У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні за січень 2024 року (включно).
Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України[1].
Шекеряк Юрій
(«Майстер»)Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
9 жовтня 1993. Жив у присілку Плай селища Верховина. Старший технік мінометної батареї 102-ї бригади 201-го батальйону. Нагороджений почесним нагрудним знаком головнокомандувача Збройних сил України "Золотий Хрест" та медаллю "За мужність та відвагу".
Загинув під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Новодарівка Запорізької області[2][3]
14894
Ворик Петро
с. Страшевичі. Після повномасштабного вторгнення чоловік вступив до лав 71-ї окремої бригади десантно-штурмових військ. Був командиром кулеметного відділення.
Загинув 1 січня 2024 року поблизу Марʼїнки Донецької області [4].
14896
Бережницький Ігор Богданович
(«Хап-хап»)
29 жовтня 1993, м. Дрогобич. Навчався у ЗОШ №16, потім навчався та закінчив ЗОШ №17. Після закінчення школи навчався у Дрогобицькому механіко-технологічному коледжі. Працював у сфері торгівлі, займався доставкою товарів. У 2014 році одружився, у 2018 став батьком. Долучився до лав ЗСУ в січні 2023 року. Навчався у 199-й навчальний центр Десантно-штурмових військ ЗС України. Служив у 82 окрема десантно-штурмова бригада.
Загинув в перший день нового року внаслідок осколкового поранення під час ворожого обстрілу біля села Вербове, Пологівський район, Запорізька область [5].
14897
Щербак Андрій
36 років, м. Маріуполь. Після початку повномасштабного вторгнення РФ чоловік відправив дружину з маленькою дитиною в Новороздільську громаду, а згодом став на захист України. Був гранатометником парашутно-десантної роти.
Загинув 1 січня 2024 року біля населеного пункту Богданівка Донецької області [8]
14900
Мимрик Василь БогдановичПочесний нагрудний знак «Золотий хрест»
38 років, с. Білявинці Бучацької громади. У вересні 2023-го головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний нагородив Василя почесним нагрудним знаком "Золотий хрест"
Загинув 1 січня 2024 року, виконуючи бойове завдання на Луганщині [10].
14902
Соснов Павло
28 серпня 2000, с. Радомка Корюківського району на Чернігівщині. Протягом 2007-2017 років навчався у місцевій ЗОШ І-ІІІ ступенів, далі опановував професію електромонтажника. У 2017 році вступив до Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту, а у 2020 році розпочав проходження строкової військової служби у лавах ЗС України. У вересні минулого року долучився до лав оборонців України. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А0281 на посаді старшого стрільця.
Отримав смертельне поранення 1 січня 2024 року внаслідок мінометного обстрілу російськими військовими [12].
14904
Кудрявцев Владислав
8 липня 1995, селище Власівка, Світловодська громада, Олександрійський район. Закінчив школу №4 у Світловодську, коледж Кременчуцького університету та університет імені Михайла Остроградського, Після навчання працював на підприємстві у Власівці. Мобілізований 15 грудня 2022 року, служив він в аеромобільній бригаді, виконував обов’язки командира, молодший лейтенант.
4 січня 1996. Пішов захищати Україну у перший день повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року. Служив бойовим медиком стрілецького взводу військової частини А7343.
Загинув 2 січня в результаті мінометно-артилерійського обстрілу човна, що здійснював евакуацію поранених із села Кринки Херсонської області. Похований у селі Клинці Кропивницького району. Залишились мати, дружина та трирічний син [16].
14916
Анохін Валерій Павлович
11 листопада 1970, с. Буянки Чернігівського району. У 1985 році закінчив вісім класів Ріпкинської загальноосвітньої школи, а у 1989 році - Замглайське ПТУ-12, де опанував професію тракториста-машиніста і водія. Протягом 1989-1991 років проходив строкову військову службу. За життя працював слюсарем у ТОВ "Агропартнер". У грудні 2022 року долучився до лав оборонців України. Був у складі одного з підрозділів військової частини А4712.
Загинув 2 січня 2024 року внаслідок мінометного обстрілу біля населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області [18]
14919
Бабич Сергій
5 лютого 1992, с. Лазірки Оржицького району. У 2007 році закінчив Повстинську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів. Далі навчався у Березоворудському технікумі ПДАА. У 2011-2012 роках проходив службу в лавах Збройних сил України. Мешкав в селі Повстин. На захист батьківщини мобілізований 4 жовтня 2023 року. Був стрільцем-снайпером десантно-штурмової роти в/ч А-1910.
22 грудня 2023 року внаслідок застосування противником БПЛА зі скидом гранат та артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Синьківка Куп`янського району на Харківщині отримав тяжке поранення. 2 січня 2024 року у військово-медичному клінічному центрі міста Харкова від отриманих поранень помер [19].
В ході ведення бойових дій поблизу населеного пункту Степове, Покровського р-ну., Донецької області під час наступальних дій при зіткненні з ворогом в результаті мінометного обстрілу захисник отримав поранення несумісне з життям [20].
14921
Остапчук Олександр Валерійович
20 cічня 1977, с. Мала Мочулка. 30 грудня 2022 року мобілізований до лав ЗСУ. Сержант, номер обслуги протитанкового взводу 2 механізованого батальйону військової частини А4712.
5 серпня 1975, с. Волудринці Ярмолинецького району Хмельницької області. Перед повномасштабною війною довгий час жив у місті Хмельницькому, працював на промислових підприємствах водієм. 25 лютого 2022 року долучився до ЗСУ. Воював у складі хмельницького батальйону територіальної оборони, солдат.
Загинув внаслідок ворожого обстрілу в селі Тягинка на Херсонщині. Залишилися мати, дружина, двоє доньок та троє онуків. Похований на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове [23].
23 жовтня 1975, 48 років, м. Вінниця. Закінчив 18-ту загальноосвітню школу міста Вінниця. На війні був добровольцем з 2015 року, загалом пройшов чотири ротації на передову. У 2022 році його фронтовою родиною стала 14-та Штурмова бригада Національної гвардії України «Червона калина».
14 березня 1974 року в Дніпродзержинську. У 1992 році закінчив СПТУ №22. Працював водієм на маршрутах №10 та №29, тривалий час – у ТОВ «Екологія-Д» (м.Дніпро). На початку березня 2022 року став на захист України.
Загинув 3 січня 2024 року біля Богданівки Запорізької області [10].
14931
Бібік Анатолій
21 листопада 1964. Проживав в селищі Понорниця на Чернігівщині. В лютому 2023 року долучився до лав Захисників України. Був у складі одного з підрозділів військової частини А4007 на посаді сапера інженерно-саперного відділення, звання старший солдат.
Загинув під час ведення бойових дій в районі н.п. Мар'їнка Донецької області в результаті атаки ворожого дрона [29].
14934
Губрик Андрій Михайлович
22 листопада 1972, с. Ляшківці на Корюківщині. Проживав у селі Кудрівка, тут навчався у загальноосвітній школі. Після повномасштабного російського вторгнення долучився до лав ЗС України. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А4674.
Загинув під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Попрощалися та поховали військового на кладовищі села Кудрівка [17][30].
14935
Жадченко Андрій Миколайович
22 вересня 1971, м. Городня, Чернішівська область. У 1992 році закінчив Чернігівський державний педагогічний інститут за напрямом "вчитель фізичного виховання. З 1996 по 1997 роки проходив строкову військову службу. Протягом 2015-2016 років боронив Україну на сході. У квітні 2022 року знову став до лав оборонців України. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А4010 на посаді головного сержанта батальйону зв’язку.
Загинув поблизу с. Новомихайлівка Покровського району Донецької області. Залишились 11-місячна донечка Марічка,дружина Леся, мати Марія
14938
Борисенко Василь
16 жовтня 1991, м. Львів. Навчався у загальноосвітній школі у Брюховичах. Після завершення навчання здобув професійно-технічну освіту у місті Кам’янка-Бузька Львівської області. Протягом останнього періоду проживав у Івано-Франківську, працював у будівельній сфері. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації, попри відсутність військового досвіду, став на захист держави від загарбників. Виконував бойові завдання на східному напрямку у лавах 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Бійці підрозділу відходили від бойових позицій на Запорізькому напрямку, тоді з російського дрона скинули вибуховий елемент. Через активні бойові дії на цій території, тіло Володимира змогли забрати за два тижні після загибелі. Похований 18 січня у селі Горішні Шерівці [33]
14940
Майсузенко Віталій Валентинович
(«Мао»)
03.09.1980, м. Луцьк. З 1996 по 1999 рік навчався в Бердичівському машинобудівному коледжі за спеціальністю “Комерційна діяльність та товарознавство”. Був призваний на військову службу по мобілізації до складу військової частини на посаду гранатометника 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, 131-й окремий батальйон територіальної оборони, (112 ОБрТрО, в/ч А7040).
Загинув під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України біля населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Похований на міському кладовищі у селі Гаразджа [34][35]
14941
Коркішко Микола Васильович
11.07.1996, Диканська громада. Був мобілізований 3 жовтня 2023 року, механік-водій.
29 квітня 1983, с. Путятинці Рогатинської громади. Закінчив місцеву школу, пройшов строкову службу. У 2003 році одружився. Захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. З 4 березня 2022 року служив стрільцем-зенітником 1-го батальйону охорони військової частини на Донецькому напрямку.
Загинув через російський обстріл РСЗВ позицій підрозділу поблизу населеного пункту Курахове Покровського району Донецької області. Похорон відбувся 10 січня в селі Великий Самбір Попівської громади [39].
14953
Нужда Іван
32 роки, м. Житомир. Навчався у загальноосвітній школі №18. Згодом закінчив місцевий агротехнічний коледж, де опанував технічну спеціальність. Перебував на строковій службі у лавах ЗСУ. Працював на приватних підприємствах міста.
Загинув виконуючи бойове завдання під містом Бахмут. Похований на Смолянському військовому кладовищі 11 січня 2024 [40]
14954
Дуда Назар
45 років, м. Львів. На початку повномасштабної війни долучився до 13 окремого десантно-штурмового батальйону імені Героя України полковника Тараса Сенюка.
Назар Дуда загинув 4 січня 2024 року. У військового залишилися батьки, дружина та син [41].
14955
Бондаренко Артем
м. Кривий Ріг. З грудня 2021 року служив навідником танкової роти 17-ї танкової бригади. Захисник воював на Донецькому та Харківському напрямках, визволяв Харківщину від російської навали.
Ренкас Ілля Володимирович
(«Рекс»)Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
м. Носівка Чернігівської області. Школу закінчив у місті Бровари Київської області. Опанував фах слюсаря з ремонту автомобілів у Броварському професійному ліцеї. Працював за спеціальністю на СТО. 25 лютого 2022 року разом із сестрою-двійняшкою пішли до військкомату. Сестру відмовили, а Іллю 9 березня мобілізували до ЗСУ. Спочатку воював на Чернігівщині та Донеччині у лавах в/ч А7105. А в липні 2023-го його перевели до 110-ї окремої механізованої бригади. Виконував різні обов'язки: старшого розвідника, снайпера, радіотелефоніста, механіка-водія медичного пункту. Прижиттєво Ілля отримав три дуже дорогих йому нагороди: «Захиснику вітчизни», «Хрест хоробрих» та «Золотий хрест». Старший солдат.
