Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України[1].
26 років, м. Сєвєродонецьк Луганська область. Мешканець м. Черкаси. Старший сержант, навідник, оператор розвідувального відділення (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО/ООС. З 2015 року проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України. Під час повномасштабного вторгнення був знову мобілізований. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (05.04.2022).
Загинув під час артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Спірне Донецької області[4].
9043
Палига Олександр Вікторович
01995-04-2121 квітня1995, с. Лехнівка Хмельницька область. Старший солдат, гранатометник 10 ОГШБр. Був призваний на військову службу до ЗС України за мобілізацією 3 березня 2022 року.
Загинув в боях з російськими окупантами поблизу міста Бахмут Донецької області[7].
9046
Кудрявцев Денис Ігорович
01981-09-2121 вересня1981, м. Луцьк. Старший сержант, командир відділення (підрозділ — не уточнено). Був призваний на військову службу до ЗС України за мобілізацією 3 березня 2022 року.
Загинув в боях з російськими окупантами поблизу міста Бахмут Донецької області[11].
9053
Вивка Андрій Богданович
01996-12-044 грудня1996, с. Чернів Івано-Франківська область. Солдат-навідник мотопіхотного взводу, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Був призваний на військову службу до ЗС України за мобілізацією 8 липня 2022 року.
34 роки, с. Вельбівно Рівненська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. Вступив до ЗС України в перші дні російського вторгнення в Україну.
Загинув у бою з російськими окупантами (місце — не уточнено)[18]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[19].
9060
Гаврилишин Тарас-Тимофій
(«ТеТе», «Гаррі»)
01985-04-2020 квітня1985, м. Львів. Військовослужбовець 45 ОАБр. Навчався у Львівській гімназії «Євшан». Закінчив географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Член Львівської міської молодіжної громадської організації «Станиця Львів Пласту-Національної скаутської організації України». Із початком російського вторгнення в Україну добровольцем став на захист Батьківщини.
Загинув в боях з російськими окупантами у населеному пункті Площанка Луганської області[23].
9064
Мацепа Олександр
01980-11-3030 листопада1980, с. Соколівське Кіровоградська область. Навчався у Соколівській школі, далі здобував освіту у Кіровоградському технікумі механізації сільського господарства. Працював у ТОВ «Черняхівські ковбаси», звідки і пішов захищати Батьківщину від ворога.
01993-02-1010 лютого1993, с. Сокіл, Волинська область. Лейтенант, командир окремого розвідувального взводу 125 ОБрТрОСил ТрО ЗС України. Закінчив Львівський національний університет природокористування.
Загинув внаслідок мінометного обстрілу біля населеного пункту Водяне Донецької області[28].
9079
Сирота Вадим Сергійович
36 років, м. Черкаси. Старший солдат, старший кухар, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Проходив службу у ЗС України з березня 2021 року.
Загинув під час відбиття танкового штурму позицій у Донецькій області[29].
9080
Ракута Дмитро Ігорович
019911991, м. Вільногірськ Дніпропетровська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Був призваний на військову службу до ЗС України за мобілізацією 14 травня 2022 року.
Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Білогорівки Луганської області[30].
9081
Шуляк Олександр Григорович
01978-08-1616 серпня1978, смт Катеринополь Черкаська область. Мешканець м. Києва. Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). На другий день війни вступив до Сил ТрО ЗС України м. Києва. Був розвідником та сапером.
Загинув в результаті поранень несумісних з життям, отриманих під час ворожого обстрілу під Бахмутом Донецької області[31].
9082
Крохмалюк Тарас
25 років, Рівненська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Проходив строкову військову службу у ЗС України. Після початку російського вторгнення в Україну, став на захист Вітчизни.
Загинув під час артилерійського обстрілу поблизу міста Бахмут Донецької області[32].
9083
Клочко Сергій Олександрович
019981998, Дніпропетровська область. Командир піхотного відділення, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Був призваний на військову службу до ЗС України за мобілізацією у лютому 2022 року.
Був поранений і помер від втрати крові під час бою з російськими окупантами на лиманському напрямку[35].
9086
Тимощук Анатолій Володимирович
8.12.1993, Красноградський район, Харківська область. Водій відділення охорони взводу охорони роти управління батальйону 95 окремої десантно-штурмової бригади в/ч А0281, солдат.
Загинув в боях з російськими окупантами поблизу с. Первомайське на Донеччині[40].
9101
Бороденко Василь
32 років, с. Сколобів Житомирська область. Військовослужбовець Сил територіальної оборони ЗС України. Учасник АТО. Пройшов Іловайськ, був поранений, потрапив до полону, звільнений за обміном. У перші дні повномасштабного вторгнення пішов до військкомату та приєднався до складу 208-го окремого батальйону територіальної оборони «Фастів».
Загинув внаслідок отримання поранень несумісних з життям на Донеччині[34].
9103
Хоменко Юрій Віталійович
1979, м. Черкаси. Майор, начальник зв'язку, командир взводу управління 1 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи (підрозділ — не уточнено).
01986-06-1919 червня1986, 36 років, с. Озерна Тернопільська область. Солдат, 92ОМБр. Молодший брат Сергій Ушкевич також загинув на фронті. Залишилася батьки, дружина та двоє маленьких доньок.
14 червня 1990, смт Підволочиськ, Тернопільська область. Закінчив загальноосвітню та художню школи, училище (спеціальність — столяр) в смт Підволочиську. Працював за кордоном. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року служив військовим медиком в лавах 79-та окремої десантно-штурмова бригади[45][46].
19 листопада 1970, 52 роки, Польща. Згодом родина переїхала до Кривого Рогу, де пройшло його дитинство та юність. Пізніше проживав у місті Хмельницькому, там одружився. З 2011 року жив і працював у Києві. Все своє свідоме життя був водієм громадського транспорту. Останнім місцем роботи було столичне Куренівське тролейбусне депо. На захист країни воїн став ще у 2014 році. З початком повномасштабної війни не зміг стояти осторонь і знову пішов боронити свою землю. Служив в 25-ій окремій повітрянодесантній бригаді.
25 січня 1974, м. Кам'янське Дніпропетровська область. 1992 року працював на АТ «ДніпроАЗОТ». У палаці культури брав участь у виступах ансамблю «Орнамент». Солдат, військовослужбовець НГ України (підрозділ — не уточнено). Був призваний на військову службу до ЗС України за мобілізацією 2 березня 2022 року.
01965-03-1616 березня1965, мешканець с. Сокільники Львівська область. Військовослужбовець 80 ОДШБр. До ЗС України був призваний 14.03.2022 року. Воював на Краматорському напрямку поблизу м. Костянтинівки.
Загинув під час ведення бойових дій поблизу населеного пункту Давидів Брід Херсонської області[57].
9126
Романенко Геннадій Миколайович («Мудрий»)
10 січня 1967, м. Єнакієве, Донецька обл. До 2014 року жив в м. Єнакієво, працював інженером на державній шахті, цікавився історією та нумізматикою. З початком військових дій виїхав з окупованого регіону. В 2016—2017 роках служив в армії.
Після служби в армії знайшов роботу в Київі, почав знімати квартиру та жити з родиною. Мобілізований з першого дня війни (22 лютого 2022 року) в 101 бригаду охорони Генерального Штабу ЗСУ.
Вперше був поранений під час бою біля метро Берестейська, м. Київ (зі слів очевидців, був дружній вогонь). Після реабілітація був направлений на донецький напрям.
Загинув в селі Дружба, Бахмутський район, Донецька область (розв'язка на Горлівку). В нього залишилась дружина і двоє повнолітніх дітей.
13.06.1980, м. Житомир. Навчався в ЗОШ №5 та ЗОШ №7. Закінчив Житомирську школу міліції. 20 років присвятив служінню українському народові в системі МВС України. Виконував обов'язки командира танкового екіпажу повітряно-десантної бригади ДШВ ЗСУ.
9 квітня 1991, с. Підгір'я Івано-Франківська область. Стрілець-санітар 109-го батальйону 10 ОГШБр. Після закінчення Прикарпатського військово-спортивного ліцею Володимир вступив на історичний факультет Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Щороку працював вожатим у таборі «Смерічка». У травні 2021 року одружився і ненадовго поїхав працювати за кордон. Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Володимир Витошко повернувся з-за кордону. Попри відмовляння рідних, 4 березня чоловік пішов воювати добровольцем. 1 червня отримав уламкове поранення в руку та груди. У вересні Володимир Витошко повернувся до побратимів на Бахмутський напрямок.
Загинув в результаті шквального артилерійського та кулеметного обстрілу в районі населеного пункту Майорськ Донецької області[67].
9156
Тупаленко Сергій Анатолійович
01 травня 1974, м. Кіровоград. Проживав та навчався у селі Українка. Далі здобував освіту у Кіровоградському ПТУ № 2 та Кіровоградському державному технічному університеті. Працював слюсарем у ТОВ «Кіровоградпостач».
Загинув на півдні України. 9 листопада 2022 відбувся похорон і прощання з захисником, с. Вільне.[67].
9157
Гладкий В’ячеслав Андрійович
20 серпня 1991, с. Дар-Надежда Сахновщинського району (зараз Красноградський) Харківської області. Проживав та навчався у селі Володимирівка Красноградського району Харківської області. Після закінчення школи вступив до ліцею Красноградського педагогічного коледжу. Здобувши повну середню освіти, вступив до УкрДУЗТУ на будівельний факультет. Закінчивши навчання в університеті, у 2015 році, одразу був призваний на строкову службу. Проходив службу в Одесі, потім в Миколаєві(ДШВ). Через декілька місяців після початку проходження строкової служби підписав контракт та вирушив до зони АТО.
В 2018 році, після закінчення строку контратної служби, повернувся додому. Влаштувався на роботу до Укрбургазу помічником бурильника. Звільняв Ізюм, Балаклію, Лиман. Головний сержант-командир бойової машини 5 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону в/ч А1126
Загинув у бою з російськими окупантами на Бахмутському напрямку, що на Донеччині[70].
9165
Блощинський Станіслав
(«Крот»)
Медаль «За військову службу Україні»
20 років, с. Катеринівка Кіровоградська область. Після шостого класу навчався у кропивницькому ліцеї «Сокіл» із посиленою військово-фізичною підготовкою. Потім закінчив Знам’янський професійний ліцей, де здобув фах помічника машиніста електровоза. Восени 2021 року пішов на службу у 9-й полк оперативного призначення НГУ імені Героя України лейтенанта Богдана Завади. Військовослужбовець 9 ПОП НГ України.
Загинув під час виконання бойового завдання під містом Мелітополь Запорізької області від ворожого обстрілу. Похований у Кропивницькому. Залишилися батьки, сестра та дівчина. В ліцеї «Нова школа» в селі Катеринівка Кіровоградської області, де він навчався, встановили меморіальну дошку на його честь. [71][72].
