдання на Харківщині [83].
23063
Пелих Павло
8.07.1979, м. Львів. Навчався у Середній загальноосвітній школі №65 міста Львова. Здобув професійно-технічну освіту за професією «Маляр художньої обробки» у місті Львові. Після завершення навчання працював у будівельній сфері у Києві та Черкасах. Активно займався спортом, зокрема, футболом, був кандидатом у майстри спорту зі спортивного орієнтування. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від загарбників. Боронив територіальну цілісність та незалежність держави у лавах 225-го окремого штурмового батальйону.
Залишилися мама, дружина, син, брат, друзі та знайомі. Похорон відбувся 22 жовтня у Львові [84].
23064
Процайло Віталій
м. Шептицький. Працював шахтарем і долучився до війська у березні 2022 році. Був солдатом розвідувального саперного відділення військової частини А3425.
20 жовтня2004, селище Лазурне, Херсонська область. Добровільно долучився до війська. Старший солдат, командир відділення – командир машини 3 розвідувального відділення 1 розвідувальної роти. Пройшов важкі бої в Серебрянському лісі, Часовому Яру та Куп’янську.
Загинув разом із побратимом старшим солдатом Ісаєвим Владиславом під час проведення евакуації у н.п. Новосадове на Донеччині. Похований 14 жовтня на Лісовому цвинтарі [86].
23066
Ісаєв Владислав Юрійович
(«Ісусік»)
24 роки, с. Богуславка Ізюмського району Харківщини. Після закінчення місцевої школи навчався у Харківському сержантському коледжі ім. Івана Кожедуба. Строкову службу проходив у Василькові на Київщині, а 2021 року підписав контракт із ЗСУ. Служив розвідником у розвідувальній роті 67-ї ОМБр.
Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новосадове Краматорського району Донеччини. Залишилися батьки, брат і сестра, кохана дівчина [86].
12 жовтня
23090
Щеднов Андрій
м. Коломия. Брав участь в ООС з 2019 року. Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну боронив Донеччину в лавах ЗСУ. Ніс службу у військових частинах А0742 та А1827.
Отримав множинні осколкові поранення 10 жовтня 2024 року під час бойових дій в Донецькій області отримав множинні осколкові поранення, а 12 жовтня 2024 року помер у медичному закладі від отриманих поранень [88].
23092
Котлярчук Роман
17 липня 1975, с. Джурів Снятинської громади Колимиського району. 7 серпня 2024 року мобілізований до лав ЗСУ.
9 січня 1973, с. Галицинівка Покровського району. Під час повномасштабного вторгнення чоловік з родиною переїхав у село Братківці Івано-Франківської громади. пішов служити у Прикордонну комендатуру швидкого реагування 7 прикордонного Карпатського загону. Служив протитанкістом, воював на Донецькому напрямку. З квітня по липень 2022 року та у 2023 році перебував на ротаціях у Чорнобильській зоні. Був комісований з війська 31 січня 2024 року
25.04.1971, м. Львів. Навчався у Ліцеї №15 Львівської міської ради. Закінчив Державний навчальний заклад «Львівське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту» за спеціальністю «Провідник пасажирського вагона». Проходив строкову військову службу у лавах ракетних військ. Після завершення служби працював у «Львівська залізниця» — філії Укрзалізниці. Згодом змінив сферу діяльності на будівельну, впродовж останнього періоду займався виготовленням та встановленням димохідних систем. Із початком повномасштабного вторгнення вступив до лав ЗСУ. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави у складі військової частини А4248 на Херсонському, Миколаївському, Харківському, Донецькому та Луганському напрямках.
Залишилися брат, племінники, двоюрідні брати, сестри. Похорон відбувся 19 жовтня у Львові [96][26]
23123
Скаляк Іван
18 січня 2004, 20 років, с. Гермаківка Іване-Пустенської територіальної громади Тернопільської області. Спочатку був в ТРО, потім підписав контракт. Був молодшим сержантом та командиром відділення десантно-штурмового підрозділу. Займався аеророзвідкою.
14 червня 1992, м. Харків. Закінчив школу №2 у Гребінці, а згодом навчався у Київському політехнічному інституті. В 2014 році чоловік вступив до лав Національної Гвардії України, проходив військову службу в Львові. Захищав Україну з 2014-го року. До повномасштабного вторгнення боєць виконував бойові завдання в складі 4-ї бригади оперативного призначення Нацгвардії імені Героя України Сергія Михальчука «Рубіж». З лютого 2022 продовжив обороняти Україну. Був командиром батальйону оперативного призначення, мав звання молодшого сержанта
Загинув поблизу села Погребки Суджанського району Курської області [99]
23141
Серкіс Юрій
43 роки, с. Забужжя Кам’янка-Бузької громади. Був учасником АТО та ООС. Під час повномасштабної війни воїн захищав Україну в складі 1 Галицько-Волинської радіотехнічної бригади.
Загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання. Залишилася мама [100]
23143
Бідун Петро Васильович
31.07.1990, м. Луцьк. Був призваний на військову службу до складу військової частини на посаду стрільця-номера обслуги десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу 3-ї десантно-штурмової роти 1-го десантно-штурмового батальйону, солдат
Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Нижній Клин Курської області [101]
23144
Бойчук Мирослав Дмитрович
27 липня 1986, 38 років, селище Кути Косівського району. Солдат, номер обслуги 1-го гранатометного відділення гранатометного взводу 3-го механізованого батальйону 47-ї окремої механізованої бригади (в/ч А4699).
1983, с. Головецько Стрілківської громади. Був гранатометником 4 взводу 2 спеціальної роти військової частини А4270, 211-й окремий штурмовий батальйон, 47ОМБр.
Загинув поблизу населеного пункту Свердликово Курської області. Похорон відбувся 24 жовтня в Самборі.[93]
16 жовтня
23165
Герич Володимир
18.07.2002, м. Львів. Закінчив Початкову школу «Арніка», згодом навчався у Оброшинському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Лева Шанковського Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області. Здобув професійно-технічну освіту у місті Львові. Після проходження строкової військової служби у Вінниці підписав контракт зі ЗСУ. Із початком повномасштабного вторгнення виконував бойові завдання із захисту України у лавах 31-ї окремої механізованої бригади. Боровся із російськими окупантами на Донецькому та Запорізькому напрямках.
Залишились батьки, брат та сестра. Похорон відбувся 21 жовтня у Львові [103].
23166
Сой Віталій
52 роки, с. Хильчиці. З 2015 року він брав участь в АТО. На початку повномасштабного вторгнення військовий знову став на захист країни. Був стрільцем-санітаром взводу охорони.
Загинув біля села Товстий Луг Курської області[105]
23167
Ломов Юрій
5.05.1986, м. Львів. Навчався у Середній загальноосвітній школі №63 м. Львова, згодом вступив до Вищого професійного училища №20. Вищу освіту здобув в Українській академії друкарства. Проходив військову службу при Генеральному штабі ЗСУ. Після завершення служби займався ремонтом колекційних годинників. Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації добровільно став на захист Батьківщини від окупантів. Брав участь в обороні Києва, згодом вступив до складу 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка та боровся з окупантами в районі Авдіївки. Впродовж останнього періоду виконував бойові завдання із захисту суверенітету та незалежності держави у лавах 36-ї окремої бригади морської піхоти.
36 років, с. Івано-Франкове на Львівщині. Після одруження разом із сім'єю проживав у селі Підгір'я Івано-Франківської області. Служив у 3 поліцейському взводі 1 роти батальйону поліції особливого призначення "КОРД" (стрілецький) поліції у Львівській області.
Загинув внаслідок російського артилерійського обстрілу в місті Торецьк на Донеччині. Похований на Алеї героїв у Богородчанах [109].
23183
Бойко Наталія Олегівна
23.08.1989, м. Львів. Навчалась у Середній загальноосвітній школі №22 імені Василя Стефаника міста Львова. Згодом здобула дві вищі освіти: у Львівському торговельно-економічному університеті та у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Зеноновича Ґжицького. Після завершення навчання спершу працювала секретарем-референтом на Приватному підприємстві «Політеп», а згодом – у індустрії краси. Впродовж останнього періоду обіймала посаду вихователя у дитячому садку «Пташеня». Із перших днів повномасштабного вторгнення активно займалася волонтерською діяльністю. 28 липня 2023 року, попри відсутність бойового досвіду, долучилися до лав ЗСУ. Весь час несла службу на Покровському напрямку у лавах 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. За сумлінну службу була неодноразового відзначена військовим командуванням.
Загинув біля населеного пункту Черкаське Порічне Суджанського району Курської області
23185
Доценко Роман Іванович
49 років. Середню освіту здобував у Невській та Макіївській загальноосвітніх школах Кремінського (нині Сватівського) району Луганської області. Здобув професію водія у Сєвєродонецькому вищому професійному училищі. Після проходження строкової служби в автомобільних військах України, повернувся до рідного села, одружився і разом із дружиною виховував сина та доньку. У 2006 році, разом із родиною, виїхав до Покровського району Донецької області, де працював. У 2018 році його запросили до міжнародної логістичної компанії у Литві, де він працював до повномасштабного вторгнення у 2022 році. Повернувся до України й вступив у лави ЗСУ. Ніс службу на Бахмутському та Покровському напрямках у складі 5-ї окремої штурмової Київської бригади.
18.01.1995, Рівненщина. Навчався на гірничого інженера. Його вважали одним з найкращих операторів БПЛА у бригаді. З перших днів повномасштабного вторгнення на війні. Воював поряд зі своїм одногрупником на позивний "Горинь". Спочатку в піхоті, згодом почав літати на дронах. Стояв біля витоків створення підрозділу "Шершні Довбуша". Став кращим у своїй справі, навчав інших. Звільнився з війська, але довго не зміг без своїх і повернувся назад. На фронті особисто знищив понад 500 окупантів. Молодший сержант.
