Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України[1].
01991-05-1919 травня1991, м. Одеса. Дитинство та юність провів у місті Первомайськ, Миколаївської області. Капітан, командир роти 128 ОГШБр. Навчався на медика у НМУ ім. Богомольця, але за участь у Революції гідності був відрахований. Після Майдану поїхав на війну у складі 25-го окремого батальйону «Київська Русь». Брав участь в АТО. Випускник НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Під час повномасштабної війни Руслан командував ротою у 128-й окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді.
Загинув під час виконання бойового завдання на Херсонщині. Похований у Первомайську на Миколаївщині [2].
8651
Піпчак Василь
23 роки, м. Тячів Закарпатська область. Старший лейтенант, командир танкового взводу 128 ОГШБр. У 2016 році закінчив Мукачівський військовий ліцей. У 2020 році став випускником Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Учасник ООС.
Загинув під час бою з окупантами біля селища Любимівка на Херсонщині[3].
8652
Мулеса Олександр
1989 р.н., с. Сімер, Ужгородський район, Закарпатська область. Служив у стрілецькому батальйоні 128 ОГШБр. Героя не дочекалися додому батьки, сестра, дружина, 7-ми місячний синочок.
31 рік, смт Тростянець Вінницька область. Лейтенант, командир взводу мінометної батареї 30 ОМБр. Закінчив Тернопільський національний економічний університет та військову кафедру Львівської національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Одрадівка Донецької області. Під час штурму позицію накрило артилерією, один зі снарядів влучив у бліндаж, де перебував офіцер[5].
8654
Радняний Олександр Вікторович
39 років. Мешканець м. Катеринопіль Черкаська область. Солдат, розвідник розвідувального відділення 30 ОМБр.
Загинув під час боїв з російськими окупантами біля села Сухий Ставок, що на Херсонщині[12].
8658
Гадяк Ігор ОлександровичОрден «За мужність» ІІІ ступеняНагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІ ступеня
01990-11-1616 листопада1990, смт Гніздичів Львівської області. Закінчив Гніздичівський загальний заклад середньої освіти I—III ступенів. Здобув професійно-технічну освіту за спеціальністю «електромонтер». Після завершення навчання вступив на військову службу. Працював у Поштамті-Центрі поштового зв'язку № 1 Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», займався кур'єрською доставкою. Захоплювався історією. Учасник АТО. Виконував бойові завдання на території Луганської області у складі батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів». У 2017 році вступив до лав 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України. За особисту майстерність у 2021 році був нагороджений нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» II ступеня[13].
Загинув у бою з російськими окупантами. Чин похорону відбувся 7 жовтня в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Львові. Похований у Гніздичеві[14]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[15].
8659
Болгарчук Сергій Олександрович («Док»)
01996-01-099 січня1996, смт Завалля Кіровоградської області. Навчався у місцевій загальноосвітній школі. Потім закінчив Савранський професійно-технічний ліцей, здобув професію електрогазозварювальника. До війни працював на кар'єрі водієм навантажувача у місті Кременчук. З початком повномасштабної війни Сергій пішов добровольцем до лав ЗСУ. У березні 2022-го його зарахували до 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади. Пройшовши навчання, опанував фах бойового медика та вирушив на передову. На фронті неодноразово рятував життя побратимів. За досягнення та мужність отримав звання молодшого сержанта[16].
селище Тересва, Закарпаття. Із золотою медаллю закінчив місцеву школу. Здобув фах менеджера-економіста у Мукачівському технологічному інституті. Працював директором ТОВ «Майр-Хольцварен-Тересва». З юних років був членом націоналістичного руху у складі Спілки Української Молоді та Молодіжного Націоналістичного Конгресу. Був головою Закарпатського осередку МНК. У мирний час брав активну участь у громадському житті району та селища. Учасник Майдану, Революції гідності, АТО, волонтер, депутат Тячівської районної ради 6-го скликання, член ГО «Єдність». У перший день повномасштабної війни Віталій став добровольцем ОДЧ «Карпатська Січ». А згодом — військовослужбовцем 49-ї окремого стрілецького батальйон «Карпатська Січ» у складі ЗСУ. Брав участь у боях за Київщину, Харківщину та Донеччину.
Загинув поблизу села Терни на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав смертельні поранення внаслідок ворожого авіаудару. Похований в рідному селищі[17][18].
8661
Зейкан Дмитро
1986, м. Виноградів. Кулеметник стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону.
Загинув під час штурмових дій у Херсонській області [19].
8662
Оздоєв Ібрагім
30 років, Казахстан. З дитинства жив на Хмельниччині. У 2008 році закінчив В‘язовецьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Одружився, жив із сім’єю у місті Волочиськ. Працював пекарем у ТОВ «Агробізнес». У вільний час займався ремонтом бензопил.
Під час повномасштабного російського вторгнення, 1 березня 2022 року приєднався до лав Збройних Сил України. Служив у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. Виконував бойові завдання на різних гарячих напрямках.
Загинув в бою з окупантами біля села Хрещенівка на Херсонщині. Похований у місті Волочиськ на Хмельниччині. На Алеї Героїв по вулиці Слави встановлений портрет Ібрагіма як Почесного Громадянина Волочиської громади [20].
8663
Дмитрук Дем`ян В`ячеславович
1997, с. Мала Копаня. Був старшим солдатом та старшим стрільцем стрілецького взводу.
5 квітня 1999, с. Плоска на Острожчині. Мешкав в місті Рівне. Закінчив Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука за спеціальністю «Фізична культура та реабілітація». Найбільше любив спорт, був вихованцем ДЮСШ «Верес», грав за футбольні команди «Одек», «Звягель». У мирному житті працював на хлібзаводі «Румʼянець». Під час повномасштабного вторгнення захищав Україну у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Загинув у бою за Херсонщину під час штурму села Білогірка, отримав поранення в голову. Коли його намагалися евакуювати з поля бою, в автівку прилетів снаряд, і вона вибухнула. Захисник тривалий час вважався зниклим безвісти, оскільки тіло дуже обгоріло. Згодом його ідентифікували за допомогою ДНК-експертизи . У загиблого захисника залишилася мати, батько-інвалід та сестра [24].
Костюченко Олександр Петрович
9 лютого 1984, с. Слоут. До війни працював у місцевому сільськогосппідприємстві. Служив у складі 42 батальйону 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка.
10 червня 1987, м. Калуш Івано-Франківська область. Молодший сержант, командир протитанкового відділення 80 ОДШБр. У перший день повномасштабного вторгнення приєднався до Збройних сил України[26]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
29 грудня 1985, с. Гаркушинці Полтавська область. Старший солдат мінометної батареї механізованого батальйону 72 ОМБр. Здобув професію столяра в Миргородському ПТУ № 44. З 5 березня 2022 року проходив службу в роті охорони. З 27 червня служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців.
10 грудня 1975, с. Бориси Полтавська область. Солдат мінометної батареї механізованого батальйону 72 ОМБр. Опанував професію зварювальника в Кременчуцькому ПТУ № 7. З березня 2022 року проходив службу в роті охорони. З 27 червня служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців.
01966-09-1414 вересня1966, м. Київ. Військовослужбовець одного з артилерійських підрозділів 72 ОМБр. Учасник Революції гідності. У 2014 році добровольцем пішов боронити Україну. Два роки воював в складі 128-ої бригади, старший сержант. Коли повернувся додому, вступив до ГО «Муніципальна Варта Києва», члени якої добровільно патрулювали вулиці Києва. Потім пройшов набір до «Муніципальної охорони» і прослуживши в патрулі, став старшим зміни. Був членом громадської організації Київської міської спілки ветеранів АТО Печерського району. Нагороджений медаллю Богдана Хмельницького (2017 рік). З початку повномасштабного вторгнення герой без вагань став захищати Україну. Нагороди: «Гідність та честь» номер 5126 наказу номер 9.від 14.03.21р."За Україну, за її волю" наказ 539.від 16.07.2015 р."Перемога за нами"сектор"А" від.24 грудня 2015 р."За оборону рідної Держави"номер 510 від 05.12.2016 р."медаль Богдана Хмельницького" номер 0841.від 12 жовтня 2017 р."Учасник АТО"«Учасник Бойових Дій». Командир 3-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти військової частини А4125, 48 ОСБт, 72ОМБр
Загинув від мінометного обстрілу накривши собою молодого воїна в боях з російськими окупантами під час виконання бойового завдання у с. Солодке, що на Донеччині. Уламок пробив легені, передав по рації що він 300. його син та брат які являлись його побратимами віднесли його до машини медиків, але було вже пізно. Він помер на руках сина Віталія Ходунько та брата Валерія Ходунько. Залишилися дружина, донька та двоє сині, які захищають Україну у війську [31].
Загинув в результаті вибуху не встановленого предмету під час проведення інженерної розвідки та саперних робіт поблизу с. Шийківка Харківської області. Про це повідомив речник Полтавського обласного ТЦК та СП[32].
29 червня 1993, 29 років, с. Пашківці Хмельницького району. Закінчив Пашковецьку загальноосвітню школу. З 2011 по 2017 роки навчався в Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка на фізико-математичному факультеті. Працював педагогом в навчально-виховному комплексі № 4. Туди на роботу він прийшов у вересні 2017 року та викладав інформатику. А вже у листопаді 2020 року звільнився та пішов на службу за контрактом.
Помер після важких поранень, , які отримав поблизу населеного пункту Осокорівка Херсонської області. Похований у селі Пашківці Лісовогринівецької ОТГ. Залишились батьки, дружина та донька [33]
8671
Попаз Ігор Іванович
24 січня 1986, с. Виноградівка Тарутинської громади Одеської області.
01986-07-3030 липня1986, 36 років, мешканець м. Хмельницького. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). До російського вторгнення в Україну п'ять років працював головним бухгалтером у компанії «Смарт Ліфт». Останнім часом брав участь в бойових діях на херсонському напрямку.
Загинув в боях з російськими окупантами поблизу села Благодатного Миколаївської області. Похований в с. Коржівці на Хмельниччині[35].
8677
Кавецький Олег («Фелікс»)
м. Червоноград Львівська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). У 2014 році воював в складі ДУК ПС, потім проходив військову службу за контрактом в ЗС України. У 2021 році переїхав на помешкання до м. Дніпра. З початком російського вторгнення в Україну пішов боронити Україну зі зброєю в руках і майже весь цей час воював поблизу м. Гуляйполя на Запоріжжі.
Загинув під час деокупації с. Липці на Харківщині[37].
8679
Ковальський Олександр Сергійович
01984-06-2727 червня1984, м. Городня Чернігівська область. Військовослужбовець 1 ОТБр. Закінчив городнянську загальноосвітню школу. Був призваний до ЗС України в 2016 року, уклав контракт та потрапив до складу 1 ОТБр, де й надалі проходив військову службу. З початком повномасштабного вторгнення продовжив захищати Батьківщину.
Загинув від вибухової травми під час виконання чергового бойового завдання поблизу м. Куп'янська Харківської області[38].
8680
Журавель Андрій
22 роки, м. Харків. Солдат, стрілець-снайпер 17 ОТБр. Після навчання пішов в армію та служив в НГУ в Маріуполі до грудня 2021 року. З початком повномасштабного вторгнення повернувся до армії.
Загинув під час наступу українських військових в районі сіл Хрещенівка і Шевченківка на Херсонщині. Отримав смертельні поранення внаслідок ворожого танкового обстрілу[39].
Загинув 3 жовтня2022 року в боях за Херсонщину, в районі населеного пункту Сухий Ставок. Похований 9 жовтня 2022 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища м. Тернопіль [42].
8684 … 8688
Решетняк Станіслав Іванович
1967 р.н. До війни мешкав у місті Дніпро. Проходив службу у звані старший сержант у 60 піхотній бригаді у 98 піхотному батальйоні у мінометній батареї.
Загинув 3 жовтня2022 року в боях за Херсонщину, в районі населеного пункту Олександрівка Бериславського району внаслідок обстрілу збройними силами рф з РСЗВ "Ураган" з лівого берега Дніпра.
Загинув в бою з російськими окупантами біля населеного пункту Колесниківки Харківської області[43]. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня (посмертно)[44].
8692
Ібишов Нахід Іманхан огли
Сабірабадський районАзербайджан. Старший сержант, командир мінометного розрахунку підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). Добровільно пішов боронити Україну від рашистської навали на самому початку повномасштабного вторгнення.
01984-09-1515 вересня1984, Азербайджан. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Представник азербайджанської діаспори Харківщини, активний учасник багатьох заходів товариства «Достлуг», спрямованих на зміцнення та розвиток багатосторонніх дружніх відносин між Україною та Азербайджаном.
Загинув в боях з російськими окупантами під час звільнення Луганщини[46].
8694
Міщенко Вячеслав Анатолійович
6 жовтня 1976, селище Корнин Житомирської області. Незабаром сім'я переїхала до м. Києва. В 1993 році закінчив школу №223 м. Києва та вступив у лави Національної гвардії України. Жертовна доброта та енергійність - основні якості Вячеслава. Здобув фах вчителя історії у Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова. Однак працював у будівельній сфері. В 2015 році одружився та в 2017 році в родині народився синочок Владиславчик. Цікавився історією, нумізматикою та філателією. З металошукачем полюбляв шукати старовинні речі. 27 лютого 2022 року Вячеслав став на захист України у лавах 99 ОПБ, 2 піхотної роти 99-го піхотного батальйону військової частини А3425 Збройних сил України. Був командиром 3 кулеметного відділення кулеметного взводу. Їхній підрозділ брав участь в обороні Київщини, Миколаївщини та Херсонщини, молодший сержант.
Загинув у бою в с. Білогірка Херсонської області, виконуючи бойове завдання Похований 10 жовтня на Берковецькому кладовищі у м. Києві. 42 ділянка, 6 ряд.
8695
Демків Володимир Сергійович
9 січня 1995, м. Новий Буг Миколаївської області. Після закінчення 11-ти класів Новобузької школи №4 вступив до Національного університету ім. Михайла Остроградського у Кременчуці. У 2018 році закінчив магістру за спеціальністю «електроенергетика, електротехніка та електромеханіка». У 2019-2020 роках працював на Полтавському гірничозбагачувальному комбінаті. Після переїзду до Кременчука працював на підприємствах міста. Був мобілізований 1 липня 2022-го.
56 років, м. Сміла на Черкащині. Закінчив школу №10, де викладав мистецтво рукопашного бою разом зі своїм другом, а потім і кумом. Гурток «Каскад» був настільки відомим, що в залі всім охочим займатись не вистачало місця. Після школи вирішив нікуди не вступати, а піти до армії. Після строкової служби закінчив школу прапорщиків та пройшов Афганістан. У 2014-му, після Майдану, Володимир поїхав воювати в АТО, після демобілізації почав їздити за кордон на заробітки. У 2021 році переїхав до доньки в Київ. 23 лютого 2022 року зібрав речі, з якими він був в АТО, зі словами «про всяк випадок». Наступного дня у родині чоловіка не було паніки. О 7-й ранку він сказав: «Давайте поснідаємо і тоді я поїду по своїм справам». Вдруге такий сумісний сніданок у родини був через 113 днів війни. О 9-й годині Володимир вже був у складі 242-го окремого батальйону територіальної оборони241-ї окремої бригади територіальної оборони. Був на Донеччині, потім поїхав до Харкова.
