Вбитий сержантом ЗС РФ в офіцерському гуртожитку в смт Новофедорівка Сакського району АР Крим двома пострілами впритул з автомата АК-74. Похований у Бердянську[3].
Загинув від чисельних вогнепальних поранень у бою поблизу Слов'янська (Донецька область), під час нападу російських терористів на групу українських офіцерів. Похований в Полтаві[5].
Загинув під час першого значного бою добровольців ДУК ПС з сепаратистами на блокпосту під с. Билбасівка в околицях м. Слов'янськ (Донецька область). Похований в м. Києві[7].
01992-03-1212 березня1992, РіпкиЧернігівська область. Солдат, водій відділенні інженерної техніки інженерно-позиційного взводу інженерно-саперної роти 95 ОАеМБр. 13.02.2014 вступив на військову службу за контрактом.
Підірвався на міні під час обстеження території базового табору в с. Кутузовка (Добропільський районДонецька область). Від отриманих поранень помер у гелікоптері дорогою до Харківського шпиталю. Похований в смт Ріпки[8].
Близько 3:00 поблизу с. Карпівка під Слов'янськом російські бойовики з ПЗРК збили вертоліт Мі-24П «09 жовтий», який здійснював патрулювання. Вертоліт впав і вибухнув. Загинули двоє членів екіпажу. Похований у м. Броди[10]. Прим. Один член екіпажу, Євген Краснокутський, встиг зістрибнути з парашутом.
01975-01-1111 січня1975, Слов'янськ, Донецька область. Капітан, бортовий авіаційний технік вертолітної ланки 16 ОБрАА. Випускник Київського інституту ВПС (інженер-механік), ІПОДП (2006, правознавство). У березні 2014 добровільно повернувся в армію. Залишились дружина та дві доньки.
Близько 3:00 поблизу с. Карпівка під Слов'янськом російські бойовики з ПЗРК збили вертоліт Мі-24П «09 жовтий», який здійснював патрулювання. Вертоліт впав і вибухнув. Загинули двоє членів екіпажу. Похований у с. Берлин Бродівського району[10].
Вертоліт Мі-24П «40 жовтий» вилетів на допомогу вертольоту «09 жовтий», але теж був збитий з ПЗРК поблизу с. Карпівка під Слов'янськом. Екіпаж загинув. Похований у м. Броди[10].
Вертоліт Мі-24П «40 жовтий» вилетів на допомогу вертольоту «09 жовтий», але теж був збитий з ПЗРК поблизу с. Карпівка під Слов'янськом. Екіпаж загинув. Похований у м. Кропивницький[10].
Вертоліт Мі-24П «40 жовтий» вилетів на допомогу вертольоту «09 жовтий», але теж був збитий з ПЗРК поблизу с. Карпівка під Слов'янськом. Екіпаж загинув. Похований в смт Близнюки[10].
Загинув біля с. Андріївка під Слов'янськом від кулі снайпера, під час нападу терористів, які прикривалися місцевими мешканцями. Похований у Коростишеві[11].
Загинув біля с. Андріївка під Слов'янськом від вибуху гранати з підствольного гранатомета, під час нападу терористів, які прикривалися місцевими мешканцями. Похований у Рахнівці[11].
01969-12-1717 грудня1969, Суми. ПолковникСБУ, заступник начальника відділу «А» УСБУ в Сумській області. Випускник СумДПІ (1993). Під час навчання працював у школі вчителем фізкультури, в пожежній частині. В СБУ з 1993 року. Під час Революції Гідності відмовився від участі в силовій операції. Залишилась дружина та донька. Герой України (посмертно).
01975-08-3131 серпня1975, ВолошинівкаБаришівський районКиївська область. Мешкав у м. Києві. Майор СБУ, співробітник інструкторського відділу спецпідрозділу «Альфа». В СБУ з 2000 року. 2007 виконував завдання в Іраку. Призер міжнародних, всеукраїнських та київських турнірів з кульової стрільби, майстер спорту зі стрільби та рукопашного бою. Залишилися дружина та двоє синів. Герой України (посмертно).
Загинув від численних поранень у бою з терористами в мкр Семенівка на околиці Слов'янська, врятувавши пораненого товариша. Похований у Волошинівці[13].
О 10:10 терористи групи «Мангуста» здійснили озброєний напад на міське управління міліції Маріуполя, з вулиці їх прикривали бойовики з автоматами і снайпери. Богдан загинув від вогнепальних поранень під час боїв на підході до будівлі управління. Похований в с. Білоберізка[16].
О 10:10 терористи групи «Мангуста» здійснили озброєний напад на міське управління міліції Маріуполя, з вулиці їх прикривали бойовики з автоматами і снайпери. Підполковник Демиденко загинув від кулі снайпера на 3-му поверсі будівлі управління, відбиваючи атаку терористів. Похований в селі Вільне[16].
О 10:10 терористи групи «Мангуста» здійснили озброєний напад на міське управління міліції Маріуполя, з вулиці їх прикривали бойовики з автоматами і снайпери. Олег загинув від вогнепальних поранень біля будівлі управління. Похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпро[16].
01984-10-3030 жовтня1984, Київ. Рядовий міліції, міліціонер 1-го взводу 1-ї роти БПСМОП «Азов». По факту виконував обов'язки командира роти. Активний учасник Революції Гідності та Автомайдану, доброволець. Залишились дружина та 5-річна донька.
О 10:10 терористи групи «Мангуста» здійснили озброєний напад на міське управління міліції Маріуполя, з вулиці їх прикривали бойовики з автоматами і снайпери. Вбитий пострілом у спину, коли прикривав вхід групи «Азова» до будівлі управління. Похований на Байковому кладовищі Києва[16].
О 10:10 терористи групи «Мангуста» здійснили озброєний напад на міське управління міліції Маріуполя, з вулиці їх прикривали бойовики з автоматами і снайпери. Підполковник Саєнко вистрибнув з 3-го поверху, і вже у дворі був вбитий автоматною чергою. Похований в Маріуполі[16].
01976-12-3030 грудня1976, МаріупольДонецька область. Прапорщик міліції, молодший інспектор зв'язку батальйону патрульної служби міліції Маріупольського МУ ГУ. В міліції — з 1995 року. Залишились дружина та 7-річна донька.
О 10:10 терористи групи «Мангуста» здійснили озброєний напад на міське управління міліції Маріуполя, з вулиці їх прикривали бойовики з автоматами і снайпери. Прапорщик Єрмоленко, почувши постріли, побіг на допомогу і потрапив під обстріл на 2-му поверсі будівлі. О 16:00 помер в лікарні від поранень. Похований в Маріуполі[16].
Повертаючись з відпустки, потрапив у засідку під Слов'янськом 9 травня. Терористи розстріляли гвардійця і вкрали його гроші з картки. Безіменну могилу розшукали вже після звільнення Слов'янська. Перепоховали Ігора у селі Новостріївка 1 вересня[17].
01979-06-1717 червня1979, Житомир. Майор (посмертно), заступник начальника штабу 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95 ОАеМБр. Випускник ХІТВ НТУ «ХПІ» 2001 року. Миротворець (Косово, 2007). Залишились дружина та дві доньки 2004 та 2005 р.н.
О 12:30 біля мосту на околиці села Маячка (Слов'янський район), військова колона потрапила в засідку терористів. В бою загинуло 5 десантників, ще один помер від поранень у гелікоптері під час евакуації; 8 дістали поранення. Похований в с. Світин[18]
01986-04-3030 квітня1986, Нойштрелиць, НДР Мешкав у Житомирі та Бердичеві. Капітан (посмертно), командир аеромобільно-десантного взводу 4-ї АеМДР 2-го АеМДБ 95 ОАеМБр. Випускник ОІСВ 2010 року, служив у 80 ОАеМП, наприкінці 2000-х звільнився в запас. Мобілізований у березні 2014. Залишилась дружина.
О 12:30 біля мосту на околиці села Маячка (Слов'янський район), військова колона потрапила в засідку терористів. В бою загинуло 5 десантників, ще один помер від поранень у гелікоптері під час евакуації; 8 дістали поранення. Похований в Житомирі[18].
О 12:30 біля мосту на околиці села Маячка (Слов'янський район), військова колона потрапила в засідку терористів. В бою загинуло 5 десантників, ще один помер від поранень у гелікоптері під час евакуації; 8 дістали поранення. Похований в с. Федорівка (Черняхівський район)[18].
О 12:30 біля мосту на околиці села Маячка (Слов'янський район), військова колона потрапила в засідку терористів. В бою загинуло 5 десантників, 8 дістали поранення. Тяжкопоранений сержант Славіцький помер у гелікоптері під час евакуації. Похований в Зоряному[18].
О 12:30 біля мосту на околиці села Маячка (Слов'янський район), військова колона потрапила в засідку терористів. В бою загинуло 5 десантників, ще один помер від поранень у гелікоптері під час евакуації; 8 дістали поранення. Похований у Верхівні[18].
01993-06-044 червня1993, Кулиничі (Харків). Старший солдат, старший навідник мінометного взводу мінометної батареї 13 ОАеМБ95 ОАеМБр. З осені 2011 служив за контрактом. Залишилась вагітна дружина, народився син.
О 12:30 біля мосту на околиці села Маячка (Слов'янський район), військова колона потрапила в засідку терористів. В бою загинуло 5 десантників, ще один помер від поранень у гелікоптері під час евакуації; 8 дістали поранення. Похований в Кулиничах (Харків)[18].
Загинув поблизу села Рівне (Генічеський район) Херсонської області внаслідок пожежі та вибуху САУ, під час передислокації на кордоні з окупованим Кримом. Похований у рідній Никонівці[19].
Загинув поблизу села Рівне (Генічеський район) Херсонської області внаслідок пожежі та вибуху САУ, під час передислокації на кордоні з окупованим Кримом. Похований у рідній Никонівці[19].
36
Гіржеу Руслан Станіславович Медаль «За військову службу Україні»
Загинув в районі Краматорська внаслідок нещасного випадку, від наскрізного вогнепального кульового поранення грудної клітки. Похований у Новомиколаївці[20]
Близько 4:30 терористи групи Безлера («Бєс») здійснили збройний напад на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка (Волноваський район Донецька область). Внаслідок масованого обстрілу та спричиненого ним вибуху боєкомплекту у бойовій машині загинули 16 військовослужбовців, багатьох було поранено, один з поранених, Михайло Рибак, помер 14 жовтня. Першими загинули майор Полінкевич з водієм — їх розстріляли сплячими прямо в УАЗі. Похований в смт Колки[22]. Див. Бій під Волновахою.
Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований у с. Лисець[22]. Див. Бій під Волновахою.
Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований у Ковелі[22]. Див. Бій під Волновахою.
01983-04-022 квітня1983, Луцьк, Волинська область. Молодший сержант, заступник командира бойової машини — навідник-оператор БМП 3-го МБ 51 ОМБр. Далекобійник, водій «маршрутки». Грав на трубі. Мобілізований. Залишились мати, брат і дружина.
Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований на кладовищі Гаразджа[22]. Див. Бій під Волновахою.
01981-04-077 квітня1981, ЛуцькВолинська область. Солдат, гранатометник 3-го МБ 51 ОМБр. Працював у «Луцьксантехмонтаж-536» електриком. Мобілізований 08.04.2014. Залишились мати і сестра.
Помер у лікарні Донецька від поранень внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований на кладовищі Гаразджа[22]. Див. Бій під Волновахою.
01991-03-022 березня1991, ЛуцькВолинська область. Солдат, механік-водій 3-го МБ 51 ОМБр. Закінчив педагогічний коледж. Грав у ФК «Магніт» (с. Буяни). Мобілізований. Залишились батьки і брат.
Помер у лікарні від поранень внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований на кладовищі Гаразджа[22]. Див. Бій під Волновахою.
Помер у лікарні від поранень внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований в с. Кантелина[22]. Див. Бій під Волновахою.
Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований в с. Заріччя[22]. Див. Бій під Волновахою.
Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району, згорів у підірваній БМП. Похований в с. Зоря[22]. Див. Бій під Волновахою.
Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований в с. Милятин[22]. Див. Бій під Волновахою.
Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований в с. Кульчин[22]. Див. Бій під Волновахою.
01991-06-3030 червня1991, НововолинськВолинська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 3-го МБ 51 ОМБр. Після строкової служби в «Десні» працював в автосервісі. Мобілізований наприкінці березня 2014. Залишились мати і сестра.
Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований у Нововолинську[22]. Див. Бій під Волновахою.
Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району, у підірваній БМП. Похований в Іллінцях[22]. Див. Бій під Волновахою.
Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований в Осницьку[22]. Див. Бій під Волновахою.
01992-02-022 лютого1992, Рокитне, Рівненська область. Солдат, розвідник розвідвзводу 3-го МБ 51 ОМБр. До лютого 2014 працював у пожежній частині, пожежний-рятівник, молодший сержант служби цивільного захисту. Мобілізований 10.04.2014. Залишилися батьки, брати, наречена.
Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Похований в Рокитному[22]. Див. Бій під Волновахою.
Загинув внаслідок збройного нападу терористів на 10-й блокпост 51-ї бригади поблизу смт Ольгинка Волноваського району, від кульового поранення у серце. Похований в с. Рідків[22]. Див. Бій під Волновахою.
Загинув близько 19:00 у бою, відбиваючи атаку терористів на блокпост в 2-х км від м. Рубіжне на Луганщині. Похований в Лопатичах[24]. Див. Засідка під Рубіжним (2014).
Загинув у бою з терористами поблизу міста Рубіжне (Луганська область). 0 4:00 бойовики, що перебували на обладнаних позиціях на березі річки Сіверський Донець, вчинили напад із застосуванням стрілецької зброї та гранатометів на колону механізованого взводу, яка рухалась через міст автошляхом у напрямку Новодружеська. Олександр був поранений у плече, «швидку» обстріляли, після того його ніхто не бачив. Була ймовірність, що Олександр потрапив у полон, але це не підтвердилося. У квітні 2016 року Черняхівським районним судом прийнято рішення про оголошення військовослужбовця таким, що загинув при виконанні військового завдання.[25][26] Див. Засідка під Рубіжним (2014).
01990-08-2828 серпня1990, СлавськеСколівський районЛьвівська область. Старший солдат, водій-електрик медичного пункту 1-го мехбатальйону 51 ОМБр. Працював різноробом та водієм. Мобілізований наприкінці березня 2014. Залишились дружина й 3-річний син.
Загинув внаслідок обстрілу автоматною чергою санітарної машини УАЗ-452 поблизу села Новопавлівка (Волноваський район). Офіцер, який сидів поряд, отримав важкі поранення, а Любомир загинув на місці. Похований у Славському[27].
01977-02-033 лютого1977, Донецьк. З дитинства мешкав у місті КобелякиПолтавська область. Старший солдат, механік-водій танку 93 ОМБр. Закінчив Кобеляцьке ПТУ. Строкову службу проходив у десантних військах, миротворець (1996—1997, Югославія). Мобілізований 02.04.2014 як доброволець. Залишилась 17-річна донька.
01956-10-3131 жовтня1956, 57 років, Макіївка, Донецька область. Боєць батальйону територіальної оборони «Донбас» Донецької області. Пенсіонер. Пішов добровольцем захищати свою землю попри вік і здоров'я. Залишились дружина та дорослі діти, син і 24-річна донька.[30] Прим. В соцмережах повідомлялось про поховання 27 травня жителя Макіївки, титулованого кінолога, тренера і судді зі службового собаківництва, який загинув від обстрілу[31].