Похований на Алеї героїв на міському кладовищі у Чукалівці [113].
23212
Приступа Василь Вікторович
6.01.1983, с. Сирники Луцької міської територіальної громади. Був призваний на військову службу до складу військової частини на посаду стрільця-номера обслуги 2-го десантно-штурмового відділення 3-го десантно-штурмового взводу 2-ї десантно-штурмової роти 1-го десантно-штурмового батальйону, солдат
Загинув поблизу села Діброва Сєвєродонецького району Луганської області [93][93]
23314
Труш Роман
28 років, с. Новосілки-Опарські Миколаївської громади. Разом з братом був мобілізований у серпні 2024 року. Воював у складі 24 окремої механізованої бригади.
43 роки. До початку повномасштабного вторгнення працював на Чернігівській ТЕЦ. В березні 2022 пішов добровольцем. Був спочатку снайпером, захищав Чернігівщину, Новгород-Сіверщину. Потім 105-й прикордонний загін, потім 15-й мобільний прикордонний загін "Сталевий кордон"
Загинув внаслідок скиду міни з безпілотника в Курській області. Похований на кладовищі у Ялівщині. Залишилася мати, дружина та шестирічний син [115].
20 жовтня
23270
Процайло Андрій
21.08.1982, м. Львів. Навчався у колишній Львівській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті № 1. Після завершення навчання працював у будівельній сфері. Активно вивчав історію, займався колекціонуванням монет та пошуком цінностей з металошукачем. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист України. Служив у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Попри отримане поранення, повернувся на фронт до побратимів.
Загинув поблизу села Стариця Харківської області [118][79]
23302
Кравчук Анастасія
(«Лаванда»)
5 травня 1997, с. Лихолітки та навчалася в Козелецькій загальноосвітній школі №3. Після закінчення школи вона вступила до Київського медичного коледжу №3, отримавши спеціальність "медична сестра". Працювала в Козелецькій центральній районній лікарні, а потім у клінічній лікарні "Феофанія". З початком повномасштабного вторгнення активно займалася волонтерством, допомагаючи жителям Херсона, Нової Каховки та інших населених пунктів, які потребували допомоги. З 2023 року працювала операційною медсестрою в ДУ Інституті травматології та ортопедії НАМН України в Києві. На початку лютого 2024 року добровільно пішла служити до ЗСУ. Служила старшим бійцівським медиком у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша.
Померла під час виконання військового обов'язку від ускладнень здоров'я. Її чоловік Євгеній третій рік у полоні [119]
23303
Люшня Ігор
1979, с. Защита Новомиргородського району. Закінчив Великосеверинівську школу, працював на акціонерне товариство «Гідросила». Брав участь в АТО у 2014-2016 роках.
Загинув поблизу cела Журавлівка. Белгородська область. Залишилися донька та мати
23305
Канюк Юрій
5.05.1994, 30 років, с. Межиріччя. Закінчив 9 класів місцевої середньої загальноосвітньої школи, згодом вступив до Сілецької загальноосвітньої школи I-III ступенів імені Івана Климіва-Легенди. Завершивши навчання, у 2011 році доєднався до Василіянського монастиря Святого Миколая в Крехові. Згодом вступив до Василіянського інституту філософсько-богословських студій імені митрополита Йосифа Велямина Рутського. Навчався у Теологічному Інституті ім. Св. Архієпископа Йосипа Більчевського, здобув ступінь магістра богослов’я у Люблінському Католицькому Університеті Іоанна Павла II. Мешкав у Львові, викладав історію та займався письменницькою діяльністю. У його доробку — книга «Лист зоряної порожнечі», що вийшла друком у 2018 році. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та незалежності держави у лавах 100-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.
Загинув на Торецькому напрямку. Залишилися батьки, дружина та сестра [121][122][123]
22 жовтня
23330
Маслюк Петро
50 років, с. Монастир-Лішнянський Дрогобицької громади. Долучився до ЗСУ у квітні 2022 року. Був старшим солдатом, стрілецем-помічником гранатометника 1 взводу 4 роти 2 механізованого батальйону.
Загинув поблизу Новоданилівки Запорізької області [117]
23331
Загрійчук Дмитро СергійовичВідзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»Орден «За мужність» ІІІ ступеня
7 травня 1987, 37 років. До 2017 року він працював в обласному центрі служби крові. Закінчив Хмельницький базовий медичний коледж і відразу пішов служити. Долучився до лав Збройних сил України у 2017 році, бойовий медик. Спочатку служив у складі 19-ї ракетної бригади «Свята Варвара», потім перевівся у 118-й окрему механізовану бригаду.