9166
Мицак Мирон
28 років, Болехівська громадаКалуський район Івано-Франківська область.. Проходив службу на посаді кулеметника стрілецького батальйону Сил оборони
Загинув від поранення внаслідок ворожого ракетно-артилерійського обстрілу 6 листопада 2022 року поблизу села Яковлівка Бахмутського району[73].
9167
Багайлюк Петро
с. ВолосівНадвірнянський район Івано-Франківська область. У перші дні великої війни повернувся з-за кордону і став на захист України у складі 109 окремого гірсько-штурмового батальйону «десятки». Військовослужбовець був навідником.
Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Площанка Луганської області[75]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[76].
Загинув під час транспортування поранених до медичного закладу на лінії фронту поблизу м. Бахмуту на Донеччині, потрапивши під вогонь російської артилерії[77].
9171
Дейлік Сергій Віталійович
3 січня 1988. Матрос, навідник десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти морської піхоти.
39 років, м. Костопіль Рівненської області. Навчався там у гімназії. Потім закінчив технологічний коледж. Пройшов строкову військову службу у Десантно-штурмових військах. Згодом працював приватним підприємцем, мав власне кафе. Під час повномасштабної війни чоловік приєднався до Збройних Сил України, щоб захищати свій дім і родину. Був розвідником-радіотелефоністом 4-ї танкової окремої бригади. Брав участь у боях за Ізюм на Харківщині, потім вирушив на Донеччину звільняти місто Лиман.
Загинув біля села Площанка на Луганщині. Похований в рідному місті[78]
9173
Ковач Віктор-Олександр Ваисльович
37 років, м. Івано-Франківськ. Випускник 23-ої школи та ІФНТУНГ. У 2014 році Віктор-Олександр був добровольцем. До великої війни чоловік працював на місцевому підприємстві, а зранку 24 лютого пішов у військомат. Служив у 109-му батальйоні 10-ої бригади.
32 роки, смт Нові Санжари Полтавська область. Солдат, старший стрілець 2-го відділення 1-го патрульного взводу 4-ї патрульної роти стрілецького батальйону (підрозділ — не уточнено). У березні повернувся з-за кордону та став добровольцем.
с. Городиська Івано-Франківського району. У 2006 році закінчив Верхньолипицький ліцей. З 2007 року мешкав у Жидачеві, що на Львівщині. Військовослужбовець був стрільцем відділення стрілецького взводу Збройних сил України. Мар'яну Івакіну було 34 роки. У нього залишилися мати та брат.
Загинув внаслідок влучання ворожого снаряду в його окоп в м. Бахмуті на Донеччині[86].
9189
Карп'юк Любомир Михайлович
28 січня 1991, с. КняждвірКоломийського району Івано-Франківської області. Навчався в Івано-Франківському коледжі фізичного виховання. У мирному житті працював альпіністом. З перших днів повномасштабного вторгнення Любомир приєднався до лав ТРО. Згодом став бійцем ЗСУ. Обійняв посаду стрільця-зенітника 81-ї окремої аеромобільної бригади[87].
28 років, с. Нижня Ланна Полтавська область. Оператор відділення взводу вогневої підтримки 95 ОДШБр. Добровольцем відправився на фронт. Влітку у боях на Донецькому напрямку отримав поранення. Брав участь у звільненні Харківщини.
Загинув в боях з російськими окупантами поблизу села Площанка Луганської області[52].
9197
Мороз Сергій
м. Слов'янськ Донецька область. Лейтенант, командир інженерно-саперного взводу 109 ОБрТрО. Випускник Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут». Учасник АТО. У Збройних силах України з 2015 року.
Загинув внаслідок артилерійського обстрілу поблизу смт Курдюмівка Донецької області[52].
9199
Ткаченко Сергій Сергійович
25 травня 1984, с. Комишня Полтавська область. Молодший сержант, командир 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу.2-ї стрілецької роти в/ч А4467.
Загинув внаслідок артилерійського обстрілу поблизу смт Курдюмівка Донецької області[52].
9200
Прийма Сергій Іванович
24 березня 1988, с. Мартинівка Полтавська область. Старший солдат, водій 3-го відділення зенітно-ракетного взводу в/ч А4467. Учасник АТО. Був призваний на військову службу до ЗС України за мобілізацією на початку російського вторгнення в Україну.
Загинув в боях з російськими окупантами поблизу смт Курдюмівки Донецької області[52].
9201
Гойденко Станіслав Анатолійович
18 грудня 1980, с. Покровщина Полтавська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника (підрозділ — не уточнено). В перший день російського вторгнення в Україну добровольцем пішов на фронт. У жовтні 2022 року отримав тяжкі поранення.
Загинув в боях з російськими окупантами поблизу м. Бахмуту Донецької області[92].
9203
Чикиш Дмитро Сергійович
(«Чекіст»)
22 роки, м. Херсон. Закінчив Херсонський національний університет. Військовослужбовець 243 бТрО у складі 241 ОБрТрО, сапер, парамедик. Розміновував Київську область. До війни працював вчителем. Не дожив до звільнення свого рідного Херсона кілька днів.
01984-11-055 листопада1984, м. Хмільник Вінницької області. Навчався у загальноосвітній школі № 3. Після 11 класів закінчив приватний вищий навчальний заклад «Європейський університет», здобув фах менеджера. З березня 2021 року працював хмільницькому заводі «Молочний візит» у цеху з виготовлення сирів. Одразу після повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до Збройних Сил України. Денис був призваний 28 лютого. Під час проходження військової служби був навідником 3-го десантноштурмового відділення, 3-го десантноштурмового взводу 4-ї десантноштурмової роти 2-го десанту штурмового батальйону військової частини А 0284[95].
Помер у київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги внаслідок отримання проникаючих поранень голови. У жовтні на полі бою підірвався на міні і з тих пір він знаходився у шпиталі, перебуваючи в комі. Похований 12 листопада на Великомитницькому кладовищі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[96].
9206
Серпутько Іван Миколайович
09 жовтня 1982, с. Мала Глумча Звягельского району Житомирська область. Місце загибелі героя уточнюється
17 липня 1990, м. Київ. До війни захоплювався реконструкторським рухом та промисловим альпінізмом. Був одним із найбільших авторитетів Клубу середньовічного бою «Путивль». Прекрасно розумівся на деталях спорядження середньовічного воїна, специфіці озброєння, тактиці тогочасного бою. В лютому 2022 року разом із колегами-альпіністами взявся закривати вітражі Київського вокзалу від можливих наслідків ворожих обстрілів. З перших днів повномасштабного вторгнення приєднався до ДФТГ «Свобода». У складі 6-ї (з серпня 2022 року — 8-ї) роти батальйону «Свобода» 4-ї бригади НГУ пройшов найгарячіші точки бойового шляху — річка Борова, Воронове, Зайцеве, Бахмутський напрямок. Володів усіма можливими видами зброї, освоїв керування дроном, їздив на БТР.
Загинув на Бахмутському напрямку біля Курдюмівки разом з побратимом Морозовом Олегом. Вони кинулися на порятунок пораненого бійця 30-ї бригади, знаючи про те, що територія прострілювалася. На жаль, снаряд ворожого ПТУРу наздогнав усіх трьох. Похорон відбувся 26 квітня 2023 на Лісовому кладовищі[97].
Загинув 8 листопада 2022 року поблизу н.п. Новоселівське Луганської області. Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[101].
33 роки, м. Охтирка Сумська область. Молодший сержант, командир відділення розвідувального взводу 92 ОМБр. Учасник Революції гідності. Учасник АТО. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (21.06.2022)[102].
Загинув в результаті ворожого артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання на межі Харківської і Луганської областей[103].
9227
Плетюх Анатолій
10 серпня 1986, с. Нижня Ланна Полтавська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Незважаючи на вади здоров'я, добровольцем відправився на війну. Зазнав серйозних поранень на Донеччині. Після тривалого лікування повернувся на передову.
01987-02-1515 лютого1987, с. Майдан (Краматорський район) Донецька область. Військовослужбовець 109 ОБрТрО. 2008 року (за іншими даними з травня 2009 року) став членом ВО «Свобода» і одразу ж розпочав активну розбудову Донецької міської організації, чим і займався до окупації Донецька 2014 року. 2010 року став заступником голови ДОО ВО «Свобода». До 24 лютого 2022 року разом з дружиною займався творчою діяльністю — виробляли у власній студії ексклюзивні прикраси ручної роботи з порцеляни і глини, продавали здебільшого на міжнародний ринок. Хоч і мав «білий квиток», але пішов в армію. Брав участь у звільненні Лиману. Залишилася вагітна дружина.
Загинув в боях з російськими окупантами на сватівському напрямку [104].
9231
Виноградська Тетяна Вікторівна
01988-05-033 травня1988, м. Городня Чернігівська область. Штаб-сержант, працівниця паспортного контролю 105 ПрикЗДПСУ. В ДПСУ проходила службу з 2012 року. До російського вторгнення в Україну несла службу у прикордонних нарядах пункту пропуску. Залишилися чоловік та донька.
Похований 11 листопада на Алеї Слави Центрального кладовища м. Чернівців[107][108].
9234
Коржов Євген
1979 Народився у місті Царедарівка Харківської області. Солдат. Навчався у Харківському національному педагогічному університеті ім. Сковороди. З початку війни Євген Коржов разом із братом Ігорем долучився до Збройних сил України. Євген служив солдатом у механізованому відділенні.
Загинув у селі Новоселівське Луганська область під час виконання бойового завдання[109]
9235
Чомоляк Максим Анатолійович
с. Руські Комарівці Закарпатської області. Навчався у місцевій школі. Потім закінчив біологічний факультет Ужгородського національного університету. Працював провідним фахівцем у Закарпатському територіальному центрі карантину рослин, обласній фітосанітарній лабораторії. Здобув другу вищу освіту на факультеті здоров’я та фізичного виховання УжНУ. Проєктував і розробляв спортивні тренажери. Під час повномасштабного вторгнення Максим долучився до лав добровольців і служив у 101-ій окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Обіймав посаду стрільця стрілецької роти 68-го окремого батальйону.
Загинув біля села Бологівка Куп'янського району Харківщини. Він отримав смертельні поранення внаслідок підриву автомобіля на протитанковій міні, закладеній на шляху до взводного опорного пункту. Похований в рідному селі [110]
01998-06-1111 червня1998, м. ПирятинЛубенський район Полтавська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив школу № 6 в м. Пирятині. У листопаді 2018 року був призваний на строкову військову службу, під час якої уклав контракт зі ЗС України та брав участь в ООС. Після закінчення терміну контракту повернувся до рідного міста, працював у ТОВ «Пирятинський делікатес». Під час російського вторгнення в Україну 9 вересня 2022 року був призваний до ЗС України за мобілізацією. Залишилися батьки та брат.