Загинув у бою з терористами угруповання «Восток» біля села Карлівка, потрапивши у засідку. Був важко поранений. Відстрілювався до останнього патрона. Був розстріляний при спробі самопідриву[32][33]
Загинув у бою з терористами угруповання «Восток» біля села Карлівка, потрапивши у засідку. Заблокований у будівлі, відстрілювався до останнього патрона. Отримав поранення, був розстріляний. Терористи (за повідомленням очевидців це були чеченці-кадирівці) вирізали бійцю серце, прив'язали його до Камазу і тягали вулицями.[32][33][34][35]
Загинув у бою з терористами угруповання «Восток» біля села Карлівка, потрапивши у засідку. Знаходився у групі (з чотирьох бійців), яка, захищаючи евакуацію решти батальйону, потрапила в оточення. Був тяжко поранений, відмовився здаватися. На переконання бойових побратимів, загинув у пожежі. За іншими даними, розстріляний з підствольних гранатометів. За місяць, що минув з дня загибелі, рідним і бойовим побратимам так і не вдалося знайти його тіло.[32][36][33]
Потрапивши у засідку біля села Карлівка, прикривав відхід товаришів, отримав важке поранення у бою з терористами угруповання «Восток». Виповз через болото до своїх і зберіг особисту зброю. Помер у лікарні[32][33]
01953-07-2424 липня1953, 61 рік, Пермська областьРРФСР. Проживав у Запоріжжі. Майор у відставці, боєць батальйону територіальної оборони Донецької області «Донбас». Переїхав з батьками в Україну, на Донбас наприкінці 60-х років минулого століття. Працював на шахті. Після служби в армії вступив до Московського вищого прикордонного командного училища. Служив у Грузії начальником прикордонної застави, в тому числі під час війни 1991—1992 років. По закінченні служби у 1992 році переїхав із дружиною та двома синами в Україну. Вже в Україні у Миколи народилася донька. Військовий пенсіонер. Миколу як російського офіцера вразило, що війська РФ окупували Крим. Йому відмовили у мобілізації за віком, і тоді він пішов до батальйону Донбас. Залишились дружина та троє дорослих дітей. Один з синів — десантник, в зоні АТО з березня.
Прикривав відхід товаришів та загинув у бою з терористами угруповання «Восток» біля села Карлівка, потрапивши у засідку.[32]. Тіло бійця забирали з Карлівки. За інформацією голови штабу Самооборони Запорізької області Сергія Тіунова був встановлений контакт з сепаратистами. Вони погодились віддати тіло на блокпосту за умови прибуття відкритої машини під білим прапором, в якій буде перебувати не більше чотирьох осіб без зброї. 27 травня у Запоріжжі біля штабу Самооборони відбулося прощання з бійцем. Похований у селі ВищетарасівкаТомаківського районуДніпропетровської області поряд з батьками.[37][33]
Загинув від поранень осколками гранати, прикривши побратимів, під час збройного нападу терористів на блокпост НГУ на східній околиці Слов'янська. Похований в с. Гайшин[38].
За офіційною версією, отримав ЧМТ через падіння з БТРа під час навчань у Запорізькій області. На 11-й день помер в реанімації Запорізької обласної клінічної лікарні, не виходячи з коми. Похований в с. Токарів[39]
01963-12-1717 грудня1963, 50 років, ВеймарСхідна Німеччина. Мешкав у м. Львів. Генерал-майор, начальник управління бойової та спеціальної підготовки ГУ НГУ. Народився в родині військового. Закінчив ДСВЗКУ (РРФСР, 1985), НУОУ (2010). Служив у морської піхоти Північного флоту. 1992 року у званні капітана переїхав до України, служив на командних посадах у в/ч НГУ, ВВ МВС в Тернополі, Криму, Івано-Франківську, Львові, з 2010 — в Західному територіальному командуванні та у Головному управлінні. Брав активну участь у формуванні 1-го резервного батальйону добровольців. Залишились дружина та син. Герой України (посмертно).
Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. Загинули 6 військовослужбовців Націгвардії, включаючи двох членів екіпажу, та 6 представників спецпідрозділу МВС. Штурман старший лейтенант Олександр Макеєнко у тяжкому стані доправлений до Харкова. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові[40].
01973-12-1818 грудня1973, Тернопіль. Проживав у Павлограді. Майор, начальник групи бойової та спеціальної підготовки 4-го полку охорониНГУ, в/ч 3024. З 1993 служив у Павлоградському полку, за 22 роки пройшов шлях від солдата до майора начальника групи. Заочно закінчив ВІВВ МВС. Залишилась дружина та двоє синів.
Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований у Павлограді, в грудні 2015 перепохований в Тернополі[40].
Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований у Кропивгицькому[40].
Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований в Олександрії[40].
01979-12-1717 грудня1979, Вінниця. Прапорщик, інструктор (старший кулеметник) відділення кулеметників взводу вогневої підтримки 2-ї роти спецпризначення 8-го ПОП НГУ («Ягуар»), в/ч 3028. Служив за контрактом близько 13 років. Залишились дружина та донька.
Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований у Вінниці[40].
01983-01-1111 січня1983, Малі КутищаКалинівський районВінницька область. Прапорщик, інструктор (старший кулеметник) відділення кулеметників взводу вогневої підтримки 2-ї роти спецпризначення 8-го ПОП НГУ («Ягуар»), в/ч 3028. Випускник ВДПУ (вчитель фізкультури). Служив за контрактом майже 12 років. Залишилась дружина і син.
Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований в Малих Кутищах[40].
01980-10-2525 жовтня1980, ПоточищеГороденківський районІвано-Франківська область. Мешкав в Івано-Франківську. Старший лейтенант міліції, заступник командира взводу спецроти міліції УМВС України в Івано-Франківській області (колишній «Беркут»). З 2001 року служив у спецпідрозділі «Беркут». Миротворець (Косово, 2004—2005). Випускник НАВС (2011). Залишились дружина, двоє маленьких дітей і син від першого шлюбу.
Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. Загинули 6 військовослужбовців Націгвардії та 6 представників спецпідрозділу МВС. Похований в Івано-Франківську[40].
01980-10-055 жовтня1980, Нижня ВелесницяКоломийський районІвано-Франківська область. Мешкав в Івано-Франківську. Старший лейтенант міліції, черговий чергової частини спецроти міліції УМВС України в Івано-Франківській області (колишній «Беркут»). Строкову службу проходив у Криму в морській піхоті. З 2001 служив у спецпідрозділі «Беркут». Випускник Галицької академії (2010). Захоплювався різьбою по дереву, майстрував меблі. Залишились дружина та донька.
Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований в Івано-Франківську[40].
01976-10-099 жовтня1976, Івано-Франківськ. Старший прапорщик міліції, командир відділення спецроти міліції УМВС України в Івано-Франківській області (колишній «Беркут»). Закінчив ІФКФВ. З 1998 служив у спецпідрозділі «Беркут». Залишились мати і брат.
Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований в Івано-Франківську[40].
Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований в с. Лісний Хлібичин[40].
Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований в с. Голосків[40].
Близько 12:30, поблизу Слов'янська, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») НГУ. На борту загинули 12 військовослужбовців. Похований в с. Торговиця[40].
01994-09-2929 вересня1994, 19 років, ЛипецькеКотовськ. Старший солдат, стрілець 2-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону 16 ПОГП НГУ, в/ч 3036. Закінчив Одеський залізничний технікум. Проходив строкову службу з травня 2013. Залишились батьки і сестра.
Загинув під час нападу терористів на військову автоколону, що поверталась зі Слов'янська, за 20 км від Ізюму (Харківська область), поблизу Кам'янки. Похований в с. Липецьке[41].
01992-02-2121 лютого1992, Киселеве (Свердловська міськрада) Луганська область. Сержант, заступник командира 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 15-го окремого полку НГУ, в/ч 3035. Після року строкової служби 28.02.2012 вступив на контракт. Заочно навчався в ЛДУ ВС. Залишилися мати і брат.
28 травня, під час штурму озброєними терористами військової частини в Луганську (військове містечко ВВАУШ), дістав осколкові поранення голови та грудей. 30 травня помер в реанімаційному відділенні луганської лікарні. Похований в с. Киселеве[42].
Загинув у бою від кулі снайпера, під час виконання бойового завдання зі знищення опорного пункту терористів у Семенівці, на околиці Слов'янська. Похований в Коломиї[43].
01985-02-033 лютого1985, Кропивницький. Солдат, телефоніст взводу управління 1-ї мінометної батареї 1-го АеМДБ 79 ОАеМБр. Закінчив машинобудівний технікум (2005). Таксист. На фронт пішов добровольцем. Залишились батьки, брат.
Загинув, прикриваючи своїх бойових побратимів, під час нападу терористів на колону в ході бойових дій у Красному Лимані. Похований в Кропивницькому[44].
01978-05-2727 травня1978, Вінниця. Полковник (посмертно), командир ескадрильї «Блакитна стежа» 15 БрТрА (авіабаза Бориспіль). Командир екіпажу літака-фоторозвідника Ан-30Б (борт № 80). Випускник ХІЛ ВПС (1999), КЛА НАУ (2003). З 1999 служив у Львові, з 2003 в Борисполі, з жовтня 2011 — командир ескадрильї. Залишились дружина і двоє дітей. Герой України (посмертно).
Близько 17:00 терористи з ПЗРК збили Ан-30Б (борт № 80), що здійснював спостережний політ над Слов'янськом на висоті 4050 м. Командир екіпажу підполковник Могилко, ціною власного життя, скерував літак за межі міста й запобіг жертвам серед мирного населення. Загинув при падінні літака за селом Пришиб. Похований у Вінниці[46].
01975-04-3030 квітня1975, ГальжбіївкаЯмпільський район (Вінницька область). Підполковник (посмертно), заступник командира ескадрильї «Блакитна стежа» з виховної роботи 15 БрТрА (авіабаза Бориспіль). Бортовий оператор аерофотозйомки літака-фоторозвідника Ан-30Б (борт № 80). Випускник Київського інституту ВПС (1997). З 1997 служив у Борисполі, з 2009 — заступник командира ескадрильї. Залишились дружина та дві доньки.
Близько 17:00 терористи з ПЗРК збили Ан-30Б (борт № 80), що здійснював спостережний політ над Слов'янськом на висоті 4050 м. Оператор майор Камінський загинув одразу від вибуху ракети. Похований у Борисполі[46].
01974-07-2121 липня1974, БориспільКиївська область. Прапорщик, старший повітряний радист авіаційного загону ескадрильї «Блакитна стежа» 15 БрТрА (авіабаза Бориспіль). Бортовий радист літака-фоторозвідника Ан-30Б (борт № 80). З 1992 служив у Борисполі, 1994 закінчив школу прапорщиків (навчальна рота зв'язку). Залишились дружина та троє дітей.
Близько 17:00 терористи з ПЗРК збили Ан-30Б (борт № 80), що здійснював спостережний політ над Слов'янськом на висоті 4050 м. Радист Момот зістрибнув з парашутом четверним, пропустивши уперед двох молодих лейтенантів і штурмана; впав в озеро і не зміг вибратись. Похований у Борисполі[46].
01978-01-3131 січня1978, ЧорнобильКиївська область. Виріс в смт Макарів. Старший прапорщик (посмертно), старший бортовий механік авіаційного загону транспортної авіаційної ескадрильї «Блакитна стежа» 15 БрТрА (авіабаза Бориспіль). Бортовий механік літака-фоторозвідника Ан-30Б (борт № 80). Залишилась дружина та син.
Близько 17:00 терористи з ПЗРК збили Ан-30Б (борт № 80), що здійснював спостережний політ над Слов'янськом на висоті 4050 м. Бортмеханік Потапенко допоміг зістрибнути з парашутом двом молодим лейтенантам, а сам залишився у літаку. Екіпаж, ціною власного життя, скерував літак за межі міста й запобіг жертвам серед мирного населення. Загинув при падінні літака за селом Пришиб. Похований в смт Макарів[46].
01973-04-2424 квітня1973, ЛегницяПольща. З 1984 мешкав у м. Київ. Майор (посмертно), старший бортовий авіаційний технік — інструктор авіаційного загону транспортної авіаційної ескадрильї «Блакитна стежа» 15 БрТрА (авіабаза Бориспіль). Бортовий технік літака-фоторозвідника Ан-30Б (борт № 80). Випускник ХВВАІУ (1995). З 1995 служив у Борисполі. Залишилась дружина та син.
Близько 17:00 терористи з ПЗРК збили Ан-30Б (борт № 80), що здійснював спостережний політ над Слов'янськом на висоті 4050 м. Борттехнік Дришлюк допоміг зістрибнути з парашутом двом молодим лейтенантам, а сам залишився у літаку. Екіпаж, ціною власного життя, скерував літак за межі міста й запобіг жертвам серед мирного населення. Загинув при падінні літака за селом Пришиб. 06.01.2015 був визнаний таким, що загинув[46].
01986-01-1515 січня1986, Луганськ. Старшина міліції, помічник чергового чергової частини Управління оперативної служби ГУ МВС України в Луганській області. Залишилися дружина та син.
Вбитий у ніч на 10 червня в Луганську під час нападу терористів на співробітників міліції. Ще один міліціонер був важко поранений, та двох взято в заручники[47].
23 травня в бою на блокпості біля с. Золотий Колодязь, на трасі Добропілля — Краматорськ, дістав кульові поранення голови та шиї, але прикривав вогнем своїх товаришів, поки не знепритомнів. Російські терористи добивали його ногами. Після понад двох тижнів боротьби за життя помер у київському шпиталі. Похований в Миролюбівці[48].
9 червня підірвався на вибуховому пристрої з «розтяжкою» в зоні АТО. Помер від поранень о 9-ій ранку наступного дня в Харківському військовому шпиталі. Похований у Чернівцях[49].
01970-01-3131 січня1970, Чернігів. Капітан, командир 2-го стрілецького взводу стрілецької роти 13 БТО «Чернігів-1». Випускник КВВІУЗ (1992). 16 років в армії, у 2003 звільнився в запас. Підприємець, інженер, знав три іноземні мови. Активний учасник Революції Гідності, Чернігівської «Самооборони», член ВО «Свобода». Мобілізований як доброволець 24.04.2014. Залишились донька та син.
01978-11-2828 листопада1978, Миколаїв. Сержант, головний сержант взводу — командир відділення АеМДВз АеМДР 2-го АеМДБ 79 ОАеМБр. Строкову службу проходив у десантних військах. Мобілізований 11.03.2014. Залишились дружина та двоє дітей.
01988-10-2020 жовтня1988, Бердянськ, Запорізька область. Солдат, старший розвідник розвідроти 79 ОАеМБр. З 2007 відслужив 1,5 роки за контрактом. Працював інспектором у Бердянській виправній колонії. Мобілізований 25.03.2014 як доброволець. Залишились батьки і брат.
Загинув близько 10:00 від кулі снайпера в серце, під час бою біля висоти Савур-могила, прикриваючи вогнем з гранатомету своїх товаришів, які витягували поранених. Похований в Бердянську[51]. Див. Бій під Савур-Могилою 12 червня 2014.
Загинув у бою з терористами під час виконання бойового завдання у складі розвідгрупи в районі Слов'янська. Знищивши вогневу точку противника, врятував життя своїх бойових побратимів. Похований в Кривому Розі[53]
Вертоліт Мі-8 вилетів за пораненими в район Амвросіївки, йшов на малій висоті над яром і потрапив під обстріл зі стрілецької зброї. Капітан Тихолоз загинув від кульового поранення у шию. Похований в Чорнобаївці[54].