9.08.1973, м. Львів. Навчався у Львівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №43 Львівської міської ради Львівської області. Здобув вищу освіту на історичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Після завершення навчання працював у Середній загальноосвітній школі №22 ім. В.С. Стефаника м. Львова. Надалі викладав історію, захист України та основи здоровʼя у Львівській лінгвістичній гімназії. Займався спортивним туризмом, був кандидатом у майстри спорту та керівником гуртка у Львівському обласному Центрі краєзнавства екскурсій та туризму учнівської молоді. Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від окупантів до лав 5-го прикордонного Сумського загону.
12.12.2002, с. Звенигород Давидівської громади Львівського району. Початок повномасштабного вторгнення зустрів на строковій службі. Як тільки з’явилась можливість, добровільно перевівся до батальйону “Свобода”. Розпочинав, як піхотинець, а з часом перекваліфікувався в оператора БПЛА.
Загинув у селі Спірне Сіверського напрямку. 30 жовтня похований на Лісовому кладовищі в Києві [127]
23337
Боляк ІванВідзнака Президента України «За оборону України»
35 років, с. Давидів. Був сержантом, командиром бойової машини реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений відзнакою Президента України "За оборону України".
Загинув під час виконання бойового завдання у Донецькій області [79].
23338
Цуд Дмитро Васильович
(«Дуц»)
30 квітня 2003, м. Носівка Чернігівської області. Після 7-го класу залишив школу та вступив у НОК Київського ліцею ім. Івана Богуна де відмінно навчався та виконував обовʼязки командира відділення. Продовжив навчання у Київському військовому ліцеї ім. Івана Богуна. Перебував на посаді головного сержанта роти. По закінченню Київського військового ліцею ім. Івана Богуна вступив до Військової академії (м. Одеса) де почав шлях становлення офіцера-спецпризначення. Командиру групи 73-го окремого центру Сил Спеціальних Операцій.
Натрапив на ворожу засідку, прийняв бій, віддавши наказ своїм побратимам відступити. Похований на кладовищі в с. Степові Хутори [128].
23 жовтня
23360
Придатко Іван
(«Край»)
4 липня 1996. Закінчив 35-ту школу міста Чернігів. У Чернігові працював барменом, а коли переїхав до Києва — кухарем. Мобілізувався навесні 2022-го. Служив у спецпідрозділі "Азову" — "К12"
45 років, м. Турка. Був головним сержантом, інспектором прикордонної служби 3 категорії-майстер інженерно-позиційної групи З прикордонної застави 1 прикордонної комендатури військової частини 49971.
Польовий Ігор («Слон») Медаль «За військову службу Україні»Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
20.10.1996, с. Дюла Закарпатської області. Народився у родині прикордонників. Навчався у колишній Старосинявській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів №1 та Черкаській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 11. У зв’язку із частими переїздами батьків-військовослужбовців змінив низку закладів освіти. У 2021 році закінчив Національний університет «Одеська юридична академія». Батько Ігоря виконував бойові завдання у зоні проведення АТО, тому під час навчання, ще у 17-річному віці, записався до навчального центру ДПСУ, щоб відправитися на фронт. Проходив військову службу у складі Одеського прикордонного загону (ВПС «Одеса»), згодом вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України. Проходив службу у відділі спеціальних дій 1-го Одеського загону морської охорони. Лейтенант. Із початком повномасштабного вторгнення виконував бойові завдання на Херсонському та Миколаївському напрямках, далі добровільно перейшов до складу 15-го мобільного прикордонного загону «Сталевий кордон» ДПСУ. Тут був призначений на посаду начальника відділу прикордонної служби наземної та повітряної розвідки (тип С). Очолюючи свій підрозділ, виконував бойові завдання на східному напрямку. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема, медаллю «За військову службу Україні», «Знаком пошани» міністра оборони України, відомчими нагородами та іменною вогнепальною зброєю.
Загинув у Верхньокам’янському Бахмутського району Донецької області [133].
23364
Суханов Олександр
23.01.1980, м. Львів. Навчався у колишній Середній загальноосвітній школі № 16 м. Львова. Після завершення навчання почав працювати менеджером у мережах казино «Шанс» та «Флеш». Згодом працював у гральному бізнесі у Королівстві Марокко. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем вступив до лав 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» НГУ.
Загинув поблизу населеного пункту Катеринівка Покровського району Донецької області [79].
23366
Фис Андрій
27.10.1985, с. Великий Дорошів Львівської області. Навчався у Великодорошівському закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів, згодом вступив до Великогрибовицького ліцею Львівської міської ради. Здобув вищу освіту у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Інформаційна безпека». Після завершення навчання працював у різних сферах у місті Львові, займався, зокрема, програмуванням. Із початком повномасштабного вторгнення долучився до війська. Виконував бойові завдання у лавах 33-ї окремої механізованої бригади.