Загинув на сході України, під час виконання бойового завдання у селі Давидів Брід Херсонської області[48].
5 жовтня
8701
Гончаренко Сергій Павлович
01981-11-099 листопада1981. Мешканець м. ШполиЗвенигородського району Черкаської області. Сержант, водій мінометної батареї (підрозділ — не уточнено). Залишилась дружина та дві доньки.
01980-09-066 вересня1980, с. ІванівкаВасилівський район Запорізька область. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО в складі 79 ОДШБр (2014). Кіборг. В 2008 році закінчив історичний факультет ЗНУ, науковець, депутат Запорізької міської ради від «Європейської солідарності». Герой фільму Радіо Свобода «Січ». Був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (04.12.2014)[50]. Залишилась дружина і маленька донька.
01984-10-1919 жовтня1984, м. Київ. Капітан, командир 1-ї роти 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва. Випускник фармакологічного факультету НМУ ім. Богомольця. Учасник Революції гідності. 2014 року пішов добровольцем до військкомату і влітку був призваний за мобілізацією. Проходив військову службу медиком у 2-й роті 12-го окремого мотопіхотного батальйону «Київ» у Луганській області. 31 серпня 2014 року неподалік м. Щастя потрапив під обстріл БМ-30 «Смерч» і отримав поранення ніг. Після двох місяців лікування у шпиталі повернувся до служби. Охороняв артилеристів 26-ї бригади в районі м. Бахмуту на Донеччині. Був демобілізований в 2015 році. Працював завідувачем аптечним складом. З 2019 року був командиром 3-ї роти 130-го батальйону ТрО. Воював в Ірпені та на Харківщині.
Загинув на світанку при виконанні завдань на Харківщині[55].
8706
Штанько Дмитро
01980-05-2323 травня1980, м. Харків. Військовослужбовець 4 роти 2 батальйону 93 ОМБр. Випускник Харківського національного університету внутрішніх справ (2001). Кандидат юридичних наук. Власник декількох компаній у галузі надання фінансових послуг та в аграрній галузі. Був відомий також тим, що записав розмови з братом голови Офісу президента Андрія Єрмака, публікація яких спричинила скандал. У вересні 2022 року прибув до складу 93 ОМБр. За місяць боїв отримав дві контузії, але не залишив позиції, а тримався разом з товаришами у строю. Залишилось троє дітей.
Загинув в результаті щільного мінометно-артилерійського обстрілу під час контратаки на захоплену українську позицію поблизу м. Бахмуту на Донеччині[56].
8707
Малишев Станіслав Медаль «За військову службу Україні»
36 років, м. Харків. Військовослужбовець розвідувального батальйону 93 ОМБр. Працював будівельником. Учасник Революції гідності, був у 2-й сотні самооборони Майдану. Під час кривавих подій допомагав виносити поранених та вбитих. Після Майдану — був зенітником у складі добровольчого батальйону «Донбас». Отримав відзнаку Президента — медаль «За військову службу Україні». 2017 року одружився, а після народження сина, у 2019 році, разом з родиною переїхав до Дніпра. 24 лютого 2022 року пішов добровольцем до ЗС України.
Загинув у боях з російськими окупантами поблизу м. Соледара Донецької області[57].
8708
Білаш Григорій Андрійович
01968-09-088 вересня1968, с. Броварки Полтавська область. Старший лейтенант, командир інженерно-саперного взводу механізованого батальйону 66 ОМБр. До ЗС України був призваний за мобілізацією 17 квітня 2022 року.
Отримав смертельне поранення в результаті підриву ворожої міни поблизу с. Греківки Луганської області[58].
8709
Проценко Віктор
01991-07-1717 липня1991, м. Жовті Води Дніпропетровська область. Лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості. До ЗС України був призваний за мобілізацією 1 березня 2022 року.
Загинув в боях з російськими окупантами поблизу с. Орлянки Харківської області[61]. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)[44].
26 років, м. Мирноград Донецька область. Молодший сержант, військовослужбовець 92 ОМБр. Закінчив Дніпропетровський університет внутрішніх справ. У 2020 році був призваний на військову службу до ЗС України.
Загинув в боях з російськими окупантами поблизу с. Степової Новоселівки Харківської області[63]. Під час виконання службових обов'язків отримав не сумісну з життям вибухову травму. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[44].
36 років, с. Раделичі Львівська область. Старший солдат, військовослужбовець 80 ОДШБр. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка та Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки[64].
Загинув під час виконання бойового завдання в районі села П'ятихатки Херсонської області. У бронеавтомобіль «Козак», в якому перебував захисник з побратимами, влучив ворожий артилерійський снаряд[65]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[66].
33 роки, м. Миколаїв Львівської області. Військовослужбовець 80 ОДШБр, гранатометник. Здобув середню технічну освіту. Працював автомеханіком. З початком повномасштабної війни, не сказавши рідним про свої наміри, пішов до військкомату. Згодом у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади вирушив захищати Україну від окупантів. 5 жовтня разом із побратимами Кобра виїхав на бойове завдання. У їх бронеавтомобіль «Козак» влучив ворожий снаряд. Троє бійців загинули одразу. Василь витягнув поранених. Разом вони пересіли в інший «Козак», в який майже одразу влучив другий снаряд. Військові встигли вистрибнути, але ще один приліт обірвав життя Василя. Тіло чоловіка знайшли лише через місяць після загибелі у день звільнення Херсона. Впізнали його вже по речах[67][64].
Загинув під час виконання бойового завдання в районі села П'ятихатки Херсонської області. У бронеавтомобіль «Козак», в якому перебував захисник з побратимами, влучив ворожий артилерійський снаряд[68]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[69].
1992, м. Бібрка Львівської області. Там навчався у школі. Згодом здобув професію зварювальника у професійно-технічному училищі. З 2015 році брав участь в АТО на Донбасі. На третій день повномасштабної війни, 26 лютого 2022 року, чоловік став до лав Збройних Сил України. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Виконував бойові задачі на різних гарячих напрямах, поки врешті не опинився на Херсонщині, де прийняв останній бій[70][71].
Загинув поблизу села П'ятихатки на Херсонщині. Виконуючи бойове завдання, їхав з трьома побратимами броньованою машиною попереду колони. Їхній транспорт першим прийняв удар ворога на себе. Під час обстрілу Володимир намагався рятувати у спільній співпраці екіпаж, заряджаючи бойову установку боєприпасами, та отримав несумісні з життям травми. Разом із ним загинули троє товаришів. Похований у рідному місті біля мами. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[72].
8717
Пол Лі Кім («Кіло»)
01987-10-077 жовтня1987, Х'юстонСполучені Штати Америки. Військовослужбовець Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. 2006 року закінчив середню школу Аледо. Навчався в Університеті Оклахоми, а військовий фах опанував у школі рейнджерів та у військовій школі парашутистів у Форт Беннінгу, штат Джорджія. Дванадцять років свого життя присвятив армії США. 2005 року він був зарахований до армійського резерву, а 2011 року отримав звання офіцера піхоти. З червня 2007 по травень 2008 року служив в контингенті військ в Іраку. З лютого 2013 по липень 2015 року проходив службу у складі 82-ї повітряно-десантної дивізії. 2017 року залишив військову службу. Звільнився в запас у званні «капітана». В подальшому викладав військову науку студентам Корпусу підготовки офіцерів запасу Техаського університету в Арлінгтоні. Був відданим католиком і активістом у своїй церковній громаді. У серпні 2022 року приєднався до Інтернаціонального легіону. Пам'ять про американського бійця увічнили почесним найменуванням його підрозділу — «Команда Кіло». Залишилися батьки та брат.
Загинув під час жорстокого бою з російськими окупантами в районі селища Тернові Поди Снігурівського району Миколаївської області. Українським воїнам вдалося взяти в полон дванадцять росіян, але під час масованого обстрілу з артилерії та бронетехніки, у тому числі танків Т-90М Кім загинув разом з українським побратимом[73].
8718
Черниш Максим Вікторович
(«Псих»)
26 лютого 1982, м. Гребінка, навчався в Гребінківській школі №4. Згодом здобув спеціальність механізатора у Березоворудківському аграрному технікумі. З 2002 по 2003 рік проходив строкову військову службу в ЗСУ на посаді командира відділення. 19 квітня 2022 року призваний по мобілізації. Молодший сержант, стрілець-помічник гранатометника штурмового відділення в/ч А4010. Без батька залишилися двоє малолітніх дітей.
Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу Майорська Донецької області [47]
8719
Канцеба Юрій Васильович
12 квітня 1970, м. Київ. Старшина, головний сержант зенітного кулеметного відділення ДШКМ, зенітного ракетно-артилерійського взводу, роти вогневої підтримки В/ч А7276.
1987 році закінчив будівельний технікум, працював на будівництві плиточником/сантехніком. Згодом в 2015 році закінчив курси висотно-верхолазних робіт, працював на будівництві фасадником.
Із початком повномасштабного вторгнення Юрій пішов добровольцем до лав ЗСУ. У лютому його зарахували до 101-ої окремої бригади охорони Генерального Штабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова В/ч А0139 в цей період з лютого по квітень стояв на обороні м. Києва та Київської області.
Від 5-го вересня 2022 року був переведений до В/ч А7276 в 111 ОБрТрО, 110 окремий батальйон ТрО Луганської обл., рота вогневої підтримки, зенітно-кулеметний взвод і був назначений на посаду командира зенітного кулеметного відділення ДШКМ, зенітного ракетного-артилерійського взводу, роти вогневої підтримки. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках Донецької обл. поблизу Лимана та села Торське. Без чоловіка та батька залишились дружина та діти.
5 жовтня старшина Канцеба Юрій під час виконання бойового завдання потрапив під мінометний обстріл у районі села Торське Донецької області, отримав поранення несумісне з життям та героїчно загинув. Похований 13 жовтня 2022 року на Берковецькому кладовищі у м. Києві 42 ділянка, 10 ряд.
Загинув в результаті мінометного обстрілу з боку противника під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі с. Терни Донецької області[74].
Загинув в ході запеклого бою з російськими окупантами під Давидовим Бродом на Херсонщині. Похований у рідному селі[76].
8728
Руснак Віктор
01986-10-1414 жовтня1986, мешканець м. Корсунь-Шевченківський Черкаська область. Солдат, номер обслуги протитанкового відділення протитанкового взводу 111 ОБрТрО. Залишилася дружина та двоє дітей.
Загинув в районі населеного пункту Тернові Поди, що на Миколаївщині, внаслідок бойового зіткнення з противником[77].
8729
Горний Олег
40 років, с. Оринин Хмельницька область. Мешканець м. Київ. Військовослужбовець 128 ОГШБр. З початком повномасштабного вторгнення добровольцем відправився на фронт.
26 років (листопад 1995), м. Дніпро. Підлітком підробляв на радіоринку. Закінчив Дніпровський національний гірничий університет, здобув фах автомеханіка. Під час повномасштабного російського вторгнення потайки від родини став на захист рідної країни. Служив у 15-му окремому полку Національної гвардії України, старший лейтенант. Був командиром патрульного взводу. Разом із підрозділом виконував бойові завдання на передовій. Одружився 25 вересня 2021.
Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Терни на Донеччині. Офіцер був за кермом автомобіля, коли потрапив у ворожу засідку. Окупанти розстріляти авто впритул. Похований в Дніпрі. Посмертно офіцеру присвоєно звання капітан та нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (24 січня 2023)[79][80].
8731
Тесля Олександр Борисович
28 листопада 1988 року, жив у Полтаві, закінчив тут технікум. Пішов на війну добровольцем. Солдат, стрілець-санітар 2-го мотопіхотного відділення в/ч А1302.
42 роки, м. Усть-КутІркутської області РФ. З юних років жив із родиною в селі Василівка Миколаївської області. Закінчив Снігурівське СПТУ №34 та здобув професію машиніста екскаватора. Багато років працював за фахом в «Управлінні каналів річки Інгулець». Коли почалася повномасштабна війна, чоловік евакуював сім’ю на Черкащину. Упевнившись, що рідні в безпеці, сам повернувся додому та пішов до військкомату. Певний час служив при ТЦК стрільцем-санітаром роти охорони. Коли та частина Миколаївщини опинилася під окупацією, продовжив службу під командуванням Баштанського РТЦК та СП Миколаївської області. А вже згодом був направлений у 57-му окрему мотопіхотну бригаду ЗСУ. Обійняв посаду головного сержанта механізованої роти 34-го окремого мотопіхотного батальйону та поїхав на передову.
01993-09-2626 вересня1993, с. ЗалізнячкаЗвенигородський район Черкаська область. Військовослужбовець ЗС України, стрілець-санітар відділення окремого стрілецького батальйону (підрозділ — не уточнено). Закінчив Тальянківський аграрний технікум. Строкову службу проходив в м. Одесі в підрозділі ВМС ЗС України. З початку російського вторгнення став на захист України.
Загинув у бою з російськими окупантами за м. Бахмут Донецької області[83].
8738
Ніколаєць Юрій («Док»)
43 роки, м. Краматорськ Донецька область. Старший сержант, бойовий медик 106-го окремого батальйону територіальної оборони 109 ОБрТрО. Займався бізнесом. 25 лютого 2022 року добровільно пішов до територіального центру комплектування. Залишилась дружина та син.
Згідно повідомлення Долинської міської громади, загинув в боях з російськими окупантами, виконуючи бойове завдання (місце — не уточнено)[86].
8741
Ожоганич Василь Васильович
6 жовтня 1994, с. Солідарне Каховського району Херсонської області. Невдовзі родина переїхала до Веселого Подолу на Семенівщині, де він і закінчив місцеву школу. Потім навчався у Первомайському ліцеї Харківської області, де здобув спеціальність газоелектрозварювальника. У 2015 році був мобілізований до лав ЗСУ, проходив службу у 92-й окремій механізованій бригаді Луганської області. Згодом уклав контракт та кілька років служив у 30-й окремій механізованій бригаді. 5 років тому Василь одружився, народилась донька. 24 лютого 2022-го він був на заробітках у Чехії, а його родина — у Луганській області, під окупацією. У вересні Василь повернувся додому і став до лав ЗСУ. Старший солдат, стрілець.
Загинув у бою біля села Павлівка Волноваського району Донецької області [47]
8742
Невмержицький Олександр Костянтинович
2 квітня 1987, с. Сенча. Згодом родина переїхала у місто Лохвиця, де Олександр навчався у школі №1. У 2007 році закінчив Лохвицький технологічний технікум Полтавської державної аграрної академії, отримавши спеціальність техніка-механіка. Працював водієм на підприємствах Лохвиччини. В перші дні великої війни був мобілізований до лав ЗСУ. Солдат, водій взводу радіозв’язку.