При заході на посадку в Луганський аеропорт на висоті 700 м російськими терористами був збитий військово-транспортний літак Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу, техніки та продовольства. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Мелітополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
01968-06-1717 червня1968, Плеханово, Липецька область, РРФСР. З дитинства мешкав у м. МелітопольЗапорізька область. Гвардії майор, начальник повітряно-вогневої і тактичної підготовки 25 БрТрА. Випускник Качинського ВВАУЛ (1990). З 1990 — в навчальному авіаполку, з 1993 — в мелітопольській авіабригаді. Пілот 2-го класу, помічник командира екіпажу Іл-76МД (борт 76777). Залишились батько і брат.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Мелітополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Мелітополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
01975-10-2222 жовтня1975, Запоріжжя. Гвардії капітан, начальник технічно-експлуатаційної частини інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї 25 БрТрА. Випускник КІВПС (1996). Служив в авіації з 1996. Бортінженер Іл-76МД. Залишилась дружина й син.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Мелітополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Мелітополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Мелітополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
01971-06-2828 червня1971, Потсдам, Східна Німеччина. Межкав у м. МелітопольЗапорізька область. Гвардії старший лейтенант, старший технік обслуги обслуговування радіоелектронного обладнання інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї 25 БрТрА. Випускник Калінінградського ВАТУ (1991). У 1991—1995 служив у Мелітополі, 2011 повернувся в авіацію. Член екіпажу Іл-76МД, відповідав за систему зв'язку. Залишилась дружина та донька.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Мелітополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Мелітополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
01982-06-077 червня1982, Івано-Франківськ. Мешкав у м. МелітопольЗапорізька область. Гвардії прапорщик, старший повітряний радист — старший оператор авіазагону авіаційної ескадрильї 25 БрТрА. Випускник ТДАТА (2005), з 2005 служив у Мелітополі. Бортовий радист Іл-76МД. Залишилась дружина та маленький син.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Мелітополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт на висоті 700 м російськими терористами був збитий військово-транспортний літак Іл-76МД (борт 76777), який здійснював перевезення особового складу, техніки та продовольства. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в с. селі Зозулі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в с. Троїцьке[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
01970-04-1414 квітня1970, СинельниковеДніпропетровська область. Мешкав у м. Кривий Ріг. Старший лейтенант, командир взводу 1-го ПДБ 25 ОПДБр. Випускник ДВЗРКУ ППО (1991). 1987—1993 служив у ЗС СРСР та ППО ЗС РФ. 1993 звільнився і повернувся в Україну, займався бізнесом. Мобілізований 20.03.2014. Залишилась дружина.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Кривому Розі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Кривому Розі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
01993-06-066 червня1993, Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Солдат, номер обслуги 25 ОПДБр. Випускник комерційно-економічного технікуму. Строкова служба — Крим, 47 ПОП ВВ «Тигр». Активний учасник Революції Гідності, командир Самооборони Криворізького майдану, козак і сотник Інгульської паланки. Мобілізований як доброволець. Залишився брат і прийомні батьки.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Кривому Розі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
01981-01-2222 січня1981, Кривий РігДніпропетровська область. Солдат, стрілець-зенітник 25 ОПДБр. Випускник транспортно-металургійного ліцею. Мобілізований у березні 2014 як доброволець. Залишились мати, вітчим і сестра.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Кривому Розі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Нікополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
01987-02-1616 лютого1987, НікопольДніпропетровська область. Старший солдат, стрілець-зенітник 25 ОПДБр. Мобілізований як доброволець. Прокатник гарячого цеху на трубному заводі «Сентравіс». Залишились дружина та донька.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Нікополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
01976-09-1717 вересня1976, НікопольДніпропетровська область. Солдат, номер обслуги розрахунку самохідного артилерійського взводу 25 ОПДБр. Працював на Нікопольському мехзаводі, трубному заводі «Сентравіс», токар 4 розряду. Залишилась дружина й син.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Нікополі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Кам'янському[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Кам'янському[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Павлограді[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Новій Дачі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в с. Богинівка[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Першотравенську[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
01976-12-1717 грудня1976, Дніпро. Сержант, командир бойової машини — командир відділення 25 ОПДБр. Далекобійник. Мобілізований 24.03.2014. Залишились мати й сестра.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Дніпрі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Дніпрі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Дніпрі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Дніпрі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Дніпрі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
01989-12-1919 грудня1989, Дніпро. Солдат, стрілець-зенітник 25 ОПДБр. Займався футболом у тренера О. І. Садовникова, карате (чорний пояс), боксом. Строкова служба — 25 ОПДБр. Підприємець (пилорама). Мобілізований як доброволець. Залишились батьки і сестра.
01972-07-088 липня1972, ТомаківкаДніпропетровська область. Молодший сержант, водій-машиніст заправної машини 25 ОПДБр. Спеціальність «Тракторист — машиніст широкого профілю». Мобілізований. Залишились дружина і син.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в смт Томаківка[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
01984-08-044 серпня1984, Павлівка (Солонянський район)Дніпропетровська область. Молодший сержант, головний сержант взводу — командир відділення 25 ОПДБр. Строкова служба — 25 ОПДБр. Працював у КСП села Павлівка, охоронцем в Обленерго м. Дніпро. Мобілізований. Залишилась дружина та троє дітей.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в с. Павлівка[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Манвелівці[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Апостолові[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в рідному селі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в смт Демурине[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в рідному селі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Синельниковому[55][56]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
01988-02-055 лютого1988, ТокмакЗапорізька область. Мешкав у м. Дніпро. Солдат, стрілець-зенітник 25 ОПДБр. Випускник ДНУ ім. О.Гончара (2010). Політолог, викладач ДНУ ім. О.Гончара. Кандидат політичних наук, захистив 05.06.2014, вже під час служби. Мобілізований як доброволець. Залишились батьки і дружина.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Токмаку[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Каховці[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Оксамитному[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в с. Олексіївка[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
01991-07-1616 липня1991, ІзюмХарківська область. Молодший сержант, командир гармати 25 ОПДБр. З 2011 вчився у ХНУПС, 2013-го перевівся на заочну форму і вступив на контрактну службу. Займався боксом. Залишились батьки і сестра.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований в Ізюмі[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
При заході на посадку в Луганський аеропорт російськими терористами був збитий Іл-76МД (борт 76777), що перевозив особовий склад. Загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників. Похований у Горлівці[55]. Див. Збиття Іл-76 у Луганську.
Близько 10:00 на околиці м. Маріуполь, в районі заводу «Азовсталь», із засідки була обстріляна колона автомобілів ДПСУ. В ході протистояння загинули 5 прикордонників, ще 7 дістали поранення. Майор Зайцев загинув від кулі снайпера у голову, коли відстрілювався з пістолету. Похований у Горішніх Плавнях[57].
Близько 10:00 на околиці м. Маріуполь, в районі заводу «Азовсталь», із засідки була обстріляна колона автомобілів ДПСУ. Майор Вінніченко дістав поранення розривною кулею, помер у «швидкій» дорогою до лікарні. Похований у с. Носківці Жмеринського району[57].
01978-03-2323 березня1978, ВознесенськМиколаївська область. Прапорщик, помічник начальника відділення забезпечення спецзасобами відділу ІТЗ НЦ ПМСДПСУ (Оршанець). На службі з 1996. Закінчив школу прапорщиків. Служив у Німеччині комендантом в Генконсульстві (2005—2007). Залишились дружина та донька.
Близько 10:00 на околиці м. Маріуполь, в районі заводу «Азовсталь», із засідки була обстріляна колона автомобілів ДПСУ. Постріл з гранатомету влучив у кабіну МАЗа, прапорщик Гречаний дістав смертельне поранення, помер в Маріупольській міській лікарні. Похований у Вознесенську[57].
Близько 10:00 на околиці м. Маріуполь, в районі заводу «Азовсталь», із засідки була обстріляна колона автомобілів ДПСУ. Старшина Єпіфанов загинув від кулі снайпера у голову. Похований в с. Львівці[57].
Близько 10:00 на околиці м. Маріуполь, в районі заводу «Азовсталь», із засідки була обстріляна колона автомобілів ДПСУ. Постріл з гранатомету влучив у кабіну МАЗа, водій Островський загинув на місці. Похований в Узині[57].
10 червня був захоплений терористами у себе вдома у Луганську і закатований. 12 червня госпіталізований до реанімації, 15 червня помер від травм і поранень в Луганській обллікарні. Похований у Луганську.[59].
01992-05-033 травня1992, СлавівЖитомирська область. Солдат, водій (БТР-80) 4-ї АеМДР 2-го АеМДБ 95 ОАеМБр. Навчався в Одеській морській школі, строкову службу проходив у ВДВ. Мобілізований 11.03.2014. Залишились батьки та дві сестри.
13 червня біля с. Хрестище, за 1,5 км від Слов'янська, БТР Олександра було підбито, в кабіні почалась пожежа. Олександр відвів машину у бік, і колона змогла проскочити засідку. Отримав 80 % опіків тіла, помер в лікарні у м. Харків. Похований в Славові[60].
Загинув поблизу селища Металіст (Слов'яносербський район) на околицях Луганська. Передова група батальйону «Айдар», що вирушила до місця бою сил АТО з терористами, потрапила у засідку та була обстріляна із важкого озброєння. Поховали Миколу 6 липня у с. Надержинщина.[61][65]. Як розповів бойовий товариш Миколи, його у полоні зарізав ножем «кадирівець».[66][67]
Загинув у бою з терористами в районі селища Металіст під Луганськом. Колона АТО, що рухалась до блок-посту, була обстріляна із засідки з гранатометів та великокаліберної зброї.[68]. 22 червня в Ужгороді провели в останню путь земляка; похований на Пагорбі слави міського цвинтаря «Кальварія» на Алеї Слави.[69]
Загинув у бою з терористами в районі селища Металіст під Луганськом. Колона АТО, що рухалась до блок-посту, була обстріляна із засідки з гранатометів та великокаліберної зброї[68]. 22 червня в Ужгороді провели в останню путь земляка; похований на Пагорбі слави міського цвинтаря «Кальварія» на Алеї Слави.[69]
Загинув у бою з терористами в районі селища Металіст на околицях Луганська. Колона АТО, що рухалась до блок-посту, була обстріляна із засідки з гранатометів та великокаліберної зброї.[68]21 червня провели в останню путь земляка; похований на кладовищі в рідному селі.[70]
01982-10-1010 жовтня1982, Чернівці. Старший лейтенант, командир взводу 3-го чернівецького батальйону тактичної групи 80-ї окремої аеромобільної бригади (Львів). Випускник Львівського військового інституту Національного університету «Львівська політехніка».
01991-07-2020 липня1991, Чернівці. Сержант чернівецького 3-го батальйону тактичної групи 80-ї окремої аеромобільної бригади (Львів). Три роки служив у Державній прикордонній службі. За фахом — комп'ютерник, студент третього курсу Львівського політехнічного університету. Планував відкрити власну справу.
Загинули у бою з терористами в районі селища Металіст на околицях Луганська. Терористи атакували із засідки колону військових. Похований у селі Заволока на Сторожинеччині.[71][72]
01987-03-1111 березня1987, ЛитовежВолинська область. Молодший сержант, заступник командира взводу, командир БТР чернівецького 3-го батальйону тактичної групи 80-ї окремої аеромобільної бригади, в/ч А0284 (Львів). Закінчивши у 2004 році Луцьку гімназію № 4, вступив до Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Отримавши диплом психолога, став військовим — з 2010 року перебував на контрактній службі. У складі миротворчих військ ООН побував у кількох «гарячих точках» в Африці. Залишилися дружина і двоє синів (4 роки і 3 роки).
Загинув у бою з терористами в районі селища Металіст на околицях Луганська. Терористи атакували із засідки колону військових перехресним вогнем із гранатометів. БТР Володимира їхав першим, і прийняв на себе вогонь, екіпаж загинув.[68][74][75]
Загинув в результаті мінометного обстрілу зведеної колони МТЗ з підрозділами охорони, під час зупинки на привал поблизу с. Олексіївське (Амвросіївський район). Похований у Дніпрі[76]
Біля смт.Станиця Луганська танк Т-64Б опинився у оточення терористів, прилади були розбиті зі снайперської зброї. Екіпаж загинув, підірвав гранату у середині танку.[77][74]
Біля смт.Станиця Луганська танк Т-64Б опинився у оточення терористів, прилади були розбиті зі снайперської зброї. Екіпаж загинув, підірвав гранату у середині танку.[77]
Загинув у бою біля села Закітне під час військової операції зі звільнення населених пунктів Лиманського району. Тіло знайшли поблизу місця бою вже після звільнення території, упізнаний за ДНК. Похований 24.08.2014 в Славуті[78]. Див. Бої за Красний Лиман.
01993-04-1010 квітня1993, СемирівкаЯворівський районЛьвівська область. Старший солдат, старший розвідник розвідувального відділення розвідроти ШБ 24 ОМБр. Закінчив Львівський коледж економіки і права. Строкова служба — 54-й розвідбат (2012—2013). З січня 2014 служив за контрактом у 24 ОМБр. Залишились батьки і сестра.
Загинув у бою біля села Закітне під час військової операції зі звільнення населених пунктів Лиманського району. Тіло шукали три місяці. Похований 29.09.2014 в с. Дмитрів[78]. Див. Бої за Красний Лиман.
01992-08-2323 серпня1992, Київ. Лейтенант, командир 2-го взводу СпП 1-ї роти СпП 1-го батальйону СпП в/ч 3027 НГУ («Барс»). Випускник Академії ВВ МВС України, м. Харків (2013, «військове управління»). Брав участь у протистояннях на Київському Євромайдані з боку правоохоронців. Залишились батьки та двоє братів.
01972-03-1616 березня1972, П'ятихаткиДніпропетровська область. Мешкав у Новомосковську. Старший прапорщик, головний сержант — командир бойової машини 3-го взводу 7-ї роти 3-го повітряно-десантного батальйону 25 ОПДБр. В армії з 1990, — понад 20 років військової служби у ВДВ. Від грудня 2013 — військовий пенсіонер. 25.03.2014 повернувся до бригади за мобілізацією. Залишилися дружина та син.
Загинув від поранення у голову в бою поблизу смт ЯмпільЛиманського району під час штурму укріпленого блокпосту терористів, — помер на руках у лікарів медроти. Похований в Новомосковську[81]. Див. Бої за Красний Лиман.
01987-08-044 серпня1987, УчкудукУзбекистан. Проживав у м. Чернігів. Старший сержант, головний сержант 1-ї батареї ЗРАДн 25 ОПДБр. 1997 приїхав із батьками в Донецьк, 1998 — до Чернігова. Служив за контрактом з середини 2000-х. Миротворець (2008—2009, Косово). Навчався заочно у Київському військовому інституті. Залишились батько, сестра.
Загинув у бою поблизу смт ЯмпільЛиманського району під час штурму укріпленого блокпосту терористів. Дістав поранення внаслідок підриву на фугасі бойової машини, вбитий снайпером. На прохання сестри похований у Донецьку[83]. Див. Бої за Красний Лиман.
01976-08-077 серпня1976, Кам'янськеДніпропетровська область. Молодший сержант, стрілець — помічник гранатометника 3-го ПДБ 25 ОПДБр. Свого часу служив у ВДВ. Мобілізований в березні 2014. Залишились дружина та двоє дітей.
Загинув у бою поблизу смт ЯмпільЛиманського району під час штурму укріпленого блокпосту терористів. Вів бій з ПКМ на броні БМД-1, загинув від осколкового поранення у голову від міни, що розірвалася поряд. Похований у м. Кам'янське[84]. Див. Бої за Красний Лиман.
01976-08-1414 серпня1976, Дніпро. Мешкав у Новомосковську. Солдат, кочегар відділення медичного постачання медроти 25 ОПДБр. З 1997 по 1999 служив в Армії оборони Ізраїлю. 25.03.2014 мобілізований як доброволець. Офіційно зарахований кочегаром, але по факту був санінструктором, виїжджав з десантниками на завдання. Залишилися дружина та дві доньки.
Загинув від кулі снайпера поблизу смт ЯмпільЛиманського району під час штурму укріпленого блокпосту терористів, коли надавав медичну допомогу пораненому Максиму Ковалю. Похований в Новомосковську[81]. Див. Бої за Красний Лиман.
Загинув у бою від осколкових поранень у підбитому з гранатомету БМП, поблизу смт ЯмпільЛиманського району під час штурму укріпленого блокпосту терористів. Похований у Житомирі[85]. Див. Бої за Красний Лиман.
Загинул під Харковом в околицях села Лизогубівка внаслідок падіння гелікоптера Мі-8Т, який слідував за маршрутом Ніжин — Чугуїв для забезпечення перевезення особового складу та гуманітарної допомоги в зоні АТО. Гелікоптер розбився й згорів, екіпаж загинув. Похований у Бердичеві[86].
Загинул під Харковом в околицях села Лизогубівка внаслідок падіння гелікоптера Мі-8Т, який слідував за маршрутом Ніжин — Чугуїв для забезпечення перевезення особового складу та гуманітарної допомоги в зоні АТО. Гелікоптер розбився й згорів, екіпаж загинув. Похований в Маріуполі[86].
Загинул під Харковом в околицях села Лизогубівка внаслідок падіння гелікоптера Мі-8Т, який слідував за маршрутом Ніжин — Чугуїв для забезпечення перевезення особового складу та гуманітарної допомоги в зоні АТО. Гелікоптер розбився й згорів, екіпаж загинув. Похований в Слободі[86].
Загинув від снайперської кулі у голову під час патрулювання в районі Добропілля, коли бойовики із засідки обстріляли колону військових. Похований у Запоріжжі[87].
Був застрелений вранці о 4:30 на околиці села Давидо-Микільське, коли пішов побачитися з матір'ю, — ідентифікований бойовиками як український прикордонник і вбитий пострілом у голову. Тіло знайшли на території школи[88].
Їхав на ротацію у Луганську область разом з іншими солдатами. Під Слов'янськом автомобіль, яким керував прапорщик, перекинувся. Тарас вилетів через лобове скло та отримав травми, що несумісні з життям. Похований у Хмельницькому[89].