Загинув обороняючи місто Авдіївку Донецької області. Похований в селі Михайлівка на Житомирщині, поруч із могилою батька. Залишилися мама Антоніна Василівна, сестра Ілона, донька Єва, бабуся Ганна Дмитрівна [43].
Під час виконання бойового завдання Василь отримав важке поранення. Військовий загинув внаслідок травми 5 січня 2023 року [4].
14961
Гладкий Мирослав ІгоровичПочесний нагрудний знак «Золотий хрест»
3 квітня 1979, с. Грусятичі Жидачівського району Львівської області. Найстарший з 12-ти дітей в родині. Строкову службу проходив у льотних військах у м. Острог. Призваний на військову службу 05.05.2022 року, механік-водій інженерно-позиційного відділенн, з перших днів служби у Інженерно-саперному взводі 214 спец-батальйону OP FOR, з 27 липня 2022 року постійно перебуваючи в районі Бахмуту. Відзначений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» за підписом Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного 18.04.2023 року. Мешкав в селі Дубровиця.
Загинув поблизу населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області. Залишилося троє дітей [10].
14962
Некрасов Дмитро
с. Оженин Острозької громади. 27 листопада 2023 року отримав важкі поранення під час виконання бойового завдання у Бахмутському районі Донецької області.
Воїн зазнав важких поранень під час виконання бойового завдання у Донецькій області. 5 січня помер у відділенні інтенсивної терапії медичного закладу міста Тернопіль[48]
14963
Гусар Андрій Олександрович
21 лютого 1984, с. Млинів. Був стрільцем-помічником гранатометника у роті спецпризначення.
Загинув 5 січня під час виконання бойового завдання у Донецькій області.
14964
Лущакевич Андрій ЄвгенійовичПочесний нагрудний знак «Сталевий хрест»
30 липня 1971, м. Луцьк. Після закінчення школи вирішив повʼязати своє життя із військовою службою. Закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище, отримавши військове звання «лейтенант», у 1992 році розпочав свою військову карʼєру на офіцерських посадах від командира взводу управління реактивної артилерійської батареї до начальника штабу-першого заступника командира кадру реактивного-артилерійського дивізіону. Після проходження військової служби у 331-му самохідно-артилерійському полку продовжив свою військову службу у системі військових комісаріатів, зокрема у Закарпатському ОТЦК та СП, де займав керівні посади. У 2016-2017 роках брав безпосередню участь в Антитерористичній операції у складі оперативно-тактичного угруповання «Луганськ». За значні досягнення та сумлінне виконання службових обов’язків був нагороджений численними подяками, грамотами та медалями. Одна з останніх – почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» за вірність українському народові і військовій присязі від Головнокомандувача Збройних Сил України. Підполковник.
Похорон відбувся 8 січня 2024 року в Ужгороді [49]. 29 липня в Ужгороді попрощалися із полеглим на війні братом Андрія Лущакевича – підполковником Сергієм Лущакевичем. Рішеннями сесії міської ради йому присвоєно звання "Почесний громадянин міста Ужгорода" (посмертно).
14965
Мірошніченко Дмитро
1999. На фронті служив командиром другого стрілецького відділення. До ЗСУ був призваний 17 квітня 2022 року.
Загинув облизу села Кринки Олешківського району на Херсонщині [50].
14966
Сторчак Данило Володимирович
12 жовтня 1999, 24 роки, м. Кропивницький. Закінчив школу №25. Закінчив технічний університет, здобувши спеціальність "менеджер". Працював на підприємствах міста. 24 лютого 2022 року став на захист України. Служив на посаді розвідника-навідника відділення розвідувальної частини.
Загинув біля села Кринки Херсонської області. Перед смертю врятував 13 побратимів. Похований на Далекосхідному кладовищі у Кропивницькому [51][52]
14967
Калініченко Олександр
23 роки, с. Костянтівка Чугуївського району. У цивільному житті працював у компанії, що виготовляє металопластикові вікна. Коли в Україні розпочалася повномасштабна війна, разом із братом став на захист рідної країни. 24 березня 2022 року до лав Збройних Сил України вступив брат Олександра, а вже 15 серпня 2022 року і сам Олександр. .
Загинув внаслідок скиду з БпЛА невідомого вибухового пристрою, під час виконання службових обов’язків в районі насеного пункту Новодарівка Запорізької області [20]
25.11.1987, с. Богданівка. Солдат, номер обслуги кулеметного взводу роти вогневої підтримки, військової частини А1619. Закінчив Очитківську середню школу. Воював у АТО. Працював у Польщі. Повернувся в Україну, щоб добровольцем вступити в лави ЗСУ.
Помер у госпіталі в Дніпрі куди був доставлений у звʼязку із множинними осколковими пораненнями, отриманими 4 січня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Пречистівка Донецької області. Похорон відбувся 10 січня в місті Конотоп [39]
14982
Жуков Євгеній
33 роки, м. Олександрія. Був мобілізований до ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення. Служив оператором відділення безпілотних авіаційних комплексів.
23 грудня 2023 року під час бою поблизу села Крохмальне на Харківщині отримав важкі поранення, внаслідок яких помер 6 січня у Харківському військово-медичному клінічному центрі [28]
14 жовтня 1996, м. Шепетівка Хмельницької області. Випускник факультету журналістики ЛНУ ім.Івана Франка. у вересні 2023 року пішов добровольцем. Cпочатку готувався у Житомирській області, згодом його направили на навчання до Польщі. Після повернення потрапив до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади та відправився захищати країну на Донецькому напрямку. Навідник 2 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону
4 січня отримав поранення під час виконання бойового завдання, а 6 січня помер у Дніпровській обласній клінічній лікарні імені Мечнікова [57][58]
14985
Ванін Артем Володимирович
29 січня 1984, м. Вугледар Донецької області. Загальноосвітню школу закінчив у 2002 році. З 2002 пл 2013 рік працював гірником очисного забою шахти «Південно-Донбаська» № 1 м. Вугледар. З 2015 року перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа в Харківській області Ізюмського району с. Рідне. З 2017 по 2021 роки проживав у м. Ніжині в родині батька, працював у м. Києві в охоронних структурах: ТОВ «Дефенс», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «ОК Фрегат», ТОВ «Вікінг – 2012», ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат». З 2021 року проживав у м. Олександрія Кіровоградської області. З 30 листопада 2022 згідно письмової згоди з військовою частиною А 0224, був попередньо вивчений та відібраний як кандидат для проходження військової служби за контрактом. Військову службу ніс у підрозділі військової частини А 4845 м. Берислав Херсонської області.
Загинув на Запорізькому напрямку. Поховання відбулося в місті Бобровиця, Чернігівської області.
14987
Гунько Михайло Володимирович
(«Койот»)
14 жовтня 1997, с. Диків. Навчався в середній загальноосвітній школі с. Білів. Був активним учасником бойових дій ще з 2019-2021 років в АТО. В жовтні 2021 року після закінчення контракту, залишив службу. З квітня 2023 року добровільно приєднався до лав ЗСУ, та захищав українське небо на запорізькому напрямку. Був командиром ракетно-артилерійського взводу 117-ї окремої механізованої бригади
Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кринки Херсонської області. Його побратими під щільним вогнем окупантів, не дивлячись на поранення і виснаження, ризикуючи життям, винесли тіло свого командира з поля бою [55].
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За оборону України»
Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
22 січня1990, м. Рівне. Автор книги "Вірші з бійниці", визнаної однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією українського ПЕН. Пішов на війну добровольцем у 2014 році. Згодом працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і Veteran Hub. Після повномасштабного вторгнення росіян у 2022-му повернувся на фронт. Він був добровольцем у складі 5-го батальйону ДУК "Правий сектор", а потім став старшим кулеметником у Бригаді швидкого реагування Національної гвардії України.
Загинув поблизу села Роботине Запорізької області у складі евакуаційної групи намагався допомогти пораненим побратимам. Їхня група потрапила під мінометний обстріл, і уже його самого не змогли забрати з поля бою [64]
14998
Кузьменко Антон
32 роки, м. Умань. був заступником командира батареї з морально-психологічного забезпечення зенітної ракетної бригади
Загинув в населеному пункті Березнегувате Баштанського району на Миколаївщині.
14999
Керницький Назарій АскольдовичПочесний нагрудний знак «Золотий хрест»Відзнака «За оборону Авдіївки»Відзнака Президента України «За оборону України»
4 жовтня 1986, м. Івано-Франківськ. Закінчив вище професійне училище № 13, де отримав фах електромеханіка. У 2021 році чоловік влаштувався на роботу за спеціальністю. У перший день війни він сам пішов у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки й записався добровольцем. Увесь час служив у складі 110 окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка, боронив країну на Донецькому напрямку
Загинув під Авдіївкою від вибуху міни 120-міліметрового калібру. Нагороджениий:
медаллю "Непереможні" від 14 листопада 2022 року — відзнака командира військової частини, полковника Миколи Чумака;
медаллю "За оборону Авдіївки" від 17 серпня 2023 року — відзнака голови Авдіївської міської військової адміністрації Віталія Барабаша;
"Золотим хрестом" від 5 вересня 2023 року — нагорода головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного [65].
15000
Косарчук Руслан
9 липня 1997, с. Грушка Благовіщенської громади. Навчався у Завалівській школі-інтернаті. Згодом працював у селі різноробочим. Після повномасштабного вторгнення Росії був мобілізований, пройшов військовий вишкіл за кордоном у Великобританії.
Загинув 7 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області [66].
15001
Базик Микола
1 жовтня 1973, с. Великі Верещаки Черкаської області. Згодом переїхав жити у Калантаєве. Працював в рибній артілі, потім трактористом на сільськогосподарському підприємстві. 14 грудня 2022 року був призваний на військову службу. Воював на Бахмутському напрямку. У грудні отримав поранення. Після лікування повернувся до військової частини. Невдовзі отримав одну за одною три контузії. Був переведений на роботу до Олександрійського відділення військкомату в місті Світловодськ.
На робочому місці самопочуття чоловіка погіршилося, у реанімаційному відділенні йому надали медичну допомогу, але 7 січня 2024 року серце бійця зупинилося [66].
39 років, м. Львів. На початку повномасштабного російського вторгнення долучився до 125 окремої бригади територіальної оборони як доброволець. Воював на території Сумщини, Харківщини та Донеччини. Був відзначений нагрудним знаком "Ветеран війни" та хрестом "Честь і слава".
47 років, родом із Полтавської області. Проживав у селі Хорішки Козельщинської громади. Служив військовий у десантно-штурмовому батальйоні. Мав звання старшого солдата.
17 жовтня 1985, м. Кропивницький. Навчався у загальноосвітній школі №13. Закінчив Кіровоградський кооперативний фаховий коледж економіки і права імені Сая. Тривалий час працював у кондитерській компанії «КОНТІ».У жовтні 2023 року мобілізований до лав ЗСУ. Служив на посаді стрільця-снайпера десантно-штурмового відділення, солдат.