Залишилися батьки, сестра, племінниця та велика родина [136]
23367
Коваленко Сергій
(«Іменинник»)
26 лютого. Пролісне (колишнє Чкаловське), Харківська область. Ветеран АТО. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України в складі 113 бригади Територіальної оборони. З часу окупації рідного селища обіцяв його визволити і згодом визволяв його.
Багаторічний начальник артилерії 57-ї бригади. Командир 420-го окремого батальйону. За віком і станом здоровʼя він міг давно демобілізуватися. У липні у нього мала бути термінова операція. Але його призначили командиром батальйону, він вважав це великою честю і відповідальністю. Він відкладав операцію, тому що дуже цінував довіру і дуже боявся підвести своїх людей.
Помер у лікарні, куди його госпіталізували перед тим [137][138]
23391
Рябошлик Олександр Володимирович
29.11.1975, с. Ревбинці Чорнобаївського району Черкаської області. Брав участь в АТО. Був депутатом Черкаської обласної ради сьомого скликання від партії “Українське об’єднання патріотів – Укроп”. Після повномасштабного вторгнення знову долучився до лав ЗСУ.
Помер у госпіталі від поранень, отриманих 2 вересня 2024 року на околицях Торецька на Донеччині.[139][140].
25 жовтня
23410
Шуляк Ігор Володимирович
50 років, м. Бахмач. Вчився в місцевій школі, отримав вищу освіту за спеціальністю "юрист". До 2009 року працював дільничним інспектором, а після — вийшов на пенсію та працював охоронцем. Пішов добровольцем і навчився керувати дронами. У 48 років опанував професію оператора безпілотників. Був бійцем "Легіону Свободи", командиром відділення 420 окремого батальйону безпілотних систем. 28 вересня отримав поранення під час виконання бойового завдання, у результаті атаки ворожого дрона.
Помер на Вінниччині від ран отриманих під час бойового завдання на Покровського напрямку. Похорон відбувся 27 жовтня 2024 в Бахмачі [141].
23411
Кравцун Георгій
м. Трускавець. Був молодшим сержантом, стрільцем стрілецького відділення 67 окремого батальйону територіальної оборони. Після початку повномасштабного вторгнення добровільно долучився до лав ЗСУ. У квітні 2024 року був важко поранений біля населеного пункту Нова Новосілка Донецької області.
25 років, с. Саджавка, Івано-Франківської області. Закінчив Саджавський ліцей. Учасник АТО/ООС. Пішов на війну разом із батьком, коли почалося повномасштабне вторгнення. Служив медиком, якраз під час евакуації поранених його там поранило у руку. Руку не вдалося врятувати, однак після лікування ніби все було добре.
Загинув в районі н.п. Богоявленка Донецької області [144]
23414
Жук Іван Петрович
5.02.1994, с.Гвоздець. Проживав у с. Топільниця. З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік добровільно долучився до лав ЗСУ. Проходив військову службу по мобілізації у військовій частині А0998 (24-та механізована бригада імені короля Данила)
Загинув поблизу населеного пункту Часів Яр Донецької області, внаслідок артилерійського обстрілу [145][131]
23415
Бaрнa Івaн Микoлaйoвич
3.07.1991, м. Бережани. Закінчив Бережанську загальноосвітню школу № 1. Після школи навчався Бережанському агротехнічному інституті за спеціальністю «Електрик». Після навчання працював будівельником. Мобілізований на військову службу 15.08.2024 року. Навідник 1 мiнoметнoгo відділення 2 рoти мoрськoї пiхoти 2 бaтaльйoну мoрськoї пiхoти, 38ОБрМП, матрос
Загинув в зoнi викoнaння бoйoвих зaвдaнь поблизу н. п. Микoлaївкa Пoкрoвськoгo рaйoну Дoнецькoї oблaстi. Залишилися дружина, син, мама, брати і сестри. Похований на Алеї Героїв кладовища м. Бережани (Старе кладовище) [146].
23416
Довганик Олег
43 роки, с. Великий Дорошів Куликівської громади. Обороняв Україну в складі 503 окремого батальйону морської піхоти (військова частина А1275).
Загинув поблизу міста Мирноград Донецької області [123]
23417
Островський Назар
18 червня 1985, м. Львів. Навчався у колишньому Греко-католицькому ліцеї імені Климентія Шептицького. Вчився у Львівському університеті імені Івана Франка на факультеті філософії та в Університеті внутрішніх справ. Був учасником львівського протестного руху молоді за часів громадянської кампанії “Пора”, брав участь у Помаранчевій революції та Революції гідності. На початку війни пішов добровольцем в “Азов”, брав участь у боях за Маріуполь. Потім воював в АТО у складі батальйону “Львів”. З початком повномасштабного вторгнення брав участь в боях за Ірпінь. Потім ненадовго повернувся у Львів, щоб провести час з новонародженим сином. Згодом долучився до підрозділу “Лють”, потім знову до “Азову”. У цивільному житті працював дільничним офіцером у Сихівському райвідділі поліції Львова, їздив на виклики по боротьбі з домашнім насильством.