Загинув в бою з російськими окупантами в районі с. Побєда Старобешівського району Донецької області. Похований в м. Пирятині[111].
9249
Сердюк Олександр Володимирович
(«Прилуки»)
13 вересня 1981, страший солдат, боєць батальйону «Свобода» 4-ї бригади НГУ. З початком російського вторгнення в Україну добровольцем пішов захищати країну від ворогів. Виконував бойові завдання на Київщині, брав участь у зачистці Ірпеня, Бучі та Гостомеля.
Загинув в боях з російськими окупантами на Донеччині[113].
9252
Кривенко Віталій Валерійович
(«Хеппі»)
01997-09-033 вересня1997, с. МатвіївціКременецький район Тернопільська область. Вступив до Батальйону «Свобода» з початком повномасштабного вторгнення. Одружився з коханою 14 жовтня за 5 днів до від'їзду на Схід. Менше як за місяць вона стала вдовою. До війни їздив на заробітки
Загинув під час виконання бойового завдання на Херсонщині[116].
9254
Губаль Олег Зіновійович
01979-02-022 лютого1979, м. Ужгород Закарпатська область. Проходив службу в 68-му окремому батальйоні 101 бригади ТрО. Працював у виконавчій службі, був членом Закарпатського обласного осередку кінологічної спілки.
7 березня 1990, с. Матвівці Тернопільська області. Командир гранатометного відділення, батальйон «Свобода». Був мисливцем та керував сільською футбольною командою. Працював на місцевому приватному риборозпліднику.
Загинув в боях з російськими окупантами поблизу населеного пункту Курдюмівки на Бахмутському напрямку. Похорон відбувся 18.11.2022[115].
9257
Воронцев Григорій («Ворон»)
37 років, с. Скалонівка Харківська область. Молодший сержант, старший оператор протитанкового відділення 111 ОБрТрО. Закінчив Зачепилівський ліцей. Працював експедитором.
Загинув під час виконання бойового завдання біля с. Ведмеже Донецької області[119].
9258
Шпакович Ігор Сергійович
9 квітня 1981, м. Ладижин. Закінчив загальноосвітню школу № 3. Здобув професію механіка в Ладижинському аграрному технікумі. Згодом отримав вищу освіту у Львівському аграрному університеті. Був призваний до Лав Збройних Сил України в Чернігівську область. Після закінчення служби влаштувався працювати у Філію «Переробний комплекс» товариства «Вінницька птахофабрика». В липні 2022 року долучився до лав ЗСУ, служив заступником командира бойової машини навідником-оператором механізованого взводу.
Загинув 10 листопада 2022 року в районі населеного пункту Безіменне Херсонської області[120].
9258
Гардашник Олександр Вадимович
10 лютого 1965 року у м. Києві. Солдат, кулеметник- навідник. З першого дня повномасштабного вторгнення вирушив добровольцем у військомат Шевченківського району, де записався до лав ТРО у м. Києві. 25.02.2022 почалася військова служба добровольця і цивільного чоловіка — Гардашника Олександра Вадимовича! Був на захисті Києва, виконував завдання у Бучі, Стоянці по зачистці диверсантів. А далі Яворівський полігон (Львівської області) — підвищення військової кваліфікації, вступ до лав ЗСУ у складі 65 ОМБр. Виконував завдання на підході до гарячих точок Запорізької обл., та на нульових позиціях.
10 листопада 2022 р. Олександр отримав смертельні поранення у м. Оріхів Запоріжської області під час виконання бойового завдання. Нагороджений медаллю «ЗАХИСНИК ВІТЧИЗНИ» посмертно. Похований 17 листопада на Берковецькому кладовищі у м. Києві. 42 ділянка, 11 ряд, 35 місце.
9259
Мельник Олександр Васильович Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)
30 травня 1972, c. Горопаї Житомирської області. У 1989 році навчався в СПТУ № 27 м. Києва з фахом електро-газозварювальник 3-го розряду. 24 червня 1990 року був призваний на військову службу, проходив її у Далеко-Східному окрузі в в/ч 55587 на посаді командира відділення по ремонту та зберіганню перевірочно-пускового та електричного устаткування оперативно-тактичних ракет. В травні 1992 року був звільнений у запас. З 28 лютого 1994 року був зарахований в в/ч 11454 м. Бердичів на посаду командира відділення регламентних робіт. З 30 червня 1994 року курсант 343 школи прапорщиків ПрикВО, яку закінчив 17 грудня 1994 року. 10 січня 1995 року зарахований техніком автомобільної роти 437 окремого навчального ремонтно-відновлювального батальйону 119 окружного навчального центру ПрикВО. З 23 серпня 1997 року командир автомобільного ремонтного взводу автомобільної роти 437 окремого навчального відновлювального батальйону 119 ОНЦ 8 АК ПОТК. З 22 квітня 2002 року інструктор автомобільної служби технічної частина 62 окремої механізованої бригади 8 АК ПОТК. З 30 квітня 2004 року старший інструктор навчально-автомобільної роти в/ч А0555 місія Сьєрра-Леоне. З 17 травня 2004 року по 07 березня 2005 року брав участь у миротворчій місії Сьєрра-Леоне. З перших днів повномасштабного вторгнення оббивав пороги військомату. Спочатку боронив Україну в лавах ТРО м. Києва. З 27 червня 2022 року боронив Україну на нулі м. Оріхів, Пологівського району, Запорізької області у складі 65 механізованої бригади, рота тактичної розвідки та охорони дивізіону, 2 взвод, 1 відділення. Нагороди: За час військової служби був нагороджений: Відзнакою МО України та медаллю «За сумлінну службу» ІІІ ступеня. Медаллю «15 років Збройним силам України». Медаллю ООН за «Службу миру». Медаллю «Захисник Вітчизни» (посмертно).
10 листопада 2022 року під час мінометного обстрілу позицій біля м. Оріхів, Пологівського району, Запорізької області загинув, отримавши поранення несумісне з життям. Похований 18 листопада 2022 року на Берковецькому кладовищі у м. Київ, 42 ділянка, 11 ряд, 27 місце
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[121]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[122].
9267
Хомік Сергій Ярославович Орден «За мужність» І ступеняОрден «За мужність» ІІ ступеняОрден «За мужність» ІІІ ступеня
36 років, с. Сусваль Волинська область. Полковник, командир вертолітної ескадрилії 456 БрТрА. Після закінчення університету проходив службу на посаді льотчика-штурмана вертолітної ланки пошуково-рятувального забезпечення вертолітної ескадрилії транспортної авіації у місті Вінниця. Пройшовши нелегкий шлях до командира вертолітної ескадрилії, з перших днів війни обороняв українську землю від загарбника. Екіпаж полковника Хоміка здійснював успішні бойові вильоти, а під його керівництвом бойові уміння опанували більше 20 льотчиків. Був нагороджений Орденом за мужність III та II ступенів, а також відзнаками Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, командувача Повітряних сил ЗС України та відзнаками від ООН. Залишилися батьки, дружина та двоє малих дітей.
Загинув виконуючи бойові завдання у складі екіпажу вертольота у Донецькій області[123]</ref>.
9268
Пеньковий Віктор Якович
01978-07-1919 липня1978, с. Човновиця Вінницька область. Майор бортової авіаційної техніки, інструктор бригадно-транспортної авіації вертолітної ескадрилії 456 БрТрА. Народився в багатодітній родині. Залишилася дружина та двоє дітей.
Загинув виконуючи бойові завдання у складі екіпажу вертольота у Донецькій області[124].
9269
Асмаковський Микола Михайлович
(«Морті»)
Мешканець м. Семенівка Чернігівська область. Військовослужбовець 3-го батальйону оперативного призначення «Свобода» 4 БрОП. Випускник ОС «Магістр» освітньої програми Середня освіта (Історія) 2019 року Глухівського національного педагогічного університету ім. Олександра Довженка. З початку вторгнення перебував в Семенівці яка з перших днів опинилася в окупації. На початку березня дістався в майже оточений Чернігів та приєднався до підрозділу Національної гвардії України, виконуючи бойове завдання з оборони міста. Після втечі ворога з Чернігівщини, вирішив залишити більш-менш спокійну службу на блокпостах Чернігова. Пройшов співбесіду та перевівся в батальйон «Свобода» 4 БрОП. Після короткого вишколу зі «свободівцями», одразу потрапив на найгарячішу ділянку фронту — бахмутський напрямок. Залишилися мати, брат та дівчина.
01987-05-033 травня1987, м. Донецьк. Мешканець м. Київ. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Майстер спорту з гандболу, триразовий чемпіон України в складі донецького Шахтаря, грав за збірну. З перших днів російського вторгнення в Україну пішов захищати Україну.
08 березня 1983, м. Сєвєродонецьк Луганська область. Навчався у Сєвєродонецькій гуманітарно-естетичній гімназії. У 2001 році закінчив Вище професійне училище № 92 міста Сєвєродонецька за спеціальністю «кухар». У 2002—2004 році працював на місцевому лісовому господарстві. Протягом 2015—2016 років виконував бойові завдання у зоні проведення Антитерористичної операції у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. З початком повномасштабного вторгнення росії, родина переїхала до Львова. Обіймав посаду поштаря у Львівській дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта». Згодом став на захист Батьківщини, боронив її територіальну цілісність та незалежність у складі 68-ї окремої єгерської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних сил України.
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[121]. Похований 28 листопада на Личаківському кладовищі.
9274
Черненко Юрій
54 роки, м. Львів. Головний сержант 37 окремого мотопіхотного батальйону «Запоріжжя»56 ОМПБр. З 1995 року проходив службу у складі Національної гвардії України. З 2016 року навчався у центрі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Згодом військовий служив у складі 355 навчального механізованого полку. Учасник АТО.
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[129]. Похований 24 листопада на Личаківському кладовищі.
9275
Сніцар Олег Володимирович
19 листопада 1979, с. Василиха Київська область. Мешканець м. Києва. Солдат, санітарний інструктор 56 ОМПБр. Закінчив Київський національний університет будівництва і архітектури. З 2014 року став волонтером та активно допомагав ЗСУ. З травня 2022 року служив у 56-й окремій мотопіхотній бригаді.
1991, мешканець м. Кам'янка, Черкаська область. Закінчив Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. До початку повномасштабного вторгнення працював юристом в Міністерстві культури та інформаційної політики України.[131] 24 лютого 2022 року пішов добровольцем захищати Україну. Служив старшим навідником мінометного взводу мінометної батареї (підрозділ — не уточнено).
Загинув у Луганській області. Похований м. Кам'янка на Черкащині.[132] Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[133].