Загинув поблизу населеного пункту Синьківка Купʼянського району Харківської області [70]
15011
Романюк Дмитро
(«Лакі»)
8 грудня 1998, м. Одеса. Закінчив загальноосвітню школу №101. Далі вступив до Одеського національного політехнічного університету, навчався на кафедрі кібербезпеки. Але не закінчив навчання, тому що пішов до лав ЗСУ на строкову службу. Після демобілізації шукав себе. Останнє місце роботи – «Нова пошта». Служив на посаді командира зенітно-ракетного відділення у 28-ій окремій механізованій бригаді. Молодший сержант
Загинув поблизу селища Курдюмівка на Донеччині від артилерійського обстрілу ворога. Похований на Західному кладовищі рідного міста. Залишились мати, сестра, бабуся, тітка, вітчим, батько [71].
40 років, с. Заболоття Волинської області. Після 9-го класу він поїхав з батьком на заробітки на будівництво. Згодом пройшов строкову військову службу. Після армії працював у селі, потім переїхав до Луцька, де шукав себе на різних роботах: був плиточником, займався утепленням фасадів, працював на цегельному заводі. Одружився. За кілька років брав участь в АТО. Останньою роботою чоловіка стало ТОВ «Нова пошта», куди він влаштувався на початку лютого 2022-го. Потрапив до складу 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Брав участь у звільненні Київської та Харківської областей. Більше року бригада тримала позиції в районі Куп’янська.
Загинув під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку Харківщини. Похований на Волині [72]
15021
Гаркуша Олександр
55 років, м. Миколаїв. Спершу ходив до школи №40, а потім – №32. Перед строковою службою в армії пропрацював робочим-слюсарем на Миколаївському суднобудівному заводі. Далі у цивільному житті був водієм. Їздив на КамАЗах, вирушав у рейси по Україні та за кордон. Із травня 2015 року підписав контракт зі Збройними Силами України. Захищав Батьківщину під час війни на сході в складі 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Повномасштабне вторгнення застало його в селі Сопине, що на Донеччині. Потім був Маріуполь, бої за місто. Олександр обіймав посаду водія у тій же бригаді. 11 квітня 2022 року він потрапив до полону з території Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча.
23 роки, м. Кропивницький. З першого по восьмий класи навчалась у гімназії №9, була учасницею ансамблю "Глорія". У 2015 році дівчина переїхала та проживала в Києві, навчалася в Київському національному університеті культури і мистецтв. З початку повномасштабної війни займалась волонтерством. 6 вересня 2022 року на Харківщині загинув її 47-річний батько Віталій Філіпов з позивним "Патон". У серпні 2023 року долучилася до лав ЗСУ. Пройшла курси медичної допомоги і відправилася на Харківський напрямок.
Загинула під час виконання свого першого бойового завдання. Планувала одружитися з нареченим 16 січня 2024. Її нареченого поранили також під час цього бойового завдання. Похована на Лісовому цвинтарі в Києві поруч з могилою свого батька [75].
15031
Хандій Василь
с. Яглуш Рогатинської громади. Став на захист України 8 березня 2022. Служив старшим водієм ракетно-зенітного взводу окремої механізованої бригади.
21 грудня 202 отримав складні поранення на Донецькому напрямку. Переніс кілька складних операцій, але 9 січня помер в одному з госпіталів Києва.
15032
Брикалюк Андрій
4 серпня 1978, с. Ямниця. Захищав країну добровольцем в АТО/ООС. Грав за СК "Базис", за команду Умань-АТО. У вересні 2022 року під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну повернувся в ЗСУ. Служив стрільцем-помічником гранатометника у стрілецькій роті однієї з військових частин.
Загинув від поранення, отриманого внаслідок атаки російського БпЛА у Запорізькій області [76].
15033
Голобородько Віталій
20 вересня 1986, м. Дніпродзержинськ. У 2009 році закінчив місцевий державний технічний університет. Тривалий час працював на місцевому підприємстві. Почав служити у лавах ЗСУ у липні 2022 року
Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Залізне на Донеччині в результаті вибуху дрона-камікадзе [80].
15036
Філарет Андрій
01.01.1974, м. Львів. Навчався у Ліцеї «Гроно» Львівської міської ради (тоді – Середня школа №64). Здобув професію «технік-електронік» у колишньому Львівському технікумі промислової автоматики. Після завершення навчання працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Спектр сервіс центр» та у дистрибуційній компанії «БЕРТА Груп». Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від російських окупантів. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.
Залишилися батьки, дружина, доньки, племінники, сестра, брат і велика любляча родина [81]
15037
Кузьма Назар
26.09.1982, м. Львів. Навчався у Ліцеї №38 Львівської міської ради. Згодом вступив до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський медичний фаховий коледж «Монада». Також здобував освіту у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького. Після завершення навчання спершу працював зубним техніком, згодом займався монтажем вікон у ТзОВ «Євро-ком». Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини до лав 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Після проходження навчань виконував бойові завдання на східному напрямку.
Загинув в районі села Синьківка Куп’янського району Харківської області [83]
15040
Дмитраш Павло Олегович
13 квітня 1996, с. Пастуше Тернопільської області. Вчився у Навчально-науковому інституті мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника на спеціальності "Музичне мистецтво". Закінчив його у 2019 році. Працював у німецькому цирку Circus Krone, а з 2021 року став ударником гурту «Брати Станіслава». Працював в обласній філармонії імені Іри Маланюк, ударник симфонічного оркестру. Став на захист країни у перші дні повномасштабного вторгнення. Був командиром 2 відділення 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади.
Зник безвісти під час бойових завдань поблизу Новомихайлівки Покровського району, що на Донеччині, 9 січня 2024 року. Смерть підтвердили за допомогою ДНК-експертизи. [84][85]
15041
Матковський Василь
с. Хлівчани Белзької громади. Вступив до Збройних сил у листопаді 2023 року.
Загинув поблизу села Новомихайлівка Донецької області під час виконання бойового завдання. Вважався зниклим безвісти. Похорон відбувся 17 жовтня 2024 [86]
Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вербове Запорізької області
15051
Пилип Андрій Васильович
28 років, с. Вербляни. Середню освіту отримав у Яворові, в школі ім. Т. Шевченка. Спочатку служив строковиком, а згодом став учасником АТО. У 2018 році Андрій захворів на важке захворювання – онкологію, тому був звільнений з військової служби і проходив непросте лікування. Після тривалого лікування та реабілітації подолав хворобу і продовжив мирне життя, ремонтував автомобілі. У лютому 2022 не зважаючи на статус інваліда війни долучився знову до лав війська. Служив у 63 механізованій бригаді. Під час проходження військової служби хвороба знову повернулася. У 2023 році звільнився і продовжив свій бій вже у лікарняних палатах.
Загинув 10 січня 2024 року під час виконання бойового завдання у Харківській області [41].
15054
Воронко Сергій
4 листопада 1970, м. Вінниця. Після завершення школи здобув освіту в СПТУ №15. Свій бойовий шлях чоловік розпочав у 2014-2015 рр. в АТО, куди пішов добровільно, щоб захищати країну. У січні минулого року знову став у лави Збройних Сил. Був молодшим сержантом у 56-ій окремій мотопіхотній бригаді. Серед відзнак мав нагрудний знак «Іловайськ -2014», а також медаль «Захиснику Вітчизни» за проявлені мужність та відвагу.
2 лютого 1975, с. Петранка, Рожнятівська громада, Івано-Франківська область. 26 лютого 2022 року добровольцем долучився до складу військової частини А7166. Служив на посаді стрільця стрілецької роти.
Загинув у населеному пункті Авдіївка , внаслідок кульового поранення [67]
15072
Бойков Михайло
10 cічня 1982. У дитинстві мешкав на вулиці Вірменській у Львові. Навчався у колишній Загальноосвітній школі №35 міста Львова та у Середній загальноосвітній школі №62. Після завершення навчання проходив військову службу у місті Броди Львівської області. Певний період проживав у столиці, а протягом останнього часу займався ремонтними роботами у Львові. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів. Після проходження навчань у Великобританії, виконував бойові завдання на східному напрямку у складі 225-го окремого батальйону територіальної оборони 127-ї окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління «Схід» Сил територіальної оборони ЗСУ.
11 січня 2024 року зник безвісти під час виконання бойового завдання східніше від села Роботине Запорізької області. 30 січня тіло Володимира Засадного знайшли. В нього залишилася дружина і сестра [93]
15075
Волков Олексій Володимирович
24 січня 1982, м. Васильків. У 1999 закінчив місцеву школу №8. У липні 2022 добровільно вступив до лав ЗСУ, Навідник протитанкового взводу механізованого батальйону 47ОМБр.
14 жовтня 1986, Брошнів-Осада, Івано-Франківська область. Мобілізований 28 лютого 2022. Служив оператором у 3-й роті, 108-го окремого батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс".
Загинув 02024-01-1212 січня2024 внаслідок отриманих поранень несумісних з життям під час стрілецького бою з військовими формуваннями російської федерації в Бахмутському районі Донецької області.
15086
Сех Павло
03.08.1985, с. Перемивки Львівської області. Навчався в Середній загальноосвітній школі №92 міста Львова. Здобув освіту у Вищому професійному училищі №63 міста Львова (сьогодні – Львівське вище професійне училище транспортних технологій та сервісу Національного транспортного університету). Після завершення навчання проходив військову службу у 169-му навчальному центрі «Десна» імені князя Ярослава Мудрого. Займався ремонтом фасадів у місті Львові. Із початком повномасштабного вторгнення рф став на захист Батьківщини від російських окупантів до лав 25-го окремого стрілецького батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на східному напрямку.
25.11.1987, с. Підбірці. Навчався у Підбірцівському ліцеї Львівської міської ради. Здобував освіту у Львівському фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну. Після завершення навчання працював у будівельній сфері у місті Львові. Із початком повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист Батьківщини від російських окупантів. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави на східному напрямку у складі 214-го окремого спеціального батальйону OPFOR Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
8 червня 1987, с. Олександрівка Лозівського району Харківської області. У березні 2022 р. разом із старших братом став на захист України. Молодший сержант, начальник їдальні взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини А7402 227-го батальйону 127-ї окремої бригади ТРО ЗСУ.
Загинув у районі н.п.Рівнопіль Донецької області [96].
15091
Бутенко Сергій Олександрович
25 лютого 1999, м. Комсомольськ. Навчався у ЗОШ № 2 та у Львівському національному університеті імені Івана Франка на хімічному факультеті. Потім продовжив навчання в аспірантурі на кафедрі органічної хімії. Улітку 2022 року, взявши академвідпустку, добровольцем пішов захищати Батьківщину від російських окупантів. Під час служби був нагороджений державними нагородами: нагрудним знаком «Захиснику України», медаллю «Лицарський хрест», відзнаками командира оперативно-тактичного угруповання «Лиман» «Знак доблесті». Молодший сержант, командир інженерно-саперного відділення.