21 травня 1982 року, м. Поті Грузинська РСР. Після народження сім'я переїхала на батьківщину батька - у с. Теплиця Одеської області. Мобілізований 25 травня 2015 року, в подальшому уклав контракт, який продовжив у 2021 році. З початком повномасштабного вторгнення служив в танковому батальйоні 128 гірсько-штурмової бригади.
Загинув поблизу селища Нововоронцовка Бериславського району Херсонської області внаслідок ураження танка ракетою з ворожого птрк. Похований 22 листопада 2022 року в с. Теплиця Болградського району Одеської області[87]. 29 вересня 2023 року присвоєно звання «Герой України»[88].
8745
Харченко Валентин Миколайович
18.09.1973, Красноградський район, Харківська область. Сержант, навідник піхотного взводу піхотної роти 98 піхотного батальйону військової частини А1962
Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[92].
8754
Головчак Євген
(«Женік»/«Бармак»)
36 років, с. Сизівка, АР Крим. дитинстві з родиною переїхав у село Криничне на Волині. Працював на різних роботах в Україні та Польщі. Найбільше любив мати справу з деревиною: був вальником лісу, багато років трудився на пилорамі. Під час повномасштабної війни служив в артилерійському взводі 2-го самохідного дивізіону 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Батько шести дітей.
Загинув в районі села Петропавлівка Куп'янського району Харківської області. Після повернення із бойового завдання він, зі ще двома побратимами, підірвався на протитанковій міні. Отримав осколкове поранення в голову несумісне з життям. Похований в селі Криничне на Волині[93]
8755
Кордонський Володимир Михайлович
47 років, с. Студена. Навчався в Студенянській ЗОШ І-ІІІ ступенів та у Вінницькому національному технічному університеті. Проживав з сім'єю у місті Вінниця.
Помер від поранення, отриманого під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України. Похований 11 жовтня 2022 на Алеї почесних поховань міського кладовища у с. Гаразджа. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно) [95][96][97].
16 лютого 2000, м. Київ. Згодом родина переїхала в Миргород. Навчався у Миргородській загальноосвітній школі №9. Найбільшим захопленням хлопця було Кіокушин-карате. Після закінчення 9 класів вступив у Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, а згодом у національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Влітку 2021 року пішов служити за контрактом у 14 окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого. Командир взводу батареї реактивної артилерії. У серпні бригаду перевели в Харківську область для участі у контрнаступальних операціях. Разом із окремим розвідувально-диверсійним підрозділом «Kraken» його Князівська бригада звільняла українські міста і села від російської окупації. За понад 7 місяців війни Олександр став справжнім Князівським драконом, як в 14-й бригаді називають артилеристів. Старший лейтенант.
Загинув поблизу села Петропавлівка Куп’янського району Харківської області. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно) [47][95][98]
8758
Логвиненко Андрій Валерійович
Молодший сержант, командир відділення. Жив у Кременчуці. Був призваний на військову службу під час часткової мобілізації 12 березня 2022-го.
Помер в Кременчуцькому обласному клінічному шпиталі [47]
8759
Риж'є Микола
(«Француз»)
33 роки, с. Михайлівка Миколаївської області. Закінчив Михайлівську середню школу. Працював монтером колії Одеса-Сортувальна. З початку повномасштабного вторгнення чоловік стояв на обороні рідного краю в складі ТРО. Влітку поповнив лави ЗСУ. Служив у 17-му батальйоні 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнко. Разом із побратимами боронив Херсонщину.
Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Майстер спорту України міжнародного класу, переможець континентальної першості, призер чемпіонату світу з плавання у ластах.
Загинув (прим. — до 9 жовтня, дата підлягає уточненню) під час виконання бойового завдання на Херсонщині[100].
8762
Мазуренко Сергій Федосійович
019641964. Мешканець м. Корсунь-Шевченківського Черкаської області. Старший солдат, навідника протитанкового відділення протитанкового взводу ЗС України (підрозділ — не уточнено).
Загинув під час обстрілу противником на Донеччині. Похований у м. Корсуні-Шевченківському на Черкащині[101].
8763
Мартьоха Олександр Вікторович
019801980, с. Сагайдак Полтавська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. Вдруге вирушив на фронт з початком повномасштабного вторгнення.
Загинув в боях з російськими окупантами на Донеччині[102].
8764
Шулік Віктор Григорович
01964-08-055 серпня1964, м. Попасна Луганська область. Військовослужбовець 109 ОБрТрО. Викладач історії, директор попаснянського ліцею № 1, медіатор Національної медіаторської мережі. У березні 2022 року разом зі своїм сином добровольцями приєдналися до Сил ТрО ЗС України. Захищав Україну в Донецькій області.
019801980, смт ГранітнеКоростенський район Житомирська область. Водій автомобільного відділення стрілецького батальйону 92 ОМБр. Залишилось четверо дітей.
Белозеров Олександр Олександрович («Медик», «Псих»)
01988-06-1212 червня1988, с. Коломацьке Полтавська область. Мешканець м. Полтави. Матрос, бойовий медик підрозділу 36 ОБрМП. З початком повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону, щоб стати на захист України.
Загинув під час ракетного удару російських військ (місце — не уточнено)[109].
8777
Заскока Юрій
41 рік. Полковник поліції, начальник відділу захисту критичної інфраструктури Кіберполіції. Роботі у поліції присвятив майже 24 роки. Без батька залишилися двоє дітей.
Загинув у власному автомобілі, коли їхав на роботу, внаслідок ракетного удару російських військ по бульвару Тараса Шевченка у м. Києві[110].
8778
Шупік Олег Васильович
01966-02-1414 лютого1966, м. Чернігів. Полковник, штурман служб 39 БрТА. 1987 року закінчив ЧВВАУЛ, після чого продовжив військову службу у підрозділах Повітряних сил ЗС України. За роки служби перебував на різних посадах, остання з них — заступник головного штурмана та старший інспектор штурманської служби управління авіації Повітряного командування «Центр». 2006 року звільнився зі ЗС України, після чого працював у Міністерстві транспорту України, Державіаслужбі та ІКАО з контролю повітряного простору. У день повномасштабного вторгнення росії знову долучився до ЗС України.
Вважався зниклим безвісти до 15.11.2022. Встановлено, що загинув під час артилерійського та мінометного обстрілів поблизу села Давидів Брід, що на Херсонщині[112].
8780
Черкаський Костянтин Олександрович
12 грудня 1995 , м. Кременчук. Молодший сержант, інспектор прикордонної служби 2-ї категорії, водій відділення повітряної розвідки відділу прикордонної служби «Мукачево» в/ч 2142. Закінчив школу №30, навчався у Вищому профучилищі №7. Захищав Україну з квітня 2022 року. У військового залишився батько та дві сестри, які живуть за кордоном.
Помер від гострої ішемічної хвороби серця на Житомирщині [47]
8781
Мазняк Сергій Миколайович
1975, селище Оржиця. З 2011 року був членом виконавчого комітету селищної ради, фахівцем у галузі містобудування, успішним підприємцем. 28 лютого 2022 року був призваний за мобілізацією
34 роки, м. Первомайськ Миколаївської області. Під час повномасштабної війни захищав Україну у лавах 79-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Обіймав посаду сапера.
Загинув під час виконання бойового завдання на Херсонщині. Ворожий мінометний обстріл обірвав життя 34-річного воїна. Похований в селі Степківка Миколаївської області [113].
28 липня 1976, с. Тустань Івано-Франківського району. Навчався в ліцеї №19 міста Івано-Франківськ. Служив командиром мінометного відділення 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс".
Загинув внаслідок артилерійського обстрілу поблизу села Васюківка Бахмутського району Донецької області. Нагороджений посмертно орденом "За мужність" III ступеня [114].
25 років, с. Руська Лозова Харківська область. Військовослужбовець окремого розвідувально-диверсійного підрозділу «Kraken»ГУРМО України. Учасник Революції гідності. Учасник АТО. У березні 2022 року приєднався до спецпідрозділу «Кракен».
Загинув у бою з російськими окупантами біля села Табаївка Харківської області[115].
8791
Дейн Партридж («Bird»)
019881988 (34 роки), Німеччина. Військовослужбовець Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. Народився в родині працівника Червоного Хреста і військовослужбовця Повітряних сил США. Коли йому було 3 роки, сім'я переїхала на базу ПС Алтус в Оклахомі. Пізніше сім'я переїхала до Рексбурга, штат Айдахо, де він вирішив піти в армію невдовзі після закінчення середньої школи. Після закінчення школи Партрідж служив навідником башти і водієм бронетехніки в Багдаді під час війни в Іраку. В Іраку служив 15 місяців — з 2007 по 2009 рік. 2012 року звільнився з війська в званні рядового першого класу. 27 квітня 2022 року перетнув польсько-український кордон і приєднався до Інтернаціонального легіону. Вирішив продовжити воювати з російським військами навіть після того як літом отримав поранення осколком від розтяжки. Залишилися дружина та п'ятеро дітей — віком від 2 до 15 років.
3 жовтня отримав важкі поранення шиї та стовбура мозку, внаслідок атаки російського танка на його підрозділ у м. Сіверськодонецьку, що на Луганщині. Перебував на лікуванні у київському військовому клінічному госпіталі, підключений до апаратів життєзабезпечення, але 11 жовтня помер від отриманих поранень[116].
8792
Шавельський Михайло («Юнгер»)
02001-01-2222 січня2001, м. ГродноБілорусь. Парамедик батальйону «Терор» ЗС України. Був членом гродненської парафії. До приїзду до Польщі вивчав психологію в Гродненському державному університеті імені Янки Купали. Через політичні погляди його викреслили зі списку студентів і мали призвати до білоруської армії, тому парафія в Гродно попросила Євангелічно-Аугсбурзьку Церкву в Польщі дозволити Михайлу навчатися. Він отримав стипендію від Євангелічно-Лютеранської Церкви Фінляндії та Союзу Мартіна Лютера і в січні 2021 року розпочав теологічні студії в Польщі, у Християнській богословській академії у Варшаві. Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну перервав навчання і долучився до білоруських добровольців.
Загинув від влучання осколка, намагаючись врятувати життя пораненого. Похований на Алеї слави у Вінниці[117].
8793
Галкін Станіслав
(«Каха»)
33 роки, м. Бердянськ Запорізької області. Займався боксом, був інструктором з бойової підготовки та стрільби. Воював в АТО, у 2015-му брав участь у Широкинській операції під Маріуполем. З початком повномасштабного російського вторгнення приєднався до спеціального підрозділу «Кракен», що підпорядковується Головному управлінню розвідки Міноборони України. Брав участь у звільнені Харківщини від окупантів.
28.05.1972. Навчався у СЗШ №43 міста Львова. У 1993 році закінчив колишнє Львівське вище військове-політичне училище, згодом вступив на військову службу. Із 1996 року обіймав посаду старшого референта-перекладача відділу аналізу та обробки інформації, опісля працював старшим викладачем кафедри тактики Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Згодом займався підприємництвом у сфері готельно-ресторанного бізнесу. У 2022 році повернувся на військову службу на посаді заступника начальника Центру підвищення кваліфікації Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
01985-12-1919 грудня1985, м. Полтава. Солдат, оператор 3-го протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 2-го мотопіхотного батальйону 93 ОМБр. 22 березня 2022 року став на захист Батьківщини.
12 жовтня 1998, м. Маріуполь. Здобув дві вищі освіти за спеціальністю «Міжнародні відносини» в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та Маріупольському гуманітарному університеті. У складі Зведеного загону ГУНП брав участь в обороні рідного Маріуполя. Виконував бойові завдання, надавав невідкладну медичну допомогу та евакуйовував цивільних. У кінці березня 2022 року виїхав з Маріуполя. З 21 квітня 2022 року службу продовжив у лавах 8 ОГШБ10 ОГШБр «Едельвейс» ЗСУ.
Загинув потрапивши під артилерійський обстріл. Похований на Південному кладовищі Києва [121].
8804
Лєбєдєв Олег («Крилатий»)
36 років, м. Дрогобич Львівська область. Старший солдат, старший кулеметник 1-го батальйону оперативного призначення НГУ. Закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом. На третій день повномасштабної війни повернувся з-за кордону та вступив до лав Національної гвардії України.
Загинув в районі села Іванград під Бахмутом Донецької області[122].
8805
Кузьмич Юрій («Росомаха»)
с. Марківка Миколаївської області. У дитинстві переїхав з родиною до сусіднього села Малахове. Там закінчив школу. Згодом вивчився на водія та почав працювати в рідному селі у фермерському господарстві. Одружився та переїхав до села Дмитрівка рідної області. Працював будівельником, клав тротуарну плитку. Вільний час присвячував сім’ї. Під час повномасштабної війни чоловік приєднався до Збройних Сил України та вирушив на фронт. Служив у 67-му окремому стрілецькому батальйоні (в/ч А4582). Обіймав посаду кулеметника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти.
Загинув поблизу села Щербаки Запорізької області. Під час бойового завдання отримав смертельні поранення внаслідок мінометного обстрілу з боку окупантів. Похований в селі Марківка на Миколаївщині [123]
Загинув, захищаючи рідну землю (місце — не уточнено). Похований у селі Таганча (Черкаський район, Черкаська область)[101].
8812
Григорчук Андрій Юрійович
27 років, Одеська область. Військовий медик (підрозділ — не уточнено). Лікар-інтерн з хірургії загальнолікарняного персоналу Одеської обласної лікарні.
Загинув в результаті ворожого мінометного обстрілу на Донеччині. Похований у м. Кам'янці на Черкащині[125].
8814
Нерода Володимир Валентинович («Токар»)
01997-01-011 січня1997, с. Мощаниця (Луцький район) Волинська область. Боєць добровольчого батальйону «ОУН-Immitis». Мешканець м. Луцьку. З 2016 по 2019 рр. проходив військову службу в 14 ОМБр. Учасник ООС. Отримав важкі поранення. Лікувався в київському військовому госпіталі та Німеччині. 2020 року в контексті спортивної реабілітації почав займатися стрільбою з луку. На базі клубу «Луцькі соколи» готувався до Ігор Нескорених та Ігор Воїнів. Мав важкі поранення і стрільба йому давалась не легко, однак він не здавався. 2020 року зайняв перше місце в категорії «Початківці» в онлайн-змаганнях «Ігри Нескорених 2.0». Брав участь в зйомках проєкту «Крутий Заміс 2» про «Луцьких соколів». Був учасником першого Кубку серед ветеранів АТО у Львові.
Загинув в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Орлянка Харківської області[127].
8816
Мачарашвілі Ернест
м. Ровеньки Луганська область. Народився в багатодітній родині де було 12 дітей: шість братів і шість сестер. Військовослужбовець ССО ЗС України (підрозділ — не уточнено). Після російського вторгнення у 2014 році оселився в м. Очакові. Пізніше був вихователем у підліткових таборах у м. Миколаєві. 24 лютого 2022 року, разом з братом Темуром перебували за кордоном. Повернулися для того, щоб вступити в ССО. Брат Тимур загинув у квітні 2022 року під час боїв за Запорізьку область.