9278
Замлинний Тарас
42 роки, Добровільно вступив до лав ЗСУ 5 березня 2022 року. Служив у складі 68 Окремої єгерської штурмової бригади ім. Олекси Довбуша. Боронив країну на самісінькому «нулі».
11 листопада рідні востаннє чули його голос перед тим як разом із побратимами вирушив у бій у селі Павлівка на Донеччині і з 13 листопада вважався зниклим безвісти. Лише 22 квітня 2023 року з військової частини дружині повідомили, що було знайдено тіло Героя. Поховали на кладовищі «Нове» на Алеї Героїв України в місті Рівне[134]
9279
Прендота Роман Іванович
9 квітня 1983, м. Дрогобич Львівської області. У дитинстві проживав у місті Хирів. Навчався у закладі загальної середньої освіти I—III ступенів-ліцеї імені Владики Івана Хоми міста Хирів. Навчався у Національному університеті «Львівська політехніка». Під час навчання додатково закінчив військову кафедру. Понад 20 років Роман прожив у столиці. Працював «АПТ Україна Груп», де пройшов шлях від конструктора до головного інженера департаменту проектів. На початку війни став на захист своєї батьківщини. Був воїном 68-ї окремої єгерської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних сил України[135][136].
У 2010 році закінчив навчання у Копистиринській середній загальноосвітній школі. У 2012 році пішов на строкову службу до лав ЗСУ. З 2014 року брав участь у військових діях в зоні проведення АТО. У 2015 році вступив до Харківської академії Національної гвардії України. З 2018 року — офіцер Нацгвардії України в місті Одеса. З перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну захищав рідний край в зоні бойових дій[137][138].
Загинув під час артилерійського обстрілу поблизу одного з населених пунктів Луганської області. Похований на Копистиринському кладовищі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[122].
9281
Бондар Ярослав СергійовичОрден «За мужність» ІІІ ступеня
Згідно повідомлення голови Закарпатської ОВА, військовослужбовець загинув в боях з російськими окупантами під час звільнення Херсонської області[142][143].
9287
Хміляр Юрій РомановичМедаль «За військову службу Україні»
25 червня 1993, м. Львів. Капітан, військовослужбовець 103 ОБрТрО. Закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та Військову академію (м. Одеса). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (31.10.2022).
Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[144][145].
9288
Довгун Володимир
18 серпня 1971, с. Путятичі Львівська область. Військовослужбовець 24 ОМБр. У 2021 році уклав контракт зі Збройними Силами України, виконував бойові завдання на сході України.
13 грудня 2000, м. Кам'янське Дніпропетровська область. Лейтенант, військовослужбовець НГ України (підрозділ — не уточнено). Закінчив Харківську академію Національної гвардії України.
Загинув у бою з російськими окупантами біля села Терни Донецької області[148].
9292
Даглі Віктор («Смурфік»)
7 листопада 2001, Донецька область. Солдат, військовослужбовець 56 ОМПБр. Учасник ООС. Служив у ЗС України з 2019 року. Виконував бойові завдання на Донеччині в районі Мар'їнки, Курахового та Бахмута.
Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Невельське поблизу м. Бахмуту Донецької області[149]. Поховали військовослужбовця у селі Оршівці Чернівецької області.
9293
Загорулько Євген Олександрович
2 червня 1988, с. Южне Чернігівська область. Солдат, оператор взводу протитанкових керованих ракет 58 ОМПБр.
Загинув в боях з російськими окупантами біля м. Сватового Луганської області[151].
9295
Одородько Владислав Володимирович
1996, м. Черкаси. Штаб-сержант, командир взводу — старший офіцер артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, (підрозділ — не уточнено).
Лукашонок Василь Нагрудний знак «За доблесну службу»
43 роки, м. Стебник. Закінчив факультет історії та української філології Херсонського державного університету. Після завершення навчання проходив військову службу в армії. У мирний час працював у правоохоронних органах та в приватних фірмах. У 2014—2015 роках військовий виконував бойові завдання на сході України. А також брав участь у боях за Дебальцеве. За особисту мужність його нагородили нагрудним знаком Національної гвардії України «За доблесну службу». Боровся проти військ РФ у складі 2 батальйону спеціального призначення «Донбас».
23 роки, Нововолинськ. Командир інженерно-саперного підрозділу. Закінчив Академію сухопутних військ імені Сагайдачного торік. Мав звання страшого лейтенанта, був командлиром одного з саперних підрозділів 128 окремої гірсько-штурмової бригади.
Вищу освіту здобував у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Балотувався кандидатом у депутати Київської міської від оболонської «Свободи». У 2014 він став добровольцем. Воював у лавах Батальйону імені Генерала Кульчицього Національної гвардії України. Старший солдат, командир відділення у складі батальйону «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення Національної Гвардії України. Одружився 6 травня 2022 року.
Загинув в ніч з 12-го на 13-те листопада внаслідок ворожого обстрілу на щойно зайнятій позиції поблизу Бахмута. Похований 19 листопада в Києві на Лісовому цвинтарі[154]
9299
Загоруйко Антон Володимирович
Народився 20.11.1980 р., в м. Києві. Працював водієм — охоронцем на фірмі «Антитерор» в м. Ірпінь. З початком війни, 24 лютого 2022 р. заступив на службу, та відразу вступив до лав добровольчого формування територіальної оборони м. Ірпінь. Безпосередньо брав участь у бойових діях та забезпечував оборону та визволення м. Буча, м. Ірпінь та Бучанського району Київської області. За що був нагороджений медаллю "ЗА ЗАСЛУГИ ПЕРЕД МІСТОМ ІРПІНЬ" 24.05. 2022 року та медаллю «ЗА ОБОРОНУ РІДНОЇ ДЕРЖАВИ» 20.03.2023 року (посмертно). З 6 квітня 2022 року підписав контракт, на 3 роки, добровольця територіальної оборони Ірпінської міської громади. Виконував завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом часу, знищення окупантів в м. Буча, в м. Ірпінь. З 17 вересня 2022 р. добровільно вступив до лав ЗС України, у званні сержанта-навідника 79 Окремої десантно-штурмової бригади, 2 десантно-штурмового взводу, 9 десантно-штурмової роти, 3 десантно-штурмового батальйону. Виконував бойові завдання в найгарячіших напрямках Донецької області, в районі м. Мар'янка, та н. п. Новомихайлівка. Залишилась мати пенсіонерка.
12 листопада біля н. п. Новомихайлівка отримав тяжки поранення не сумісні з життям (вибухова травма голови та інших ділянок тіла від снарядів та мін). За мужність та відвагу при виконанні бойових завдань та захисту рідної Держави нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно). Похований на Берковецькому кладовищі в м. Києві, 42 ділянка, 11 ряд, 25 місце.
9300
Миколаєв Іван Володимирович
1994, мешканець с. Андріївка Білгород-Дністровського району. Солдат, бойовий медик.
28 років, Черкаська область. Солдат, навідник відділення охорони окремого зенітно-ракетного полку (підрозділ — не уточнено). Був відомий усій Україні за жартівливим відео про «Толіка-відеореєстратора».
Загинув в районі с. Площанка Луганської області[151].
9308
Грипич Юрій
38 років, с. Городище Рівненська область. Старший солдат 94-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Здобув фах юриста у Чернігівському юридичному коледжі.
18 жовтня 1968, селище Буди Харківська область. Після закінчення школи, проходив службу в прикордонних військах. Після служби в армії разом з матір’ю переїхав до села Сидорова Яруга, що на Сумщині. З 2008 року проживав у селі Остапівка Комишнянської громади. З початку повномасштабного вторгнення служив стрільцем стрілецького взводу.
12 січня 1990, м. Червоноград Львівська область. Стрілець Стрілецького відділення Стрілецького взводу Стрілецької роти в/ч А 70/75 63 батальйону 103 ТРО. У перший день повномасштабного ворожого вторгнення добровільно долучився до ЗС України.
Загинув внаслідок авіаудару рашистів від множинних поранень під час виконання бойового завдання|
9321
Закаврашний Андрій Віталійович («Міссісіпі»)
31 серпня 1997, с. Лихачів Чернігівська область. Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 1 ОТБр. У перший день повномасштабного ворожого вторгнення долучився до ЗС України.
Загинув у напрямку населеного пункту Кремінна виконуючи бойове завдання, автівка військового наїхала на міну[161].
9324
Рибак Андрій
30 років, м. Стрий. Лейтенант, був командиром стрілецького взводу. Навчався у школі № 3, закінчив юридичний факультет ЛНУ ім. Івана Франка. За фахом чоловік був юристом. З початком повномасштабного вторгнення добровільно вступив у лави Стрийської тероборони (65-й окремий батальйон територіальної оборони). Без батька залишились троє маленьких діток.
54 роки, с. Добровляни Івано-Франківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). У середині березня 2022 року став водієм вогнеметного взводу.
Загинув під час виконання службового завдання в районі активних бойових дій (місце — не уточнено)[167].
9334
Кулак Олександр Володимирович
49 років, с. Сніжків Харківська область. Головний сержант, відповідав за матеріальне забезпечення 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону (підрозділ — не уточнено). У перші дні повномасштабного вторгнення пішов добровольцем на фронт.
Загинув під час виконання бойового завдання біля села Куземівка Сватівського району Луганської області[168].
9335
Задворов Олег Владиславович
1965, м. Черкаси. Старший сержант, старший стрілець другого мотопіхотного відділення третього мотопіхотного взводу мотопіхотної роти, (підрозділ — не уточнено).
30 травня 1983, м. Гайворон Кіровоградська область. У 2000 році закінчив школу та після проходження строкової служби працював у столиці на будівництві помічником кранівника. У 2006 році вступив до Національного педагогічного університету ім. Михайла Драгоманова у Києві та здобувши ступінь бакалавра в інституті педагогічної освіти та практичної психології, продовжив навчання і у 2011 році закінчив Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини. У 2012 після одруження переїхав до Шепетівки. Працював за фахом спочатку у дитячому садочку № 12 «Ялинка», пізніше у ЗОШ № 1. У 2018 році заснував благодійний фонд "Центр допомоги батькам та дітям «Багаті милосердям», що спеціалізується на психологічній роботі з батьками та дітьми, консультуванні соціальних працівників. З жовтня 2021 року працював директором Грицівського інклюзивно-ресурсного центру. З 25-го лютого разом з побратимами став на захист країни у складі 1 роти 2 взводу 88 батальйону територіальної оборони. Служив стрільцем першого стрілецького відділення другого стрілецького взводу першої стрілецької роти.
Загинув під час мінометного обстрілу 15 листопада 2022 року на Донецькому напрямку[169].
9337
Король Микола Вікторович
13 травня 1985 року у с. Якимівка Оратівського району. Навчався у Якимівській загальноосвітній школі. Батьки рано померли і п'ятнадцятирічний хлопець залишився сам на сам зі своїми проблемами. Рано почав працювати. Оволодів будівельними професіями і останні роки працював у м. Київ на будівництві. Став солдатом — гранатометником у складі в/ч 0224.