Загинув в районі села Нововодяне Сватівського району Луганської області [97]
15092
Бойко Віталій Олександрович
8 грудня 1980, м. Лубни. Закінчив Лубенську ЗОШ № 8, а пізніше — ПТУ №53 в селі Войниха, здобувши професію тракториста. Працював на лубенських та київських підприємствах. Старший солдат, старший навідник мінометного взводу механізованого батальйону.
Загинув в районі села Роботине Пологівського району Запорізької області. Залишилися батьки, сестра, дружина, син та донька [97].
15093
Довжинський Олександр Богданович
23 листопада 1970. Служив в 1 взводі, 1 артилерійській батареї, 21 ОБСП ім. Богдана Хмельницького, військова частина А4219. Брав участь у боях в Бахмуті, Кліщіївці, Соледарі.
Загинув в районі села Веселого, Бахмутівського району, Донецької області. Загинув в бліндажі надаючи допомогу пораненому побратиму. Вважався зниклим безвісти 5 місяців.
15094
Ганнусенко Олег Юрійович
1982, с. Лелітка Хмільницького району. Солдат, механік-водій.
Похорон відбувся 19 січня в с. Смільчинці Черкаської області
15101
Гломб Адам
01.02.1985, м. Львів. Навчався у Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №49 міста Львова. Згодом вступив до Державного професійно-технічного навчального закладу «Львівський професійний політехнічний ліцей» (тоді – Професійно-технічне училище №33 міста Львова). На початку повномасштабного вторгнення російської федерації повернувся з-за кордону та став на захист Батьківщини від окупантів до складу 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Під час проходження служби в Донецькій області отримав поранення, однак, не вагаючись, повернувся на фронт.
Військовий загинув 13 січня 2024 в районі Бахмута. Залишились мати, дружина, донька, онучка
15104
Чобан Михайло Степанович
15 лютого 1973, с. Перерив. Брав участь у АТО з 2014 та захищав нашу країну з початку повномасштабного вторгнення у лавах 10-ї гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”. Лікарі тривалий час боролися за його життя.
Загинув під час виконання бойового завдання. Похований на Алеї Слави Центрального кладовища Чернівців [33]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[103].
15108
Старинін Сергій Вікторович
14 листопада 1976, с. Дачне, Курахівська громада, Донецька область.
Директор профліцею міста Українка Київської області. З 24 лютого 2022 року став на захист України. 26-го жовтня 2023-го року був нагороджений нагрудним знаком «Золотий Хрест». Брати Юрій та Андрій також в ЗСУ. Молодщий сержант, нагороджений орденмо «За Мужність» ІІІ ступеня (посмертно) [104]
Загинув під час виконання бойового завдання у Донецькій області. 19 січня 2024 похований в селі Рідківці [106][33].
15120
Якубовський Іван Андрійович
1995, с. Ільковичі, Сокальська громада. Був призваний на військову службу по мобілізації 25 лютого 2022 року Деснянським районним у місті Києві ТЦК та СП, ніс службу гранатометником аеромобільного відділення військової частини А4350.
Загинув 14 січня 2024 року від поранень, отриманих біля села Новомихайлівка Покровського району Донецької області. У Назара Бойка залишилася мати та батько. Похорон відбувся 19 січня [92]
15122
Скрипець Роман
с. Верхня Стинава Грабовецько-Дулібівської громади. Був стрільцем-помічником гранатометника 3 аеромобільного відділення військової частини.
Загинув в районі населеного пункту Очеретино Донецької області. Круглою сиротою залишився єдиний син Сергія.
15125
Нестеренко Сергій
4 жовтня 1978, м. Чернігів. У 1996 році закінчив ЗОШ №6, після чого продовжив навчатися у вечірній школі. У 1998 році проходив військову службу. У березні 2022 року повернувся до війська, був у складі одного з підрозділів військової частини А0693 на посаді старшого розвідника, солдат.
Загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині. Попрощалися з воїном у Чернігові в Катерининському соборі, поховали на кладовищі "Яцево" [108].
15126
Помірко Олексій
с. Новосільці Судововишнянської громади Яворівського району. Був солдатом, розвідником-санітаром військової частини А2120.
Загинув 14 січня 2024 року біля селища Білогорівка Луганської області [109].
15127
Мельник Олександр
50 років, м. Суми. Сержант, був стрільцем-снайпером третього мотопіхотного відділення другого мотопіхотного взводу другої мотопіхотної роти. Працював токарем на заводі Фрунзе і на “Електроні” в Сумах.
Загинув потрапивши під російський вогонь поблизу Веселого Донецької області. на Алеї Слави Баранівського кладовища Сум [110].
15128
Холод Сергій
(«Смайлик»)
23 роки, селище Бабаї, що на Харківщині. Здобув середню освіту. Після закінчення школи працював автомеханіком на станції технічного обслуговування. Під час повномасштабного вторгнення став на захист України, долучившись до 92-ї окремої штурмової бригади. Служив у роті вогневої підтримки. Воював на Бахмутському напрямку. У грудні 2023 року його перевели до 425-го окремого штурмового батальйону «Скала», де він обіймав посаду штурмовика-гранатометника.
Загинув в селі Опитне Донеьцкої області. Поховали на Алеї слави в рідному селищі [111].
15129
Бешенко Даніїл
21 грудня 1997, м. Чернігів. Спершу навчався у школі №27, захоплювався шахами, згодом перевівся до ліцею №15. Вступив до Чернігівського коледжу інженерії та дизайну на відділення механічної інженерії. У липні 2016 року уклав контракт та долучився до лав ЗСУ. Навчався за спеціальністю "гранатометник АГС", після чого продовжив службу у Чернігові. У 2016-2017 роках брав участь в АТО, після цього вступив до Національного університету "Чернігівська Політехніка" на заочне відділення. У липні 2019 року повернувся до цивільного життя, працював у мережі кав’ярень Coffee Boss, а також режисером монтажу в команді YouTube каналу спортивних новин.У перший день повномасштабної війни без роздумів став на захист України. Спочатку захищав Чернігів, а з серпня минулого року вирушив боронити Луганщину на посаді стрільця, солдат
Загинув у бою на Луганщині. Похований на кладовищі "Яцево" [112]
15130
Боженок Олександр
27 квітня 2000, м. Чернігів. Закінчив загальноосвітню школу №24 та продовжив навчання в ПТУ №18. Свій трудовий шлях розпочав у КП "Зеленбуд". З 2020 року проходив строкову військову службу. Під час повномасштабного вторгнення був на посаді номера обслуги гранатометного відділення, старший солдат.
Загинув у бою на Луганщині. Похований на кладовищі "Яцево" [112]
15131
Лопатін Олександр
22 жовтня 1974, с. Печиводи Хмельницької області. Закінчив школу №12 та вступив до Чернігівського професійно-технічного училища №15, де опанував професію "верстатник широкого профілю". Протягом 1993-1995 років проходив строкову військову службу, а з 1997 по 1999 роки - військову службу за контрактом. У 2002 році отримав категорію соціального працівника, а у 2006 році став обіймати посаду інспектора кадрової роботи. Разом з тим закінчив Чернігівський інститут права, соціальних технологій та праці, де здобув повну вищу освіту за спеціальністю "правознавство". Під час повномасштабної війни боронив Україну на посаді навідника зенітного артилерійського відділення.
Загинув поблизу н.п. Діброва Сєвєродонецького району. Похорон відбувся 22 січня 2024 на кладовищі №3 (Онікієнка) м. Бровари.
15138
Труш Олексій
28 березня 2001, м. Яремче. У дитинстві у нього померла матір, під час повномасштабної війни не стало й батька, Пішов на строкову службу, опісля підписав контракт та воював у прикордонних військах. Проходив навчання у Великій Британії.
Загинув під час мінометно-артилерійського обстрілу на Донеччині [121][122]
15140
Добош Павло Володимирович
(«Пиво»)
30.06.1994, с. Болехівці. Вступив на навчання у ВПУ № 19 м. Дрогобича. У 2021 році одружився і в цьому ж році в сім'ї народився син Максим. Отримав позивний «Пиво» оскільки його робота була пов’язана з виготовленням пива. Служив у складі 231 ОБТрО - в/ч А7406 у складі 128 ОБрТрО.
Загинув 15 січня під час виконання бойового завдання біля с. Старомайорське, Волноваський р-н, Донецьа області. Похорон відбувся 19 січня. Залишився батько, дружина та дворічний син [123][92]
15141
Кравець Василь
с. Верчани Стрийської громади. Був молодшим сержантом, електриком відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки. Служив у військовій частині А0666. Брав участь в АТО в Луганській області з 2015 по 2016 роки. З початку повномасштабної війни долучився до війська.
25 грудня 1986, с. Курінь Бахмацька громада. Під час повномасштабної війни служив солдатом. Навчався в Бахмацькій загальноосвітній школі № 1, потім у Білопільському залізничному професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність машиніста. Працював у Бахмацькій КМС – 285, звідки у 2015 році пішов в АТО. Повернувшись через півтора року служби, працював у Києві таксистом. Із 2019 року перебував на військовій службі за контрактом.
Останній бій прийняв на Луганському напрямку, поблизу н.п. Білогорівка 15-го січня.
15148
Токарець Михайло
55 років, с. Воскодави Гощанського району, здобув середню спеціальну освіту і все життя присвятив роботі з автомобілями, які дуже любив. В останні роки працював водієм у ТОВ “Акватон”, мешкав в Рівному.
Загинув біля Білогорівки. Похований в Полтаві. Залишилася мама, на початку повномасштабного вторгнення жінка переїхала на Полтавщину [97].
15151
Мазур Олег Анатолійович
(«Малий»)
30 березня, 2002. м. Вінниця. Отримав гарний військовий вишкіл. Спочатку – у Камʼянець-Подільському військовому ліцею, далі – у Національній академії Державної прикордонної служби імені Б. Хмельницького. Після дострокового випуску одразу вирушив на війну. Для проходження служби хлопець обрав Державну прикордонну службу України. З січня 2023 року служив у 15-му мобільному прикордонному загоні «Сталевий кордон». Обіймав посаду заступника начальника 2-ї прикордонної застави 1-го відділу прикордонної служби. Воював із ворогом на найгарячіших ділянках східного фронту, серед яких: Кліщіївка, Бахмут, Купʼянськ. Старший лейтенант, 15-й мобільний прикордонний загін
Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Нестерне, що під Чугуєвом на Харківщині [127].
15152
Ткаченко Максим Васильович
(«Снайпер»)
18 років, Київщина. Проживав в селі Руда. У 2023 році закінчив Білоцерківський професійний ліцей. Після завершення навчання Максим одразу пішов воювати. Він став на захист України у складі 101-ої окремої бригади охорони Генерального Штабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова. Обіймав посаду стрільця-снайпера. Солдат, 101-ша окрема бригада охорони ГШ.
Загинув в селищі Нью-Йорк Донецької області. Він отримав вогнепально-осколкові поранення, несумісні з життям. Похований у селі Руда Білоцерківського району [128]
28 років. Служив у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Боронив країну на найгарячіших напрямках фронту: Херсонщина, Донеччина, Лиман та Куп'янськ.