196
Чорний Микола Володимирович
01985-12-1717 грудня1985, ХоростківГусятинський районТернопільська область. Мешкав у м. Кременець. Волонтер АТО. Випускник КОГПА ім. Тараса Шевченка (2004, вчитель трудового навчання, креслення та безпеки життєдіяльності). Активний учасник Революції Гідності. На Майдані познайомився з людьми, які в подальшому створили громадську організацію і хотіли заснувати охоронну фірму «Чорні крила України». 17.06.2014 поїхав до Києва з метою проходження підготовки як волонтера. Залишилася мати.
Зник безвісти разом із другом Романенком Андрієм під час доставки гуманітарної допомоги в районі м. Дебальцеве. 20 серпня його привезли мертвого з наскрізним вогнепальним пораненням голови до лікарні ім. Мечникова в Дніпро, 6 вересня був похований як невідомий боєць. В листопаді з'являлася інформація, що перебуває в полоні, з часом був упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 22.08.2015 перепохований на Туницькому цвинтарі Кременця[90]. Прим. Дата 23.06.2014 вказана на меморіальній дошці, втім, судячи із заяви матері до міліції, зв'язок з Миколою обірвався на початку серпня 2014. Рішенням Кременецького райсуду від 27.04.2017 встановлено факт здійснення загиблим добровільного забезпечення проведення АТО[91].
01992-07-2121 липня1992, ГлухівСумська область. Мешкав у м. Ромни. Молодший сержант, заступник командира бойової машини — навідник-оператор 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го мехбатальйону 72 ОМБр. Навчався у Роменському коледжі СНАУ. З 14.10.2011 — на військовій службі за контрактом. Залишились батьки.
Загинув в результаті обстрілу бойовиками з мінометів та ПТРК опорного пункту бригади поблизу с. Панченкове Довжанського району на кордоні з РФ, — протитанкова керована ракета влучила у БМП-2. Похований у Ромнах[92].
Загинув в результаті обстрілу бойовиками з мінометів та ПТРК опорного пункту бригади поблизу с. Панченкове Довжанського району на кордоні з РФ, — протитанкова керована ракета влучила у БМП-2. Похований у Мовчанівці[92].
01979-01-2626 січня1979, МихайлючкаШепетівський районХмельницька область. Мешкав у м. Броди. Майор, бортовий авіаційний технік вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 16 ОБрАА, борттехнік гелікоптера Мі-8МТ. Випускник ВВАТУ. Служив у Бродах, миротворець (Ліберія, 2005, 2007 та 2009). З 2011 після звільнення літав у складі ніжинського Спецавіазагону ОРСЦЗДСНС. Мобілізований з резерву у березні 2014. Залишились дружина та двоє синів.
01981-07-2121 липня1981, Новопсков, Луганська область. Капітан, льотчик-штурман вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 16 ОБрАА, штурман екіпажу гелікоптера Мі-8МТ. Виріс в родині військового льотчика. Мешкав на Вінниччині, Запоріжжі. Після закінчення Харківського військового училища служив у Бродах, миротворець (Ліберія, дві ротації). Залишились дружина та двоє дітей. Брат — льотчик, учасник АТО.
01992-01-077 січня1992, БердянськЗапорізька область. З 5 років мешкав у м. Кропивницький. Старший солдат, радист розвідгрупи СпП 1-го батальйону 3 ОПСпП. Грав у футбол в ДЮФЛУ, голкіпер команди «ДЮСШ-2 — Кіровоград». Закінчив ВПУ № 4. З 2010 служив за контрактом в 3-му полку. Залишились батьки.
01981-02-044 лютого1981, Київ. Підполковник Служби безпеки України, старший оперуповноважений в особливо важливих справах 3-го відділу 1-го управління ДКІБ СБУ. З 2001 по 2005 — співробітник Служби охорони Апарату Голови СБУ, з вересня 2005 — на оперативних посадах в ГУ «К» та ДКІБ СБУ, з травня 2014 — старший оперуповноважений. Залишилась дружина та донька.
01988-08-022 серпня1988, Київ. Старший прапорщик Служби безпеки України, оперативний водій ЦСО «Альфа» СБУ. Строкова служба — ВВ МВС. 2005—2011 працював водієм у ТОВ «Консалтингова група Партнери», з 2011 — оперативним водієм у спецпідрозділі «А» СБУ. Залишилась дружина та син.
01991-01-2828 січня1991, р. н., Потсдам, Німеччина. Проживав у м. Київ (Голосіївський район). Старший лейтенант, командир спецгрупи 8-го окремого полку спеціального призначення (Хмельницький). Народився в родині військового, його батько, полковник, все життя віддав військовій розвідці. Євгеній був призваний у ЗСУ 17 липня 2008 року. У 2012 році закінчив Академію сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного у Львові. З початком війни боронив державу на сході. Залишилися батьки і дві сестри. Герой України (посмертно).
17 червня в місті Щастя під Луганськом група спецпризначенців, під час операції із визволення з полону бійців «Айдару», потрапила в засідку, під шаленим вогнем терористів командир групи Є.Зеленський до останнього прикривав своїх бійців, надав їм можливість перегрупуватися, напад було відбито. Під час бою Євгеній отримав важкі поранення внаслідок влучення гранати з РПГ у БТР-80, він помер у реанімаційному відділенні Центрального військового клінічного госпіталю (Київ). Похований у Києві на Совському кладовищі.[100]
6 військовослужбовців, які їхали у відпустку з-під Амвросіївки, заблукали вночі і були взяті в заручники на блокпосту терористів поблизу м. Макіївка. Як розповів один зі звільнених полонених, бойовики сказали, що розстріляли Василя, бо у військовому квитку вказано, що він снайпер. Тіло не знайдене[101].
Загинув у бою під час масованого (із застосуванням танків і мінометів) штурму бойовиками блокпоста № 1 під Слов'янськом, в районі водойми Рибгоспу — поблизу с-ща Мирне. Похований у Житомирі[102].
01988-06-066 червня1988, КоростишівЖитомирська область. Старший солдат, оператор протитанкового взводу 1-го АеМБ 95 ОАеМБр. Випускник МАУП (2011, «Правознавство»). З 2012 працював у «ВіДі Край Моторз» Компанії «ВіДі Груп» у Києві. Мобілізований 11.03.2014. Залишились батьки, сестра.
Загинув у бою під час масованого (із застосуванням танків і мінометів) штурму бойовиками блокпоста № 1 під Слов'янськом, в районі водойми Рибгоспу — поблизу с-ща Мирне. Похований у Коростишеві[103].
Загинув у підбитому БТР-80 під час масованого (із застосуванням танків і мінометів) штурму бойовиками блокпоста № 1 під Слов'янськом, в районі водойми Рибгоспу — поблизу с-ща Мирне. Похований у с. Велика Хайча Овруцького р-ну[104].
Загинув під час масованого (із застосуванням танків і мінометів) штурму бойовиками блокпоста № 1 під Слов'янськом, в районі водойми Рибгоспу — поблизу с-ща Мирне, намагаючись врятувати десантника Ващука у підбитому БТРі. Похований у Трускавці[105].
О 14:30 разом зі знайомими прийшов до супермаркету «АТБ», що у кварталі Ольховський у Луганську. Коли знайомі вийшли з магазину, то знайшли Олексія перед входом у комі із вогнепальним пораненням. Свідки розповіли, що нападниками були молодий хлопець і дівчина. Нападник вистрілив впритул, куля увійшла в область серця. Помер у лікарні, не приходячи до тями[107].
01974-11-044 листопада1974, БілилівкаРужинський районЖитомирська область. Сержант, номер обслуги мінометного взводу мінометної батареї 2-го АеМБ 95 ОАеМБр. Займався боксом, грав у футбол. Працював у сільгоспкооперативі. Останні роки жив і працював у Києві. Мобілізований 26.03.2014. Залишилась дружина та дві доньки.
01973-08-033 серпня1973, БарВінницька область. Молодший сержант, командир міномета мінометного взводу мінометної батареї 2-го АеМБ 95 ОАеМБр. Строкова служба — ракетні війська. Електрик КП «Барське будинкоуправління». Мобілізований 27.03.2014. Залишились дружина і син.
01976-07-1010 липня1976, ПанкаСторожинецький районЧернівецька область. Солдат, старший навідник мінометного взводу мінометної батареї 2-го АеМБ 95 ОАеМБр. Працював у Сторожинецькому держспецлісгоспі. Їздив на заробітки до Москви. Призваний за мобілізацією. Залишились дружина і донька.
Під час бою поблизу с. Макарове (Станично-Луганський район) був поранений осколком у живіт, помер від втрати крові у вертольоті при транспортуванні до шпиталю. Похований у Володимирі-Волинському[110].
Перебуваючи у складі дозорної групи під Луганськом, поблизу с-ща Металіст, дістав поранення внаслідок мінометного та снайперського обстрілу. Помер від поранень в ЦРЛ м. Щастя. Похований у Золотоноші[111].
01984-07-011 липня1984, Донецька область. Майор міліції, оперуповноважений відділу оперативно-технічної розвідки УБОЗ ГУМВС України в Донецькій області, спецпідрозділ «Сокіл».
Терористи кілька разів атакували українських військових мінометним вогнем та зі стрілецької зброї в районі населеного пункту Крива Лука та на перехресті доріг, що ведуть на Слов'янськ і Лиман. Від пострілу снайпера один військовослужбовець Збройних Сил України загинув.[114] Обставини загибелі уточнюються.[115]
01988-10-011 жовтня1988, НовоазовськДонецька область. Молодший сержант, молодший інспектор — старший механік відділення зв'язку ВПС «Новоазовськ» Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. Навчався у професійному ліцеї, де отримав спеціальність монтажника-будівельника і електрозварника. У 2008 році закінчив Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів ДПСУ. Залишилась дружина, син та донька.
Загинув під час мінометного обстрілу терористами пункту пропуску Новоазовськ на кордоні з Росією в Донецькій області. Бойовики почали обстріл о 2:20 з боку села Маркине. В цей час на території пункту знаходилися декілька вантажних машин, автобус, тож довелося в першу чергу евакуювати мирних жителів, один з них отримав поранення.[117][118]
Розстріляний двома невідомими у камуфляжній формі поблизу транспортної розв'язки на перетині вулиць Артемівської та Гірничої в Куйбишевському районі Донецька[125]. 4 липня мешканці Донецька провели загиблого в останню путь; похований на цвинтарі рідного міста[126].
Розстріляний двома невідомими у камуфляжній формі в районі транспортної розв'язки на перетині вулиць Артемівської та Гірничої в Куйбишевському районі Донецька[125]. 4 липня мешканці Донецька провели загиблого в останню путь; тіло загиблого на прохання родичів відправили до Луганська[126].
Розстріляний двома невідомими у камуфляжній формі в районі транспортної розв'язки на перетині вулиць Артемівської та Гірничої в Куйбишевському районі Донецька[125]. 4 липня мешканці Донецька провели загиблого в останню путь; похований на цвинтарі рідного міста[126].
01978-07-1212 липня1978, ПриморськЗапорізька область. Старший прапорщик, інспектор — дозіметрист відділення інспекторів прикордонної служби ВПС «Новоазовськ» Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. Професію вибрав за прикладом свого батька, колишнього прикордонника. Закінчив курси підготовки інспекторів при НА ДПСУ ім. Б. Хмельницького. Залишилась дружина та двоє синів.
В ніч на 2 липня терористи здійснили напад на пункт пропуску Новоазовськ на кордоні з Росією в Донецькій області. Олег на чолі прикордонного наряду виїхав на автомобілі до місця, звідки бойовики вели мінометний обстріл. Із засідки бойовики відкрили по них кулеметний вогонь. Героїчними діями прикордонники змусили нападників відступити. Олег був тяжко поранений в бою, помер у лікарні.[117][127].
Загинув на борту БТР від вибуху гранати, випущеної з РПГ терористом, який перебував на даху будинку під Слов'янськом.[128] За іншими даними, загинув від кулі снайпера, який використовував гвинтівку «Вихлоп», на півдорозі між Ізюмом і Слов'янськом[129].
237
Білик Володимир Володимирович
01970-07-2525 липня1970, КомсомольськеСтаробешівський районДонецька область. Мешкав у Луганську. Старшина, розвідник групи особливого призначення 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». Пройшов строкову службу в одній із розвідувальних частин Групи радянських військ у Німеччині. До війни працював директором автотранспортного підприємства. Захоплювався полюванням, зібрав колекцію зброї. 25 травня 2014 року пішов добровольцем в «Айдар», увійшов до складу групи особливого призначення, яка діяла у захопленому бойовиками Луганську. Завдяки розвідувальним даним, переданим групою, артилерією і авіацією були знищені табори бойовиків на базі відпочинку «Діброва» у Станиці Луганський, в с. Миколаївка, в районі м. Щастя. Силами групи в Луганську було знищено близько 50 бойовиків і дві одиниці бронетехніки. Залишились дружина та 14-річна донька, вимушені переселенці, живуть на Київщині.
Близько 19:00 Володимир Білик зателефонував іншому розвіднику групи і повідомив, що він веде бій біля Жовтневого райвідділу міліції м. Луганськ, відходить до себе додому і просить підтримки. Приблизно за 20 хвилин розвідник та викликаний ним командир групи прибули до будинку, де жив Володимир, і побачили як терористи вкинули тіло Володимира у вантажний мікроавтобус «Газель» і повезли в невідомому напрямку. У травні 2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області оголосив Володимира Білика померлим під час виконання обов'язків військової служби. Місце поховання досі невідомо.[130]
Загинув під час нічної танкової атаки бойовиків на блокпост №10, біля села Новоселівка Перша, на повороті на Уманське, у Ясинуватському районі Донецької області. Бійці 93-ї бригади зайняли оборону і прийняли бій. Внаслідок терористичного нападу загинули 7 захисників, ще 6 дістали поранень.[134][135]
Загинув під час нічної танкової атаки бойовиків на блокпост №10, біля села Новоселівка Перша, на повороті на Уманське, у Ясинуватському районі Донецької області. Бійці 93-ї бригади зайняли оборону і прийняли бій. Внаслідок терористичного нападу загинули 7 захисників, ще 6 дістали поранень.[134][136]
Загинув під час нічної танкової атаки бойовиків на блокпост №10, біля села Новоселівка Перша, на повороті на Уманське, у Ясинуватському районі Донецької області. Бійці 93-ї бригади зайняли оборону і прийняли бій. Внаслідок терористичного нападу загинули 7 захисників, ще 6 дістали поранень.[134].
Загинув під час нічної танкової атаки бойовиків на блокпост №10, біля села Новоселівка Перша, на повороті на Уманське, у Ясинуватському районі Донецької області. Бійці 93-ї бригади зайняли оборону і прийняли бій. Внаслідок терористичного нападу загинули 7 захисників, ще 6 дістали поранень.[134][137]/>
Загинув під час нічної танкової атаки бойовиків на блокпост №10, біля села Новоселівка Перша, на повороті на Уманське, у Ясинуватському районі Донецької області. Бійці 93-ї бригади зайняли оборону і прийняли бій. Внаслідок терористичного нападу загинули 7 захисників, ще 6 дістали поранень.[134][138]
Загинув під час нічної танкової атаки бойовиків на блокпост №10, біля села Новоселівка Перша, на повороті на Уманське, у Ясинуватському районі Донецької області. Бійці 93-ї бригади зайняли оборону і прийняли бій. Внаслідок терористичного нападу загинули 7 захисників, ще 6 дістали поранень.[134][139]
Загинув під час нічної танкової атаки бойовиків на блокпост №10, біля села Новоселівка Перша, на повороті на Уманське, у Ясинуватському районі Донецької області. Бійці 93-ї бригади зайняли оборону і прийняли бій. По позиції Мамадалієва прийшлося пряме влучення танкового снаряду. Внаслідок терористичного нападу загинули 7 захисників, ще 6 дістали поранень[134][140].
01980-08-1515 серпня1980, Новоазовськ, Донецька область. Старший прапорщик, старший технік — начальник групи технічних засобів охорони державного кордону відділення інспекторів «Седове» ВПС «Маріуполь» Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. На кордоні служив з двадцяти років. З дитинства займався спортом, захоплювався фотосправою, різьбою по дереву, тримав голубів. Без батька залишилась 5-річна донька.
Загинув внаслідок обстрілу бойовиками з мінометів та стрілецької зброї пункту технічного спостереження на узбережжі Азовського моря в селищі Обрив. Нападники підійшли з боку Росії на двох маломірних плавзасобах та причалили в районі населеного пункту Сєдове. Олександр першим помітив їх, викликав допомогу. Прикордонники зайняли оборону та прийняли бій.[117][144].