Загинув при виконанні бойового завдання поблизу с. Мар"їнка на Донеччині. Ще пораненого побратим виніс його з поля бою, але поранення виявилося несумісним з життям. Ворожий снаряд вцілив йому в бік[170]
Після служби в армії працював рятувальником ДСНС в Одесі. Влітку 2022 року пішов добровольцем на фронт. Служив інспектором ДПСУ першої категорії — начальником мінометної групи
15 листопада 2022
Загинув від вибухової травми біля села Новоєгорівка Сватівського району Луганської області. Похований 8 грудня в рідному селі[171].
17.10.1992. Старший солдат, боєць батальйону «Свобода» 4 бригади оперативного призначення НГУ. У мирному житті був будівельником. Тримав оборону Сєвєродонецька та Зайцевого, що на Луганщині. Наприкінці жовтня, після злагодження на полігоні, став на захист Бахмута, Донецької області.
Похований в селі Олександрівка Дніпровський район.
16 листопада
9341
Миронов Сергій
м. Київ. Молодший сержант 243 ОБТрО, 241 ОБРТрО. Народився і виріс у Києві, батьки також корінні кияни. За першою освітою економіст і раніше робота Сергія була пов'язана з фінансами. 2021 року отримував другу освіту за спеціальністю історія й археологія. З власної ініціативи та своїм коштом займався реставрацією старовинних дверей в історичних будинках Києва. Вів сторінку в Instagram Vanishing Kiev, працював екскурсоводом. 26 лютого 2022 року добровільно долучився до ТрО ЗС України.
В ніч на 12 листопада отримав важкі поранення під час ворожого обстрілу під Бахмутом, що на Донеччині. Згодом помер у лікарні[172].
9342
Гаврилюк Василь
29 травня 1981, с. Криворівня Івано-Франківська область. Мешкав із сім'єю у Яворові, Косівського району. 9 травня 2022 року добровольцем пішов служити у прикордонні війська. Проходив вишкіл у Хусті, Львові, потім виконував завдання біля кордону з Білоруссю. Приблизно з листопада 2022 року воював на Луганщині. У воїна залишилися дружина та двоє дітей.
Був оточений з побратимами диверсійною групою на Луганщині. Василь відбивався і врятував двох бійців. Він разом із побратимом з Калуша сказали хлопцям: «Відходьте, ми вас прикриємо». Спочатку поранили його, а потім добили[173].
9343
Завадецький Василь
51 рік, с. Голинь Івано-Франківська область. Боєць був молодшим інспектором та гранатометником Мукачівського прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі.
Загинув внаслідок травм, несумісних із життям[174].
9344
Бутилюк Сергій Миколайович
1977, м. Черкаси. Навчався у школі № 26. Закінчив СПТУ № 17, працював у сфері будівництва. Старший солдат, водій-радіотелеграфіст стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, (підрозділ — не уточнено).
17 серпня 1992, м. Львів. Навчався у закладі загальної середньої освіти № 87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець. У мирний час працював в охоронній сфері у Львові. Протягом 2016—2019 років виконував бойові завдання у зоні проведення Антитерористичної операції/Операції Об'єднаних сил. Після повернення до цивільного життя працював у Львівському комунальному підприємстві «Муніципальна варта». Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації проходив військову службу у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України[135][136][178].
Загинув поблизу населеного пункту Площанка, Сватівського району, Луганської області. Був убитий в ході ворожого обстрілу внаслідок отриманого ушкодження від вибухів та уламків. Похований 22 листопада 2022 року на Личаківському цвинтарі у Львові. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[179].
15 червня 1994, с. Ридомиль Кременецького району Тернопільської області України. Майор Збройних сил України. Від 2011 року служив за контрактом, був заступником командира 2-го десантно-штурмового батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[180][181].
Загинув поблизу населеного пункту Площанка, Сватівського району, Луганської області. Похований 23 листопада 2022 року в родинному селі[182]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[183].
27 квітня 2001, м. Сєвєродонецьк Луганська область. Після початку повномасштабного вторгнення оселився на Волині як переселенець. Однак влітку вирішив долучитися до Збройних сил України та захищати рідну землю від окупантів. Військовослужбовець ЗС України, стрілець-санітар 80-ої окремої десантно-штурмової бригади. Навчався на оператора-навідника 82 БТР[184].
Загинув під час виконання бойового завдання у межах населеного пункту Новоплатонівка Ізюмського району на Харківщині[185].
9357
Овчинніков Володимир Геннадійович («Кусто»)
02001-02-2626 лютого2001, Херсонська область. Старший матрос, командир відділення розвідвзводу 140 ОРБ. Став на захист рідної країни одразу після школи. Мав середнє поранення, але продовжував боронити Україну. Залишились батьки та вагітна дружина. Похований у Хмельницькому.
Загинув після успішно виконаного розвідувального завдання на Донецько-Луганському напрямку[187].
9359
Зінько Сергій
21 квітня 1973 року у селі Орлівка, що на Куликівщині. Проходив строкову військову службу у Німеччині. Тривалий час працював у колгоспі «Україна» на рідних теренах. У серпні цього року долучився до лав Збройних Сил України. Службу ніс у військовій частині А4427 на посаді номера обслуги гранатометного взводу роти вогневої підтримки.
30 травня 1980, м. Костянтинівка Донецької області. У 1997 році закінчив школу у місті Бахмут. У 1998 році проходив службу у лавах Збройних Сил України. У 2002 році закінчив Костянтинівський індустріальний технікум. Із 2003 року працював на підприємствах ПрАТ «МХП». Із 2012 року проживав та працював у місті Ладижині на ТОВ «Вінницька птахофабрика» інженером.
25 лютого 2022 року пішов добровольцем до лав Збройних Сил України.
11 листопада підбили на вертольоті, він отримав опіки, а 12 листопада потрапив до лікарні в місті Дніпро з опіками тіла 70%. Лікарі боролися за життя але, на превеликий жаль, 17 листопада 2022 він помер. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[192].
01992-12-2222 грудня1992, м. Нікополь Дніпропетровська область. Сержант, аеророзвідник 241 ОБРТрО. Резидент Інжинірингової школи Noosphere. Брав участь у першому в Україні змаганні з дронрейсингу Copter Race 2015, а вже наступного року став одним з переможців Copter Race 2016. Згодом, як волонтер, він допомагав організовувати подібні змагання для інших любителів дронів. 2017 року, коли Copter Race став міжнародним, Антон придумав і реалізував ідею нічних перегонів. Мав посвідку на проживання у Німеччині. Після початку російського вторгнення в Україну добровольцем долучився до підрозділу ЗС України. Брав участь у звільнені Київської та Харківської областей.
Загинув під час виконання службових обов'язків поблизу населеного пункту Яковлівка Бахмутського району Донецької області[198].
9377
Федоренко Андрій
(«Вовк»)
27 років, с. Докучаєве Кіровоградської області. Жив у селі Дмитрівка на Миколаївщині. Закінчив Новобузький фаховий коледж за спеціальністю «Агрономія». Працював у Казанківській виправній колонії №93. Служив у 57-ій окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка. Був стрільцем і розвідником.
Автомобіль в якому він перебував підірвався на міні поблизу Красногорівки. Згорів живцем. Залишилися мама, дружина і двоє синів . Похований в Глухівцях [200]
12 грудня 1975, м. Львів. Головний сержант, командир міномета 68 ОЄБр. Навчався в Ліцеї #94 Львівської міської ради. Протягом 1994—1996 років проходив військову службу на посаді сержанта у м. Сімферополь. У мирний час працював за кордоном у будівельній сфері. Захоплювався автомобілями та зброєю.
31 січня 1998, с. Зелений Гай Заліщицького району. В 2013 році вступив до Заліщицького фахового коледжу імені Є. Храпливого. Коли навчався, паралельно працював в місцевій піцерії, аби заробити собі на прожиття і бодай трохи допомогти мамі. Йому було 15-ть, коли трагічно на заробітках за кордоном загинув його батько. І мама залишилась сама з двома синами. У 2019-му пішов на строкову службу — в лавах Нацгвардії у Запоріжжі. Після служби їздив на заробітки до Чехії, а, коли почалась війна, працював таксистом. Старший солдат, був стрільцем 1 взводу оперативного призначення військової частини 3029 Національної гвардії України.
13 серпня 1976, м. Тисмениця Івано-Франківської області. Потім його родина переїхала до Львова. Закінчив Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Додатково здобув юридичну освіту у Львівському торговельно-економічному університеті. Полковник, протягом 20 років перебував у лавах ЗСУ. У 2005 році був у складі українського миротворчого контингенту в Іраку. Від початку збройної агресії РФ захисник виконував бойові завдання у зоні АТО. Зокрема, був начальником фінансової служби трьох військових частин, а також очолював організаційний відділ фінансово-економічного управління Оперативного командування «Північ». З 2016 до 2018 року військовий працював у Західному територіальному управлінні внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, опісля — у Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України. Із перших днів повномасштабного вторгнення добровільно вступив до лав 125 окремої бригади тероборони ЗСУ, був начальником фінансової служби[135][136].
Народився у звичайній київській родині, навчався у 102 школі, закінчив Національний Транспортний Університет за спеціальністю «Економіка і управління на транспорті», працював автомеханіком, був приватним підприємцем. З дитинства цікавився історією, зокрема військовою, був досвідченим пошуковцем, власноруч «підняв» більше сотні бійців Другої світової війни, сприяв ідентифікації, перезахованню, вшануванню загиблих. Був активним членом громадської організації Український легіон, готовим будь-якої миті стати на захист народу України, що, без жодних вагань, і зробив 24 лютого 2022 року. За дев'ять місяців війни пройшов шлях від солдата до головного сержанта, був нагороджений заохочувальною відзнакою-медаллю «ЗА ОСОБЛИВУ СЛУЖБУ III СТУПЕНЯ», медаллю «ЗА УЧАСТЬ У БОЮ», «Сталевим хрестом» та орденом «За мужність III ступеня», на жаль, посмертно.
Загинув 19 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області. Похований на Берковецькому кладовищі у м. Києві. 42 ділянка, 11 ряд. Без батька лишилося четверо дітей.