Старший лейтенант, командир розвідувальної роти 140 ОРБВМС ЗС України. Весною 2022 року при близькому вогневому контакті з рашистами отримав поранення в плече та ногу. Після одужання повернувся на фронт. Залишилися дружина, брат та сестра.
Загинув в боях з російськими окупантами на напрямку Лиман-Ямпіль у Донецькій області[129]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[130].
Старший лейтенант, заступник командира розвідувальної роти 140 ОРБВМС ЗС України. У березні 2022 року вийшов пораненим із с. Зачатівки Донецької області, з кулею в щоці.
34 роки, с. Гірне, останні роки жив у Стрию. Військовослужбовець 65-го окремого батальйону територіальної оборони, 103 ОБрТрО. На війні був стрільцем стрілецького відділення.
1990, Гоща Рівненської області. Навчався у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем'янчука та у національній академії Сухопутних військ. З початком повномасштабного вторгнення воював у лавах 95 ОДШБр.
01980-02-1212 лютого1980, смт Варва Чернігівська область. Мешканець м. Фастів Київська область. Лейтенант, командир взводу 208-го окремого батальйону територіальної оборони 114 ОБрТрО. На третій день повномасштабного вторгнення приєднався до територіальної оборони.
Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Торське Донецької області[135][136].
8832
Перчинський Микола Володимирович
01978-05-1414 травня1978, с. Скіпче Хмельницька область. Мешканець м. Фастів Київська область. Стрілець 208-го окремого батальйону територіальної оборони 114 ОБрТрО.
Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Торське Донецької області[137][138].
8833
Корольов Руслан
м. Дніпро. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник ООС. У січні 2019 року отримав важке поранення руки. Переніс 30 операцій в Україні і закордоном. Після початку повномасштабного вторгнення знову пішов захищати Україну.
Загинув у боях з російськими окупантами на Херсонщині[139].
8834
Биба Сергій
43 роки, смт Білики Полтавська область. Кулеметник 62 ОМБр. Закінчив Харківський національний університет радіоелектроніки. Працював у галузі будівництва. З перших днів повномасштабного вторгнення приєднався до лав ЗСУ.
20 років, Валя Кузьмина Чернівецької області. Навчався у школі в рідному селі. Закінчив Чернівецький професійний ліцей автомобільного сервісу. Працював у підрозділі охорони швидкого реагування «Тигр» у Чернівцях. З 2021 року служив у лавах Збройних сил України. З початком повномасштабного вторгнення Іван у складі 87-го окремого аеромобільного батальйону80-ї бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ обороняв Україну від окупантів[141].
Помер у київському шпиталі через важкі поранення, які він отримав під містом Ізюм Харківської області. Похований в рідному селі. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[142].
21 рік, м. Українськ Донецька область. Лейтенант, командир взводу 128 ОГШБр. Учасник ООС. Закінчив Львівську національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (20.04.2022)[143] та медаллю «Захиснику Вітчизни» (11.05.2022)[144].
Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Нова Кам'янка Херсонської області. Три години тримав бій для заходу основних сил, але ворожий обстріл обірвав його життя[145].
01977-06-2626 червня1977, м. Львів. Сержант, військовослужбовець 128 ОГШБр. У ЗС України з 2021 року. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (11.04.2022).
13.08.1977, Закарпатська область. Старший солдат, старший механік-водій гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу 3-ї гірсько-штурмової роти 15 ОГШБ128 ОГШБр. З 2016 по 2019 рік проходив службу за контрактом у ЗС України. Учасник АТО/ООС. Був призваний до ЗС України за мобілізацією 28 лютого 2022 року. У травні 2022 року отримав поранення під час боїв і приїхав проходити курс лікування у госпіталі на Закарпатті. Однак, не закінчивши лікування, воїн знову повернувся на фронт. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (22.05.2022).
9 жовтня 2003, м. Тернопіль. Солдат 10 ОГШБр. Закінчив Тернопільське вище професійне училище технологій та дизайну за спеціальністю «виробник художніх виробів з дерева». Долучився до лав ЗС України 27 листопада 2021 року. Почесний громадянин міста Тернополя (посмертно).
Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині[148].
8846
Шийко Ростислав
(«Дрогобич»)
23 липня 1989, м. Львів. Військовослужбовець ЗС України 103-ї бригади ТРО. Ультрас ФК «Карпати». Був одним з лідерів та засновників колективу «Banderstadt Ultras». Випускник Інституту економіки і менеджменту Львівської політехніки. Учасник Помаранчевої Революції та Революції Гідності. У 2015 році приєднався до полку «Азов», щоб боронити Україну під час АТО. Був мінометником. Любив їздити на футбольні матчі. Автор блогу «Військова історія». Син члена правління львівської філії партії «Сила і Честь».
Загинув під виконання бойового завдання на Луганщині в районі міста Попасна від вибуху протитанкової міни разом з побратимом — також фанатом «Карпат»[149][150].
8847
Кадол Віталій Віталійович
(«Хом'як»)
26 вересня 1990, м. Івано-Франківськ. З 1997 по 2007 навчався у школі № 13.Після закінчення школи, у 2007 р. вступив до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. З 2009 по 2011 р. пройшов навчання на військовій кафедрі ІФНТУНГ, де отримав звання молодшого лейтенанта. В юності захоплювався футболом, був активістом молодіжної скаутської організації «ПЛАСТ», та був учасником музичного гурту. В червні 2022 вступив до лав ЗСУ, у складі 10 ОГШБр., а в кінці вересня був призначений командиром взводу 108 батальйону. Молодший лейтенант, командир гірсько-штурмового взводу 10 ОГШБр.
Загинув під час виконання бойового завдання в н.п. Спірне, Бахмутського району. Похований на Алеї Слави міського кладовища Івано-Франківська, у селі Чукалівка, Тисменицького району, Івано-Франківської області[151].
8848
Осадчук Юрій
(«Тай»)
30 травня 1989, м. Кам'янка-Бузька Львівської області. Проживав у Львові. Закінчив Національний університет «Львівська політехніка». Самотужки опанував іспанську мову, під час війни розпочав вивчення китайської. Грав на віолончелі. Активно займався муай тай, був володарем «синього поясу» із джиу-джитсу, а також фанатом львівських «Карпат». Обіймав посади у IT-компаніях «EPAM» та «N-iX». Із першого дня повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від окупантів. Проходив військову службу в лавах 103-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України.
12 червня 1973, м. Гомель, Республіка Білорусь. Проживав в Гомелі до 10-ти років, потім переїхав з родиною до Львова. Навчався у середній загальноосвітній школі № 9. Закінчив Морехідний фаховий коледж імені Олександра Івановича Маринеска Національного університету «Одеська морська академія». Проходив службу в армії. Упродовж останніх років працював у Товаристві з додатковою відповідальністю «ГАЛ-Кат». Захоплювався риболовлею та їздою на мотоциклі. З початком повномасштабного вторгнення добровольцем вступив до лав територіальної оборони. Захищав Батьківщину у складі 103-ї бригади територіальної оборони Збройних Сил України.
м. Дрогобич. У вересні 2022 року був призваний на службу. З 1 жовтня перебував на нульових позиціях Херсонського напрямку. Захищав Україну у складі 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади.
Загинув під час виконання бойового завдання 15 жовтня 2022 року. Тіло воїна довго не могли опізнати, потім були тривалі ДНК-експертизи. 20 вересня 2023 тіло привезли у Дрогобич. Похований на Алеї Слави [154].
39 років, м. Харків. Закінчив НТУ «Харківський політехнічний інститут», отримав вищу освіту за спеціальністю «Інженерна механіка». Останні роки працював менеджером зі збуту у ТОВ «БЕЛЛА-ТРЕЙД». Весь вільний час проводив з дружиною, донькою, батьками та друзями. Під час повномасштабної війни, у квітні 2022 року, чоловік поповнив лави Збройних Сил України, щоб захистити рідних і свою країну. Ніс службу у 128-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді. Обіймав посаду командира танкового взводу, лейтенант.
Загинув під час штурмових дій на Херсонщині, прийняв свій останній бій в районі села П'ятихатки. Похований в Харкові [155]
Тимошенко Андрій
Закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. У 2015 році пішов добровольцем у АТО. Спершу служив у бригаді морської піхоти. Пройшов Широкине, Маріуполь. Потім продовжив службу у 14-ій Володимир-Волинській бригаді, яка захищала від ворога Луганський напрямок. А в кінці 2021 року став частиною 128-ої гірсько-штурмової бригади, яка відвойовувала в окупанта Херсонщину.
Загинув 15 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Трифонівка Херсонської області[156]
Семенюк Михайло Володимирович
1999, с. Кривче Чортківського району. Виконував обов’язки оператора-топогеодезиста відділення артилерійської розвідки артилерійського дивізіону 128-ї ОГШБр, оператор БпЛА.
Загинув 15 жовтня 2022 року у районі с. Трифонівка Херсонської області під час боїв за звільнення Херсонщини. Похорон відбувся 20 жовтня в селі Кривче [157]
Кухарчук Микола Миколайович («Паска»)
с. Тутовичі Рівненської області. Стрілець-помічник гранатометника.
Загинув 15 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання у Новій Кам'янці Херсонської області. Похований 30 липня 2024 в селі Черемошня недалеко від монастира де він мешкав [160][161].
Сахненко Юрій Миколайович
16.07.1983 с. Стирти Черняхівського району. Після закінчення школи вступив до Житомирського автодорожного коледжу. Потім студент Національного транспортного університету в столиці. Після захисту диплому став на захист України, підписавши контракт про службу у лавах ЗСУ. З початком повномасштабної агресії повернувся до війська. У складі ЗСУ брав участь у визволенні Київщини. Далі — захищав східні та південні рубежі України.
01990-04-077 квітня1990, м. Ужгород Закарпатська область. Стрілець–помічник гранатометника підрозділу 128 ОГШБр. закінчив загальноосвітню школі № 3 в Ужгороді. Випускник двох факультетів Львівської комерційної академії. До цього працював у ІТ-компанії, був гравцем клубу "Ужгородські лісоруби", а також триразовим чемпіоном України з американського футболу. У перший день повномасштабної війни добровільно приєднався до ЗС України.
Загинув під час артилерійського обстрілу села Нова Кам'янка Херсонської області. Похорон відбувся 23 жовтня 2022. В Ужгороді на його честь названа вулиця [164][165][166].
8853
Попович Михайло Володимирович
35 років, с. Дусино Закарпатська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
Загинув у бою з російськими окупантами. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[72].
Загинув при виконанні службового обов'язку у населеному пункті Миролюбівка на Херсонщині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[172].
5 вересня 1972, м. Львів. Закінчив ліцей «Львівський» Львівської міської ради. У 1989 році вступив на історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. У період з 1994 до 1996 років проходив військову службу у лавах Збройних Сил України в Одесі. У мирний період впродовж кількох років працював учителем історії в одній з львівських шкіл. Згодом займався підприємницькою діяльністю. Із першого дня повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем пішов на війну. Протистояв російським окупантами у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Залишилися дружина, дві доньки, мама та сестра[173][174][175].
Загинув у бою з російськими окупантами. Похований 21 жовтня на Личаківському цвинтарі у Львові. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[172].
8957
Шаргородський Ігор Володимирович
23 лютого 1982, м. Київ. Солдат, стрілець. 131 окремий батальйон,112 окрема бригада ТРО м. Києва. Навчався в м. Києві. Закінчив професійно-технічне училище № 29 м. Києва і здобув кваліфікацію столяра будівельного паркетника. Працював майстром по виготовленню меблів на замовлення (обожнював свою справу). Під час повномасштабного російського вторгнення пішов добровольцем в ТРО м. Києва. Вдома на Ігоря чекали дружина і мама.
16 жовтня 2022 виконував бойове завдання у зоні ведення бойових дій поблизу н.п. Діброва, отримав поранення несумісне з життям. Похований 24 жовтня на Берковецькому кладовищі у м. Києві 42 ділянка,10 ряд.
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[176]. Похований на Берковецькому кладовищі.
01971-04-099 квітня1971, смт Макошине Менський район Чернігівська область. Штаб-сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Випускник Конотопського будівельного технікуму транспортного будівництва 1990 року (нині – Класичний фаховий коледж СумДУ). Мешкав в м. Харкові, потім в м. Києві. Працював у різних організаціях, що займалися будівництвом, був зварювальником.
Загинув в с. Покровському Бахмутського району на Донеччині в результаті уламкового поранення голови. Похований в м. Києві. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[177][178].
01979-04-011 квітня1979, м. Волочиськ Хмельницька область. Командир стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону 128 ОГШБр. Закінчив Волочиський НВК, Волочиське професійно-технічне училище. Проходив строкову службу в ЗС України. Останні роки перебував за кордоном, проте, після початку повномасштабного вторгнення рф повернувся в Україну та пішов добровольцем у підрозділ охорони ЗС України, а потім на фронт.
Загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу села Нова Кам'янка Херсонської області[179].
8862
Мірошниченко Артем Русланович
02002-04-011 квітня2002, с. Козелець Чернігівська область. Старший солдат, військовослужбовець 72 ОМБр. У березні 2022 року долучився до ЗС України. Брав участь в обороні м. Чернігова.
Загинув внаслідок гранатометного обстрілу поблизу міста Вугледар Донецької області[120].
8863
Сафаров Алі Гасан огли
019741974, м. ГеранбойАзербайджан. Мешкав у м. Полтава. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Добровольцем долучився до ЗС України.
Загинув внаслідок атаки іранських дронів-камікадзе в Київській області[180].
8864
Дідура Петро Юрійович
01987-06-066 червня1987, с. Краснопілка Уманський район, Черкаська область. Солдат, старший навідник обслуги мінометного взводу 1 ОБрСпП. З 1-го по 9-й клас вчився в краснопільській школі. 10-й та 11-й клас навчався в берестівецькій ЗОШ. Після закінчення школи проходив строкову службу в армії у місті Умань. Після повернення з армії працював у товаристві «Аграрій СВ ПП», згодом працював на фірмі «Інжпроект-2» муляром. З 2017 року і до мобілізації працював у сільському кафе. 11 липня 2022 року був призваний на військову службу. Спочатку воював в Донецькій області, а потім в Луганській.
Загинув внаслідок мінометного обстрілу на Луганщині. Похований на батьківщині[181].
8865
Мельник Олексій Іванович
01972-05-2525 травня1972, с. СошанськеКозятинський район Вінницька область. Мешкав у м. Тальне Черкаська область. Закінчив Тальнівський будівельно-економічний коледж. Багато років працював на будівництві. З початком повномасштабного вторгнення, з 8 березня 2022 року, став на захист Батьківщини. Молодший сержант, стрілець-санітар механізованого відділення окремої танкової бригади ЗС України (підрозділ — не уточнено).