Отримав поранення під час евакуаційного виїзду по пораненого побратима від ворожого мінометного обстрілу [58]
15156
Щур Дмитро Васильович
19.02.1990, м. Новий Розділ. Сержант, командир відділення 4БрОП. Брав безпосередню участь у бойових діях на Сході України: у Бахмуті, Хорошеве, Часів Яр. В одному з боїв був важко поранений та отримав контузію, переніс складну операцію у Києві.
3 жовтня 1983, с. Фатовець Коломийського району. Служив стрільцем-снайпером у 108 окремому гірсько-штурмовому батальйоні 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс".
Помер 16 січня вдома під час відпустки. У нього залишились цивільна дружина, двоє дітей та дві сестри. Похований на Верболозівському кладовищі [88]
15162
Лехуш Ігор Станіславович
(«Брат»)
22.03.2002, м. Стебник. У 2017 році закінчив Стебницьку ЗОШ І-ІІІ ст №11 ім. Тараса Зозулі. Навчався у Дрогобицькому механіко-технологічному коледжі на спеціальності «інженерія програмного забезпечення».Влітку 2023 року вирішив долучитися до ЗСУ. Служив у спецпідрозділі "Кракен" ГУР МО.
Загинув під час російського обстрілу. Похований 19 січня 2024 році на кладовищі по вул. Мекелити у Стебнику. Залишились батьки, брат, дідусь і бабусі [133][92]
Загинув 16 січня на Запоріжжі [33]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[103].
15166
Зелінський Олег
15 вересня 1986, м. Бурштин. Закінчив Бурштинську школу № 2. Був на строковій службі у ЗСУ. У 2006 році одружився. В шлюбі народився син Ігор, доньки Марічка і Даринка. Працював водієм у товаристві "Галичанка", охоронцем в рибгоспі "Галицький". З 2011 року — молодшим інспектором відділу охорони в Галицькій виправній колонії. З серпня 2014 року служив стрільцем в 7 прикордонному Карпатському загоні в зоні АТО в місті Волноваха. У 2017 році воював у Луганській та Донецькій областях в складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади. У 2018 році Олег Зелінський звільнився у запас. Проте у 2020 він знову повернувся до лав ЗСУ. У 2022-2023 роках воював на території Дніпропетровської та Запорізької областей у складі 102 окремої бригади сил територіальної оборони.
Останній його бій був в районі населеного пункту Андріївка Донецької області в серпні 2023. Отримав поранення, яке спричинло його смерть за кілька місяців [136].
Навчався в школі №307 з поглибленим вивченням природничих наук в місті Київ. Закінчив Факультет Економічних Наук НаУКМА за спеціальністю «Менеджмент» у 2021 році. Того ж року став на захист нашої країни та долучився до Десантно-штурмових військ України.
23 вересня 1987, мешканець Львова, тимчасово - селища Нові Стрілища. Закінчив СЗШ №13 на Сихові, потім – профучилище №64. Згодом здобув вищу освіту у Національному лісотехнічному університеті. Мобілізований на службу 22 травня 2023 Золочівським РТЦК. Командир І аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону в/ч А0281, молодший лейтенант.
Загинув поблизу населеного пункту Мар'їнки Покровського району на Донеччині. Залишилися мама, дружина, 5-місячний син та сестра [139][140][141][142][138].
15181
Лазаренко Олександр
(«Німець»)
Гайворонська громада. У червні 2023 року добровольцем пішов захищати державу. В період з 30 червня по 5 серпня проходив навчання в Німеччині, після повернення займав посаду механіка-водія взводу інженерної розвідки групи інженерного забезпечення 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського.
Загинув під час бойових дій поблизу села Солодке Донецької області. В результаті обстрілу солдат отримав травми, несумісні з життям. У захисника залишилися батько і двоє синів. [143].
15183
Назарук Іван Миколайович
23 грудня 1988, с. Старі Кривотули, Тисменицька міська рада. У вересні 2023 року став на захист нашої держави. Був молодшим сержантом, командиром 1 механізованого відділення в/ч А0335.
Загинув внаслідок несумісних з життям поранень, які отримав під час ворожого артилерійського обстрілу поблизу с. Сеньківка Куп'янського району Харківської області [144].
15184
Маковей Валентин Володимирович
1986, с. Сидорів. Водій 2 взводу роти протитанкових ракетних комплексів
Загинув під час бойового завдання, в районі населеного пункту Терни Донецької області [145]
15185
Король Святослав Євгенович
17 квітня 1987, с. Угринів. Працював столяром, мобілізувався до війська 25 жовтня 2023 року. Захищав Україну поблизу села Синьківка Куп'янського району Харківської області. Батько Святослава — Євген з 28 лютого 2022 року брав участь у боях за Гостомель та Ірпінь. Його демобілізували за віком. Молодший брат загиблого також служить у лавах ЗСУ.
Загинув у районі Красногорівки Донецької області під час виконання бойового завдання [147]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[148].
Під час бойового завдання він отримав поранення. Медики боролися за його життя. Але травми виявилися занадто важкими і на лікарняному ліжку воїн помер.
Загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині[150].
15195
Вознюк Михайло Валерійович
8 травня 1992, с. Троянівка Маневицької громади Волинської області. Проживав у Кременчуці. З першого дня повномасштабного вторгнення став на захист України — спочатку водієм в Кременчуцькому РТЦК та СП, а потім у лавах 97 ОМБр. Старший солдат
Загинув в районі села Васюківка Бахмутського району Донецької області. Залишился батьки та дружина [97].
Романишен Роман Володимирович
1 грудня 1985, с. Мар`янівка Хмельницька область. Працював у місцевому колгоспі, а потім вантажником на лісництві. Остання місце роботи "Поділля Агроінвест". 24 лютого 2023 був призваний до ЗСУ на посаду сапера.
23 роки, селище Доброслав Одеської області. Закінчив Доброславський ліцей. Працював менеджером з продажу у відділі електротоварів мережі магазинів «Епіцентр». Служив на посаді гранатометника штурмового взводу 10-ї десантно-штурмової роти 3-го штурмового батальйону 3ОШБр, старший солдат.
Отримав осколкові поранення голови поблизу села Спірне Бахмутського району. Помер у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І.І.Мечникова. Похорон відбувся 23 січня в с. Тарасівка, Полтавський район, Полтавська область [155]
24 липня 1988, м. Луцьк. Служив водієм у взводі «протитанкістів». Був мобілізований 21 травня 2022 року на посаду водія 3-го відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет до складу військової частини.
Загинув під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі села Степове Василівського району Запорізької області [158]
15202
Ганчак Сергій
16 жовтня 1990, с. Джурків Коломийського району. Служив навідником в аеромобільній роті
Загинув 18 січня поблизу населеного пункту Мар’їнка Донецької області [20].
Федис Віктор Ігорович («Укроп»)
15 січня 1995, c. Варварівка, Олевського району, Житомирської області. Жив та навчався у селі Нижні Гаї, Дрогобицького району. У 2010 році закінчив Нижньогаївську середню загальноосвітню школу. У 2013 році закінчив Дрогобицький професійний політехнічний ліцей та здобув професію радіотелемеханіка, електромонтера. По завершенні навчання працював і жив у Києві. Був одружений, мав доньку. Служив у НГУ, у складі в/ч 3017. Був гранатометником, виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку фронту, де був поранений у 2023 році, однак після поранення продовжував захищати Україну.
22 січня 1995. Навчався у полтавській ЗОШ № 19, у Полтавському політехнічному коледжі, а також у Харківському політехнічному інституті за професією енергетик. До повномасштабної війни працював слюсарем з ремонту автомобілів у Полтавському відділенні тампонажних робіт філії «УГВ-сервіс». У грудні 2022 року став до лав 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади.
20 травня 1992, с. Засулля. Навчався у Засульській гімназії та у Полтавському ПТУ № 23, де здобув спеціальність тракториста. Після строкової служби працював на підприємства Лубен, Києва та Полтави. У 2021 році встановлював прапор України на честь її захисників на горі Синяк в Карпатах. Став до лав ЗСУ у грудні 2022 року. Сапер інженерно-саперного взводу танкового батальйону.
Загинув внаслідок мінометного обстрілу в Авдіївці, Донецька область.
15206
Мацега Іван
24 листопада 1974, м. Львів. Здобував середню освіту у Загальноосвітній школі № 64 міста Львова (сьогодні — Ліцей «Гроно» Львівської міської ради), у 10-11 класі навчався у Львівському фаховому коледжі спорту. Згодом вступив до колишнього Львівського технікуму механічної обробки деревини. Після завершення навчання проходив військову службу у місті Чугуїв Харківської області. Працював спершу на підприємствах «Горгани» та «Галрембуд», протягом останнього періоду виконував столярні роботи. Мав винятковий хист до виготовлення виробів із дерева, захоплювався рибальством, грибництвом, обожнював проводити час із улюбленою собакою Джессікою. Із першого дня повномасштабного вторгнення рф добровільно став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання у «гарячих точках» фронту у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ [161].
Загинув внаслідок ворожого обстрілу отримав поранення несумісне з життям в районі населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області [163]
15209
Мельничук Микола Григорович
25.12.1998. 7 березня 2022 року вступив до лав ЗСУ, солдат.
Під час виконання службових обов'язків загинув внаслідок влучання керованих авіаційних бомб (КАБ), артилерійсьйських та мінометних обстрілів біля н.п Авдіївка Покровського р-ну Донецької області [164]
27 травня 1995, м. Львів. Навчався у середній загальноосвітній школі №77, згодом здобув освіту у колишньому професійно-технічному училищі №28. Після завершення навчання працював кухарем у низці закладів у сфері ресторанного бізнесу міста Львова. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання на Луганщині у складі 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.
Загинув на Луганщині. Похований 1 лютого 2024 у Львові [166]
15220
Касіян Василь Васильович
(«Косой»)
25 квітня 1989, с. Гончарівка Приморського краю (РФ). У дитинстві разом із родиною переїхав у село Великий Стидин. Навчався у місцевій школі. Працював у лісопильному деревообробному цеху. В 2015 році добровольцем пішов на фронт, воював у складі 80-ї та 128-ї бригад. Під час служби в Краматорську познайомився зі своєю майбутньою дружиною Катериною. Сімʼя проживала там до початку повномасштабного вторгнення. Певний час працював на складі в місті Краматорськ. Щоб захистити свою родину, він разом із дружиною та дітьми повернувся до рідного села на Костопільщині. Служив кулеметником 65-ї окремої механізованої бригади, потім в 78-му полку ДШВ.
1988, с. Святець, Теофіпольська селищна рада. З 2010 присвятив себе ЗСУ. З 2014 брав участь у боях на Сході України. З минулого року призначений першим заступником командира 10-ї гірсько – штурмової бригади, підполковник.
19 лютого 1985, с. М’якохід Джулинської громади. Тривалий час проживав в громаді та працював у комунальному підприємстві "Житлокомунскервіс-Т" контролером комунальних послуг. У вересні 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ.