Загинув під час збройного нападу терористів на комендатуру міста Щастя під Луганськом. Близько 5-ї години ранку до комендатури під'їхала диверсійна група під виглядом українських військових з українським прапором. В автомобілі сиділи люди, які сказали, що привезли «сепаратиста». Євген підійшов до них без зброї і бронежилета, і диверсанти відкрили вогонь з автоматів, вбили бійця і обстріляли вікна комендатури.[146]
Загинув біля міста Щастя під Луганськом від пострілу в спину. Свідки кажуть, терористи приїхали начебто здаватися з білим прапором, а потім відкрили вогонь на ураження. 8 липня у Києві з Олегом попрощалися в Українському домі, звідти автобус із тілом загиблого вирушив на Тернопільщину.[147]
01968-07-2929 липня1968, Добрин, Ізяславський район, Хмельницька область. Майор, начальник штабу — перший заступник командира батальйону 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття». У 1989 р. закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище. Службу проходив у Івано-Франківську, Чернівцях, Делятині, Тячеві, Велико-Березному. З 11 травня 2014 року начальник штабу 5-го БТО в смт Делятин. Нагороджений медаллю «10 років Збройним силам України». Залишилися батьки, дружина, син 1998 р.н. та донька 2006 р.н..
Вбитий вдень під час обстрілу снайпером у районі міста Амвросіївка Донецької області. Офіцер не мав на собі ні бронежилету, ані шолома.[148] За повідомленням «Корреспондент.net» з посиланням на прес-офіцера РНБО Андрія Лисенка, у ніч на 9 липня бойовики атакували блокпост ЗСУ поблизу пункту пропуску Успенка (Амвросіївський район) Донецької області. Внаслідок бойових дій троє військовослужбовців загинули, ще четверо поранені, серед загиблих — начальник штабу 5-го батальйону.[149]
Загинув близько 23:40 під час бою, який виник після обстрілу терористами з кулемета машини «Урал», що потрапила в засідку в районі села Муратове (Новоайдарський район) Луганської області.[153][154]
Отримав важкі поранення 5 липня під час мінометного обстрілу бойовиками пункту технічного спостереження на узбережжі Азовського моря в селищі Обрив. Лікарям довелось ампутувати Олексію праву ногу, але його життя врятувати не вдалося, він помер в лікарні Новоазовська.[117][155]
Загинув під Курахове (Донецька область) від кулі снайпера, намагаючись врятувати пораненого, під час просування українських військових на Карлівку[159].
У районі прикордонного пункту пропуску «Довжанський» на фугасі підірвалася бойова машина піхоти БМП-2 сил АТО. Загинуло 2 військовослужбовця та 2 прикордонники.[160][161][162]
Загинув, коли його БМП підірвався на мині. У районі прикордонного пункту пропуску «Довжанський» на фугасі підірвалася бойова машина піхоти БМП-2 сил АТО. Загинуло 2 військовослужбовця та 2 прикордонники.[160][161]
У районі прикордонного пункту пропуску «Довжанський» на фугасі підірвалася бойова машина піхоти БМП-2 сил АТО. Загинуло 2 військовослужбовця та 2 прикордонники.[160] За уточненою інформацією Держприкордонслужби загинули 2 військовослужбовця і 1 прикордонник.[163][164][165]
Близько 15:00 під час виконання службово-бойового завдання в селі Улянівка (Красноармійський район) Донецької області натрапив на ворожу засідку та отримав смертельне вогнепальне поранення. Похований на Черкащині. В селі Углуватка на честь воїна встановлено меморіальний знак.[166]
01965-08-1818 серпня1965, ТираспільМолдова. Полковник. Із травня 2014 року обіймав посаду заступника начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, до того був начальником навчального центру Держприкордонслужби в Оршанці (Черкаська область). Мав багато нагород — Орден Червоної Зірки, Орден Богдана Хмельницького III ступеня, медаль «Захиснику Вітчизни» та інші. Залишились дружина і донька. 12 липня було присвоєне військове звання генерал-майора (посмертно).
О 4:30 ранку бойовиками здійснено залп з установки РСЗО«Торнадо-Г» по позиції прикордонників у Луганській області в районі пункту пропуску «Довжанський». За попередньою інформацією 4 військовослужбовці — загинули, 3 — отримали поранення.[163][167][168]. Всього, в результаті ракетного обстрілу, загинуло 36 українських військовослужбовців, з них 30 — ЗС України та 6 — прикордонників[169].
О 4:30 ранку бойовиками здійснено залп з установки РСЗО «Торнадо-Г» по позиції прикордонників у Луганській області в районі пункту пропуску «Довжанський». За попередньою інформацією 4 загинули, 3 — отримали поранення.[163][167][169]
О 4:30 ранку бойовиками здійснено залп з установки РСЗО «Торнадо-Г» по позиції прикордонників у Луганській області у районі пункту пропуску «Довжанський». За попередньою інформацією 4 загинули, 3 — отримали поранення.[163][167][169]
О 4:30 ранку бойовиками здійснено залп з установки РСЗО «Торнадо-Г» по позиції прикордонників у Луганській області у районі пункту пропуску «Довжанський». За попередньою інформацією 4 загинули, 3 — отримали поранення.[163][169][170]
О 4:30 ранку бойовиками здійснено залп з установки «Град» по позиції прикордонників у Луганській області у районі пункту пропуску «Довжанський». За попередньою інформацією 4 загинули, 3 — отримали поранення.[163][164][171] Загинув від прямого попадання гранати від РПГ в БТР, в якому Луцко А. С. знаходився на місці навідника-оператора.[172][169]
О 4:30 ранку бойовиками здійснено залп з установки РСЗО «Торнадо-Г» по позиції прикордонників у Луганській області у районі пункту пропуску «Довжанський». За попередньою інформацією 4 загинули, 3 — отримали поранення.[163][164][171] Загинув під час надання допомоги в евакуації поранених товаришів від пострілу снайпера, куля влучила хлопцю в потилицю.[169][173]
01988-10-2424 жовтня1988, Львів. Солдат, кухар 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). 2007 року закінчив Львівський професійний ліцей, де здобув професію «кухар-кондитер». Строкову службу проходив у десантних військах. Працював в різних сферах у Львові. Залишилися батьки. Батько Юрія також пішов на фронт захищати Батьківщину.
З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район)Луганської області зі сторони державного кордону.[174][175] Про загибель Юрія повідомили його побратими по службі та командир, але тіло довгий час не могли знайти. Останки ідентифіковані за експертизою ДНК. Поховання 28 листопада 2015 року на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань № 76, де раніше вже було встановлено пам'ятний хрест.[181][169]
З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район)Луганської області зі сторони державного кордону.[174][175] Одразу після обстрілу Василь був у списках вбитих, та вже наступного дня його ім'я звідти забрали, батьки продовжували пошуки сина. У вересні ідентифікований серед загиблих. Похований на Личаківському кладовищі на Полі почесних поховань №76.[182][169]
01975-09-2424 вересня1975, с. Лощинівка (зараз має назву Бернадівка) Тернопільська область. Молодший сержант, оператор 2-го протитанкового відділення протитанкового взводу 2-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). У дитинстві Микола втратив батьків і потрапив в інтернат. Пізніше працював на Тернопільській меблевій фабриці. Після одруження переїхва у село Верхівці (Гусятинський район). Залишились дружина та двоє дітей, донька 8 місяців і син 12 років.
01991-01-044 січня1991, КоблоЛьвівська область. Солдат, водій-хімік 704-го окремого полку радіаційного, хімічного, біологічного захисту (Самбір). Працював на заводі «Екватор». Залишились мати та сестри.
З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район)Луганської області зі сторони державного кордону. Михайло отримав важкі поранення та був доправлений до шпиталю у Дніпропетровськ, лікарі понад 5 годин боролися за його життя, але врятувати хлопця не вдалося.[169][174][187]
З 4.30 ранку терористи обстріляли з установки РСЗО «Торнадо-Г» блокпост поблизу Зеленопілля (Свердловський район)Луганської області зі сторони державного кордону. Поховали Олександра 25 серпня в смт Криве Озеро.[174][194] В списку загиблих 79-ї бригади, ім'я Олександра Ладиженського стоїть поряд з іменами тих, хто загинув 11 липня під Зеленопіллям.[169][195]
Загинув під час «зачистки» військового містечка Земляне під Луганськом, де знаходилась база терористів. Під час мінометного обстрілу отримав смертельне осколкове поранення у потилицю.[197][198]
01969-07-033 липня1969, Луганська область. Мешкав у Луганську. Солдат, розвідник 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». Проходив строкову службу у внутрішніх військах, працював в міліції, у 1990-х в спецпідрозділі «Беркут». Закінчив Алчевський гірничо-металургійний інститут за фахом інженер-технолог підземної розробки покладів корисних копалин. Більшу частину життя прожив у Луганську. На початку 2000-х працював в охороні, де пройшов шлях від охоронця до заступник директора охоронного підприємства. Заснував приватне охоронне підприємство ПП «Луга-Страж». Очолював Луганську організацію ВГО «Українська служба порятунку». У травні 2014 записався добровольцем в «Айдар». Залишились дружина та троє дітей, двоє синів і донька, вимушені переселенці, мешкають на Київщині.
Не уточнено.[156] За даними прес-центра АТО в районі прикордонного села Нижньодеревечка (Луганська область) у результаті обстрілу з РСЗО БМ-21 «Град» загинув 1 військовослужбовець.[200]
01970-11-066 листопада1970, ГлухівСумська область. Проживав у м. Суми. Майор міліції (посмертно), інспектор чергової частини спеціальної роти міліції УМВС України в Сумській області. 1991 року закінчив Сумський державний університет за спеціальністю інженер-механік. Службу в міліції розпочав у 2004 році міліціонером окремого батальйону патрульно-постової служби. Потім працював на оперативних посадах у підрозділах карного розшуку, боротьби з незаконним обігом наркотиків, спецпідрозділі УМВС області. Нагороджений медалями: «За сумлінну службу» 3 ступеня, «За доблесть і відвагу в службі карного розшуку України» 2 ступеня, «За відзнаку в службі» 2 ступеня. Прослужив у МВС 10 років. Залишились дружина та син.
01989-04-2929 квітня1989, Черкаси. Старший солдат військової служби за контрактом, старший навідник 1 гаубичного — самохідної артилерійської батареї гаубично-самохідного артилерійського дивізіону військової частини А2167 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква).
Терористи двічі обстріляли блок-пост сил АТО біля Маринівки в районі прикордонного села Червона Зоря (Донецька область). При попаданні міни в САУ 2С3 «Акація» здетонував боєзапас. Двоє військовослужбовців загинули[156][202][203].
01992-11-2424 листопада1992, ЛубниПолтавська область. Солдат військової служби за контрактом, номер обслуги 1 гаубично-самохідної артилерійської батареї гаубично-самохідного артилерійського дивізіону 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167 (Біла Церква). 24 листопада у Лубнах у спеціалізованій школі № 6 урочисто відкрили меморіальну дошку на честь героя та презентували збірку поезій Владислава Бєлоруса «Душа перелита у слово», до якої увійшли 65 віршів.[204]
Терористи двічі обстріляли блок-пост сил АТО біля Маринівки в районі прикордонного села Червона Зоря (Донецька область). При попаданні міни в САУ 2С3 «Акація» здетонував боєзапас. Двоє військовослужбовців загинули.[156][202]
Прикордонники супроводжували на БТР тіло загиблого Ігоря Момота, під час повернення на місце дислокації о 16:00, рухаючись на БТР у районі прикордонного села Маринівка (Донецька область), підірвались на фугасній міні.[205]
01970-11-2323 листопада1970, Хмельницький. Прапорщик Національної академії Державної прикордонної служби, старший інструктор відділення навчально-спеціальних машин центру забезпечення навчального процесу, водій БТР. Перебував на захисті кордону з березня, за тиждень мав їхати до дому за ротацією. Залишилась дружина та дві доньки.
Прикордонники супроводжували на БТР тіло загиблого Ігоря Момота, під час повернення на місце дислокації о 16:00, рухаючись на БТР у районі прикордонного села Маринівка (Донецька область), підірвались на фугасній міні.[205][206]
Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Жовте (Слов'яносербський район) неподалік Луганська. Автомобіль «Нива», в якому їхали 5 бійців розвідгрупи Каца, підірвався на фугасі. Кац і Нельс загинули на місці[207][208]
Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Жовте (Слов'яносербський район) неподалік Луганська. Автомобіль «Нива», в якому їхали 5 бійців розвідгрупи Каца, підірвався на фугасі. Кац і Нельс загинули на місці.[207][209] Детальніше.
Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Жовте (Слов'яносербський район) неподалік Луганська. Автомобіль «Нива», в якому їхали 5 бійців розвідгрупи Каца, підірвався на фугасі. Кац і Нельс загинули на місці, Умар помер у шпиталі від поранень і втрати крові.[207][210]
Отримав смертельні поранення в ніч на 13 липня під час обстрілу реактивною установкою «Град» блокпосту в районі прикордонного села Дякове (Луганська область).[213] За даними зі списку МОУ, загинув о 8 ранку внаслідок обстрілу з мінометів та ПТРК опорного пункту поблизу прикордонного селища Поріччя (Краснодонський район)Луганська область. Двоє військових загинули. Пошкоджено дві БМП та три гармати Д-30.[214]
о 8 ранку бойовики обстріляли з протитанкової керованої ракети та мінометів блокпост поблизу прикордонного селища Поріччя (Краснодонський район)Луганська область. Олександр був смертельно поранений у голову. За іншими даними обстріл вівся з установок «Град» і мінометів з боку Росії.[214][215]
01974-11-1717 листопада1974, БраницяБобровицький районЧернігівська область. Лейтенант, заступник командира 3 механізованої роти по роботі з особовим складом 1 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Закінчив Національну аграрну академію, понад 10 років керував племзаводом на Київщині, захоплювався стрибками з парашутом, займався благочинністю. Коли було оголошено мобілізацію, сів у свій джип разом з товаришами-офіцерами запасу і поїхав до військомату. Сам перебуваючи в зоні АТО, витрачав свої заощадження на додаткове забезпечення бійців засобами захисту і харчуванням. Залишилась дружина та двоє синів.
Колона танків прямувала на допомогу до заблокованого луганського аеропорту і потрапила під обстріл. Сергій був в танку «Булат», який ішов останнім у колоні. Танк було підбито[221][222].
Загинув в бою під Луганськом. Колона військової техніки потрапила у засідку диверсійної групи на повороті з Лутугине на луганський аеропорт та була обстріляна з протитанкової зброї. На місці бою залишились сильно обгорілі тіла, які через кілька діб було доставлено до луганського моргу.[224] Вважався зниклим безвісти. Після довгих пошуків і проведення ДНК-експертизи 26 червня 2015 року захисника поховали у Банилові.[225][226]
Загинув в бою під Луганськом. Колона військової техніки потрапила у засідку диверсійної групи на повороті з Лутугине на луганський аеропорт та була обстріляна з протитанкової зброї. На місці бою залишились сильно обгорілі тіла, які через кілька діб було доставлено до луганського моргу.[224] Вважався зниклим безвісти. Після довгих пошуків і проведення ДНК-експертизи 28 березня 2015 року воїна поховали у Банилові.[225][227]
01978-07-1111 липня1978, Чернівці. Старший сержант, командир гармати 1-го батальйону 2-ї гаубичної батареї 80-ї окремої аеромобільної бригади. Строкову службу служив артилеристом. Призваний за мобілізацією 11 квітня 2014 року. Залишилась дружина та маленький син.
Загинув в бою під Луганськом. Колона військової техніки потрапила у засідку диверсійної групи на повороті з Лутугине на луганський аеропорт біля села Розкішне (Лутугинський район) та була обстріляна з протитанкової зброї. На місці бою залишились сильно обгорілі тіла, які через кілька діб було доставлено до луганського моргу.[224] Довгий час вважався зниклим безвісти. Після довгих пошуків і проведення ДНК-експертизи 14 листопада похований на Алеї Слави Центрального кладовища у Чернівцях.[225][228]
Загинув в бою під Луганськом. Колона військової техніки потрапила у засідку диверсійної групи на повороті з Лутугине на луганський аеропорт біля села Розкішне (Лутугинський район) та була обстріляна з протитанкової зброї. На місці бою залишились сильно обгорілі тіла, які через кілька діб було доставлено до луганського моргу.[224] Довгий час вважався зниклим безвісти. Після довгих пошуків і проведення ДНК-експертизи 12 листопада похований на Алеї Слави Центрального кладовища у Чернівцях.[225][229]
01974-01-1111 січня1974, Черкаси. Останні кілька років мешкав в Іспанії. На початку червня приїхав на Батьківщину та прийшов добровольцем до черкаського військомату, де й був зарахований до Навчального центру ДПСУ в Оршанці, після чого у складі групи прикордонників направлений для посилення охорони державних кордонів.