Загинув, виконуючи бойові завдання в районі населеного пункту Яковлівка Бахмутського району Донецької області. Похований у м. Тальне на Черкащині. Залишилась дружина та троє дітей[182][183].
8866
Омельченко Павло Миколайович («Кайдаш»)
01979-12-1515 грудня1979, м. Кременчук Полтавська область. Молодший сержант, стрілець–санітар механізованої бригади (підрозділ — не уточнено). Тривалий час працював у місті. В 2015 році, як бойовий медик і зв'язківець, брав участь в АТО. 24 лютого 2022 року добровільно прибув до військкомату і був направлений до однієї з механізованих бригад. Залишилась дружина, троє дітей та мати.
Отримав поранення поблизу смт Курдюмівка Бахмутського району Донецької області. Переніс дві операції, але не дочекався третьої і помер у військовому госпіталі[184].
8867
Бойко Ярослав Ярославович Орден «За мужність» ІІІ ступеняНагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІ ступеня
01976-01-2020 січня1976, с. Староміщина, Підволочиського району Тернопільської області. Проживав із родиною в смт Підволочиськ, часто працював за кордоном. На початок 2022 року працював будівельником у Польщі. З початком повномасштабного вторгнення повернувся додому. Служив на посаді молодшого сержанта в складі 44-ї окремої артилерійської бригади[185][186].
02022-10-1717 жовтня2022, дата не точна (повідомлення про загибель)
Загинув на Бахмутському напрямку. Похований 22 жовтня 2022 року в Підволочиську[187]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[188].
8868
Силкін Сергій («Ірокез»)
17 липня 1994, м. Івано-Франківськ. 5 років працював звукорежисером обласного радіо “Карпати” та був його "голосом", створив цикл передач на військову тематику. У 2015 пішов на строкову службу та повернувся у квітні 2017 року. В армії отримав перший позивний Носоріг через свою впертість. Після служби продовжив працювати на Суспільному до вересня 2021 року. Після початку повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону і вирушив на фронт. У серпні 2022 року воїн вже був на позиціях. Старший солдат, служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді.
36 років, м. Павлоград Дніпропетровська область. Молодший сержант, командир зенітного відділення зенітно-ракетного взводу 17 ОТБр. Закінчив Західнодонбаський професійний ліцей та здобув фах зварювальника. Займався будівництвом. Пізніше пішов працювати на шахту, де опанував професію гірника очисного забою.
Загинув внаслідок мінометного обстрілу на Херсонщині[192].
8873
Азізов Вахід
56 років, м. Закатали, республіка Азербайджан. До Кривого Рогу переїхав у 20-річному віці. Служив в армії, зайнявся будівельним бізнесом та створив родину, народилися син та донька. У 2019 році Вахід служив у зоні ООС. З початком повномасштабного вторгнення встав до лав територіальної оборони Кривого Рогу і незабаром вирушив на передову. Рідний брат військовослужбовця продовжує боронити державу на Бахмутському напрямку.
Потрапив під мінометний обстріл поблизу Бахмута[193].
8874
Костенко Іван («Джон»)
29 років, м. Черкаси. Бойовий медик 93 ОМБр. Закінчив Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова. З перших днів повномасштабної війни приєднався до 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» та вирушив на передову.
Загинув під час бою з окупантами за Бахмут Донецької області. Під час ворожого обстрілу надавав медичну допомогу побратиму[194].
8874
Грядюшко Андрій Дмитрович
26 лютого 2000, с. Хмельове (Новоукраїнський район). Навчався у Кропивницькій льотній академії НАУ на факультеті авіаційного менеджменту. На фронт пішов добровольцем. Попри свій молодий вік, молодший лейтенант очолив механізований взвод і хоробро боронив нашу Батьківщину в найгарячіших точках 7 місяців війни.
01975-12-1414 грудня1975, с. Седнівка Кіровоградська область. Капітан, командир роти 60 ОПБр, 96-й батальйон. Закінчив Луганський державний університет внутрішніх справ. З 2014 кинув кар`єру слідчого і став добровольцем в АТО. У 2016 році переїхав до Львова. Брав участь у звільненні Іванівки, Миколаївки, Новопетрівки, Високопілля, Архангельського, Трифонівки та Ольгиного на Херсонщині. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (08.07.2022).
Загинув під час наступальних дій поблизу населеного пункту П'ятихатки Херсонської області внаслідок невдалого штурму лісопосадки. До останнього відстрілювався кулеметом. Похований 19 листопада на Личаківському кладовищі [146][196][197].
8877
Азізов Вахід Азім оглу
019661966, м. ЗагаталаАзербайджан. Навідник-оператор БМП підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). З березня 2022 року брав участь у відбитті російської агресії. Син та дочка мешкають у м. Кривому Розі. Молодший брат також воює у складі ЗС України у напрямку м. Бахмуту.
Загинув під час мінометного обстрілу на Луганщині[198].
8878
Дацько Олександр Володимирович
01995-07-3030 липня1995, м. Зугрес Донецька область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Після початку повномасштабної війни його родина переїхала до села Кустолові Кущі, звідкіля Олександр пішов захищати свій край.
Загинув в боях з російськими окупантами у м. Бахмуті Донецької області[199].
8880
Єманов Олексій
21 серпня 1995, с. Красний Мак, АР Крим. Закінчив Державний бюджетний навчальний заклад професійного навчання «Севастопольський архітектурно-будівельний коледж» за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель та споруд». У 2019 році розпочав кар'єру у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області. Обіймав посаду пожежного-рятувальника, згодом — моториста-сапера відділення підводного розмінування. Під час проходження служби здобув звання «молодший сержант служби цивільного захисту». Моторист-сапер Головного управління ДСНС України у Луганській області.
Загинув внаслідок вибуху протитанкової міни, що здетонувала під колесами автівки, в якій він їхав з колегами. Сапери розміновували дорогу, допомагаючи енергетикам у проходженні ліній електропередач біля одного з населених пунктів у Балаклійській громаді, що на Харківщині[200][201].
8881
Троценко Сергій
28 років. Сапер Головного управління ДСНС України у Луганській області.
Загинув внаслідок вибуху протитанкової міни, що здетонувала під колесами автівки, в якій він їхав з колегами. Сапери розміновували дорогу, допомагаючи енергетикам у проходженні ліній електропередач біля одного з населених пунктів у Балаклійській громаді, що на Харківщині[200][201].
4 квітня 1988, м. Стебник. Навчався у Стебницькій ЗОШ № 7. У час проведення АТО, захищав східні терени України у складі добровольчого батальйону ОУН. Після повномасштабного вторгнення росії на українські землі, Володимир з перших днів березня відправився на війну. Служив сапером у 80-ій Окремій Десантно-штурмовій бригаді[207][208].
Загинув під час виконання бойових завдань на Криворізькому напрямку. Похований 24 жовтня на Полі Скорботи у Дрогобичі[209]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[72].
8888
Росенко Олександр Сергійович
29 квітня 1993, м. Кривий Ріг. Навчався в Індустріальному коледжі. В мирний час загиблий працював агломератником на Північному гірничо-збагачувальному комбінаті. Служив в 96-го піхотному батальйону 60-й окремій Інгулецькій піхотної бригади. Відбивав ворога з півдня України.
Загинув під час наступальних дій поблизу населеного пункту П'ятихатки Херсонської області внаслідок невдалого штурму лісопосадки [210].
8889
Кушик Ярослав Остапович
19 серпня 1994, с. Вовчухи Городоцького району, Львівська область. Навчався у Бориславській загальноосвітній спецшколі-інтернаті. 2015 року став членом національно-визвольного руху «Правий сектор», а за рік проходить службу у 10-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді. Впродовж двох років Ярослав брав активну участь у бойових діях у зоні проведення АТО/ОСС. А 2018 року він став курсантом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, яку закінчив 2022 року. Молодого офіцера скерували до 17-тої окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка на посаду командира танкового взводу.
Лейтенант Ярослав Кушик загинув під час виконання чергового бойового завдання поблизу населеного пункту П’ятихатки, що у Бериславському районі на Херсонщині [211].
8890
Степанов Денис Валерійович
18 квітня 1987, с. Орів Трускавецької громади. Навчався і мешкав в рідному селі. Був солдатом-гранатометником механізованого батальйону.
Загинув під час ворожого обстрілу на північно-західних околицях села П’ятихатки Бериславського району Херсонської області здійснюючи штурм. Похований 26 лютого 2023 в селі Орів [212]
Мисак Ярослав Михайлович
1979, с. Равщина, Сокальська громада, Львівщина. Призваний на військову службу 10 квітня 2022 року, служив гранатометником піхотного відділення піхотного взводу піхотної роти у військовій частині А0221.
Загинув 19 жовтня 2022 року під час наступальних дій поблизу населеного пункту П’ятихатки Бериславського району Херсонської області. Похований 2 жовтня 2023 [213][214]
Швець Володимир Михайлович
(«Браво»)
15 червня 1990. Повернувся з-за кордону після початку повномасштабного вторгнення. Був мобілізований 27 квітня 2022 року. Обороняв Ірпінь, Бучу, Гостомель та інші села Київщини. Був батьком одинаком і сам виховував доньку Вікторію. З 30 квітня 2022 до смерті знаходився на передовій. Збив 5 дронів ворога. Отримав поранення і повернувся на передову. Старший сержант механізованого взводу механізованої роти військової частини А0221 Збройних сил України, 96 піхотного батальйону, 60 взводу, 60 бригади, 1 роти.
Загинув 19 жовтня 2022 року під час наступальних дій поблизу населеного пункту П’ятихатки Бериславського району Херсонської області [215]
Ткаченко Олександр
Працевлаштувався в «АрселорМіттал Кривий Ріг» газорізальником до цеху з ремонту енергетичного устаткування ремонтного виробництва вже під час війни, але за декілька місяців його мобілізували до лав ЗСУ.
Загинув 19 жовтня 2022 року під час наступальних дій поблизу населеного пункту П’ятихатки Бериславського району Херсонської області [216][217]
Черкасов Ярослав
м. Кривий Ріг. На захист країни став у перші дні війни, 26 лютого. Він був стрільцем-помічником гранатометника піхотного батальйону. До війни Ярослав Черкасов працював різальником гарячого металу стану ДС 250-4 сортопрокатного цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Загинув 19 жовтня 2022 року під час наступальних дій поблизу населеного пункту П’ятихатки Бериславського району Херсонської області [218]
Гриценко Василь
48 років, Служив у лавах 60-ої окремої піхотної Інгулецької бригади. Пішов до ТЦК на добровільній основі. До повномасштабного вторгнення мав досвід захисту країни у прикордонних військах. У мирному житті працював на різних торговельних підприємствах Кривого Рогу. Дістав два поранення за час боротьби з ворогом. І все одно його тягнуло на фронт. Пройшов з братами по зброї Іванівку, Архангельське, Ольгіне, Трифоновку, П’ятихатки.
Загинув 19 жовтня 2022 року під час наступальних дій поблизу населеного пункту П’ятихатки Бериславського району Херсонської області. Вважався зниклим безвісти. Похований 9 вересня 2023 [219].
Рудий Назарій Ігорович
23.02.2001, с. Лозова Тернопільського району Тернопільської області. Закінчив Лозівську ЗОШ, навчався на кухаря. Відслужив строкову службу й фактично одразу пішов на фронт. Служив у 60 окремій Інгулецькій піхотній бригаді.
Загинув 19 жовтня 2022 року під час наступальних дій поблизу населеного пункту П’ятихатки Бериславського району Херсонської області. Похорон відбувся 22 листопада 2022 року в рідному селі [220].
Кісеолар Сергій Захарович
17 серпня 1991, м. Арциз Одеської області. Старший сержант 28 ОМБр.
19 жовтня 2022
Загинув в районі населеного пункту Нова Кам'янка Бериславського району Херсонської області. Похований 23 листопада 2022 року в м. Арциз[221].
Карагез Костянтин Юрійович
21 травня 1993, с. Залізничне Болградського району Одеської області. В 2020 році призваний до лав ЗСУ на службу за контрактом у підрозділ морської піхоти.
2.11.1977, м. Житомир. Навчався у ЗОШ №34, далі — в ПТУ №17. Після служби в армії продовжив навчання в технікумі механічної обробки деревини. У перший день повномасштабної агресії рф добровільно став на захист України. Головний сержант, старший стрілець.
01987-06-044 червня1987, смт Смоліне Кіровоградська область. Військовослужбовець 121 ОБрТрО. Отримав освіту за спеціальністю правознавство, опанувавши професію юриста. Але своє трудове життя пов'язав із шахтарською працею. З 2013 року працював контролером на контрольно-пропускному пункті Смолінської шахти, потім охоронцем. 2016 року, пройшовши навчання безпосередньо на шахті, став працювати гірником очисного забою підземної дільниці. Через чотири роки перейшов на Новокостянтинівську шахту ДП «СхідГЗК», де і працював до мобілізації гірником очисного забою 7-го розряду дільниці буровибухових робіт. Під час повномасштабного російського вторгнення приєднався до Сил територіальної оборони ЗСУ. Служив водієм відділення снайперів роти вогневої підтримки військової частини А7344.
Загинув в боях з російськими окупантами в районі села Новогригорівка на Херсонщині. Похований у селищі Смоліно на Кіровоградщині.[224].
8892
Капланішвілі Міхаїл («Міша Каплан»)
22 роки, Грузія. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Громадянський активіст, член грузинського «Антиокупаційного руху». Вирушив в Україну невдовзі після початку повномасштабного російського вторгнення і з березня воював на боці ЗС України, як доброволець. Брав участь у звільненні Куп'янська.
Загинув в боях з російськими окупантами в Херсонській області (за іншими даними — в Донецькій області)[229].
8897
Ольховський Ігор Андрійович
01991-01-1919 січня1991, Савинці Харківська область. Молодший сержант, командир відділення — командир машини підрозділу 92 ОМБр. Учасник АТО (2015—2016). Навчався на 4 курсі Харківського національного автомобільно–дорожнього університету. 26 лютого 2022 року був призваний на військову службу.
Помер у військовому шпиталі від важкого поранення, отриманого біля населеного пункту Новоселівське Луганської області[230].
8898
Качараба Володимир
01974-09-2424 вересня1974, м. Львів. Військовослужбовець 68 ОЄБр. Навчався у Ліцеї № 51 імені Івана Франка Львівської міської ради. Закінчив Відокремлений структурний підрозділ «Автомобільно-дорожній фаховий коледж» Національного університету «Львівська політехніка». Входив до складу миротворчого персоналу, що виконував завдання на території колишньої Республіки Югославія. Працював у ТЗоВ «Компанія Еней».
Загинув під час виконання бойового завдання (місце — не уточнено). ← Відсутнє посилання на джерело — запис буде видалено!