Служив сапером, загинув 21 січня в Краматорському районі Донецької області. Похований 29 січня 2024 на Алеї Слави Баранівського кладовища, залишилося троє дітей [171].
15236
Копич Леонід
3 березня 1967, с. Кратинь, Чернігівська область. У 1982 році закінчив школу, протягом 1983-1985 років навчався в Замглайському професійно-технічному училищі. Далі проходив службу в повітряно-десантних військах. Тривалий час працював муляром у Чернігові, останнє місце роботи — ТОВ "УТБ-ІНЖИНІРИНГ". З жовтня 2023 року боронив Україну у складі одного з підрозділів військової частини А4007, був на посаді номера обслуги, солдат.
Загинув 21 січня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з воїном у Чернігові в Катерининському соборі, поховали його на кладовищі "Яцево" [108].
15237
Свинар Петро
28 років, с. Віднів Куликівської громади. Був навідником-оператором механізованої роти механізованого батальйону.
Загинув 21 січня 2024 року біля Мирнограда Покровського району Донецької області [172]
15238
Брич Володимир
2 жовтня 1967, с. Голинь Калуського району. Мобілізувався до війська у травні 2022 року. Служив водієм-електриком радіотехнічного поста радіолокаційного вузла військової частини
12 вересня 1982, с. Куликівка, Герцаївська громада, Чернівецька область. Долучився до лав ЗСУ 30 жовтня 2023. Солдат, служив у військовій частині А3892.
45 років. Здобував освіту в Бердичівському коледжі з 1993-1997 років на спеціальності “Хімічне і нафтове машинобудування”. Пішов добровольцем на фронт наступного дня після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Ще під час АТО навчався артилерійській справі на полігоні. За час війни він служив у декількох військових частинах, останньою з яких стала 110-та окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка. У цій бригаді обіймав посаду заступника командира бойової машини-навідника оператора.
Загинув в Покровському районі Донецької області в результаті ракетного удару.[176][35]
15246
Сокотнюк Віталій Петрович
(«Теплик»)
16.01.1980, житель Теплика, Вінницької області. Навчався в місцевій школі №2. Потім здобув професію електрика в Теплицькому аграрному ліцеї. Відслужив строкову військову службу. Тривалий час працював у Теплицькій ЕМ. Служив стрільцем-помічником гранатометника 3 штурмового відділення 2 штурмового батальйону військової частини А0501. Був призваний по мобілізації 29.03.2023 року.
Загинув від ракетного удару противника в районі н.п. Мирноград Покровського р-ну Донецької області.[179]
15249
Кано Олександр
20 лютого 1989, м. Маріуполь. Навчався у місцевій школі № 68, далі закінчив механіко-металургійний технікум. Працював прокатником на комбінаті «Азовсталь». Після повномасштабного вторгнення росіян разом з родиною приїхав до Пирятина. Влаштувався на роботу на Пирятинський сирзавод. У січні 2023 року був мобілізований до війська. Солдат, навідник розвідувальної роти 82ОДШБр
Загинув внаслідок ракетного удару противника поблизу міста Мирноград Покровського району Донецької області [97]
15252
Малько Вадим Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеняВідзнака Президента України «За оборону України»Медаль «За поранення» (важке)
16 травня 1994, селище Скороходове (Артемівка) Полтавської області. У березні 2022 року став на захист Батьківщини. Під час проходження служби був нагороджений відзнаками Президента України орденом «За мужність» ІІІ ступеня, та медаллю «За оборону України». Три рази нагороджений відзнакою Міністерства оборони України — медаллю «За поранення» («За жертву крові в боях за волю України»). Молодший сержант, оператор-вогнеметник.
16 серпня 1999, с. Дібрівка. У цьому селі пройшло його дитинство та юнацькі роки. У грудні 2021 року отримав диплом інженера-механіка в університеті залізничного транспорту в Харкові та звання молодший лейтенант. 13 березня 2022 долучився до оборони України. Став воїном окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького, був командиром роти, отримав звання старшого лейтенанта.
м. Чернігів. Закінчив загальноосвітню школу №13. У 2018-му пішов на строкову службу в армії, а наступного року підписав контракт, обравши військову діяльність як своє покликання.
Настащук Олександр ІвановичПочесний нагрудний знак «Золотий хрест»
2 грудня 2003, с. Воскресинці, Коломийський район. У Коломиї ходив у дитячий садок №2, а згодом навчався у ліцеї №3. У 2021 році вступив до Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, щоб вчитись на викладача фізкультури, навчався на 2-му курсі. Однак із початком повномасштабного вторгнення разом зі своїми рідними пішов захищати Україну. Служив командиром 2 інженерно-саперного відділення 75 батальйону 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
Загинув в Запорізькій області внаслідок скиду боєприпасу з російського дрона. Похований на Алеї Слави села Воскресінці Коломийської територіальної громади, Коломийський району, Івано-Франківської області. [183]
м. Луцьк. Від початку повномасштабного вторгнення РФ залишив роботу над проєктом у Латинській Америці й повернувся до України. Вступив до лав 5 окремої штурмової Київської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Був головним сержантом взводу охорони роти матеріального забезпечення батальйону.
Загинув під час виконання бойового завдання на Луганщині [186].
15261
Турчак Михайло
(«Містер»)
20 вересня 1978. Проживав у Калуші. Воював з 2015 року, брав участь в АТО. Був сержантом і старшим сапером. Боронив країну в складі 79 батальйону 102 бригади.
с. Курозвани, Гощанська селищна рада, Волинська область. Гранатометник, старший солдат. На російсько-українській війні в 22 січня 2024 року загинув гранатометник однієї з військових частин.
Загинув поблизу населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області. З ним попрощалися у селі Іванківці Чернівецького району. [33]
29 років, м. Луганськ. У 2017 році долучився до лав “Азову”. Пізніше переїхав до Маріуполя, там зустрів кохану Анну та одружився. Пара виховувала двох доньок. Молодша, Соломія, народилася за місяць до початку повномасштабного вторгнення. Михайло зустрів війну у Мариуполі. Після оборони міста він потрапив у полон. Був звільнений з полону 21 вересня 2022. Згодом знову повернувся на фронт. Був заступником командира роти, де вирізнявся лідерськими якостями
Їхав з побратимами в автівці у лісі під Кремінною на Луганщині. Їхнє авто потрапило під російський обстріл. Похорон відбувся 26 січня на Центральному цвинтарі Кривого Рогу [190][191].
15265
Арнаут Олександр Іванович
23.03.1990, с. Калчева Болградського району. Проживав в Городенківській громаді на Івано-Франківщині. Старший солдат, сапер 102 бригади ТРО
7 квітня 1987, с. Підгородище Львівської області. З початком повномасштабного вторгнення РФ долучився до 46 окремої аеромобільної бригади. Виконував бойові завдання на Донеччині.
Залишилося двоє дітей. Похований у Львові 29 січня 2024 [185]
15276
Тим`як ВолодимирВідзнака Президента України «За оборону України»Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» I ступеняПочесний нагрудний знак «Срібний хрест»
6 квітня 1961, м. Львів. Кадровий військовий, полковник. У 1986 році вступив на військову службу, був начальником радіостанції й командиром взводу у складі військової частини 70425 у Рівному. Впродовж 2019-2020 років виконував бойові завдання у зоні проведення операції Об’єднаних сил. З початком повномасштабної війни служив на Харківщині начальником відділення зв’язку та інформаційних частин 103-ї окремої бригади ТрО ЗСУ. Нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України "Срібний хрест", Почесним нагрудним знаком Начальника Генерального штабу "За досягнення у військовій службі" I ступеня, відзнакою Президента України "За оборону України".
48 років, м. Рівне. Проживав в селі Колоденка. Закінчив Чернігівський юридичний технікум за спеціальністю право. Відслужив строкову службу. Працював у Рівненській податковій інспекції, згодом у Корнинській сільській раді.8 березня 2022 року пішов добровольцем на фронт. Служив на Запорізькому, Донецькому та Дніпропетровському напрямках. Брав участь у визволенні Харківщини, за що отримав відзнаку. Старший солдат.
Загинув 23 січня внаслідок ракетного удару на Харківщині [165]
15278
Бемба Сергій
43 роки, м. Самбір. У 2014 році воював у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. З початком повномасштабного вторгнення знову пішов на фронт. Був солдатом і старшим навідником у 46 окремій аеромобільній бригаді.
14.08.1995, м. Кропивницький. У 2017 він приєднався до лав ЗСУ. Брав участь у боях у Сумській, Харківській, Запорізький областях, у визволенні міста Ізюм.
Загинув поблизу міста Авдіївка Покровського району Донецької області. Похований На Алеї слави Далекосхідного кладовища у Кропивницькому.[195] Герой України (посмертно).[196].
Загинув внаслідок застосування противником БПЛА у Запорізькій області. З ним попрощалися у селі Брусенки Вижницького району [33]
15282
Частокольський Олександр
1983, м. Калуш. 1 березня 2022 долучився до лав ЗСУ. Служив на посаді телефоніст- лінійний наглядач відділення звʼязку взводу звʼязку військової частини.
Загинув в результаті ворожого артилерійського обстрілу на Донеччині [197]
Клюшник Віктор Іванович
19 серпня 1971, м. Лубни. Закінчив ЗОШ № 2, Лубенське ПТУ №12. Вчився у Полтавському військовому училищі. Проте, доля склалася так, що повернувся в рідне місто. Працював на меблевій фабриці, служив у лавах поліції та в охоронних фірмах. З перших днів повномасштабного вторгнення агресора на нашу землю він приєднався до ДФТГ. А влітку 2023 року став в ряди захисників Збройних Сил України. Хоробро воював на Харківському напрямку. Сержант, стрілець піхотної роти.
Помер в Національному інституті раку у місті Київ [97]
Квілінський Ян Владиславович
1989. Проживав у Миргороді. Очолював місцеву районну організацію ВО «Свобода». У 2015-2020 роках був Дібрівським сільским головою. Був співзасновником фермерського господарства «Сади Квілінського». Страший солдат
Загинув під час виконання бойового завдання в районі міста Авдіївка Покровського району Донецької області. Залишилися дружина та донька [97]
Калугін Ігор
25 лютого 1973. Служив на флоті. Навчався у Миколаївському корабельному будівельному інституті. Також проходив навчання у Київському училищі зв’язку. У цивільному житті захоплювався фотографією, знімав весілля. Став добровольцем на захист України на початку російсько-української війни у 2014 році. Молодший лейтенант, командир зв’язку 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка.
Загинув під час виконання бойового завдання біля Новомихайлівки Покровського району Донецької області [200].
15287
Мазничка Іван Русланович
13 квітня 1993, с. Старий Гвіздець. Старший сержант, був начальником складу взводу забезпечення ремонтно - відновлюваного батальйону військової частини А3719. 25 лютого 2022 повернувся з-за кордону, а вже 27 лютого 2022 долучився до лав ЗСУ.