Під час обстрілу «Граду», коли загинув полковник Ігор Момот, Павло отримав поранення та відмовився від евакуації до госпіталю. Та з часом стан почав погіршуватись. Павла разом з колоною Збройних Сил, було направлено до госпіталю, але колона потрапила під обстріл, прикордонник загинув.[231]
Військово-транспортний літак Ан-26, бортовий номер 19, яким виконувалось завдання із перевезення вантажів та десантування парашутним способом матеріально-технічних засобів, було збито на висоті 6500 м в районі Краснодона Луганської області, він впав поблизу села Давидо-Микільське. З 8 членів екіпажу 2 загинули, один потрапив у полон. Тіла загиблих пілотів сильно обгоріли, вони були закопані на території, яку контролюють бойовики. Українською стороною велись переговори про їх вивезення. Місцеві жителі фотографувалися на уламках літака і розтягували його на металобрухт. Прощання з пілотами відбулося у Вінниці 29 вересня, їх поховали на Алеї Слави Центрального кладовища[233].
Військово-транспортний літак Ан-26, бортовий номер 19, яким виконувалось завдання із перевезення вантажів та десантування парашутним способом матеріально-технічних засобів, було збито на висоті 6500 м в районі Краснодона Луганської області, він впав поблизу села Давидо-Микільське. З 8 членів екіпажу 2 загинули, один потрапив у полон. Тіла загиблих пілотів сильно обгоріли, вони були закопані на території, яку контролюють бойовики. Українською стороною велись переговори про їх вивезення. Місцеві жителі фотографувалися на уламках літака і розтягували його на металобрухт. Прощання з пілотами відбулося у Вінниці 29 вересня, їх поховали на Алеї Слави Центрального кладовища[233].
01984-04-088 квітня1984, с. УрзуфДонецька область. Рядовий міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ». Після служби в армії навчався в Маріуполі у філії Одеської морської академії, де здобув професію механіка. Ходив у рейси, побував у багатьох країнах світу. У травні 2014 року пішов добровольцем на фронт захищати рідну Донеччину. Залишились батьки, дружина та двоє дітей. Один син 5-класник, іншому 2 роки.
14 липня вирушив на рейсовому автобусі «Бердянськ - Артемівськ» у місце розташування частини, але був знятий з автобуса проросійськими бойовиками на блокпосту у районі міста Горлівка. У полоні був підданий тортурам, після чого страчений бойовиками Безлера («Бєс»). Тіло вбитого захисника було вивезено бойовиками, його місце знаходження невідоме.
Вночі військові підрозділи прийняли важкий бій поблизу міста АмвросіївкаДонецької області. Ворог завдав по позиціях військових удар з реактивних систем залпового вогню «Град». Один із зарядів влучив у бронемашину. За попередніми даними, загинули троє військових, ще двоє отримали поранення.[237][238]
Вночі військові підрозділи прийняли важкий бій поблизу міста АмвросіївкаДонецької області. Ворог завдав по позиціях військових удар з реактивних систем залпового вогню «Град». Один із зарядів влучив у бронемашину. За попередніми даними, загинули троє військових, ще двоє отримали поранення.[239]
Трагедія сталася близько села Провалля (Луганська область), пункт прикордонного контролю Ізварине. Військових обстріляли з мінометів. 8 бійців загинуло, близько десяти поранено, деякі знаходяться у дуже важкому стані.[241][242]
Трагедія сталася близько села Провалля (Луганська область), пункт прикордонного контролю Ізварине. Військових обстріляли з мінометів. 8 бійців загинуло. Поховали Миколу 24 липня на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кропивницького.[241][243]
Трагедія сталася близько села Провалля (Луганська область), пункт прикордонного контролю Ізварине. Військових обстріляли з мінометів. 8 бійців загинуло.[241] Тіло загиблого перебувало в оточенні, забрати його кілька днів не було можливості. 21 липня тіло загиблого доправили додому, батьки наполягли на генетичній експертизі, бо не могли впізнати.[244] Поховали Богдана 18 серпня у Черкасах.[245]
01990-04-066 квітня1990, ОлександріяКіровоградська область. Старший солдат, старший розвідник 3-го окремого полку спецпризначення (Кропивницький). Був неодноразовим чемпіоном України з панкратіону, чемпіоном України серед спецпризначенців, працював тренером в Олександрійському спортивному клубі. В пам'ять про видатного сина своєї Батьківщини було прийнято рішення щодо проведення щорічного турніру ім. Максима Бендерова в його рідному місті Олександрії.
Трагедія сталася близько села Провалля (Луганська область), пункт прикордонного контролю Ізварине. Військових обстріляли з мінометів. 8 бійців загинуло. Поховали Івана 18 серпня на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кропивницького.[241][251]
Загинув в автомобілі ГАЗ-66, підірвавшись на фугасі поблизу с. Олександрівка (Довжанський район) Луганської області, під час передислокації колони з пораненими. Похований в с. Панікарча[252]
Близько 14:00 під час виконання службово-бойового завдання в місті Горлівка (Донецька область) внаслідок нападу та обстрілу терористами групи військовослужбовців батальйону «Донбас» четверо бійців підрозділу отримали осколкові та вогнепальні поранення різного ступеня важкості. Військовослужбовця відправлено до Артемівської міської лікарні, де від отриманих важких поранень він помер[253].
Загинув у бою в прикордонному селі Маринівка (Шахтарський район) (Донецька область). Колона з трьох БМП заїхала в село і натрапила на російських бойовиків. В машину Василя влучив снаряд з танку. Довгий час Василя розшукували рідні, офіційних підтверджень його смерті не було, тільки розповіді співслужбовців, проводились експертизи ДНК. В серпні загибель Василя була підтверджена.[255][256]
01984-12-1010 грудня1984, ЧорноморськОдеська область. Солдат, кулеметник 1-го механізованого батальйону 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське. Закінчив Одеський університет Внутрішніх справ. Працював охоронцем, зварювальником, а потім — продавцем у торговому центрі. Займався танцями, був чемпіоном України із сучасних танців. Призваний за мобілізацією 12 березня. Залишились батьки.
Загинув у бою в прикордонному селі Маринівка (Шахтарський район) (Донецька область). Колона з трьох БМП заїхала в село і натрапила на російських бойовиків. На 28 серпня після експертизи ДНК у військкоматі підтвердили, що Віталій загинув. Похований 16 вересня. В Чорноморську на честь Героя висадили гай із сакур.[255][257]
Загинув у бою в прикордонному селі Маринівка (Шахтарський район) (Донецька область). Колона з трьох БМП заїхала в село і натрапила на російських бойовиків.[255] Тіло військовослужбовця було ідентифіковане за тестом ДНК в м. Запоріжжя. Похований в Кодимському районі Одещини 22 вересня.[258]
Загинув у бою в прикордонному селі Маринівка (Шахтарський район) (Донецька область). Колона з трьох БМП заїхала в село і натрапила на російських бойовиків. Смерть воїна підтверджували співслужбовці, але тіло довго не могли передати рідним, він вважався зниклим безвісти. Поховали Андрія 16 вересня в рідному селі.[255][259]
01979-06-2626 червня1979, Запоріжжя. Лейтенант, командир роти спецпризначення військової частини Південного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Залишились дружина та 12-річний син. Герой України (посмертно).
Блокпост силовиків поблизу прикордонного села Маринівка (Шахтарський район)Донецької області атакували близько 100 бойовиків за допомогою 4 одиниць бронетехніки зі сторони сіл Степанівка та Тарани. Під час бою прикривав особовий склад та особисто вів вогонь з протитанкового гранатомету. Підбив ворожий БТР та знищив 10 терористів, чим допоміг перегрупуватися бійцям на блокпосту та врятував їм життя.[260]
В лісопосадці за два кілометри від державного кордону в Станично-Луганському районі прикордонний наряд натрапив на групу бойовиків, що розміщувала вибуховий пристрій «фугас». У результаті бойового зіткнення двоє прикордонників загинули, прикриваючи відхід товаришів до бронетранспортера.[262]
В лісопосадці за два кілометри від державного кордону в Станично-Луганському районі прикордонний наряд натрапив на групу бойовиків, що розміщувала вибуховий пристрій «фугас». У результаті бойового зіткнення двоє прикордонників загинули, прикриваючи відхід товаришів до бронетранспортера.[262]
01984-07-1515 липня1984, Донецьк. Старший сержант міліції, інспектор Державної патрульної служби взводу №1 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м. Донецьк Управління ДАІ МВС України.
Помер від поранень отриманих під час нападу 3 липня 2014 р. невідомими у камуфляжній формі в районі транспортної розв'язки на перетині вулиць Артемівської та Гірничої в Куйбишевському районі Донецька.[125][263]
01982-08-1717 серпня1982, ЄвпаторіяАР Крим. Майор, офіцер групи бойової та спеціальної підготовки військової частини 3029 Південного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Залишились дружина та маленька донька.
16 липня під час обстрілу терористами блокпосту гвардійців у районі прикордонного населеного пункту Маринівка (Донецька область) майор Якушин отримав осколкове проникаюче поранення черевної порожнини, що призвело до великої втрати крові. У польовому медичному шпиталі йому було надано першу медичну допомогу, але стан залишався складним. Аби врятувати життя гвардійця, його доставили до погранзастави та разом із пораненими прикордонниками доправили до шпиталю населеного пункту Куйбишево Ростовської області (РФ). Вранці 17 липня майор помер.[264]
Загинув під час обстрілу аеропорту Луганська з РСЗВ «Град», рятуючи пораненого танкіста, який залишився під шквальним вогнем противника. Танкіста Андрій врятував, а сам загинув.[266][267]
В червні 2014 перебував у частині № 3037. Під час штурму частини[268] опинився у полоні у банди Безлера (Горлівка). 17.07.2014 зник в м. Красногорівка без документів. Подзвонив сестрі з чужого телефону. Близько 16:00 17.07.2014 виїхав з Красногорівки м-н Сонечний д. 9 кв. 38 (без документів), на машині Хюндай Элантра АН1654ЕВ чорного кольору, разом з трьома людьми: Лось Володимир, Скоринін Тимур та Величко Ірина. З того часу зникли безвісти. Машину знайшли спалену, без людей. У вересні 2015 пошукова група «Эвакуация 200» забирала з нейтральної зони в посадці між Красногорівкою та и Старомихайловкою трьох вбитих, застрелених у голову. Восени 2017 ідентифіковано за ДНК Андрія Величка — був похований на Краснопільському цвинтарі Дніпра. 12 вересня 2017 відбулось прощання на Краснопільському цвинтарі, після кремації у Києві похований в Сєвєродонецьку[269][270][271][272][273][274][275]. У січні 2018 нагороджений орденом (посмертно)[276].
01976-06-1414 червня1976, Миколаїв. Солдат 1-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Служив у військах Одеського військового округу, заочно закінчив Київський національний університет культури і мистецтв (Миколаївська філія) з двома червоними дипломами по двох спеціальностях, потім працював у приватній структурі. В березні вступив до загону самооборони, чергував на блокпостах Миколаєва, в травні пішов добровольцем на фронт. Залишилась дружина та син.
Загинув під час нічного чергування від кулі снайпера, яка потрапила в гранату у нагрудній кишені жилета-розподільника. Разом із Віктором підірвались ще два солдати.[279][280]
01980-08-022 серпня1980, смт Забайкальськ, Читинська область, РРФСР. Солдат резерву, старший санітар 5-го відділення 1-го взводу 2-ї роти 3-го резервного батальйону спеціального призначення «Донбас» Національної гвардії України. Оскільки батько був військовим то сім'ї часто доводилося змінювати місце проживання. Останнім місцем служби батька та місцем постійного проживання сім'ї Черняків стало місто Золочів, Львівська область. Навчався Ігор у Золочівській ЗОШ № 2 ім. Маркіяна Шашкевича по закінченню якої склав вступні іспити до Національного університету «Львівська політехніка». Після цього працював у банку. Останнім місцем роботи було будівництво. Був активним учасником подій на Майдані у Києві. Вступив добровольцем у батальйон «Донбас».
Близько п'ятої вечора, виконуючи бойове завдання в місті Артемівськ, солдат резерву Бохонько у складі підрозділу потрапив у ворожу засідку і був смертельно поранений.[284]
Загинув разом з декількома товаришами під час мінометного обстрілу бойовиками блок-посту українських військ у ніч з п'ятниці на суботу під Шахтарськом (Донецька область).[285]
Як повідомляють у соцмережах, останній зв'язок з Олександром був 19 липня о 10-й ранку в районі міста Амвросіївка (Донецька область), коли він вирушав супроводжувати колону. 21 липня надійшла інформація, що Олександра було вбито снайпером, і що його тіло доставили до міста Пологи Запорізької області. Коли жінка приїхала на опізнання, вона не змогла підтвердити, що це він, бо тіло було без голови і руки. Вона написала заяву на генетичну експертизу.[156][287]
Зник безвісти 19 липня поблизу прикордонного села Маринівка (Шахтарський район), де БМП потрапила у засідку. Родичі втратили зв'язок з Олександром 19 липня. Російські терористи в соцмережах повідомляли про обстріл БМП 72-ї ОМБр і заявили, що одного українського військовослужбовця вбили й одного взяли у полон. За даними Книги пам'яті, похований в селі Бузова[288] За даними сайту міста Біла Церква (від військової частини) Олександр загинув 31 липня під час виконання бойового завдання від кулі снайпера.[156][289].
Зник безвісти 19 липня поблизу прикордонного села Маринівка (Шахтарський район), де БМП потрапила у засідку. Рятуючись від обстрілу, четверо хлопців зіскочили з БМП, двох з них знайшли пораненими, про Олександра Дудченка та Олександра Дзеха нічого не відомо. Російські терористи в соцмережах повідомляли про обстріл БМП 72-ї ОМБр і заявили, що одного українського військовослужбовця вбили й одного взяли у полон. Станом на вересень 2014 була інформація, що Дудченко перебуває у полоні. Упізнаний за експертизою ДНК. 1 липня 2017 року похований на Рогозівському кладовищі по вул. Суворова м. Бориспіль. Точна дата смерті невідома, на хресті було зазначено лише рік — 2014[290].
01983-01-2525 січня1983, Курячівка (Марківський район)Луганська область. Капітан, помічник начальника зв'язку військової частини А1978 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя). Випускник Полтавського військового інституту зв'язку. Залишилась дружина та 6-річна донька. Батьки офіцера мешкають на Луганщині.
01988-05-2323 травня1988, Панасівка (Козятинський район)Вінницька область. Старший лейтенант, командир зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки 15-го окремого гвардійського гірсько-піхотного батальйону 128-ї механізованої бригади. Виховувався бабусею і дідусем. Військову освіту отримав у Харківському університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба. З 2009 року проходив службу у військовій частині А1778 в місті Ужгород. Залишилися дружина та син 2013 р.н.
Група військових виїхала з аеропорту Луганська на зустріч колоні, що рухалась до них із підкріпленням, та попала під обстріл артилерії терористів. Один військовий загинув.[292][293][218][294]
01993-12-3030 грудня1993, Житомир. Сержант, військовий медик 1-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї Житомирської окремої аеромобільної бригади (Житомир). Закінчив Житомирський інститут медсестринства. Після проходження строкової служби залишився служити за контрактом, навесні 2013 року перевівся до 95-ї бригади, де прослужив більше року. Не одружений. Залишилися мати та батько-інвалід.
Загинув у бою від чисельних кульових поранень, прикриваючи від обстрілу свого підлеглого. Його група потрапила у засідку під час виконання бойового завдання по знищенню блок-поста терористів під Лисичанськом у Луганській області.[295] Прим. Можливо, це бій 1-го батальйону біля селища Спірне[296].
Загинув у бою під час взяття чергової висоти в районі Лисичанська Луганської області — одне з трьох кульових поранень у частину тулуба, не захищену бронежилетом, виявилося смертельним. 23 липня сумчани провели в останню путь загиблого військовослужбовця; похований на міській Алеї Слави[297].