9391
Яценко Віталій Вікторович
Миронівська тергромада, Обухівський район. На початку червня був мобілізований до Збройних Сил України, ніс службу на посаді командира відділення інженерно-саперного взводу, молодший сержант. Служив в 23-му окремому стрілецькому батальйоні
34 роки, м. Шепетівка Хмельницької області. Закінчив історичний факультет Кам’янець-Подільського національного університету. Після навчання уклав контракт із ЗСУ, служив у морфлоті в Севастополі. Незадовго до анексії Криму пішов зі служби та переїхав до Києва. Брав участь у Майдані, був активним борцем за правду та свободу. Працював на різних роботах, у січні 2022-го влаштувався на «Нову пошту». У перші дні повномасштабної війни чоловік тиждень ходив до військкомату і просився до ЗСУ та на фронт. Спочатку його направили до складу 3-ї окремої танкової Залізної бригади, згодом перевели до 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Так він потрапив в Авдіївку, де із розвідувальною групою виконував складні бойові завдання.
Кашковар Костянтин ІгоровичОрден «За мужність» І ступеняОрден «За мужність» ІІ ступеняОрден «За мужність» ІІІ ступеня
16 жовтня 1990, с. Бурбулатове Харківська область. Головний сержант, командир танка 1-го танкового взводу 2-ї танкової роти танкового батальйону 58 ОМПБр. Нагороджений орденом «За мужність» II та III ступенів.
Загинув у бою з російськими окупантами біля Бахмута на Донеччині[206].
9398
Думанський Павло
19 років, м. Львів, 125 ОБТрО. Закінчив Відокремлений структурний підрозділ "Автомобільно-дорожнього фахового коледжу Національного університету «Львівська політехніка». Був вихованцем спортивного клубу кіокушинкай карате «Канку» та багаторазовим призером змагань. Із перших днів повномасштабного вторгнення Росії брав активну участь у будівництві захисних споруд і блокпостів Львова. У березні добровольцем вступив до Збройних сил України.
Загинув, прикриваючи собою своїх побратимів. Похований на Личаківському кладовищі 26 листопада[207].
9399
Медулич Станіслав Іванович
22 грудня 2000, с. Ландишове Харківська область. Водій-санітар, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). У 2020 році пішов до армії за контрактом.
Загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Новоселівське Сватівського району Луганської області[168].
9400
Криступас Олександр
(«Литовець»)
29 років, с. Забілівщина Чернігівської області. Навчався у Шаповалівській загальноосвітній школі. У 2016 році закінчив Глухівський державний педагогічний університет імені Олександра Довженка, здобув фах учителя інформатики та фізики. Працював у сільськогосподарському товаристві «Авангард» інженером із техніки безпеки. Жив у місті Борзна рідної області. Під час повномасштабної війни Олександр був призваний до лав Збройних сил України. Служив у 65-му окрему стрілецькому батальйоні (в/ч А4569).
28 жовтня 1972, с. Колки Рівненської області. Жив у селі Ясинець рідної області. Закінчив Квасилівське СПТУ-16, здобув фах станочника широкого профілю. Працював на будівництві в Україні та Польщі. Проходив службу у 47-ій окремій інженерній бригаді. Обіймав посаду головного сержанта-командира інженерно-саперного відділення.
5 листопада 1983, м. Львів. Військовослужбовець 103 ОБрТрО. Закінчив Національний університет «Львівська політехніка» за спеціальністю «інженер-механік автомобільного господарства». Впродовж 10-ти років працював інженером 1-ї категорії у «Львівобленерго». Навчався в Українській академії друкарства. Захоплювався велоподорожами, гірським туризмом, займався церковним співом. У перший день повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Брав участь звільнені міста Лиман Донецької області. Залишилася дружина та двоє синів.
49 років, смт Балабине Запорізька область. Закінчив Запорізький державний університет. З перших днів повномасштабного вторгнення став у лави Збройних сил України. Був командиром гармати в одному з бойових підрозділів.
25 років, с. Борисів, де й закінчив школу. Навчався у Національній академії сухопупніх військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Старший лейтенант, в.ч. А3892, 109-й окремий гірсько-штурмовий батальйон.
28 років, c. БілобожницяЧортківський район Тернопільська область. Був головою громадської організації «Об'єднання пасічників Чортківщини» і учасником «Спілки пасічників України». Старший лейтенант. З 2016 року чоловік мешкав у м. Івано-Франківську. Там він відкрив магазин продуктів з меду. Вступив 45 окремої артилерійської бригади, був начальником розвідки 64 окремого артилерійського дивізіону.
Загинув в бою з найманцями ПВК Вагнера в районі м. Бахмуту, що на Донеччині, попередньо встигши вбити кількох з них[217].
9324
Врубель Максим-Михайло
18 листопада 1999, м. Львів. Закінчив відокремлений структурний підрозділ "Автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «автомобільна справа». Із початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України, добровільно пішов воювати про російських військ. Служив у складі 7-го прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України.
9 березня 1997, с. Шевченкове Полтавська область. Молодший сержант, командир міномета мінометного взводу (підрозділ — не уточнено). Служив у ЗС України з 2019 року.
24 жовтня 1998, с. Батьки Полтавська область. Солдат, боєць мінометного взводу десантно-штурмового батальйону (підрозділ — не уточнено). Після початку повномасштабного вторгнення добровольцем встав до ЗС України.
45 років, с. Мала Білозерка Запорізька область. Військовослужбовець 93 ОМБр. Здобув фах електрозварювальника ручної зварки у ПТУ № 26 міста Дніпрорудне. Працював на Запорізькому залізорудному комбінаті прохідником підземної дільниці.
20 лютого 1971, Глибока, Чернівецька область. Військовослужбовець 107 ОБрТрО. Учасник АТО, Кіборг. Навчався в Глибоцькій загальноосвітній школі[222]. 1996 року вступив у громадську організацію «Тризуб» ім. Степана Бандери, де потоваришував із Дмитром Ярошем[223][224]. Був представником президента з питань учасників АТО та радником голови Чернівецької ОДА. З початком повномасштабного вторгнення повернуся з-за кордону та знову став на захист України. Кавалер ордену Данила Галицького, Народний Герой України.
29 березня 1976, м. Коломия Івано-Франківська область. Військовослужбовець 10 ОГШБр. В перший клас пішов у Малокам’янецьку школу. Згодом перейшов у Коломийську загальноосвітню школу №10, з якої й випустився у 1990 році. Пізніше закінчив Вище професійно-технічне училище №14 по спеціальності електрозварник ручного зварювання. Після завершення училища пішов служити в ЗСУ. У липня 2022 став на захист України.
Загинув на Донеччині в с. Яковлівка Бахмутського району, отримав поранення, несумісні з життям [226].
9345
Кухарський Андрій
42 роки, м. Івано-Франківськ. Майор поліції, ніс службу у складі зведеного загону. Службу в органах внутрішніх справ розпочав у 2005 році, працював старшим інспектором чергової частини сектору моніторингу Івано-Франківського районного управління поліції.
Загинув в районі міста Бахмут Донецької області[219].
9347
Півень Олександр Анатолійович
2 лютого 1975, м. Горішні Плавні Полтавська область. Старший сержант (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. Після початку повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону та добровольцем пішов до військкомату.
Загинув в боях з російськими окупантами біля с. Времівки Донецької області[34].
9349
Некорчук Віталій
43 роки, Музиківська громада на Херсонщині. Коли почалося повномасштабне вторгнення вивіз рідних до Івано-Франківська. Вже через місяць був на військових навчаннях. Виконував обов'язки командира машини інженерних загороджень інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення.
Загинув під Бахмутом виконуючи бойове завдання, внаслідок влучання ворожого снаряду в автомобіль. Похорон відбувся 19 квітня в селі в Загорянівка через довготривалу процедуру опізнання[228]
29 жовтня1993, Черкаська область, проживав у Вінниці. Навчався в 16-й і 36-й школах. Працював за кордоном. З початком широкомасштабного російського вторгнення повернувся в Україну та добровільно вирушив на фронт. Був кулеметником 3-ї окремої штурмової бригади. Учасник боїв за Донеччину, Запоріжжя та Київщину.
8 листопада 1973 року, смт. Обертин. Був призваний на військову службу до ЗС України за мобілізацією у квітні 2022 року. Проходив службу на посаді механіка танкової частини 7015. Михайло був на передовій в найгарячіших точках під Харковом, Ізюмом. В вересні пройшов навчання в Черкасах, звідки на новому потужному, переданому нам з-за кордону танку, виступає в бій в Бериславському напрямку.
Перед його командою було поставлено завдання провести детальну розвідку російських позицій у межах підготовки до української атаки біля Бахмута. Проте він потрапив у пастку та підірвався на міні. Помер по дорозі до лікарні від отриманих травм. 20 грудня похований на варшавському цвинтарі Stare Powązki[235].
9363
Прадун Олександр Олександрович
Миколаївщина. Після закінчення школи вступив до Національного університету імені адмірала Макарова, де отримав спеціальність інженера-технолога машинобудування. Під час навчання пройшов військову кафедру і отримав звання молодшого лейтенанта. Від початку повномасштбаного вторгнення став на захист України. Був стрільцем стрілецького взводу у 92-й окремій механізованій бригаді.
Загинув у селі Новоселівське під Сватовим Луганської області під час артилерійського обстрілу окупантів[236].
9364
Газюк Іван Ярославович
01 грудня 1992, м. Луцьк, Волинська область. Був призваний на військову службу до складу військової частини на посаду головного сержанта 3 штурмового взводу 2 штурмової роти штурмового батальйону.
Загинув під час виконання бойового завдання щодо захисту суверенітету та незалежності України в районі населеного пункту Бахмут Донецької області[237].
9365
Білий Вячеслав
43 роки, с. Клішківці Чернівецька область. Стрілець-санітар 80 ОДШБр. Брав участь в АТО у складі 95-ї десантно-штурмової бригади. З початком повномасштабної війни вдруге вирішив йти на війну. Захищав Україну у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Був стрільцем-санітаром.
51 рік, м. Володимир. Пройшов не один пекельний бій ще у 2014 році. У січні 2020 року він знову повернувся до лав ЗСУ, підписавши контракт. Навесні цього року, відзначившись у бойових діях та виконанні завдань по відбиттю російської військової агресії, було присвоєне звання майора.
Загинув від вибухового предмета, на який наїхав автомобіль, у якому він перебував із побратимами. Похований з усіма військовими почестями на Федорівському кладовищі[239][240].
9367
Івах Володимир
49 років, с. Батятичі Львівської області. Там здобув середню освіту. Працював будівельником. Служив у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Був стрільцем-помічником гранатометника. Разом із побратимами захищав країну на Луганщині, Херсонщині й Донеччині.
1 грудня 1992. Належав до націоналістичного руху "Волинський світанок". Служив на посаді головного сержанта 3 штурмового взводу 2 штурмової роти штурмового батальйону.
1987, с. Харківці Полтавська область. Старший солдат, старший навідник гранатометного взводу механізованого батальйону 92 ОМБр. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (21.10.2015). Був мобілізований у вересні 2022 року.
Загинув під час артилерійського обстрілу в районі міста Лиман Донецької області[245].