8899
Коберник Олександр
51 рік, с. Старий Почаїв Тернопільська область. Старший бойовий медик 125 ОБрТрО. Закінчив відділення духових інструментів Кримського училища культури та магістерську програму Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету. У 2017 році закінчив Уманський державний педагогічний університет. З першого дня повномасштабного вторгнення пішов до військкомату.
Загинув у бою з російськими загарбниками в Донецькій області[236].
8914
Пона Тарас
Уродженець Черкаської області. Майор ЗС України (підрозділ — не уточнено). З січня 2016 — співробітник Управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро. Із перших днів повномасштабного вторгнення доєднався до ЗС України.
29 років, с. Грушівка Харківська область. Здобув фах муляра у Харківському будівельному училищі. З 2015 року чоловік служив у ЗСУ. Молодший сержант, 54 ОМБр, 9-та рота.
Загинув у с. Білогорівка під Бахмутом на Донеччині. Отримав вибухову травму та кульове поранення. Ще 6 днів не могли вивести його тіло з поля бою[239]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[240].
Орден «За мужність» ІІІ ступеняНагрудний знак «Учасник АТО»
01982-06-066 червня1982, Львів. Навчався у СЗШ № 54, закінчив Львівське вище професійне училище комп'ютерних технологій та будівництва. Вищу освіту здобув в Українській академії друкарства за спеціальністю «Комп'ютерно-інтегровані технологічні процеси і виробництва». Після завершення навчання проходив військову службу у лавах Окремого президентського полку імені гетьмана Богдана Хмельницького. У мирний час працював електромонтажником у Споживчому товаристві «Міські інформаційні системи». Із 2009 року обіймав посаду провідного інженера електрозв'язку сектора зв'язку ЛКП «Міський центр інформаційних технологій». Учасник Антитерористичної операції у 2014—2015 роках. Боровся проти агресора у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади. За особисту мужність був нагороджений нагрудними знаками «Учасник АТО» та «Ветеран війни». Із початком повномасштабного вторгнення Росії повернувся до лав «вісімдесятки»[241].
Загинув у бою з російськими окупантами. Похований 26 жовтня на Личаківському кладовищі у Львові[242]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[243].
8917
Бажан Роман Михайович
44 роки, м. Сколе. Був нагороджений пам’ятною медаллю "За оборону міста-героя Харкова".
Загинув 21 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання. У серпні 2023 року Сколівська міська рада присвоїла Роману Бажану звання "Почесний громадянин Сколівщини" (посмертно) [244].
8918
Смерека Сергій Валентинович
м. Шепетівка. Служив в 214-му окремому спеціальному батальйоні OPFOR в/ч А-4575 з підпорядкуванням в/ч А-4150 (Міжнародний центр миротворчості та безпеки).
Отримав смертельне поранення під час стрілецького бою на Донеччині[58].
8922
Привидений Сергій Васильович
01974-07-099 липня1974, с. Білухівка Полтавська область. Військовослужбовець ОШБ «Айдар»53 ОМБр. До ЗС України був призваний 24 лютого 2022 року. Отримав поранення у селі Олександрівка, після лікування повернувся на передову.
10 квітня 1972, м. Житомир. Навчався у загальноосвітній школі I—III ступенів № 7 імені Валерія Бражевського. Закінчив колишнє Сумське вище артилерійське командне училище. Під час навчання здобув звання «лейтенант». Із 1994 року проходив військову службу у лавах сучасної 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України у Львівській області. Унаслідок передислокації військової частини у 2003 році разом із сім'єю перебрався до Львова. За час військової служби отримав звання «підполковник» та став командиром самохідно-артилерійського дивізіону, яким керував із початком Антитерористичної операції на сході України. У 2019 році вийшов на пенсію, однак у перший день повномасштабного вторгнення повернувся до складу 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ[246].
Загинув у бою з російськими окупантами. Похований 25 жовтня на Личаківському цвинтарі. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[247].
8925
Вербицький Юрій Володимирович
10 серпень 1998, с. Вербівка Балаклійського району.
Загинув в населеному пункті Федорівка Донецької області[248].
8926
Ковальчук Сергій Володимирович
3 серпня 1977 р., с. Богатирка. Старший солдат 130 ТРО батальйону м. Києва. Навчався у школі-інтернат № 2 м. Києва. Згодом пройшов військову службу, був водієм командира. Потім працював на взуттєвій фабриці. В перший день повномасштабного вторгнення РФ Сергій добровільно пішов захищати свою Батьківщину. Виконував бойові завдання у найгарячіших напрямках поблизу м. Харків. Без батька залишилось дві доньки.
22 жовтня 2022 р. ворожа ракета обірвала життя Сергія.
8927
Шкуліпа Артем Миколайович
24 травня 1984, м. Суми. Проживав у Роменській громаді. Навчався в Сумській академії банківської справи. Лейтенант. 16 квітня 2022 року приєднався до лав Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Харківському напрямку. Начальник розвідки відділення артилерії 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[249][250].
Загинув під час виконання бойового завдання в населеному пункті Підлиман Харківської області. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[72].
8928
Бургеля Ігор Валентинович Орден «За мужність» ІІІ ступеняНагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України)Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
м. 18 вересня 1996 р.н.,м.Київ. Молодший сержант, командир відділення 503 ОБМП. 21 лютого 2020 року уклав контракт зі ЗС України і поповнив підрозділ морської піхоти.
Загинув під час виконання бойового завдання (місце — поблизу селища Опитне Покровського району Донецької області)[253].
8932
Мельничук Сергій Валерійович
01977-11-1111 листопада1977, м. Кременчук Полтавська область. Сержант, командир 2-го відділення розвідувального взводу в/ч А4467. Був призваний до ЗС України за мобілізацією 24 лютого 2022 року.
27 років, с. Тростянець Хмельницької області, жив у Києві. Навчався на психолога. Працював у стрілецькому тирі: був призером змагань з практичної стрільби. Спочатку брав участь в обороні Києва у складі групи «КЕДР» Головного управління розвідки МО України. Брав участь у бойових розвідувальних, диверсійних операціях в районі населених пунктів Макарівського району. З травня й упродовж всього літа служив на Харківщині. Брав участь у багатьох результативних бойових операціях в Дергачівському районі. У складі групи відзначився участю в операції 12 липня в районі с. Дементіївка, коли розвідники у взаємодії з НГУ і ТРО знищили три десятки ворожих морських піхотинців та взяли у полон командира групи противника.
Загинув під час звільнення від окупантів села Невське Луганської області. У ході тієї операції українські захисники розбили переважаючі сили ворога, ліквідували 34 окупантів та три кулеметні розрахунки. Похований в рідному селі на Хмельниччині [258]
01986-02-2222 лютого1986, м. Кам'янське Дніпропетровська область. У 2004 році Євгеній закінчив Кам'янське вище професійне училище № 22, став газоелектрозварювальником. У 2005-2006 роках проходив строкову військову службу. Тривалий час працював в підрядних організаціях на Дніпровському металургійному комбінаті. Останнім часом заробляв гроші на приватному підприємстві, працюючи електрозварювальником. Солдат, служив у 9-й роті 25 ОПДБр. Брав участь у звільненні багатьох сіл Харківської області, міста Ізюм, міста Лиман.
Загинув від отриманих поранень під час участі у бойових діях неподалік населеного пункту Новосадове Краматорського району в Донецькій області. Відбувся обстріл позицій [261][262][263].
8942
Левченко Микола Анатолійович
01990-05-099 травня1990, с. Грушине Полтавська область. Стрілець-помічник гранатометника 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти 15 ОМПБ «Суми»58 ОМПБр.
Загинув в бою з російськими окупантами біля м. Бахмуту Донецької області[58].
8943
Свиридов Анатолій Анатолійович
01977-02-2323 лютого1977, м. Чернівці. Закінчив Миргородську школу № 7. Здобув спеціальність машиніста-тракториста у миргородському ПТУ № 44. Учасник АТО. 2016 року отримав поранення. Після реабілітації підписав контракт. Під час повномасштабного вторгнення отримав ще одне поранення. Після декількох перенесених операцій продовжив захищати нашу країну.
Загинув в бою з російськими окупантами біля с. Новосадове Донецької області[265].
8946
Тримбицький Олег Миколайович
019961996, 26 років, с. Новоукраїнка Харківська область. Стрілець-санітар механізованого відділення механізованого взводу механізованого батальйону 54 ОМБр.
Загинув в боях з російськими окупантами поблизу селища Спірного Донецької області[266].
8947
Ходаківський Володимир Васильович
Мешканець Білогородської громади Київської області. Народився с. Білошиці (Щорсівка)Коростенський район Житомирська область. Ветеран АТО-ООС на сході України, став на захист рідної землі в перший день повномасштабного вторгнення, служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Його шлях великою війною — Васильків, Ірпінь, Буча, Слов'янськ, Ізюм. Після поранення прямо з госпіталю повернувся до побратимів.
Загинув на Луганщині під час виконання бойового завдання.
8948
Пишний Олег
12 жовтня 1981, м. Світловодськ. Служив розвідником-кулеметником розвідувального взводу механізованого батальйону в/ч А0342. Відомий спортсмен, тренер із боксу Світловодської комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 1, президент Світловодської міської федерації боксу.
34 роки, м. Кагарлик Київська область. Старший солдат, військовослужбовець 53 ОМБр. Учасник АТО/ООС. Був призваний до ЗС України за мобілізацією 24 лютого 2022 року.
01981-06-3030 червня1981, м. Львів. Військовослужбовець 80 ОДШБр. Депутат VI-го скликання Львівської міської ради від ВО «Свобода». Учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності. У 2014 році приєднався до добровольчого батальйону «Січ», до 2020 року виконував бойові завдання у містах Слов'янськ, Дебальцеве, Мар'їнка, Авдіївка, Краматорськ та селищі Піски Донецької області. Із початком повномасштабного вторгнення повернувся на військову службу.
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[270]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[243].
Загинув в бою з російськими окупантами поблизу с. Невського Луганської області[58][272]
8956
Яуров Олександр Володимирович
01980-03-2626 березня1980, м. Кременчук Полтавська область. Старший сержант гранатометного відділення одного з бойових підрозділів «Азову». З початку повномасштабного вторгнення Росії добровільно став на захист України.
Загинув в результаті мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Майорська Донецької області[228].
8957
Власов Володимир («Влас»)
01977-06-2222 червня1977, с. Комарів (Кельменецький район) Чернівецька область. Військовослужбовець 62-го окремого батальйону територіальної оборони 103 ОБрТрО. Навчався у середній загальноосвітній школі I—III ступенів рідного села. Опісля здобув професійно-технічну освіту у відокремленому структурному підрозділі "Хотинський фаховий коледж закладу вищої освіти «Подільський державний університет». 2008 року переїхав до Львова. Займався ремонтними роботами. Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем став на захист Батьківщини. Залишилися дружина, двоє синів, мати та старший брат.
Загинув від влучання осколка танкового снаряду у боях з російськими окупантами на Донбасі[273].
8958
Коклєв Василь Михайлович
47 років, мешканець Южноукраїнської міської громадиВознесенський район Миколаївська область. Водій транспортного відділення зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону (підрозділ — не уточнено).
23 лютого 1995. Закінчив автотехнікум й працював різноробочим, опановуючи нові професії й здобуваючи досвід. З початком повномасштабного вторгнення рф чоловік брав участь у зведенні захисних споруд міста. Щоб потрапити до лав захисників Євген доклав немало зусиль адже раніше не мав військового досвіду і навіть на відмови друзів-військових отказував: "Я спробую, навіть якщо це коштуватиме мені життя. Боронив державу наш воїн під час широкомасштабних військових дій у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Був навідником БМП, воював на Луганщині[275].
Загинув на Луганщині. Похований 2 листопада 2022 року на Центральному кладовищі в Кривому Розі. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[72].
01988-01-055 січня1988, с. Долобів Львівська область. Здобув вищу освіту у Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди на факультеті «Фізична культура, спорт та здоров'я». Під час повномасштабної війни чоловік захищав Україну у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Був старшим навідником, кулеметником[277].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну[270] біля села Невське Луганської області[277]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[243].
8968
Єремеєв Олексій
48 років, м. Люботин Харківська область. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Був призваний до ЗС України за мобілізацією 17 червня 2022 року.
Загинув під час виконання бойових завдань біля населеного пункту М'ясожарівка Луганської області[278].
8969
Чуйко Віталій Олександрович
2 листопада 1977, м. Запоріжжя. Після школи закінчив місцеве училище та здобув фах столяра. Працював слюсарем-ремонтником на заводі. Був старшим механіком взводу матеріально-технічного забезпечення 108-го батальйону 111-ї окремої бригади територіальної оборони.
Загинув під час ракетного обстрілу біля села Ямполівка Донецької області. Поховали військовослужбовця на кладовищі села Дніпрельстан Запорізької області.
8970
Козюра Олександр
42 роки, м. Дніпропетровськ. Полковник поліції, начальник вибухотехнічного відділу Головного управління національної поліції в Херсонській області. Залишилися дружина та двоє синів віком 5 і 10 років.
Згідно повідомлення Національної поліції України Херсонської області, офіцер поліції загинув близько 13:00 під час проведення розмінування лісосмуги поблизу населеного пункту Білоусове в Херсонській області[280].
Загинув поблизу населеного пункту Невське Сватівського району на Луганщині. Похований на Борисівському кладовищі. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)[72].
01986-05-1818 травня1986, м. Львів. Військовослужбовець 46 ОШБ «Донбас»54 ОМБр. Учасник АТО (2015—2017). З початком повномасштабного вторгнення добровільно повернувся із-за кордону та повторно приєднався до складу 46-го батальйону.
м. Харків. Військовослужбовець 54 ОМБр. Закінчив Харківське будівельне училище № 2. Відслужив строкову службу у десантно-штурмових військах. Працював будівельником.
Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Спірне під Бахмутом на Донеччині[283].
8978
Гуров Володимир («Гурік»)
01997-09-2727 вересня1997, м. Лисичанськ Луганська область. Солдат, водій 93 ОМБр. З 2019 року служив у Лисичанському військкоматі за контрактом. Під час повномасштабного вторгнення Володимир приєднався до 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
Загинув в селі Нескучне, Волноваського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня [248].
8982
Гелюта Петро Петрович
12 липня 1977, м. Київ. Старший солдат, водій протитанкового взводу 128ОГШБр. Отримав середню освіту і спеціальність водій-механік, а потім машиніст-екскаваторщик. Працював по спеціальності на різних підприємствах м. Києва і області. У 2015 році був мобілізований і брав участь в АТО. У 2022 році, з початком повномасштабної війни був в перших лавах ЗСУ. Виконував завдання під Гостомелем, потім Чернігівська область, а восени Херсонський напрямок.
Калин Ігор Васильович
(«Веремій»)Орден «За мужність» ІІІ ступеняОрден «За мужність» ІІІ ступеняОрден «За мужність» ІІІ ступеня
8 квітня 1988, м. Коломия. У 2014 спершу із кумом Василем хотіли приєднатися до лав полку "Азов". З 2014 до 2018 року в лавах добровольчого поліцейського батальйону "Івано-Франківськ" виконував завдання в Маріуполі та ближніх селах. Знову на фронт пішов у перші дні великої війни. Служив розвідником у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". Захищав Київщину, Донеччину. З 22 травня 2022 року воював на Донеччині. Під час одного зі штурмів він з побратимами взяли у полон дванадцятьох "вагнерівців". Старший солдат.