Загинув в селі Катеринівка поблизу селища Нью-Йорк Донецької області внаслідок скиду вибухівки з безпілотника. Залишилися дворічний син Максим, дружина, батьки та сестри. Похорон відбувся 13 грудня 2024 у Львові [147][148][149]
23418
Сапронов Юрій
21.08.1984, м. Львів. Навчався у Ліцеї № 18 Львівської міської ради. Одразу після закінчення навчання разом із своїм батьком почав працювати автослюсарем. Проходив строкову військову службу у Львові. Завершивши службу, змінив кілька видів діяльності, зокрема, працював у сфері охорони власності, а згодом – експедитором. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист України. Виконував бойові завдання із оборони незалежності та суверенітету України у 15-му гірсько-штурмовому Севастопольському батальйоні 128-ї окремої гірсько-штурмової закарпатської бригади.
Служив водієм-слюсарем із технічного обслуговування бронетанкової техніки в складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.
З 14 грудня 2023 року вважався зниклим безвісти, однак стало відомо, що 25 жовтня 2024 року його життя обірвалося в полоні у слідчому ізоляторі м. Кіровське Донецької області від важкого швидкоплинного захворювання. Тіло вдалося повернути в процесі обміну [151]
23420
Романов Юрій Миколайович
Оболонь, Київ. З 2022 року добровольцем став на захист Батьківщини та вступив до рядів 110 бригади на посаду мінометника. Пройшов шлях від Авдіївки та до Покровська, за що був нагороджений відзнакою від Президента України «За Оборону України» та «За оборону Авдіївки».
Загинув поблизу села Терсянка Запорізької області [154].
23442
Груша Андрій
26.03.1971, м. Львів. Навчався у Ліцеї №38 Львівської міської ради. Здобув освіту у Відокремленому структурному підрозділі «Технологічний коледж Національного університету «Львівська політехніка». Після завершення навчання працював у Приватному акціонерному товаристві «Прикарпатпромарматура», згодом обіймав посаду старшого інженера охорони праці у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл». Активно вивчав історію, досконало знав Львів. Із початком повномасштабного вторгнення став до лав ЗСУ. Виконував бойові завдання у лавах 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
Залишилися двоюрідні брати і сестри, швагро, племінниця та хрещена донька [130][131]
23443
Єгоров Іван («Гора»)
08.07.1996, селище Козацьке Херсонської області. Походив із відомого на Херсонщині козацького роду Єгорових. Навчався у Ліцеї № 1 імені Олександра Довженка Новокаховської міської ради. Згодом вступив до Новокаховського політехнічного фахового коледжу Національного університету «Одеська політехніка». Вищу освіту здобув у Одеській політехніці за напрямком «Електротехніка та електротехнології». Тут також отримав ступінь магістра за спеціальністю «Електроенергетика, електротехніка, електромеханіка». Завершивши навчання, займався торгівлею автомобілів. Із початком повномасштабного вторгнення його родина була змушена покинути рідний дім. У 2022 році він разом із вагітною дружиною переїхали до Львова. Почав працювати у ресторанній сфері, захоплювався рибальством і активно займався спортом, зокрема, рафтингом, катанням на лижах, ковзанах. Згодом став до лав ЗСУ. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави на Донеччині у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Загинув біля села Леонідівка на Донецькому напрямку [155][156]
23445
Єгоров Даниїл («Франциск») Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
24 роки. Член національної збірної України з академічного веслування. Був бронзовим призером чемпіонату Європи серед юніорів 2017 року, срібним призером чемпіонату Європи до 23 років 2019 року.
У ніч на 26 жовтня в с. Заволока Чернівецького району водій автомобіля «BMW» не впорався із керуванням та зіткнувся з бетонною перешкодою. Похорон відбувся 28 жовтня в селі Михальча[158][159]
31.07.1992, м. Львів. Навчався у Ліцеї № 8 Львівської міської ради та Середній загальноосвітній школі №67 міста Львова; у Львівському професійному коледжі готельно-туристичного та ресторанного сервісу. Здобував освіту на кафедрі транспортних технологій Національного університету «Львівська політехніка». Після завершення навчання працював на швейному виробництві, згодом – водієм карети швидкої допомоги. Впродовж останнього періоду був водієм на місцевому підприємстві легкої промисловості. Із початком повномасштабного вторгнення долучися до оборони України. Служив у лавах 4-го батальйону оперативного призначення «Сила Свободи» 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж» НГУ.
Загинув під час виконання бойового завдання поблизу Новодмитрівки Донецької області [131]
23474
Власенко Олег
42 роки, селище Новий Яричів Львівського району. Вступив у лави 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади у 2020 році. Був учасником бойових дій ООС. Від початку повномасштабного вторгнення був водієм машини для евакуації поранених.