9380
Хромець Андрій
30 років, с. Брусилів Чернігівська область. Старший сержант 65-го окремого стрілецького батальйону. Учасник АТО (2016—2017). Із перших днів повномасштабного вторгнення вирішив захищати Україну.
Помер у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні. За чотири дні до цього, перебуваючи на бойовому посту під Бахмутом на Донеччині, потрапив під ворожий обстріл та отримав важке поранення голови[246].
38 років. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Повернувся з-за кордону, щоб захищати Україну. У Миколи залишилися троє дітей, дружина та матір.
23 листопада 1983, м. Люботин Харківська область. військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено), водій механізованої роти. На початку березня вступив до Збройних сил України. Був тяжко поранений, після одуження повернувся на фронт.
Загинув виконуючи військовий обов'язок, поблизу Яковлівки Бахмутського району Донецької області[251].
9398
Радько Сергій Леонідович
01981-03-088 березня1981, с. Радьки Полтавська область. Молодший сержант, командир відділення взводу протитанкових керованих ракет окремого розвідувального батальйону (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО.
23 роки, м. Львів. 215-й батальйон 125 ОБрТрО. Навчався у школі № 96 міста Львів. У 2021-му закінчив Націаональний лісотехнічний університет України за спеціальністю «Лісове господарство». Захоплювався motion design та фотографією. Від 2014 року мріяв захищати Україну. Від початку повномасштабного вторгнення добровільно вступив до 125-ї бригади територіальної оборони, служив у протитанковому взводі роти вогневоїт підтримки. На полі бою врятував трьох поранених побратимів, повернувся додому після контузії, але так відчував себе потрібним на фронті, що через кілька дні поїхав назад, після чого загинув.
50 років, мешканець селища КоропецьЧортківського району Тернопільської області. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). В лютому 2022 року, одним з перших, повернувся з-за кордону, щоб доєднатися до ЗС України і стати на захист українців. Залишилися мати, дружина, дві дочки, син та маленький онук.
Звільняючи одне за одним села Сходу України від російських окупантів, у вересні отримав важке поранення голови множинними осколками. Більше двох місяців перебував у комі. Помер в лікувальному закладі м. Києва[254].
9408
Корпань Олександр Григорович
01996-02-022 лютого1996, с. Старий ХутірМиргородський район Полтавська область. Солдат, сапер інженерно-саперного відділення інженерної роти (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. Був мобілізований 29 березня 2022 року.
Отримав численні поранення, несумісні з життям, у результаті вибуху під час обстеження будівлі на наявність вибухових предметів у селі Гнилиця Перша Куп'янського району Харківської області. Помер при транспортуванні у лікарню[219][255].
9409
Пастух Сергій Анатолійович
01982-08-2424 серпня1982, с. Савинці Полтавська область. Молодший сержант, командир бойової машини (підрозділ — не уточнено). З 18 років служив в армії. Спочатку проходив військову службу у Києві при президентському полку, потім — у військовій частині в м. Миргороді. До ЗС України був призваний за мобілізацією у травні 2022 року.
Загинув в районі м. Бахмуту Донецької області[219].
9411
Ложкін Євген
01992-12-1010 грудня1992, 29 років, с. ЛутайкаПрилуцький район Чернігівська область. Мешканець с. Кроти Пирятинської громади Лубенського району Полтавської області. Військовослужбовець ОЄБр. Закінчив Полтавське ПТУ № 31 за спеціальністю «слюсар-ремонтник побутової техніки». Проходив строкову військову службу в ЗС України. Вдруге, до ЗС України був призваний — в березні 2022 року.
Загинув в боях з російськими окупантами в районі м. Бахмуту Донецької області[256].
9412
Немеш Сергій Семенович
Дата народження 11.02.1965 р. Начальник медичного пункту, капітан медичної служби. Позивний «НІМЕЦЬ». Закінчив Кримський медичний інстутут за фахом «Лікувальна справа». Обіймав посаду лікаря та завідуючого гінекологічним відділенням. З 1998 року працював в м. Києві комерційним директором товариства, яке займається виробництвом медичного обладнання. Учасник Революції гідності 2014 року. Став на захист Батьківщини добровільно з початку повномаштабного вторгнення. 12.03.2023 був зарахований до складу 112 окремої бригади Територіальної оборони (Київська обл). 09.06.2022 року за власним бажанням був переведений в 113 окрему бригаду Територіальної оборони (Харківська обл.) Виконував бойові завдання в Слов'янську, Бахмуті, брав участь у визволенні Харківської області. Отримав медаль «За оборону рідної держави. Харків.»
Загинув від артилерійського обстрілу, під час виконання бойового завдання в с. Ступочки, Донецької області (Бахмутський напрямок). Похований 04.12.2022 на Міському кладовищі, ділянка 42, 12 ряд.
1980, с. Судилків Хмельницька область. Старший сержант, заступник начальника зенітної ракетної обслуги зенітної ракетної батареї. Був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (28.06.2022).
Близько 10 годин 37 хвилин отримав тяжке поранення голови несумісне з життям внаслідок вогневого удару баражуючого боєприпасу типу Ланцет у Донецькій області[257]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[258].
9426
Бекіш Володимир
01987-06-1212 червня1987, с. Бабухів Івано-Франківська область. Військовослужбовець мотопіхотного відділення мотопіхотного батальйону 10 ОГШБр. Закінчив Бродівський фаховий педагогічний коледж. Останнє місце роботи — ТзОВ «Спецагропроект» в м. Рогатині та м. Бурштині. До ЗС України був призваний 22 березня 2022 року.
1 червня 1982, м. Кам'янець-Подільський. Навчався у Кам'янець-Подільській загальноосвітній школі № 2 (1998, закінчив екстерном), на історичному факультеті в Кам'янець-Подільському державному університеті (2003). Після закінчення університету вступив до аспірантури КПДУ. Був учителем історії Кам'янець-Подільської спеціалізованої загальноосвітньої школи № 5 (2003—2009). Від вересня 2006 року працював асистентом (2006), старшим викладачем (2010), доцентом (2012) на катедрі історії України Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. У квітні 2009 року у спеціалізованій вченій раді при Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича захистив кандидатську дисертацію на тему «Земства Правобережної України в період Української національно-демократичної революції 1917—1920 рр.».
14 червня 1990, с. Нагуєвичі Дрогобицького району на Львівщині. Навчався і проживав у Нагуєвичах. Служив у Львові. Після повномасштабного вторгнення, 7 березня відправився на фронт захищати Україну від ворога. Воював у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ[262].
Загинув поблизу смт Зарічне на Донеччині[266]. Похований 5 грудня з усіма військовими почестями біля Меморіалу Героям України у Самборі. Нагороджений орденом «За мужність» IIІ ступеня (посмертно)[263].
9431
Колесников Анатолій Анатолійович
46 років, м. Острог. Навчався в місцевій школі. Збобув професію водія. В 1994—1996 проходив строкову військову службу в Одеській області. Після служби одружився і виховував двох дітей, працював водієм у Державному краєзнавчому музеї м. Острог. У 2015—2016 роках брав безпосередню участь в АТО на території Луганської області в складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Галицького. На початку повномасштабного вторгнення знову вступив до лав ЗСУ та 8 місяців обороняв нашу країну на нульовій позиції в н п. Авдіївка. Воював солдатом-снайпером у 110 бригаді імені генерала-хорунжого Марка Безручка.
01982-07-2020 липня1982. Закінчив школу в м. Шепетівка, Хмельницька обл. Працював у ДСНС. Служив старшим оперативним співробітником Управління СБУ в Запорізькій області.
Загинув біля с. Білогір'яПологівського району Запорізької області в ході виконання завдання по кригуванню артилерії ЗСУ. Під час масованого авіаційного та артилерійського обстрілу по закритій українській позиції зазнав поранень, несумісних із життям.[268] Герой України (посмертно).)[269]
1985, молодший сержант. Закінчив Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. Захоплювався фотографією, музичним мистецтвом, історією та подорожами. Воював у складі 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Корпусу ЗСУ.
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
1-15 вересня 2022
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[273].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
1-15 вересня 2022
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[275].
1983, м. Маріуполь. Молодший сержант, служив навідником 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А 0501.
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях за м. Куп'янськ Харківської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275]. Похований в місті Харків.
27.08.1975, м. Калінінград. Після переїзду батьків в Україну проживав у військовому містечку Клугино-Башкирівка. В 1992 році закінчив Клугино-Башкирівську середню школу. Після її закінчення навчався в Чугуївському професійно-технічному училищі №19. Отримав спеціальність электрогазозварювальник. Майстер-сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну під селом Петропавлівка, Куп'янського району, Харківської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
16-30 вересня 2022
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
16-31 серпня 2022
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
16-30 вересня 2022
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
020002000, с. ПриліснеКамінь-Каширський район Волинська область. Солдат, 14ОМБр. На військовій службі за контрактом у ЗСУ — з 2020 року. Залишилися дружина та двоє маленьких дітей.
Загинув поблизу с. Шестакового Харківської області їдучи на вокнання бойового завдання від підриву міни [277]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну у населеному пункті Шестакове Харківської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
27 років, мешканець м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Навчався у криворізькій гімназії № 75. Залишилася дружина та 8-річна донька.
1-15 вересня 2022
Загинув в боях з російськими окупантами поблизу м. Куп'янська Харківської області. Похований на Алеї слави Центрального цвинтаря м. Кривого Рогу[278]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
25 березня 1981, с. Кругляківка Куп’янського району Харківської області. З 2014 року проживав у місті Чугуєві і в цьому ж році пішов на службу в ЗСУ за контрактом. Службу проходив у складі 92-ї ОМБр на посаді старшого стрільця. Восени 2021 року звільнився по закінченню контракту. Старший солдат, 92ОМБр.
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Головний сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275][279].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[275].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[280].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[280].
Штаб-сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[280].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[280].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[280].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[280].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[280].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Похований 05.08.2022 року на Новоселівському кладовищі в Петриківському районі Дніпропетровщини. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[280].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[280].
Щербак Анатолій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[280].
019971997, м. Хмельницький. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України, 8-й окремий полк спеціального призначення. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» присвоєно за видатні заслуги перед українським народом та Хмельницькою міською територіальною громадою.
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[281]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[282][283].
м. Новомиргород. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинувв результаті мінно вибухового поранення несумісного з життям (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[282].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[284].
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
Головний сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну на Донеччині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
Головний сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
Лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
29.05.1989, 33 роки. Воював з 2014-го року. Випускник Львівської політехніки. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285][286].
Головний сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
1963, м. Золочів, Львівська область. Капітан, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув від артобстрілу на Донеччині [287]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
Петренко Микола Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
38 років, с. Щуровичі. Працював у Бродах, був одним із кращих автомеханіків міста. Служив у десантних військах, мав хороші військові задатки, командирський хист і стратегічне бачення. Солдат, військовослужбовець 103-ї бригади ТРО.