Загинув 24 січня 2024 року внаслідок поранень отриманих в результаті ворожого скиду з БпЛА на позиціях ЗСУ поблизу н.п. Торське, Краматорського району, Донецької області [201]
15288
Свідчук Володимир
12 березня 1991. У лавах ЗСУ служив сапером інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу.
16 вересня 1966 . З квітня 1985 року по листопад 1986 року брав участь у бойових діях в Афганістані. Добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Служив в 3-й роті у 35-му окремому стрілецькому батальйоні. Обороняв Сумщину, брав участь в боях під Бахмутом в районі Кліщіївки та на Харківщині.
м. Сватове, Луганська область. Служив в лавах 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.
Загинув внаслідок скиду боєприпасу з російського БПЛА поблизу Малої Токмачки у Запорізькій області. Залишилася мама, дружина й сини. [93]
15299
Тужилов Олександр Олександрович
28 серпня 1997. Був мобілізований 25 лютого 2022 року. Спочатку служив у Ковелі в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а з листопада 2022-го – у зоні бойових дій.
Галстян Артур Едуардович
(«Тренер»)Відзнака Президента України «За оборону України»
9 липня 1994, м. Обухів. Навчався в Академічному ліцеї №5. Закінчив Національний університет фізичного виховання і спорту України. Грав у футбол у команді «Кристал» селища Козин, боксував у київському клубі «Козак» ставши чемпіон Києва серед студентів. Тренував боксу дітей. Разом з батьком з перших днів повномасштабного вторгнення став на оборону України. 135 оБТО, 114 ОБрТрО. Під час проходження військової служби нагороджений відзнакою Президента «За оборону України» та почесною відзнакою 114-ї бригади.
Загинув 24 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області. Похований на кладовищі «Польок» в рідному Обухові [206][207].
15301
Власенко Олександр Нагрудний знак «Учасник АТО»
27 лютого 1994, с. Пушкарі Новгород-Сіверського району. У 2008 році закінчив місцеву загальноосвітню школу, потім навчався у Новгород-Сіверській Державній гімназії імені К.Д. Ушинського. Після цього закінчив Козелецький коледж ветеринарної медицини. У 2016-2017 роках проходив строкову військову службу в Нацгвардії України. Далі підписав контракт та протягом 2017-2018 років брав участь в АТО/ООС на Донеччині та Луганщині. За час служби нагороджений нагрудним знаком "Учасника АТО". У перші дні повномасштабного вторгнення став до лав ЗСУ. У складі роти охорони Чернігівського обласного ТЦК та СП боронив Чернігів та підступи до нього. З часом долучився до іншого військового підрозділу та вирушив боронити схід України на посаді командира бойової машини - командира механізованого відділення.
Загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині [208].
15302
Осипишин Олексій Михайлович
48 років. На війну пішов добровольцем. Боронив Україну у складі 59-го військового мобільного госпіталю. Був водієм-санітаром, вивіз незліченну кількість важкопоранених побратимів із вогневих позицій. Бойовий шлях захисника пролягав фронтовими дорогами Лисичанська, Сєвєродонецька, Харкова, Ізюма, Олександрівки, Добропілля.
5 лютого 1988, м. Красногорівка. Навчався в Красногорівській ЗОШ № 1, здобув вищу освіту в Донецькому національному університеті економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського. У 2012 році став мешканцем м.Селидове, працював на ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське». Молодший сержант
Загинув у селі Кринки Херсонської області [209][210]
15304
Корнієнко Андрій Григорович
(«Аякс»)
16 червня 1973, Решетилівка. З першого дня повномасштабного вторгнення приєднався до роти охорони районного ТЦК та СП. А з лютого 2023 року захищав Батьківщину під Вугледаром. Солдат, гранатометник 72-ї окремої механізованої бригади Чорних Запорожців.
В'язун Володимир Юрійович («В`язь»)Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»Орден «За мужність» ІІІ ступеня
18.09.1994, м. Полтава. Закінчив загальноосвітню школу №24. У 2012-му закінчив Кременчуцький військовий ліцей. Мав звання молодший сержант. Служив у 49-ій окремій штурмовій бригаді. Був командиром зведених груп у: Кремінській наступальній операції та обороні. Головний сержант 2-го штурмового взводу, сотня Білі Демони. З жовтня 2022-го по жовтень 2023 року «В'язь» як командир зведених груп захисників брав участь у наступальній операції під Кремінною на Луганщині та обороні позицій у районі Тернів на Донеччині.
11 березня 1973, с. Кротошин, Пустомитівського району. У цивільному житті приватний підприємець. Доброволець з перших днів повномасштабного вторгнення. Командир сотні Білі Демони. Брав участь та був командиром зведених груп у обороні Вірнопілля, Харківська обл., квітень-вересень 2022 року, штурмі Дмитрівки, Харківська обл., червень 2022 року, штурмі Комишувахи та Топольського, Харківська обл., вересень 2022 року, зачистці Ізюму, Харківська обл., вересень 2022 року, штурмі по північному фланзі Лиманської операції, Донецька обл., вересень 2022 року, звільненні Тернів, Донецька обл., жовтень 2022 року, Кремінській наступальній операції та обороні позицій в районі Тернів, Донецька обл., жовтень 2022-жовтень 2023 року, боях за Макіївку.
Загинув поблизу села Макіївка Луганської області [213]. Герой України (посмертно, 11 грудня 2024)[214].
15312
Сусол Володимир Павлович
м. Буськ. Був мобілізований 10 жовтня 2023. Солдат, водій господарчого відділення взводу забезпечення самохідного артилерійського дивізіону військової частини А4935.
Помер від термічних опіків 25 січня в Рівненській лікарні [215].
15313
Томащук Сергій
м. Коломия. Служив бойовим медиком зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки. Воював в 77 батальйоні 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
м. Коломия. Служив в обслузі зенітного артилерійського відділення роти вогневої підтримки. Воював в 77 батальйоні 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
Загинув у Бахмутському районі у свій день народження – 25 січня. Похорон відбувся у селі Долиняни Дністровського району [33]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[148].
15322
Федорів Олег
33 роки, селище Дашава Стрийської громади. У квітні 2023 року вступив до лав Збройних сил України. Був командиром взводу вогневої підтримки.
Загинув під час виконання бойового завдання поблизу Новоселівського на Луганщині. Похорон відбувся 3 лютого 2024 [218]
15323
Шаргуленко Олександр
10.03.1988, селище Комишани Херсонської області. Навчався у Комишанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №26 Херсонської міської ради. Здобув професійно-технічну освіту у місцевому училищі. Працював у ТОВ «Науково-виробниче обʼєднання «Оптимаг» у Херсоні. Після початку повномасштабного вторгнення рф разом із родиною змушений був покинути домівку та переїхати до Львова. У червні 2023 року став на захист Батьківщини від окупантів до складу 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Харківщині.
10 вересня 1995, м. Єнакієве Донецької області. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації перебрався до Львова. У жовтні 2023 року став на захист Батьківщини від окупантів до складу 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
22 червня 1973, с. Сурсько-Михайлівка. Навідник 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону, військової частини А1302
2 травня 1981, с. Смодна. Мав звання молодшого сержанта. На фронті служив бойовим медиком, рятував під обстрілами поранених на Донецькому напрямку у складі штурмової роти 711-ої бригади охорони.
З 25 січня 2024 року Михайла Лазорика вважали зниклим безвісти. У лютому загибель підтвердили [223].
15329
Губіцький Ярослав Богданович
(«Касатік»)
14.08.1987, м. Стебник. Навчався у ЗОШ №18. По завершенні школи навчався у Стебницькому училищі №30. Працював на різних роботах. У 27 років одружився, у шлюбі народився син. З 12 січня 2023 року був мобілізований та долучився до лав ЗСУ. Проходив службу в місті Красногорівка. Був навідником у 80-ій бригаді 10 десантно-штурмовій роті в/ч А0284.
29 червня 1979, с. Юнашків Рогатинського району. Проживав з сімєю у с. Кліщівна, Рогатинського району. Мобілізований 11 березня 2022. Виконував обов'язки стрільця-кулеметчика відділення взводу вогневої підтримки 2 роти 5 батальйону 5 ОДШБ, в/ч Т0950.
Загинув під-час обстрілу отримавши смертельні травми з уламковими ушкодженями грудної клітки та правої нижньої кінцівки 25 січня 2024 року в районі сіл Кліщіївка-Іванівське, Бахмутського району. Залишилися дружина, син, мама, брат [225].
Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині [186].
15336
Раїнський Микола Миколайович
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»Нагрудний знак «За зразкову службу» (Міністерство оборони України)Нагрудний знак «Учасник АТО»
33 роки, м. Житомир. Навчався в екологічному ліцеї №24 та у професійно-технічному училищі №13. З 2014 року воїн захищав кордони України. Був нагороджений нагрудними знаками: "Ветеран Війни", "За зразкову службу", "Учасник АТО", і також отримав відзнаку Президента України "За участь в антитерористичній операції". Брав участь в захисті Іловайська та Бахмута. Після закінчення екологічного ліцею отримав одну з робітничих професій і працював у сфері приватного бізнесу.
Був поранений осколками в голову і лежав у лікарні в Черкасах. Помер від отриманих поранень. Похований на Смолянському військовому кладовищі [226].
15337
Ткачук Михайло Миколайович
17 листопада 1978, с. Невірків. Працював слюсарем у "Рівнеелектроавтотрансі", пізніше м'ясником у супермаркеті. У січні 2023 року його мобілізували. Він займався евакуацією полеглих. У червні 2023 року військовий отримав важке поранення у руку та переніс низку операцій.
Загинув під час виконання бойового завдання на донецькому напрямку захисник отримав поранення, не сумісні з життям.
15340
Кірмаров Віктор
21 січня 1966, с. Рибча Тернопільської області. Учнівські роки разом із сестрою провів у школі-інтернаті. У 1984 році вступив до Львівського технікуму радіоелектроніки (сьогодні – Навчально-науковий інститут сталого розвитку імені В’ячеслава Чорновола). Після проходження строкової військової служби вступив до Національного університету «Львівська політехніка». Працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Львівський завод фрезерних верстатів». Із початком повномасштабного вторгнення активно допомагав українській армії. У серпні 2023 року вступив до лав Державної прикордонної служби України. Спершу виконував завдання у складі 7-го прикордонного Карпатського загону, а згодом – 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління ДПСУ. Боронив державу на східному напрямку фронту, де був важко поранений.
7 лютого 1989, м. Львів. Навчався у ліцеї «Оріяна» Львівської міської ради. Згодом закінчив Львівське вище професійно-політехнічне училище та здобув професію електромонтажера з ремонту та обслуговування електроустаткування 3-го розряду. В цивільному житті працював електриком у ТОВ «Завод решіткового настилу» у Львові. У березні 2023 вступив до лав 71-ї окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Виконував бойові завдання на південному та східному напрямках.