13.02.1982, м. Львів. Навчався у Середній загальноосвітній школі № 72. Після завершення навчання, ще будучи підлітком, почав працювати майстром-вкладальником у ТЦ «InVar». Згодом розпочав роботу у Приватному підприємстві «Флоор Бест» у місті Львові. Із початком повномасштабного вторгнення долучився до ЗСУ. Завдяки вмінню швидко навчатись і творчому підходу, швидко опанував роботу безпілотних літальних апаратів. Боронив країну на східному напрямку фронту у лавах 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади.
10.01.1979, с. Вишнівчик Львівської області. Навчався у колишній Трудовацькій початковій школі Золочівської міської ради, згодом вступив до Великовільшаницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Здобув освіту у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Червоненське вище професійне училище». Проходив військову службу в армії. Повернувшись, працював у будівельній сфері міста Львова. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації вступив до лав ЗСУ. Боровся із російськими окупантами на східному напрямку у складі 117-ї окремої механізованої бригади.
Загинув поблизу населеного пункту Синельникове на Харківщині під час виконання бойового завдання [162].
23502
Шевчук Антон («Растішка»)Іменна вогнепальна зброяПочесний нагрудний знак «Сталевий хрест»Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України)
12.04.1988, м. Львів. Навчався у Гімназії №4 Червоноградської міської ради Львівської області. Працював лікарем-анестезіологом у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня». Закінчив Івано-Франківський медуніверситет. Був активним учасником Революції Гідності. У травні 2014-го став до лав 25-го батальйону територіальної оборони “Київська Русь”. Служив у районі Дебальцевого. Очолював медичну роту 59-ї бригади та евакуаційно-сортувальне відділення. На фронті отримав важке ушкодження хребта, але після відновлення повернувся на фронт. Впродовж 2017-2019 років навчався в Українській військово-медичній академії. Після закінчення навчання обійняв посаду заступника начальника Білоцерківського військового госпіталю. Станом на серпень 2023 року Антон Шевчук обіймав посаду начальника медичної служби 82-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. В останні місяці служив керівником евакуаційного відділення медичної роти у 153-й бригаді, майор.
Похований на Личаківському кладовищі у Львові. Залишилися дружина, мама, тато, двоюрідний брат, хрещена донька [163][164][134][135]
23503
Лаганяк Василь
м. Дрогобич. Після завершення навчання проходив службу у військовій частині А1108. З початком повномасштабного вторгнення військовий перебував на передових позиціях фронту. Був начальником радіолокаційної станції взводу радіолокаційної розвідки батареї радіолокаційного дивізіону артилерійської розвідки.
Загинув під час виконання бойового завдання поблизу Роздольного на Донеччині [135]
23504
Овчарук Дмитро
с. Колбаєвичі Рудківської громади. Був кулеметником штурмового спеціалізованого відділення роти штурмового спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини А4638.
Загинув під час виконання бойового завдання на Луганському напрямку біля Макіївки [135]
23505
Романюк Андрій
(«Воробєй»)
26 років. У 16 років брав участь у Революції гідності, згодом став добровольцем, був учасником АТО. У 2023 році отримав поранення, проходив лікування та якомога швидше прагнув повернутися на війну. Молодший сержант, командир відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 49 ОШБ “Карпатська Січ”
Залишилася кохана дівчина. Прощання відбулося 1 листопада в Києві та 2 листопада у Вінниці [165].
23506
Бардій Павло
8.07.1985, м. Львів. Навчався у Ліцеї №5 імені Іванни та Іллі Кокорудзів Львівської міської ради. Здобув вищу освіту у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Менеджмент». Після завершення навчання впродовж певного періоду працював у сфері охорони власності у місті Львові. У 2015 році за власним бажанням підписав контракт із Збройними Силами України. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності Батьківщини у лавах 24-ї окремої механізованої бригади.
Пронюк ЮрійВідзнака Президента України «За оборону України»
8.03.1994, м. Жидачів Львівської області. Навчався у Середній загальноосвітній школі № 54 м. Львова. Здобув освіту у Львівській державній фінансовій академії. Після завершення навчання працював у будівельній сфері у Республіці Польща. Із початком повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону та добровільно став на захист України. Виконував бойові завдання із оборони суверенітету та територіальної цілісності України у лавах 4-го окремого загону спеціального призначення «Омега» Центру спеціального призначення НГУ. Боровся із окупантами на території Донецької, Луганської та Запорізької областей. За особисту мужність був нагороджений відзнакою Президента «За оборону України».
Залишилися мама, дружина, двоє дітей, сестра та брат [160]
23508
Попіль Іван Володимирович
16 липня 1997. Закінчив Тернопільський національний медичний університет у 2020 році. Перебував на посаді командира стрілецького взводу стрілецької роти.