Загинув в бою під Луганськом, прориваючи вороже кільце біля аеропорту. Це дало можливість вивезти з оточення понад 50 поранених десантників, в яких не було вже ні води, ні медикаментів.[304][305]
389
Татаренко Тарас Валерійович
01981-03-2929 березня1981, Ювілейне (Луганськ). Майор міліції, оперуповноважений районного відділу управління МВС України в м. Луганськ.
Був застрелений бойовиками ЛНР пострілами в голову з автоматичної зброї на вулиці Радянській міста Луганськ, в районі пам'ятника «Трудівник Луганська».[306]
01971-11-2323 листопада1971, Кропивницький. Підполковник (посмертно), командир роти 34-го батальйону територіальної оборони «Батьківщина»(«Кіровоград-2»), в/ч В5509. Після строкової служби вирішив стати військовим. Після навчання служив офіцером у різних гарнізонах України. По закінченні Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України прибув до Кропивницького на посаду заступника командира 50-го окремого навчального загону спеціального призначення з виховної роботи. Кілька років поспіль був незмінним ведучим телепрограми «Армія» на місцевому телебаченні. Залишилась дружина і 20-річний син.[308]
Бійці батальйону мали завдання взяти під контроль блокпост під Дзержинськом поблизу міста Горлівка (Донецька область). Терористи влаштували засідку, пропустили перший БТР-розвідник, а потім відкрили шквальний вогонь по другому. Ротний віддав наказ зайняти кругову оборону, а сам, щоб врятувати відрізаних від основних сил товаришів, скерував дії механіка-водія вже палаючої машини так, що вона своїм корпусом відрізала екіпаж від наступаючих терористів. Кулеметна черга прошила бік майора між плитами бронежилета і він загинув. У результаті бою блокпост був взятий під контроль.[309]
01989-09-1111 вересня1989, Київ. Солдат 34-го батальйону територіальної оборони «Батьківщина»(«Кіровоград-2»), в/ч В5509. Батько Фаріза — азербайджанець, мати — українка. Рідні і побратими звали його Федір. Це ім'я носив його прапрадід із стародавнього козацького роду, репресований у 1937-му. Фаріз був чемпіоном Києва з боксу і одним з організаторів руху фанатів ФК «Динамо», сам теж грав у футбол. Активний учасник Революції Гідності. На початку АТО створив благодійний фонд для допомоги військовим, потім відправився добровольцем на Схід.[310]
Помер у російській лікарні в м. Гуково Ростовської області від важких поранень, отриманих 16 липня під час обстрілу терористами опорного пункту сил АТО в районі прикордонного населеного пункту Маринівка (Донецька область). У зв'язку з неможливістю вивезення поранених з місця бойових дій задля рятування життя військових було прийнято рішення щодо доправлення їх до найближчого шпиталю Куйбишево Ростовської області (РФ). Звідти Віктор був перевезений до Гуково.[312][313]
О 19.40, неподалік селища Кам'янка Донецької області, на блокпост сил АТО заїхав мікроавтобус, начинений вибухівкою, який підірвався. Перевіряється, чи був даний теракт скоєний смертником. На своїй сторінці у Facebook, військовий журналіст Юрій Бутусов повідомив, що загинуло як мінімум п'ять військових, і що водій мікроавтобуса міг не знати, що у вантажі, який він перевозив, терористи заклали вибухівку, використавши його «в сліпу».[314]
О 19.40, неподалік селища Кам'янка Донецької області, на блокпост сил АТО заїхав мікроавтобус, начинений вибухівкою, який підірвався. Перевіряється, чи був даний теракт скоєний смертником.[314][316] Поховають Ігора на кладовищі «Нове» поряд із героями Небесної сотні.[317]
О 19.40, неподалік селища Кам'янка Донецької області, на блокпост сил АТО заїхав мікроавтобус, начинений вибухівкою, який підірвався. Перевіряється, чи був даний теракт скоєний смертником.[314][320]
О 19.40, неподалік селища Кам'янка Донецької області, на блокпост сил АТО заїхав мікроавтобус, начинений вибухівкою, який підірвався. Перевіряється, чи був даний теракт скоєний смертником.[314][321]
01960-06-1717 червня1960, Чапаєве (Чутівський район)Полтавська область. Старший лейтенант, заступник командира по роботі з особовим складом 34-го батальйону територіальної оборони «Батьківщина»(«Кіровоград-2»), в/ч В5509. Закінчив Новокочубеївську школу. Здобув професію зварювальника. У 1979 призваний до лав Радянської Армії. У 80-х роках працював в артілі на річці Лєна Магаданської області. Пішов до Збройних сил України добровольцем. Залишились дружина, донька та син.
Загинув під час обстрілу території військового містечка 156-го ЗРП (де пізніше облаштовано опорний пункт «Зеніт») в районі Донецького аеропорту поблизу с-ща Спартак, — прикрив собою прапорщика в окопі під час обстрілу з АГС. Похований у Макіївці[331]
Загинув о 10:00 під час бою в селі Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецька. Екіпаж танку прорвався на блокпост противника, знищив ворожий танк та кілька вогневих точок, прикрив евакуацію поранених. Маневруючи під вогнем противника танк потрапив на замаскований потужний фугас. В результаті вибуху загинули два члени екіпажу, а командир роти був важко поранений. Щоб не потрапити до полону та не допустити захоплення бойової машини капітан підірвав себе разом з танком.[332][333]
Загинув о 10:00 під час бою в селі Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецька. Екіпаж танку прорвався на блокпост противника, знищив ворожий танк та кілька вогневих точок, прикрив евакуацію поранених. Маневруючи під вогнем противника танк потрапив на замаскований потужний фугас.[332]
Загинув о 10:00 під час бою в селі Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецька. Екіпаж танку прорвався на блокпост противника, знищив ворожий танк та кілька вогневих точок, прикрив евакуацію поранених. Маневруючи під вогнем противника танк потрапив на замаскований потужний фугас.[332]
01992-06-1515 червня1992, Крижопіль, Вінницька область. Старший солдат, навідник-оператор 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів) 13-го армійського корпусуЗбройних сил України. Навчався на факультеті судноводіння та енергетики суден Севастопільського військово-морського інституту ім. Нахімова. З 19 липня мав продовжити навчання на факультеті військово-морських сил Одеської військової Академії, однак на той час підрозділ перебував у так званому «Довжанському котлі». З дитинства займався спортом. Неодноразово займав призові місця в чемпіонатах Вінницької області, Криму та України.
Загинув у бою в районі селища Довжанське на Луганщині — один зі снарядів під час артилерійського обстрілу терористами влучив поруч з бійцем[339]. Тіло загиблого довгий час не віддавали бойовики. Після тривалих переговорів, його змогли доправити на батьківщину. 30 липня львів'яни провели загиблого військовослужбовця в останню путь; могила — на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря[340].
01985-09-044 вересня1985, Київ. Солдат, кулеметник 12-го батальйону територіальної оборони «Київ». Закінчив Національний технічний університет. У 2003 році був призваний на строкову службу до лав Державної прикордонної служби України, пройшов курси підготовки командирів відділення та курси підготовки сержантів. Мобілізований 15 травня 2014 року, Залишилася дружина та 8-місячна донька, а також мати, паралізований дідусь та сестра-інвалід.
Терористи в ніч на 22 липня обстріляли позиції сил АТО під селом Весела Гора біля м. Щастя з РСЗВ «Град». Олександр отримав важкі поранення і помер на операційному столі у шпиталі. Похований на Лісовому кладовищі у Києві.[341]
01970-05-099 травня1970, Дніпропетровськ. Генерал-майор (посмертно)[344], командир військової частини 3011 Центрального оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. 1987 року вступив до лав Владикавказького вищого військового командного училища ім. С. М. Кірова МВС СРСР. Загалом два з половиною місяці перебував у зоні АТО — особисто керував діями бійців по знищенню ворожих блокпостів під час звільнення Миколаївки, Семенівки, Слов'янська.
01976-07-1010 липня1976, УльяновкаКіровоградська область. Полковник (посмертно), командир стрілецького батальйону Центрального оперативного з'єднання Національної гвардії України (Кропивницький). Після закінчення школи вступив у Хмельницьку академію прикордонних військ на факультет МВС. По закінченню був направлений на роботу в Кропивницький. У грудні-квітні був на Майдан, після Майдану в Донецьку, а з червня брав участь у діях під Лисичанськом.
01984-04-2424 квітня1984, ІспасЧернівецька область. Керівник Городенківського районного осередку «Правого Сектора», волонтер. Мешкав у селі ГлушківІвано-Франківська область. Закінчив Чернівецький будівельний технікум. Працював помічником архітектора у Чернівцях та Києві. З осені 2013 брав участь у Революції Гідності як волонтер. Пізніше вступив до лав «Правого сектора». Організував військово-патріотичний табір для молоді в урочищі «Дубина», поблизу Глушкова. Залишились дружина та маленький син.
Вранці волонтери в супроводі бійців Добровольчого Українського Корпусу (ДУК) трьома машинами з благодійним вантажем виїхали в напрямку м. Амвросіївка, заїжджаючи на всі блокпости, де стоять прикарпатці, а коли повертались, потрапили біля опівночі в засідку бойовиків під містом ВолновахаДонецька область. Юрій загинув від кулі, коли сів за кермо замість пораненого водія. Машина була повністю знищена.[349]28 липня у районному Палаці культури з активістом попрощалися мешканці с.Городенка; похований в рідному селі Іспас.[350]
КАМАЗ, на якому їхали спецпризначенці потрапив під перехресний вогонь із засідки. Тарас вискочив з кабіни, і снайпер влучив йому у бік поміж пластин бронежилета. Від важкого поранення помер у вертольоті під час транспортування до шпиталю.[351] [352]
01991-02-1919 лютого1991, Запоріжжя. Старший солдат, номер обслуги 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Класичний приватний університет, проходив строкову службу в Президентському полку. Працював у Державній податковій інспекції в Комунарському районі Запоріжжя. В зоні АТО перебував з квітня.
Загинув біля села Лозове (Артемівський район). Терористи із засідки обстріляли колону військових. Михайло знаходився у першій машині в колоні, отримав важке поранення, його довезли до лікарні, але там він помер.[353]
20 липня терористи здійснили обстріл блокпосту під Лисичанськом (Луганська область). Ігор отримав 4 кульові поранення в груди. Помер під час операції в харківському шпиталі 23 липня о 6-й годині ранку.[354]
Загинув вранці під час обстрілу позицій військових з РСЗВ «Град» у прикордонній зоні поблизу Амвросіївки (Донецька область), пункт пропуску Маринівка. Похований 26 липня у Вознесенську.[357] За даними радіоперехоплення бойовики надали російським військовим координати квадрату для обстрілу з артилерії поблизу смт Григорівка Донецької області. В результаті обстрілу з території РФ загинули троє військових.[358]
Загинув о 20:45 під час обстрілу позицій військових з РСЗВ «Град» та артилерії у прикордонній зоні поблизу с. Дякове (Антрацитівський район Луганська область). Похований в рідному селищі.[359]
Загинув у бою з терористами біля селища НоволуганськеАртемівський район (Донецька область) неподалік Дебальцеве. Диверсійна група терористів під'їхала на машині до місця, де військові набирали воду, та відкрила кулеметний вогонь. Відбиваючи атаку терористів, в бою загинули троє бійців.[361]
Загинув у бою з терористами біля селища НоволуганськеАртемівський район (Донецька область) неподалік Дебальцеве. Диверсійна група терористів під'їхала на машині до місця, де військові набирали воду, та відкрила кулеметний вогонь. Відбиваючи атаку терористів, в бою загинули троє бійців.[362]
Загинув у бою з терористами біля селища НоволуганськеАртемівський район (Донецька область) неподалік Дебальцеве. Диверсійна група терористів під'їхала на машині до місця, де військові набирали воду, та відкрила кулеметний вогонь. Відбиваючи атаку терористів, в бою загинули троє бійців.[363]
01988-01-3131 січня1988, Залісці, Збаразький район, Тернопільська область. Сержант, інструктор відділення зв'язку 140-го окремого центру СО ГШ в/ч А0661 (Хмельницький). Закінчив Галицький інститут ім. В. Чорновола у Тернополі, служив за контрактом з 2008 року. Відколи Росія захопила Крим, 80 днів був у Херсоні, потім його направили на Схід. Залишились батьки, старший брат та наречена.
Під нальоту на блокпост бойовиків в районі міста Первомайськ (Луганська область) спецпризначенці виявили диверсійну групу терористів. Загинув у бою від кулі снайпера.[364] [352]
01989-06-033 червня1989, Ольгопіль (Чечельницький район)Вінницька область. Сержант, старший розвідник-снайпер 140-го окремого центру СО ГШ в/ч А0661 (Хмельницький). Перші роки життя провів у селі Кам'янки Теплицького району, тоді сім'я виїхала на інше місце проживання. Був єдиною дитиною у своїх батьків. Служив контрактником в українській армії.
Під нальоту на блокпост бойовиків в районі міста Первомайськ (Луганська область) спецпризначенці виявили диверсійну групу терористів. У бою отримав важки поранення, помер у шпиталі. Поховали Володимира у селі Кожухівка (звідти родом батьки Володі).[365] Черкасов Володимир Юрійович [352]
01983-10-1111 жовтня1983, ІзяславХмельницька область. Сержант, розвідник-снайпер 140-го окремого центру СО ГШ в/ч А0661 (Хмельницький). Сім років служив в Хмельницькому, потім майже чотири роки пропрацював у Замковій виправній колонії № 58 в Ізяславі. Займався футболом, грав за ізяславський футбольний клуб «Горинь». Звільнився, щоб піти добровольцем захищати Батьківщину. Залишилася мати, брат та наречена.
Біля села Піски (Ясинуватський район) Донецької області всю ніч тривав мінометний обстріл. На ранок, коли мала відбутись передислокація, хлопці потрапили під обстріл, двоє загинули.[370]. Загинув від вибуху гранати — не бажаючи опинитись в полоні, підірвався разом з чотирма терористами, які його оточили. 28 липня львів'яни провели бійця в останню путь. Прощання та заупокійна Літургія відбулися у Храмі Святих ап. Петра і Павла мікрорайону Рясне; поховання — на місцевому кладовищі неподалік від храму[371][33].
Біля села Піски (Ясинуватський район) Донецької області всю ніч тривав мінометний обстріл. На ранок, коли мала відбутись передислокація, хлопці потрапили під обстріл, двоє загинули. Похований в с. Новокиївка[370][372]
Загинув внаслідок обстрілів позицій прикордонного угрупування та пункту пропуску «Довжанський» (Луганська область) з території РФ: з 17:10 здійснювався обстріл з гранатометів, а з 19:22 до 20:05 — з мінометів. Вогонь коригувався за допомогою БПЛА з Росії. За повідомленням ДПСУ, внаслідок неодноразових артилерійських та танкових обстрілів бойовиками позицій прикордонного угрупування на межі Донецької та Луганської областей був поранений прикордонник, який за деякий час помер. Похований в с. Польове (Білгород-Дністровський район), Одеська область.[377][378].
Був важко поранений осколком у голову під час нападу терористів на міжнародний прикордонний пункт пропуску «Маринівка» (Донецька область). Сергія евакуювали до російського міста Куйбишеве Ростовської області, де він від поранень помер у Центральній районній лікарні.[117][379]
01965-05-022 травня1965, Львів. Водій автовзводу 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». 1984 року закінчив Львівський електротехнікум зв'язку. Водій з 17-річним стажем. З 1984 по 1994 рік працював інструктором з водіння в автошколі. Ймовірно, мешкав у Києві. На фронт пішов добровольцем. Залишилися дружина й дитина.
Зник безвісти 25 липня під час супроводу бензовозу з міста Щастя до смт Георгіївка (Лутугинський районЛуганська область). На сторінці «Батальйон Айдар» у Facebook 21 липня 2015 року зазначено, що восени стало відомо, що Тарас загинув у машині, яка була розстріляна терористами на блокпосту в районі Олександрівки (можливо, Олександрівськ). Інших відомостей про загибель чи поховання немає.[382]
За словами комбата, 25 липня підірвався на міні, з ним було ще 7 солдатів. Через кілька днів родичам повідомили, що тіло загиблого знаходиться у дніпропетровському морзі, до того часу офіційних підтверджень загибелі Володимира не було, тому друзі та рідні Володимира до останнього вірили, що він живий.[383]
Бійці батальйону перевозили з Артемівська продукти для взводу та потрапили у засідку під Лисичанськом, їх машина була обстріляна з кулемета. Загинув один боєць.[385]
Танк було підбито на кордоні з Росією.[156] З 18:30 до 18:40 по блокпосту ЗСУ в районі прикордонного села Григорівка Донецької області зі сторони РФ було здійснено декілька пострілів з танка. внаслідок обстрілу загинув 1 військовослужбовець ЗСУ.[386]
01986-03-066 березня1986, Чернігів. Старший солдат, гранатометник[387]1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Член чернігівського відділення ВО «Тризуб» імені С. Бандери. У 2008 році закінчив Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, отримав кваліфікацію вчителя історії, практичного психолога в закладах освіти. У 2008–2009 роках проходив строкову службу в 95-й Житомирській аеромобільній бригаді. Залишились батьки, сестра, дружина та 5-річна донька.