Загинув 28 жовтня 2022 року від уламкового поранення. Уламок російської протитанкової керованої ракети залетів під бронежилет і влучив у серце. Кавалер ордену "За мужність" І, ІІ та ІІІ ступенів [287].
26 червня 1973, м. Черкаси. Капітан, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Незважаючи на наявні документи на виїзд, як випускник спеціального військового училища, він погодився на пропозицію від військомату. Відклав переїзд до Ізраїлю та пішов воювати за Україну.
Автомобіль, за кермом якого був Геннадій, підірвався у фронтовій смузі поблизу Куп'янська в Харківській області[288]. Нагороджений орденом Данила Галицького (посмертно)[289].
8986
Пальоний Анатолій Валерійович
01976-01-2626 січня1976, м. Полтава. Майор, командир технічної батареї бригади протиповітряної оборони. Закінчив Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба. З 2014 року служив у Херсонській бригаді ППО. Учасник АТО. В період з 24 лютого по 27 жовтня підрозділ, яким керував Анатолій Пальоний, взяв участь у знешкоджені 5 літаків, 8 гелікоптерів, 28 крилатих ракет, 31 БпЛА різних типів та 2 ворожих наземних цілей.
01993-08-2929 серпня1993, м. Гребінка Полтавська область. Солдат гранатометного відділення 7-ї штурмової роти 3-го штурмового батальйону в/ч А4010. Був призваний до ЗС України за мобілізацією у квітні 2022 року.
Загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Майорськ Донецької області[228].
8988
Баран Руслан Григорович («Маестро»)
01978-07-022 липня1978, с. Дмитрівка, Херсонська область. Мешканець м. Київ. Командир машини механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону ОПБр. Був призваний до ЗС України за мобілізацією на початку повномасштабного вторгнення.
28 років, м. Кропивницький. Старший солдат, військовослужбовець 57 ОМПБр. Учасник АТО. З початку повномасштабного вторгнення варив протитанкові їжаки. Був призваний до ЗС України за мобілізацією у травні 2022 року.
42 роки, м. Рівне. Розвідник, військовослужбовець 115 ОМБр. Спеціалізувався на скиданні боєприпасів та мінуванні за допомогою квадрокоптерів. За час служби був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, медаллю за службу у розвідці.
Загинув під час виконання бойового завдання біля села Опитне Донецької області[292].
8993
Осадчук Андрій Андрійович
58 років, м. Київ, народився с. Каташин Вінницької області. Солдат, військовослужбовець 25 окремого стрілецького батальйону, окремого кулеметного взводу(в/ч 4017).
Загинув під час виконання бойового завдання в с. Спірне Донецької області
8994
Гембаровський Геннадій Анатолійович Медаль «За військову службу Україні»
У 1999 закінчив Київську середню школу № 262. Після закінчення школи вступив до Національного Університету Харчових Технологій на спеціальність обладнання переробних и харчових виробництв, на четвертому курсі був зарахований на спеціальність менеджмент організацій для отримання другої вищої освіти, паралельно із закінченням другої освіти був призваний на військову строкову службу у військовій частині А1225. З 2006 року почав працювати в ПАТ «Київ Хліб». З 2021 року в компанії «ЕЛІТ – Україна». 3 березня 2022 року пішов добровольцем на службу Збройних Сил України. Проходив службу в військовій частині А4017.
З 3 вересня по 5 жовтня перебував на бойовому завданні неподалік міста Сіверська, де отримав поранення, після чого був доставлений до лікувально – медичного закладу. Помер 28 жовтня 2022. Похований Геннадій Гембаровський в м. Києві на Берковецькому кладовищі. Указом Президент України № 91/2023 від 23 лютого 2023 року Геннадій був нагороджений медаллю “За військову службу Україні” ( посмертно)
01991-11-2626 листопада1991, смт Білики Полтавська область. Солдат, військовослужбовець 72 ОМБр. З 1997 року по 2006 рік навчався у Кунівській середній школі, а згодом — в Полтавському аграрному технікумі. Проходив військову строкову службу з травня 2010 року по січень 2011 року. ДО ЗС України був призваний за мобілізацією 7 вересня 2022 року.
Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Водяного Донецької області[228][293]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[29].
Загинув в бою з російськими окупантами поблизу с. Водяного Донецької області[203][228]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[29].
9004
Ломакін Сергій Олександрович
м. Лисичанськ Луганська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. Працював вчителем трудового навчання у Лисичанському ліцеї № 14. Після початку великої війни переїхав в Микуличин Івано-Франківської області до матері. На Прикарпатті мобілізувався в Збройні сили України.
Загинув в бою з російськими окупантами поблизу м. Курахове Донецької області. Похований в селі Микуличин Івано-Франківської області[295][296].
9005
Скайлер Джеймс Ґреґґ
23 роки, ОркасВашингтон (штат)Сполучені Штати Америки. Кулеметник Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. До поїздки в Україну Скайлер мешкав з батьком. Раніше він навчався в Польщі та мав друзів в Україні. Його батько був проти його від'їзду, однак мати підтримала рішення сина підтримати Україну. Скайлер мав досвід поводження зі зброєю, але не мав військового досвіду. Після приєднання до Міжнародного легіону і двох тижнів тренувань в середині квітня його відправили до Харкова. Два тижні разом з побратимами він провів на базі, відпрацьовуючи штурм будинків. Після перебування на базі його перемістили на передові позиції, щоб не дозволити росіянам перейти річку. Він постійно спостерігав за російськими позиціями в прилад нічного бачення. 1 червня російський безпілотник скинув вибухівку на його пост у Харківській області. Скайлер отримав поранення правої руки, а ще близько 14 осколків пробили інші частини тіла, зокрема праву стопу та плече. Після лікування в Полтаві він повернувся на фронт.
Загинув внаслідок артилерійського обстрілу на північному сході України[297].
9006
Абдула
Чеченська Республіка Ічкерія. Боєць добровольчого підрозділу «Санти». Учасник російсько-чеченської війни. Деякий час мешкав в Росії та Білорусі. До 24 лютого 2022 року мешкав та працював в Україні. Після початку повномасштабного вторгнення росії воював у складі добровольчого батальйону «Братство». Згодом приїхав у селище Піски та приєднався до добровольчого підрозділу «Санти».
У складі розрахунку 120-мм міномету випустив 2 снаряди у бік ворога, після чого позицію добровольців у Первомайському, що на Донеччині, накрили вогнем ворожі БМ-21 «Град». Загинув внаслідок розриву ворожого снаряду в 5 метрах від себе[298].
9007
Андріящук Іван
(«Кадет»)
1995, с. Красноставці Коломийського району. Старший сержант, був командиром гармати одного з підрозділів Сил оборони.
24 лютого 1976, с. Кліщівна, Рогатинщина. Навчався в липівській гімназії імені Стефана Качали. Здобув фахову освіту у Перемишлянському професійно-технічному училищі. Був прекрасним майстром з ремонтних робіт. 11 березня 2022 року був мобілізований на військову службу, де виконував обов'язки стрільця-санітара гірсько-штурмової роти. Головний сержант.
Згідно повідомлення Новомиргородської міської ради, загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[303].
9010
Душенківський Ігор
23 роки, мешканець с. СніжкиБілоцерківського району Київської області. Старший солдат, стрілець 5 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону (підрозділ — не уточнено).
Загинув, захищаючи країну від російського вторгнення, в районі с. Новомихайлівки на Донеччині. Похований на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища в м. Кропивницькому[305].
9012
Братчук Олександр Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеняНагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня
01967-12-1414 грудня1967, м. Жашків Черкаська область. Військовослужбовець 72 ОМБр, номер обслуги 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону. У Збройних Силах України з 25 лютого 2022 року.
29 жовтня 2022 року під час штурмових дій противника на позиції підрозділу зник безвісти. І лише 10 грудня 2022 року надійшло лікарське свідоцтво про смерть, що засвідчує факт смерті солдата, який вважався зниклим безвісти.[306].
9013
Томчишин Володимир
(«Том»)
44 роки, селище Жвирка Львівської області. Навчався у Львівському державному університеті внутрішніх справ. Працював у правоохоронних органах, дослужив до звання капітана. У вільний час захоплювався мисливством. Брав участь в АТО на Донбасі. З початком повномасштабного російського вторгнення приєднався до лав територіальної оборони. Згодом став бійцем 63-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Був гранатометником.
6 травня 1992, м. Теплодар Одеської області. У 2010-2022 роках служив у десантних військах. Брав участь в АТО/ООС: Боях за Донецький аеропорт, Боях за Дебальцеве. Кавалер ордена "За мужність" ІІІ ступеня (4.12.2014)
Головний сержант - командир відділення гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 8 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону загинув 29 жовтня 2022 року[310].
9016
Пилипчук Андрій
(«Пилип»)Орден «За мужність» ІІІ ступеня
24 роки, с. Розкішна Білоцерківського району Київської області. Після закінчення загальноосвітньої школи пішов працювати. До 72 ОМБр долучився у 18 років, підписавши контракт. Повномасштабну війну зустрів на посаді головного сержанта взводу стрілецької роти.
01989-04-022 квітня1989, с. Довгалівка Харківська область. Мешканець с. Березової ЛукиМиргородського району Полтавської області. Старший сержант, командир 2-го протитанкового відділення протитанкового взводу 2-го механізованого батальйону 92 ОМБр. Проходив військову службу за контрактом в ЗС України з лютого 2016 року.
Загинув під час контактного бою, коли його група потрапила у засідку «вагнерівців» поблизу м. Бахмуту, що на Донеччині[314]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
9023
Волошин Ілля
м. Запоріжжя. Військовослужбовець 110 ОБрТрО. З початку війни у 2014 році служив у батальйоні «Січ», потім — у «Карпатській Січі». Власник «ветеранського» бізнесу. Після повномасштабного вторгнення приєднався до складу 110-ї бригади територіальної оборони.
01996-02-1313 лютого1996, м. Черкаси. Військовослужбовець Держаної прикордонної служби України. Випускник ННІ економіки і права 2018 року, син докторки педагогічних наук, професорки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Наталії Остапенко. Працював у магазині спортивного та туристичного спорядження. Воював на півночі та півдні України.
Загинув через артилерійський обстріл вогневих позицій біля с. Солодке у Донецькій області[316]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
9025
Жданов Олег
53 роки, м. Нікополь Дніпропетровська область. Молодший сержант, начальник радіостанції польового вузла зв'язку в/ч А4502. Був професійним металургом, 30 років працював на Нікопольському заводі феросплавів.
Загинув, захищаючи країну від російського вторгнення в районі с. Новомихайлівки на Донеччині. Похований на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища в м. Кропивницькому[318].
9027
Рослий Микола Леонідович
01992-01-2626 січня1992. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
3 липня 1984, м. Кривий Ріг. Працював шахтарем, а пізніше сталеваром у Кривому Розі. Останніми роками жив у селі Степовому на Криворіжжі. Пішов на захист Батьківщини у 2014 році. Пройшов бої у Кримському, Станиці Луганській, Щасті, Золотому, Гірському та Світлодарській дузі. Під час початку повномасштабного вторгнення був за кордоном, але не вагаючись повернувся додому. Старший сержант, командир стрілецького відділення.
43 роки, м. Калуш. Старший солдат, командир 2 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 80 ОДШБр. Учасник Революції Гідності, ветеран АТО/ООС. 2018 року визнаний «Волонтером року» у рамках міського конкурсу-рейтингу популярності та здобутків «Досягнення року». У перший день широкомасштабної війни став на захист України[321].
Загинув у бою з російськими окупантами неподалік села Невське Сватівського району Луганської області[322]. 4 листопада похований на Алеї слави міського кладовища м. Калуш[323]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно)[324].
9030
Плахов Руслан Миколайович («Кашмар») Орден «За мужність» І ступеняОрден «За мужність» ІІ ступеняОрден «За мужність» ІІІ ступеня
17 серпня 1976, м. Шепетівка, Хмельницька область. Навчався в Шепетівській загальноосвітній школі № 6. Після проходження строкової служби працював контролером у КП «Ринок».
З початком російської агресії у 2014 році став на захист України. Штаб-сержант 6-ї десантно-штурмової роти 2-го десантно-штурмового батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь в боях за Луганський аеропорт, Щастя, Гостомельський аеропорт, Ірпінь, Ізюм. Повний кавалер ордена «За мужність» (2022).
Загинув під час виконання бойового завдання під Сватове на Луганщині разом з командиром. Похований 4 листопада 2022 року в родинному місті. Нагороджений орденом «За мужність» І ступеня (посмертно)[324].
9031
Коваленко Василь
12 лютого 1978, м. Світловодськ. Навчався у школі № 5 та ПТУ № 5 (шеф-кухар). Захоплювався малюванням, садівництвом, квітами, читанням, історією України.
Загинув поблизу населеного пункту Павлівка, Донецької області. 7 листопада, на центральній площі у Світловодську відбулася церемонія прощання[325].
9032
Підкевич Андрій Петрович
16 жовтня 1995, м. Дніпро. Після школи хлопець вступив до Новомосковського металургійного коледжу, а потім вчився у Дніпровській металургійній академії. Був металургом, як і всі в його родині. Деякий час працював зі старшим братом Михайлом на Дніпросталі. Через рік, у 2018 році, пішов на строкову службу в армію, був прикордонником. Після повернення працював на "АВ метал груп" в Дніпрі. 24 лютого 2022-го Петро та Андрій Підкевичі пішли у військкомат добровольцями. З 26 лютого вже були в частині. Разом з батьком служив як сапер в 60-й окремій механізованій Інгулецькій бригаді.
18 жовтня, через два дні після того, як йому виповнилось 27 років, підірвався на міні. Помер 30 жовтня в реанімації. Після похорону Андрія, який відбувся 3 листопада, батько Петро пробув вдома 9 днів, а потім вирішив знову йти на фронт. Взяв власний автомобіль і поїхав на передову. Першого січня снаряд влучив у машину Петра. Вилізти Петро не встиг [326].
Загинув біля населеного пункту Водяне Донецької області. Похований 9 листопада 2022 року на Алеї Слави міського кладовища в селищі Чукалівка Івано-Франківської області [327].
42 роки, м. Носівка Чернігівська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 25 ОПДБр. Коли почалася повномасштабна війна, вирішив покинути роботу та був призваний до ЗС України за мобілізацією до ЗС України.
01985-05-011 травня1985, м. Пирятин Полтавська область. Мешканець м. Києва. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). На другий день повномасштабного вторгнення з'явився до військкомату та попросив відправити його на фронт.