Кінець вересня 2022
Загинув на околиці Ямпіля Донецької області наприкінці вересня. Віддав своє життя, рятуючи командира та цивільних під час виконання бойового завдання.. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285][288].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285][290].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
Майстер-сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[285].
Буяновський Юрій Вячеславович Медаль «За військову службу Україні»
Старшина, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[285].
Воротін Олексій Юрійович Медаль «За військову службу Україні»
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[285].
В'язьмінов Володимир Анатолійович Медаль «За військову службу Україні»
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[285].
Кравченко Віталій Володимирович Медаль «За військову службу Україні»
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[285].
Кривша Євген Григорович Медаль «За військову службу Україні»
Старший лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[285].
Лисенко Олександр Петрович Медаль «За військову службу Україні»
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[285].
Мазур Андрій Андрійович Медаль «За військову службу Україні»
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[285].
Миронюк Сергій Володимирович Медаль «За військову службу Україні»
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[285].
Нагорний Сергій Анатолійович Медаль «За військову службу Україні»
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[285].
Науменко Сергій Едуардович Медаль «За військову службу Україні»
13.04.1968, м. Мирноград. Солдат, 25ОСБ. Був стрільцем стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А4017 призваний на військову службу 13 березня 2022 Дарницьким районним у місті Києві ТЦК та СП
Загинув при обороні Сіверська. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[285][291].
Ражев Геннадій Валентинович Медаль «За військову службу Україні»
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[285].
Роменський Олексій Вікторович
(«Воля») Медаль «За військову службу Україні»||38 років, с. Бургунка Херсонської області. Навчався у школі-інтернаті, оскільки був шостою дитиною в багатодітній сім'ї. Закінчив 9 класів і пішов працювати на будівництво. Спочатку був помічником, потім сам почав робити ремонти під ключ. Молодший сержант, служив у військовій частині А4017, був командиром стрілецького відділення, 25ОСБ.||02022-07-1414 липня2022||Загинув під час виконання бойового завдання біля міста Сіверськ на Донеччині. Похований на Алеї Слави Краснопільського кладовища у Дніпрі. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[285][292].
Савченко Данііл Олександрович Медаль «За військову службу Україні»
20 травня 2001, м. Кропивницький. До служби в армії працював на двох роботах – офіціантом і помічником в ритуальній службі. Солдат, військовослужбовець ЗСУ.
Загинув поблизу Лисичанська. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[285][293].
Служавий Вячеслав Володимирович Медаль «За військову службу Україні»
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[285].
Теличко Валерій Петрович Медаль «За військову службу Україні»
10 травня 1979, с. Телешівка, Волинь. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[285][294].
Філіпчук Володимир Володимирович («Зло») Медаль «За військову службу Україні»
38 років, м. Київ. Закінчив Київське вище професійно-технічне училище №40, здобув фах автослюсаря. Солдат, воював у складі 25-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ.
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[285][296].
Яжук Юрій Володимирович
1995, Черкащина. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Заступник командира бойової машини-навідника, оператор механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[285][297].
Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
5 вересня 1987. Депутат Подільської районної в м.Кропивницький ради, фракція ПП “Пропозиція” (2020-2022 рр). Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298][299].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Волков Роман Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). На честь Едуарда перейменовано вулицю в Ізюмі [302][298].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Штаб-сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Штаб-сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[298].
Харченко Віктор Іванович Медаль «За військову службу Україні»
Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[298].
Стеценко Анатолій Вікторович
Старшина, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[298].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[303].
Матрос, військовослужбовець ВМС ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[303].
Майстер-сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[303].
Старший матрос, військовослужбовець ВМС ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[303].
Головний корабельний старшина, військовослужбовець ВМС ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[303].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[303].
Прмер в клінічній лікарні імені Мечникова м. Дніпро від тяжкого кульового поранення в голову, отриманого 13.08.2022 року поблизу села Мар’їнка. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[303][304].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[303].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[303].
Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[303].
Лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[305].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[305].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[305].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[305].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[305].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[305].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[305].
с. Соколове. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[305].
16 березня 1967, с. Морокине. Після отримання середньої освіти працював трактористом та водієм. Разом із сім'єю жив у селі Новонадеждине. 22 березня 2022 отримав повістку. Сержант, служив водієм-санітаром медичного пункту.
Загинув поблизу населеного пункту Великі Проходи внаслідок російського артилерійського обстрілу. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[305].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[305].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[305].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[305].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[305].
Боцюрко Вячеслав Іванович Медаль «За військову службу Україні»
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[305].
Загинув в селищі Іванівка, що на Херсонщині, потрапив під артилерійський обстріл. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно). Похований на Центральному кладовищі Кривого Рогу[306][307].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[309].
23 жовтня 1996, м. Волочиськ. Після закінчення школи він вступив у львівську Національну академію сухопутних військ. А з початку вторгнення росії у 2014-му Тарас двічі був у зоні ООС. Служив в 10-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді. Був командиром роти. Старший лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[309].
09.05.1977 року в с.Роздольне Надеждінського району Приморського краю Російської Федерації. Навчався в Лукавецькій середній школі. Після закінчення школи навчався в Чернівецькому професійно-технічному училищі, де здобув професію електрика. Згодом працював зварювальником. Мешкав в с. Лукавці, Вижницького району. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309][313].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Загинув біля села Спірне Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Бойко Володимир Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
1984, с. Старі Богородчани. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув внаслідок артилерійського обстрілу, що призвів до поранень несумісних з життям Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
м. Івано-Франківськ. Старшина, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Почесний громадянин Звягеля.
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
м. Яремче. Навчався в Яремчанській ЗОШ № 1. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Гринчук Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
22 травня 1986, м. Сторожинець. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув під час стрілецького бою з окупантами в районі населеного пункту Врубівка Луганської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
46 років, с. Хохонова. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
31 рік, селище Делятин. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
45 років, с. Хутір-Будилів, Снятинської громади. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
22 роки, м. Чернівці. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
м. Вознесенськ. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну під Харковом. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
52 роки, с. Красна Надвірнянського району. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
24 роки, с. Микуличин Івано-Франківської області. Старший солдат. З перших днів повномасштабного вторгнення приєднався до 109-го батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Служив у роті вогневої підтримки.
Загинув в районі села Миколаївка на Луганщині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309][315].
Петров Віктор Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня
5 березня 1969, м. Надвірна, Івано-Франківської області. Солдат, стрілець мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. Мобілізований 2 березня 2022 року.
Загинув внаслідок артилерійського обстрілу, отримав поранення несумісні з життям біля населеного пункту Врубівка Луганської області.. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309][316].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Миколаївщина. Штаб-сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Проживав на території Угринівської громади, в с. Угринів на Прикарпатті.
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Загинув внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Врубівка Луганської області.. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
28 років, м. Черкаси. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив Черкаський Національний університет ім. Богдана Хмельницького. Потім працював на Новій Пошті та за кордоном. Після повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону до України і долучився до захисту Батьківщини.
(дата підлягає уточненню)
Загинув від мінометного обстрілу на Донеччині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Загинув унаслідок обстрілу з міномета села Миколаївки Сєвєродонецького району Луганської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
47 років, м. Калуш Івано-Фракнівської області. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Проходив службу у протитанковому артилерійському дивізіоні однієї. До війни працював на ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ». Мобілізований добровольцем 5 березня.
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
31 травня 1996, с. Зелені Курилівці, Кам'янець-Подільський район Хмельницької області. Проживав у селі Шебутинці. Навчався у Шебутинецькій загальноосвітній школі. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
Загинув внаслідок поранень, отриманих під час бойових дій у місті Дергачі Харківської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309][317].
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309]. Похорон відбувся 13 травня у селі Несвоя[318].
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[309].
17 липня 1977, с. Семенівка Львівського району. Мешкав у смт Щирець. Старший лейтенант, був командиром взводу вогневої підтримки 4-ої десантно-штурмової роти 2-го десантно-штурмового батальйону військової частини А02884.
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну поблизу населеного пункту Богородичне Донецької області. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[319][320].
Старший лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[319].
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[319].
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
(дата підлягає уточненню)
Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[319].
Примітка
16 квітня 2022 року, Президент України Володимир Зеленський під час інтерв'ю телерадіокомпанії CNN повідомив, що у війні з російськими окупантами загинуло від 2500 до 3000 українських військових[321].
11 травня 2022 року, в ході спеціального брифінгу офіційних представників Сил оборони України, начальник оперативного управління штабу управління Нацгвардії України Олексій Надточий, вперше з початку війни, назвав втрати, які відомство зазнало в ході російського вторгнення в Україну. За його словами, втрати Національної гвардії України під час виконання бойових завдань склали: безповоротні втрати — 501 військовослужбовець, санітарні втрати (зазнали поранень) — 1697 військовослужбовців[322].
14 липня 2022 року, в ході спеціального брифінгу, директор Департаменту організації заходів цивільного захисту ДСНС Віктор Вітовецький, вперше з початку війни, назвав втрати, які відомство зазнало в ході російського вторгнення в Україну. За його словами, втрати ДСНС під час виконання службових обов'язків склали: загиблі — 41 рятувальник, травмовані (зазнали поранень) — 131 рятувальник, полонені — 6 рятувальників[323].
23 вересня 2022 року, президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю французькому виданню Ouest-France заявив, що впевнений у перемозі свого народу в цьому конфлікті, в якому, за його оцінками, гине 50 солдатів на день. «У п'ять разів менше, ніж російських військових», — сказав український президент[326][327].
«Таблиця/Список загиблих» буде наповнюватися та корегуватися по мірі можливості за надходженням відповідної інформації, яка постійно змінюється в результаті інтенсивності бойових дій (посилання — тільки на офіційні та перевірені джерела)
Див. розділ «Обговорення».
Відомості з Указів Президента України «Про присвоєння звання Герой України», «Про відзначення державними нагородами України» доповнювати в кінці основної Таблиці, з подальшим уточненням соц.-демографічних даних загиблих Героїв і рознесенням записів за відповідними датами!
Померлі або вбиті в ході російського вторгнення в Україну (2022) демобілізовані учасники АТО/ООС
Терлецький Олександр, 019901990, 32 роки, с. ВичівкаВараський район Рівненська область. Під час російського вторгнення в Україну був призваний на військову службу за мобілізацією. Під час виконання бойового завдання на східних рубежах країни отримав поранення. Лікувався у військовому госпіталі, після чого перебував на лікуванні у Зарічненській лікарні. Помер вдома в рідній хаті в с. Вичівці[328].
.svg)
.png)
.svg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg)
.svg){kind=small}
.svg)
.png)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.png)
.svg)
.svg)
.svg){kind=logo}
.svg)
.png)
.svg)