1.07.1999, м. Маріуполь Донецької області. Навчався у Комунальному закладі «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №10 Маріупольської міської ради Донецької області». У школі був надзвичайно енергійною дитиною, займався джиу-джитсу та брав активну участь у місцевих змаганнях. Із дитинства прагнув стати моряком, тож ще під час навчання в школі вступив на підготовчі курси при Азовському морському інституті Національного університету «Одеська морська академія». Згодом більше року пропрацював суші-шефом у закладі «Bluefin». Із початком повномасштабного вторгнення переїхав на Львівщину. Після проходження бойових навчань на території Запорізької області за власним бажанням доєднався до лав 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». Виконував бойові завдання у «гарячих» точках фронту.
Залишилися мама, двоє братів, сестра та наречена [136]
23510
Мартинюк Владислав
33 роки, м. Буськ. Долучився до ЗСУ у червні 2023 року та служив у складі 36 окремої бригади морської піхоти. Був розвідником-сапером взводу інженерної розвідки.
Загинув поблизу населеного пункту Бологівка Дворічанської селищної громади Куп’янського району Харківської області.
23531
Лебеденко Володимир
30 січня 1970, м. Слов'янськ. Навчався у загальноосвітній школі № 8. Після отримання неповної середньої освіти та закінчення професійно-технічного училища був призваний в армію — служив у берегових військах на Камчатці. Після армії влаштувався на Слов'янський керамкомбінат гіпсомодельником. Згодом змінив декілька професій, але найдовше працював водієм-перевізником. У жовтні 2023 року пішов на фронт добровольцем. Боронив Донеччину у складі 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади, був нагороджений медаллю "Хрест 60 ОМБр".
Похований на кладовищі на вулиці Данила Галицького. У нього залишилися дружина, син та донька [168]
23532
Нагорощук Сергій
51 рік, с. Черчичі Волинської області. Згодом переїхав на Херсонщину, а потім його родина оселилась в Новомиколаївці Скадовського району Херсонської області.
28 жовтня 2024 року він виконував бойове завдання на лівому березі Дніпра Херсонської області. А з 29 жовтня 2024 року вважався зниклим безвісти. Похований в селищі Головне Волинської області [169].
30 жовтня
23560
Андрусишин Андрій
22 листопада 2002, с. Лісний Хлібичин. Служив стрільцем 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти однієї з військових частин ЗСУ.
Помер через погіршення здоров`я внаслідок війни [135]
23562
Котасевич Нікіта Сергійович
(«Мороз»)
20 квітня 2004, м. Київ. На початку повномасштабного вторгнення рф у віці 17 років виїхав за кордон, та вже в червні 2023 року повернувся з-за кордону і в свої 19 років в вересні 2023 р. за власним бажанням підписав контракт зі ЗСУ. Солдат, командир відділення 1-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу 2-ї штурмової роти 1-го штурмового батальйону в/ч № A4638, III Окремої Штурмової Бригади. Перебував у найгарячіших точках Донецької області (м. Авдіївка, м. Бахмут, м. Часів Яр, с. Кліщіївка), Запорізької, Харківської, Луганської областей. За час виконання обов'язків військової служби був двічі поранений та мав три контузії.
Загинув внаслідок смертельного осколкового поранення від мінно-вибухового пристрою в районі села Новоєгорівка Сватівського району Луганської області
23563
Подгорнов Костянтин
24 липня 1992, м. Попасна. Здобув неповну середню освіту в Попаснянській ЗОШ № 24. Працював зварювальником в ремонтній бригаді. Повномасштабне вторгнення зустрів у рідному місті, а у кінці березня 2022 року евакуаційним автобусом виїхав до міста Бахмут, а потім до Полтави. 6 серпня 2024 року мобілізований до лав ЗСУ. Служив на посаді навідника 3-го відділення взводу морської піхоти однієї з військових частин.
Загинув під час атаки безпілотниками в селі Дар'їно Суджанського району Курській області. Поховали захисника на Зіньківському кладовищі на Алеї Слави в Полтавській області [171].
23564
Покровецький Василь Петрович
4 січня 1971, с. Новичка Калуського району. Він був гранатометником 2 гірсько-штурмового відділення 2 механізованого батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс".
Загинув поблизу населеного пункту Іллінка , Донецька область [173]
31 жовтня
23590
Ушаков ДмитроПочесний нагрудний знак «Сталевий хрест»
25.02.1976, м. Донецьк. Навчався у Донецькій спеціалізованій загальноосвітній фізико-математичній школі І-ІІІ ступенів №35. У 1999 році закінчив Донецьку державну академію управління і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент організацій». Займався приватним підприємництвом у різних сферах у Донецьку. У вільний час активно займався спортом: захоплювався футболом, був засновником команди «Ураган Бартатів», також отримав звання майстра спорту України з боксу. У 2014 році з родиною переїхав до Львова, де розпочав власну справу у сфері перевезень. Із перших днів повномасштабного вторгнення добровільно долучився до війська. Боронив державу на території Запорізької, Донецької, Харківської та Луганської областей у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони.
.svg)
.svg)
.png)
.svg)
.png)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.png)
.svg)
_patch.svg)