01978-10-066 жовтня1978, с. ХарсікиЛубенський район Полтавська область. Мешканець м. Пирятина Полтавської області. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). З перших днів повномасштабної війни мужньо став на захист рідної землі.
01995-10-3131 жовтня1995, с. Ліщинівка Черкаська область. Капітан, командир зенітно-ракетної батареї 53 ОМБр. У 2013 році був призваний на строкову військову службу. В 2019 році закінчив ХНУПС імені Івана Кожедуба. Учасник ООС. Був двічі поранений. Після першого поранення біля Волновахи отримав звання «капітана». Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (29.03.2022).
Був поранений 16 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу м. Бахмуту на Донеччині. Помер 31 жовтня 2022 року[329].
9035
Куценко Олег
43 роки, м. Сєвєродонецьк Луганська область. З 2015 року брав участь у російсько-українській війні, воював у складі добровольчого батальйону «Айдар». У 2016 році отримав контузію. Після 24 лютого приєднався до свого підрозділу, який став 24-м окремим штурмовим батальйоном «Айдар» у складі 53-ї механізованої бригади.
Загинув захищаючи від окупантів рідну Луганщину. Похований в м. Здолбунові Рівненської області[330].
9036
Гаврисюк Вадим Васильович («Шаман») Орден «За мужність» ІІІ ступеняНагрудний знак «За досягнення у військовій службі» II ступеняНагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України»
17 вересня 1998, с. Новий Загорів на Волині. Проживав у селищі Локачі Володимирського району. Закінчив Одеську військову академію. Активно займався спортом. Любив подорожувати, цікавився автомобілями й технікою. Після випуску служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді Збройних сил України. Під час повномасштабної війни командував ротою. Брав участь у боях за Київську область: Ірпінь, Буча, Гостомель, Ворзель. Навесні і влітку був нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІІ і ІІ ступенів[331].
Загинув у бою з окупантами під Сватовим на Луганщині. Похований на Волині[332]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
9037
Кіосак Юрій Станіславович
10 листопада 1987, с. Білолісся Татарбунарського району на Одещині. Мав 3-річний досвід контрактної служби в СЗУ. Після звільнення працював в Одесі у сфері будівництва.
15.10.1998, с. Подвірне Мамалигівської громади. Пішов служити 25 лютого 2022. Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[335][336].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[335].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) [335][337].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[335].
Майстер-сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[335].
Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[335].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[335].
Майор, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[335].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[335].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[335].
Алєксєєв Сергій Миколайович Медаль «За військову службу Україні»
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[335].
Арістов Олег Альбертович Медаль «За військову службу Україні»
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[335].
Гарбуз Юрій Миколайович Медаль «За військову службу Україні»
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[335].
Гоголь Максим Миколайович Медаль «За військову службу Україні»
Прапорщик, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[335].
Левківський Руслан Степанович Медаль «За військову службу Україні»
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[335].
Попович Олександр Анатолійович Медаль «За військову службу Україні»
Прапорщик, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[335].
Ріпінський Олексій Олександрович («Ріп») Медаль «За військову службу Україні»
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну у Київській області, Броварський район, село Велика Димерка. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[335].
Сірош Максим Юрійович Медаль «За військову службу Україні»
Старший прапорщик, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[335].
Тарасов Вадим Олексійович Медаль «За військову службу Україні»
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[335].
Феоклістов Дмитро Володимирович Медаль «За військову службу Україні»
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[335].
Хілько Сергій Григорович Медаль «За військову службу Україні»
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[335].
Ходаковський Володимир Вікторович Медаль «За військову службу Україні»
Старший лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[335].
Яценко Віталій Іванович Медаль «За військову службу Україні»
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[335].
Желтов Микола Олександрович Медаль «За врятоване життя»
м. Київ. Ветеран АТО. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За врятоване життя» (посмертно)[335].
Солдат, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[338].
Солдат, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[338].
Солдат, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[338].
Солдат, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[338].
Сержант, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[338].
Молодший сержант, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[338].
Молодший сержант, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[338].
Солдат, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[338].
22 травня 1975, 47 років, м. Біла Церква. Працював у воєнізованому відділенні охорони Управління поліції охорони у Вінницькій області, зокрема, охороняв Вінницький обласний краєзнавчий музей. Був учасником АТО, а з перших днів повномасштабного вторгнення без вагань зі зброєю в руках став на захист рідної землі. Головний сержант, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено).
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[338][339].
1972, м. Верхньодніпровськ. Контролер(кулеметник) 2-го відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону військової частини 3021 Національної гвардії України, молодший сержант.
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[338][340].
Молодший сержант, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[338].
Загинув під час артилерійського обстрілу в оборонному бою на Донеччині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований на кладовищі рідного села Новоолексіївка [341][338].
м. Кременчук. Зарахований в списки особового складу військової частини 18 березня 2022 року. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[342][343].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[342].
6 червня 1996. Закінчив ВПУ №35 м. Стрия. Проживав з рідними у селі Добряни Стрийської ТГ. Солдат, сапер 2 інженерно-саперного відділення 1 десантно-штурмового батальйону військової частини.
26.07.2022 року позиції ВОП «Синиця» в н.п. Питомник, Харківська область, безперервно піддавались обстрілам з різних видів озброєння з боку військ РФ з напрямку н.п. Проходи. Під час обстрілу позиції ВОП «Синиця» в н.п. Питомник зі сторони н.п. Проходи загинув від отриманих травм. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[342].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[342].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[342][346].
19 січня 1995, м. Шостка. Навчався в шосткинській школі № 5, після її закінчення вступив до вищого професійного училища №19 та здобув спеціальність автослюсара. З початком повномасштабного вторгнення вступив до лав територіальної оборони м.Харкова, а згодом приєднався до ЗСУ. Головний сержант.
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Залишилася дружина і донечка. Похорон відбувся 5 серпня 2022 [347][342].
29 січня 1994, с. Тимошівка Полтавська область. З 1 липня 2022 року добровольцем долучився до 80ОДШБр. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[342].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[342][351].
Старший лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[342].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[342].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[342].
39 років, м. Харків. Здобув вищу економічну освіту в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут». Працював у приватній харківській компанії, яка займалася безпровідним інтернетом. Коли компанія розпалася, працював на різних роботах. Зокрема, був співробітником ТОВ «Нова пошта». Останнім часом вирощував лохину. Солдат, служив у 127-ій окремій бригаді територіальної оборони Збройних Сил України. Був стрільцем.
Загинув біля села Руська Лозова, що на Харківщині. Підрозділ відбив наступ окупантів та перевіряв ліс, де був до того ворог. На одному із виходів боєць підірвався на міні. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Залишилася дружина [342][353].
8 квітня 1977, с. Мушкутинці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Протягом 1984 – 1992 рр. здобував неповну середню освіту у Мушкутинецькій школі , а потім професію електромонтажника - у профтехучилищі №7 м. Хмельницького. 26 лютого 2022 мобілізований, а 10 травня 2022 переведений в 80ОДШБр.
Загинув рятуючи життя своїх побратимів, під час артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[342][354].
21 рік, м. Харків. Навчався в школі №126. Потім перейшов до електромеханічного ліцею. Закінчив Харківський автотранспортний фаховий коледж, але так і не встиг забрати диплом. Працював у фінансовій сфері. Солдат, службу ніс у 225-му батальйоні 127-ої окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Обороняв Харківщину та рідне місто.
Загинув від удару С-300 в Харкові. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[342][355].
Бяложевський Володимир Романович Медаль «За військову службу Україні»
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[342].
Дудко Вадим Вікторович Медаль «За військову службу Україні»
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[342].
Михайлов Денис Юрійович Медаль «За військову службу Україні»
Головний сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[342].
П'ятибратов Андрій Федорович Медаль «За військову службу Україні»
Штаб-сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[342].
13 вересня 1980, м. Суми. Навчався у Сумській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 23, яку закінчив з відзнакою. У 1997 році вступив до Сумського інституту ракетних військ і артилерії імені Богдана Хмельницького при Сумському державному університеті, який закінчив у 2001 році з відзнакою. Проходив службу в місті Мукачево Закарпатської області. Надалі проходив службу в органах УМВС України у Сумській області. У 2014 році добровольцем брав участь у проведенні АТО у складі 11-го батальйону територіальної оборони Київщини «Київська Русь». У 2016 році закінчив навчання в Українській академії банківської справи і підписав контракт з ЗСУ. Проходив службу на посадах помічника командира 3-го механізованого батальйону з артилерії, згодом – командира мінометної батареї механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. Капітан, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
Загинув під час артилерійського обстрілу позицій підрозділу поблизу н.п. Володимирівка Волноваського району Донецької області. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно). 17 вересня похований на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища[356][357].
5 січня 1973, с. Новосілки Макарівського району Київської області. Закінчив Київську школу № 132, а потім ПТУ. Служив у армії, де пройшов фахову підготовку і став навідником-оператором БМП-1, БМП-2. Мешкав в місті Боярка. 1 травня 2022 року мобілізований. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[356].
Загинув під час виконання бойового завдання у Харківський області, поблизу населеного пункту Першотравневе. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[356].
Карпенко Володимир Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[356].
8 січня 1971, м. Глобине. Навчався в Глобинській середній школі №5, яку закінчив у 1988 році. Навчався в Кременчуцькому професійно-технічному училищі №7 і отримав спеціальність – токар. У 1989-1991 роках проходив строкову військову службу в частині спецпризначення повітряно-десантних військ. Спочатку служив у м. Мінськ, а згодом був направлений до м. Баку. 17 серпня 2014 року розпочав службу в лавах ЗСУ, яку ніс у Донецькій та Луганській областях. Повернувся додому в жовтні 2015 року. З вересня 2016 року до січня 2021 року проходив службу в Глобинському районному військовому комісаріаті, після чого був переведений до 72-ї окремої механізованої бригади (в/ч А2167), де служив старшим стрільцем. Старший солдат
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований в місті Глобине [359][356].
8.04.1984, с. Дубівці. Мешкав в Івано-Франківську. У 2007 році був переможцем фестивалю "Червона Рута" у номінації "Танцювальна музика". Також брав участь у багатьох пісенних конкурсах. Служив молодшим сержантом 30-ї окремої механізованої бригади.
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[356].
Загинув поблизу села Кодема Бахмутського району Донеччини 24 липня під час артобстрілу. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[356][360].
Побідаш Андрій Іванович Медаль «За військову службу Україні»
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[356].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[361][362].
Капітан, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[361].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[361].
Лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[361].
10 січня 1989, Київ. Випускник факультету фізичної культури, спорту і здоров'я Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (31.07.2015)[363].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Старший лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
28 березня 1995, м. Кам'янське. У 2013 році закінчив ПТУ №10. Брав участь в АТО/ООС. У червні 2022 мобілізований. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
1992. Ріс у Першотравенську, навчався у загальноосвітній школі №5. Потім закінчив Першотравенський гірничій ліцей і увесь час працював машиністом гірничих виїмкових машин на ДПР-2 шахти «Дніпровська». Солдат, 93ОМБр.
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Майор, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Олійник Сергій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Старшина, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[361].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[367].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[367].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Прапорщик, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Майор, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Капітан, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Головний сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинула в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Олійник Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Петров Віталій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Поліщук Петро Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Прапорщик, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[368].
Білай Андрій Володимирович Медаль «За військову службу Україні»
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[368].
Гартман Владислав Станіславович Медаль «За військову службу Україні»
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[368].
Голубок Віталій Іванович Медаль «За військову службу Україні»
Старший лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[368].
Деркач Олександр Федорович Медаль «За військову службу Україні»
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[368].
Касьян Юрій Сергійович Медаль «За військову службу Україні»
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[368].
Клімюк Іван Андрійович Медаль «За військову службу Україні»
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[368].
Козаков Сергій Вікторович Медаль «За військову службу Україні»
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[368].
Музика Василь Петрович Медаль «За військову службу Україні»
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[368].
Недоступ Костянтин Костянтинович Медаль «За військову службу Україні»
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[368].
Пономарьов Олег Петрович Медаль «За військову службу Україні»
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[368].
Рубчевський Роман Геннадійович Медаль «За військову службу Україні»
Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[368].
Скосар Віталій Юрійович Медаль «За військову службу Україні»
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[368].
Томенко Максим Ігорович Медаль «За військову службу Україні»
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[368].
Фоменко Дмитро Володимирович Медаль «За військову службу Україні»
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[368].
Цветінський Микола Леонідович Медаль «За військову службу Україні»
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[368].
Чайковський Сергій Анатолійович Медаль «За військову службу Україні»
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[368].
Железняк Максим Олександрович
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[368].
Некрасов Максим Юрійович
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[368].
Піхотін Костянтин Сергійович
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[368].
Гончаренко Михайло Олександрович Медаль «За врятоване життя»
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За врятоване життя» (посмертно)[368].
Соколовська Інга Станіславівна Медаль «За врятоване життя»
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинула в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджена медаллю «За врятоване життя» (посмертно)[368].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[369].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[369].
Загинув біля с. Славгород Сумського району Сумської області. Похований 1 липня 2022 [371]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[369].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[369].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[369].
Примітка
16 квітня 2022 року, Президент України Володимир Зеленський під час інтерв'ю телерадіокомпанії CNN повідомив, що у війні з російськими окупантами загинуло від 2500 до 3000 українських військових[372].
11 травня 2022 року, в ході спеціального брифінгу офіційних представників Сил оборони України, начальник оперативного управління штабу управління Нацгвардії України Олексій Надточий, вперше з початку війни, назвав втрати, які відомство зазнало в ході російського вторгнення в Україну. За його словами, втрати Національної гвардії України під час виконання бойових завдань склали: безповоротні втрати — 501 військовослужбовець, санітарні втрати (зазнали поранень) — 1697 військовослужбовців[373].
14 липня 2022 року, в ході спеціального брифінгу, директор Департаменту організації заходів цивільного захисту ДСНС Віктор Вітовецький, вперше з початку війни, назвав втрати, які відомство зазнало в ході російського вторгнення в Україну. За його словами, втрати ДСНС під час виконання службових обов'язків склали: загиблі — 41 рятувальник, травмовані (зазнали поранень) — 131 рятувальник, полонені — 6 рятувальників[374].
23 вересня 2022 року, президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю французькому виданню Ouest-France заявив, що впевнений у перемозі свого народу в цьому конфлікті, в якому, за його оцінками, гине 50 солдатів на день. «У п'ять разів менше, ніж російських військових», — сказав український президент[377][378].
«Таблиця/Список загиблих» буде наповнюватися та корегуватися по мірі можливості за надходженням відповідної інформації, яка постійно змінюється в результаті інтенсивності бойових дій (посилання — тільки на офіційні та перевірені джерела)
Див. розділ «Обговорення».
Відомості з Указів Президента України «Про присвоєння звання Герой України», «Про відзначення державними нагородами України» доповнювати в кінці основної Таблиці, з подальшим уточненням соц.-демографічними даними загиблих Героїв і рознесенням записів за відповідними датами!
.png)
.svg)
.svg)
.png)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