Загинув при виконанні бойового завдання поблизу села Новокалинове на Донеччині. Похорон відбувся 3 лютого 2024 у Львові [218][228]
15343
Вербицький ВолодимирВідзнака Президента України «За оборону України»Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
50 років. м. Львів. Із початком повномасштабного вторгнення чоловік долучився до складу 110 окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка Сухопутних військ ЗСУ. Виконував бойові завдання на східному напрямку. Був нагороджени почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ "Золотий хрест" та відзнакою Президента України "За оборону України". Воїн загинув 26 січня 2024 року.
25 років, c. Ясининичі Рівненської області. Середню освіту здобув у Верхівській загальноосвітній школі. Працював пекарем у ТОВ «Верхівськ хліб». Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік воював у лавах 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ.
3 серпня 1997, с. Лисиничі. Навчався у Лисиничівській загальноосвітній школі та у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Винниківська загальноосвітня санаторна школа І-ІІІ ступенів». Після завершення навчання вступив на строкову військову службу. Після її закінчення за власним бажанням підписав контракт із Збройними Силами України. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини до лав 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави на південному напрямку.
Загинув під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України біля населеного пункту Ямполівка Донецької області. Похований 2 лютого 2024 [230]
15357
Навертюк Віктор Миколайович
1991, с. Ялтушків, Вінницька область. Командир інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини А0853, молодший сержант
2 червня 2005, м. Нетішин. Згодом переїхав в Ірпінь. Закінчив Ірпінський Ліцей №2, навчався в Ірпінському фаховому коледжі економіки та права. Дочекавшись повноліття, він одразу пішов до війська, служив в бригаді «АЗОВ».
23 роки, м. Кривий Ріг. Закінчив школу №12. Навчався на факультет іМеханічної Інженерії та Транспорту КНУ. Служив у складі 4-го батальйону спеціального призначення «Азов».
Загинув у Серебрянському лісництві на Донеччині, коли міна розірвалася у бліндажі. Похорон відбувся 17 березня 2024 на Всебратському кладовищі в Кривому Розі [233][234][235][236]
30 серпня 1973, с. Варяж, Сокальський район, Львівська область. З 1991 по 1993 служив в ЗСУ. У 2014-2015 був мобілізований у складі 4-го механізованого батальйону 24ОМБр на посаді гранатометника. Разом з побратимами захищав Щастя, Золоте, Кримське, Новотошківське, Лисичанськ, Сєвєродонецьк. Був призваний на військову службу 29 березня 2022 року, служив інспектором прикордонної служби – помічником гранатометника четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування військової частини 9938 (Луганський прикордонний загін), сержант.
Загинув 28 січня 2024 року у Харківській області [239].
15370
Дробницький Михайло
21 липня 1967, с. Григорів. Професійний шлях майбутній захисник розпочав столяром. Згодом працював токарем у котельно-механічному цеху, на Ходорівському цукровому заводі та в Підмихайлівській ОПЛ №2. Тривалий час заробляв на життя також у Чехії, а після повернення додому, в Григорів, до останніх днів піклувався про своїх стареньких батьків. Мобілізований 3 травня 2022. Навідник 2-го механізованого відділення, 7-ої механізованої роти. Дядько майора Віталія Коцовського, котрий загинув під час удару "Іскандером" по 128-й бригадні на Запорізькому напрямку.
Загинув на Донецькому напрямку на околицях Лиману [240]
15371
Баканов Антон Ігорович
(«Алабай»)
10 вересня 1980. Військовик 4-бригади оперативного призначення НГУ "Рубіж", з перших днів повномасштабного вторгнення ворога долучився до лав добровольчого батальйону "Свобода" в якому брав участь в обороні столиці
20.02.1984, м. Дрогобич. Закінчив ЗОШ №4 та ПТУ №15. Декілька років працював на дрогобицькому м’ясокомбінаті, однак здебільшого їздив на роботу за кордон. На початку повномасштабної війни він повернувся з-за кордону й долучився до 68 окремої єгерської бригади у червні 2022 року. Після чого півтора роки перебував на бойових позиціях фронту, за час служби був противотанкістом, навідником САУ,стугна, оператором джавеліна, гранатометником, останні часи був ТВО командира відділення, його брали з собою в розвідку,добре знав медицину тому був і додатково бойовим медиком, на своєму рахунку має декілька знищених, підбитих танків, врятованих побратимів. Отримав від командування відзнаку "Хрест воїна-єгеря І ступеня".
Загинув під час виконання бойового завдання під Бахмутом в селі Іванівське [247].
15377
Чемляк Олександр Леонідович
21.09.1971. Навчався у Новоушицькій середній школі №1. Далі – у Говірському ПТУ №32, яке закінчив у 1989 році, отримавши професію тракториста. З 1989 по 1991 рік проходив строкову військову службу.
Помер від поранень, отриманих в грудні 2023. Мобілізований в січні 2023 [248]
15378
Берестовський Олександр Миколайович
39 років, с. Тіньки, після школи навчався у Канівському культурно-освітньому училищі. Тривалий час після закінчення училища жив та працював у Черкасах. 2008 року переїхав до рідного села, де працював різноробочим на різних підприємствах. 14 червня 2023 мобілізований. Пройшов трьохмісячні інструкторські курси для українських військових в Литві. Згодом захисник увійшов до складу 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
Загинув при виконанні бойового завдання на річці Дніпро в районі населеного пункту Кринки Херсонської області внаслідок влучання по човну боєприпасу, який скинув противник [249].
15379
Івлєв Сергій
15 серпня 1978, м. Знам'янка Кіровоградської області. Згодом родина переїхала у Кропивницький. Навчався у загальноосвітній школі № 6. У 1993 році, після закінчення школи, працював у сфері торгівлі, а згодом реалізував себе в будівничій справі. У серпні 2023 року став до лав ЗСУ. Служив на посаді сапера інженерно-саперного відділення батальйону морської піхоти, матрос.
Загинув поблизу населеного пункту Кринки Херсонської області під час виконання бойових завдань. Залишилися мама, брат, дружина та двоє синів 8 та 10 років [70]
15380
Сухотін Олексій
19 травня 1978, м. Кропивницький. Навчався в загальноосвітній школі №19. Пройшов військову строкову службу. Працював у будівельній сфері Кропивницького. Від початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України долучився добровольцем до захисту країни. Служив у військових підрозділах ЗСУ на посадах логіста, потім штурмовика. Із серпня 2023 року служив номером обслуги 1-го гранатометного відділення роти вогневої підтримки, старший солдат
Загинув 28 січня 2024 року внаслідок мінометного обстрілу окупантів, поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області. Залишились дружина та двоє доньок 12 та 16 років [70]
15381
Тищенко Микола
м. Житомир. Мешкав в Жмеринці. Старший стрілець-оператор.
Помер у шпиталі в місті Дніпро. Без тата залишилася дочка Ольга, яка також несе військову службу, як медик [250].
15382
Макаревич Ігор
23.03.1973, м. Львів. У 1989 році закінчив Середній загальноосвітній школі № 54 міста Львова. Здобув освіту у Професійно-технічному училищі №31. Впродовж 1991-1993 років проходив строкову військову службу у ЗСУ.Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації виконував бойові завдання на Харківщині та Донеччині у лавах 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади.
1978, с. Городківка, Тульчинський район. Був водієм 3 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 10 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону.
Загинув під час виконання бойового завдання, в районі населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області [252]
15385
Деремешко Роман
23 роки, Тернопільщина. Навчався в Яструбівській гімназії Купчинецької громади, а потім там викладав після закінчення Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія.
Загинув 29 січня 2024 року під час стрілецького обстрілу біля Миколаївки Бахмутського району Донецької області [239].
15387
Литвиненко Євгеній
39 років, Вінничина. Солдат мінометного взводу 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення військової частини 3028
1990, с. Новоселище Золочівського району. Із початку повномасштабного вторгнення чоловік став на захист країни. Був старшим навідником обслуги міномету.
Загинув в районі населеного пункту Вербове Запорізької області [218][254].
15389
Герега Володимир Анатолійович
16.02.1983, житель с. Нагоряни Дністровського району Чернівецької області. В 2019-2021 роках був учасником ООС. Мобілізований в липні 2022 року, служив у військовій частині А4682, 62 ОМБр. Солдат, старший розвідник 2-го розвідувального відділення розвідувального взводу
7 квітня 2001. Вступив до Пласту в 2013 році. Пластову присягу склав у 2015 році. Спільно з друзями-пластунами долучався до організації та проведення молодіжних таборів “Козацький фарватер”. Закінчив школу №18 в Черкасах. Випускник Черкаського клубу юних моряків. Навчався в Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного у Львові, де став офіцером. Командир штурмової роти, капітан. Брав участь у бойових діях 2022 року й отримав поранення. Після реабілітації одразу повернувся до своїх обов’язків. Під час військової служби, виконуючи бойові завдання, отримав нагороди “За оборону України”, дві нагороди “За оборону Авдіївки” та орден “За мужність” III ступеня.
Загинув при обороні Авдіївки. Під час виконання бойового завдання спільно з групою потрапив у ворожу пастку. Задля збереження життя побратимів дав наказ відступати, а сам до останнього залишався на позиціях та відбивав атаку ворога, внаслідок чого 29 січня 2024 року загинув поблизу Авдіївки Донецької області. Вважався зниклим безвісти поки не вдалося евакуювати його тіло [255][256][257].
Загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання. Похований на Алеї Слави в місті Васильків.
15403
Ковалюк Андрій
28 листопада 1996, с. Бабин Косівського району. У березні 2022 долучився до лав ЗСУ. Воював у складі 116 окремої механізованої бригади ЗСУ. Боєць був заступником командира бойової машини, навідником.
Загинув під час бойового завдання поблизу селища Очеретине Покровського району Донецької області. У полеглого воїна залишилися дружина і дворічний син [259].
15404
Стрижак Ігор Володимирович
17.06.1983, м. Кривий Ріг. Виховував з дружиною доньку. У лютому 2023 пішов добровольцем на фронт.
В результаті ворожого мінометного обстрілу був тяжко поранений на Донецькому напрямку. 30 січня 2024 року помер від гострої серцево-судинної недостатності на фоні важких вогнепальних поранень у шпиталі [129][264]
Ковальчук Вадим
(«НАТО»)
28 років, с. Буцинь. З першого до третього класу навчався в місцевій школі, з четвертого до дев'ятого – в школі №2 міста Ковель. В Ковельському професійному ліцеї здобув освіту токаря, фрезерувальника. Останнім місцем роботи було приватне підприємство «Компанія Юкон», був там торговим представником. У повномасштабній війні боронив Батьківщину навідником 1-го кулеметного відділення кулеметного взводу 417-го окремого стрілецький батальону. В серпні 2023-го приєднався до 33-ї окремої механізованої бригади.
Загинув від уламкових поранень під час виконання бойового завдання поблизу села Новодарівка Запорізької області. Похований на Алеї Героїв Ковельського міського цвинтаря [265].
Бідненко Денисо Віталійович
Був стрільцем-помічником гранатометника в складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка
1974, Дубровицька міська рада. Прикордонник на пенсії, з 2019 року служив по контракту в збройних силах України, учасник бойових дій. Командир другого мотопіхотного відділення
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.jpg)
.svg)
.png)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.png)
.svg)