Загинув вночі у бою біля села Красне (Краснодонський район) неподалік від аеропорту Луганська, прикриваючи своїх товаришів і відбиваючи їх з полону бойовиків.[388][389] Був смертельно поранений під час надання невідкладної медичної допомоги важкопораненому товаришу. Тіло загиблого бойовики вивезли до Краснодону, лише через кілька днів його вдалося переправити до Чернігова через територію РФ. Чернігівська обласна рада ухвалила рішення про клопотання про присвоєння Миколі звання «Герой України» (посмертно).[390]
Загинув вночі у бою біля села Красне (Краснодонський район) неподалік від аеропорту Луганська. На трьох БТР-ах бійці прорвали два блок-пости і потрапили в засідку.[388][391] Тіло загиблого бойовики вивезли до Краснодону, лише через кілька днів його вдалося переправити до Чернігова через територію РФ. Чернігівська обласна рада ухвалила рішення про клопотання про присвоєння Юрію звання «Герой України» (посмертно).[390]
Загинув у бою під Луганськом. Василя поховали у Меморіальному сквері в Івано-Франківську з усіма почестями. Згодом у ЗМІ з'явилася інформація, що Василь був вбитий випадково під час конфлікту у небойовий ситуації. Винуватець був заарештований.[380][394][395] Детальніше.
Загинув у бою за стратегічно важливу висоту Савур-Могила на стику кордонів Луганської, Донецької областей та державного кордону України з Росією.[407][408]
Загинув у бою за стратегічно важливу висоту Савур-Могила на стику кордонів Луганської, Донецької областей та державного кордону України з Росією. Довгий час Сергій перебував у списках зниклих безвісти.[409][410]
01990-07-2323 липня1990, Нова УшицяХмельницька область. Старший лейтенант, заступник начальника мобільної прикордонної застави Могилів-Подільського прикордонного загону Державної прикордонної служби. Закінчив Національну академію Державної прикордонної служби за спеціальністю офіцер управління основними підрозділами охорони державного кордону. 2011 року нагороджений медаллю «20 років ДПСУ». Неодружений.
За інформацією Держприкордонслужби з 10.00 до 13.05 та з 13.30 до 14.45 було здійснено мінометно-гаубичний обстріл пункту пропуску «Довжанський» (Луганська область). Вогонь вівся з населеного пункту Черніков (РФ), випущено понад 250 снарядів. У результаті обстрілу вбито 4 та поранено 2 прикордонників. Журналісту РІА вдалося зв'язатися телефоном з одним з прикордонників з «Довжанського», він повідомив, що обстрілювали з російської території. «Спочатку били з „Градів“. А потім полетіли снаряди, які летять зовсім тихо. Вперше таке бачили. Змішали все із землею. Скрізь воронки у зріст людини. Від пункту пропуску нічого не залишилося. Не знаю, що ще вони застосовували, але ми звернули увагу, як від попадання на берці якоїсь речовини, взуття від того розлазиться одразу. Так само злазить фарба з автомобілів». За словами співрозмовника, поранених і тіла вбитих забрали на територію Росії.[411]
За інформацією Держприкордонслужби з 10.00 до 13.05 та з 13.30 до 14.45 було здійснено мінометно-гаубичний обстріл пункту пропуску «Довжанський» (Луганська область). Вогонь вівся з населеного пункту Черніков (РФ), випущено понад 250 снарядів. У результаті обстрілу вбито 4 та поранено 2 прикордонників.[411]
За інформацією Держприкордонслужби з 10.00 до 13.05 та з 13.30 до 14.45 було здійснено мінометно-гаубичний обстріл пункту пропуску «Довжанський» (Луганська область). Вогонь вівся з населеного пункту Черніков (РФ), випущено понад 250 снарядів. У результаті обстрілу вбито 4 та поранено 2 прикордонників.[411]
За інформацією Держприкордонслужби з 10.00 до 13.05 та з 13.30 до 14.45 було здійснено мінометно-гаубичний обстріл пункту пропуску «Довжанський» (Луганська область). Вогонь вівся з населеного пункту Черніков (РФ), випущено понад 250 снарядів. У результаті обстрілу вбито 4 та поранено 2 прикордонників.[411]
01983-09-011 вересня1983, ВільнянськЗапорізька область. Старший солдат, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське) Сухопутних військ ЗС України, призваний за мобілізацією 3 квітня. Закінчив Вільнянський професійний ліцеї, проходив строкову службу зв'язківцем у 2003 році.
Загинув на блокпосту біля села Новоіванівка (Попаснянський район) на Луганщині від вогнепального поранення голови.[416] За результатами службового розслідування офіційна версія — самогубство.[417]
Вранці був вбитий пострілом у голову військовослужбовцями ЗСУ під час сварки в його рідному селі Красноармійське (Новоазовський район) Донецької області, коли заступився за мирних мешканців.[420]
01993-03-1212 березня1993, Запоріжжя. Молодший сержант, розвідник 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Навчався у Запорізькому національному технічному університеті за спеціальністю «Фізичне виховання і реабілітація». Професійно займався тайським боксом, багаторазовий чемпіон України, має звання майстра спорту. В 17 років завоював титул чемпіона Європи з тайського боксу серед юнаків.[421] у 2012 році був призваний на строкову службу, потім залишився служити за контрактом. Залишилася дружина, а 30 липня народився син, назвали Трофімом.
Євген виводив з оточення колону військових, знаходився на першому БТРі. Бойовики з лісосмуги обстріляли колону, в бою Євген загинув від осколкового поранення в шию.[422]
Двоє бійців загинули в бою біля прикордонного села Дякове (Луганська область). Бойовики почали обстріл позицій військових з лісосмуги, у відповідь вогневі позиції бойовиків були розбиті артилерійським і мінометним вогнем.[423]
Загинув поблизу Саурівка Шахтарського району Донецької області, під час обстрілу терористами колони військових, яка пересувалась в район висоти Савур-могила.[426]
01978-09-2323 вересня1978, Новоград-ВолинськийЖитомирська область. Солдат, кулеметник 1-го механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади, в/ч А0409 (Новоград-Волинський). По закінченні школи вступив до Новоград-Волинського промислово-економічного технікуму. Після третього курсу рік служив у Львові у внутрішніх військах. Після повернення буквально через два дні пішов на роботу — ремонтувати машини, а згодом перейшов на ТОВ «Церсаніт-Інвест». Призваний за мобілізацією 10 березня. Залишились батьки та наречена.
Загинув у бою за стратегічно важливу висоту Савур-Могила на стику кордонів Луганської, Донецької областей та державного кордону України з Росією. Поховали Івана в с. Сусли Новоград-Волинського району.[427]
Під селом Степанівка (Шахтарський район) (Донецька область) в районі висоти Савур-Могила БМП підірвалась на міні і згоріла. Колону військових сильно обстріляли, і вона відступила. Про долю Дмитра з 28 липня було не відомо. Після експертизи ДНК Дмитра поховали 20 вересня у рідному селі.[431]
Загинув поблизу села Степанівка (Шахтарський район)Донецька область в районі висоти Савур-Могила, під час обстрілу злетів з БТРа. Про долю Дмитра з 28 липня було не відомо. Упізнаний за експертизою ДНК. 26 лютого 2015 року з військовим попрощались у Новоград-Волинському. Похований у селі Сусли.[432]
Зник під час боїв в районі висоти Савур-Могила (Шахтарський районДонецька область). З 28 липня не виходив на зв'язок, відомо, що під час обстрілів був поранений в ногу. У вересні 2015 року упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Перепохований у с. Соломна.[433]
01977-09-1010 вересня1977, КоломияІвано-Франківська область. Підполковник, заступник командира 1-го загону по роботі з особовим складом 3-го ОПСпП. Випускник ОІСВ (1999), з 1999 служив у полку, — спочатку в Криму, з 2003 в Кіровограді. Займався військово-прикладними видами спорту. Розлучений, залишився син (мешкає в Криму).
Розвідгрупа з 19 військовослужбовців виконувала бойове завдання із рятування пілота збитого літака Су-25. Бійці заночували на території закинутої ферми поблизу с. Латишеве Шахтарського району. Власник ферми (61 рік, затриманий у червні 2016) доніс про це терористам зі Сніжного, які приїхали на бронетехніці і оточили ферму. В нерівному бою під час прориву загинули 10 спецпризначенців. Похований у Коломиї[439]. Див. Евакуація пілотів з-під Сніжного (липень 2014).
01988-05-066 травня1988, Чита, РРФСР. Капітан, командир групи СпП 1-го загону СпП 3-го ОПСпП. З родини військовослужбовця. Шкільні роки пройшли у Дніпрі. Випускник АСВ ім. Сагайдачного (Львів, 2011, дипломом з відзнакою). В полку з 2011, на фронті від початку АТО. Залишилась дружина.
01984-12-2727 грудня1984, Кропивницький. Старший солдат, водій господарчого відділення роти забезпечення 3-го загону 3-го ОПСпП. Юрист, випускник Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС (2010). З 2004 працював у Кіровоградській виправній колонії №6. Мобілізований 19.03.2014. Залишились батьки, сестра.
Загинув у бою поблизу с. Латишеве Шахтарського району, де розвідгрупа потрапила в засідку за наведенням місцевого зрадника. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований за ДНК. Похований 05.02.2015 у Кропивницькому[439]. Див. Евакуація пілотів з-під Сніжного (липень 2014).
01992-03-2424 березня1992, Хмельницький. З дитинства мешкав на Кіровоградщині. Старший солдат, радист 2-го відділення радіогрупи 1-го загону 3-го ОПСпП. Строкова служба — 47-й ПСпП ВВ МВС (Феодосія-13). На військовій службі за контрактом з 16.05.2013. Залишились батьки.
Загинув у бою поблизу с. Латишеве Шахтарського району, де розвідгрупа потрапила в засідку за наведенням місцевого зрадника. Вважався зниклим безвісти. Упізнаний за експертизами ДНК, похований 05.09.2017 у Кропивницькому[439]. Див. Евакуація пілотів з-під Сніжного (липень 2014).
Після захоплення Луганська офіцер фактично перейшов на нелегальне становище. Під час збирання оперативної інформації був викрадений бойовиками. Був вбитий 29 липня після жорстоких катувань.[440]
29 липня дістав тяжкі поранення поблизу с. Латишеве Шахтарського району, де розвідгрупа потрапила в засідку за наведенням місцевого зрадника. Помер наступного дня в лікарні окупованого м. Сніжне. Вважався зниклим безвісти, в серпні 2015 знайдено могилу в Сніжному. Перепохований 04.11.2015 у Кропивницькому[439]. Див. Евакуація пілотів з-під Сніжного (липень 2014).
Загинув під Луганськом внаслідок мінометного обстрілу (за іншими джерелами — під Сніжним у Донецькій області). Похований у с.Дівички, де мешкають його батьки (військове містечко на Київщині).[447][448]
Підрозділ Юрія вирушив на допомогу іншим підрозділам та потрапив у засідку в районі сіл Степанівка — Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. З того часу Юрій вважався зниклим безвісти. Упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих, тіла яких вивезли волонтери пошукової місії. 21 серпня2015 року воїна поховали на військовому кладовищі Житомира.[450]
Був в одній машині з Юрієм Амельчаковим. Підрозділ вирушив на допомогу іншим підрозділам та збився зі шляху і потрапив у розташування противника в районі сіл Степанівка — Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. За словами вцілілих військовослужбовців, загинув під час обстрілу. Тіло не знайдене, перебуває у списку розшуку.[452]
Був в одній машині з Юрієм Амельчаковим. Підрозділ вирушив на допомогу іншим підрозділам та збився зі шляху і потрапив у розташування противника в районі сіл Степанівка — Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. За словами вцілілих військовослужбовців, загинув під час обстрілу. Тіло не знайдене, перебуває у списку розшуку[453]
З 03.20 до 03.50 31 липня 2014 диверсійно-розвідувальної групою в районі н.п. Василівка (Амвросіївський район) у Донецькій області було здійснено обстріл прикордонників з мінометів та гранатометів. 5 прикордонників загинули та 11 поранені. Поховали Сергія на батьківщині його батьків, у селі Завидів Острозького району.[454][455][456]
З 03.20 до 03.50 31 липня 2014 диверсійно-розвідувальної групою в районі н.п. Василівка (Амвросіївський район) у Донецькій області було здійснено обстріл прикордонників з мінометів та гранатометів. 5 прикордонників загинули та 11 поранені.[454][457]
З 03.20 до 03.50 31 липня 2014 диверсійно-розвідувальної групою в районі н.п. Василівка (Амвросіївський район) у Донецькій області було здійснено обстріл прикордонників з мінометів та гранатометів. 5 прикордонників загинули та 11 поранені. Поховали Олега на Алеї Слави Рівненського кладовища у Кропивницькому.[454][458][459]
З 03.20 до 03.50 31 липня 2014 диверсійно-розвідувальної групою в районі н.п. Василівка (Амвросіївський район) у Донецькій області було здійснено обстріл прикордонників з мінометів та гранатометів. 5 прикордонників загинули та 11 поранені. Поховали Ростислава на Алеї слави Рівнянського цвинтаря у Кропивницькому.[454][458][460]
З 03.20 до 03.50 31 липня 2014 диверсійно-розвідувальної групою в районі н.п. Василівка (Амвросіївський район) у Донецькій області було здійснено обстріл прикордонників з мінометів та гранатометів. 5 прикордонників загинули та 11 поранені.[454]
Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області. За неофіційними даними загинули 21 військових, частина загиблих та поранених потрапили до бойовиків. За попередніми даними командування ПДВ ЗС України, оприлюдненими наступного дня, в бою під м.Шахтарськ 10 десантників загинули, 13 поранені, доля 11 військовослужбовців невідома.[461][462]
Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461][463]
Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461]
Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461][465]
Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461]
Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461]
Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461]
Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461][468]
Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461]
Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461]
Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461]
01990-05-011 травня1990, Глинськ (Роменський район)Сумська область. Проживав у Новомосковську. Сержант, водій-кранівник взводу десантного забезпечення 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Під час подій на Майдані підрозділ Дмитра намагалися перекинути на його придушення. Дмитро і група десантників відмовилися їхати на Майдан, за це їх звільнили з ЗСУ. Але після перемоги Майдану він відновився, і був направлений для участі в АТО, з перших днів брав участь у бойових операціях. За цей час його бронежилет витримав чотири ворожі кулі, а сам він зазнав поранення плеча, проте не залишив підрозділ. У Дмитра залишилась дружина та прийомний син.
Загинув під час потужного обстрілу бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків поблизу м.Шахтарськ Донецької області. Дмитро загинув, прикриваючи маневр свого підрозділу. Осколок потрапив між пластинами бронежилета і завдав смертельного поранення. Дмитро ще відстрілювася навіть тоді, коли його виносили з поля бою.[461][469]
Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області. Станіслав отримав смертельне поранення в шию.[461][470]
Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461]
01964-09-1515 вересня1964, Нова Гребля (Роменський район)Сумська область. Проживав у с. ТрудолюбПолтавська область. Старший лейтенант, командир взводу 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). У 1986 році закінчив механіко-математичний факультет Харківського університету. Один з найвідоміших в Україні ковалів і зброярів, засновник українського ковальського фестивалю ножарів. Відео з Петром Федорякою, фестиваль (2013 рік).[471] Клинки і знамениті сокири Петра зберігаються в колекціях любителів холодної зброї України та багатьох країн світу. Залишились дві доньки, 1986 і 1987 р.н.
Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області. Снаряд влучив у БТР. Російські бойовики знімали тіла загиблих десантників на відео і фото і потім хизувались у соцмережах, а полоненого пораненого бійця заставили копати могилу.[461][472] Тіло Петра змогли вивезти з Шахтарська тільки у жовтні. Похований 15 жовтня у с. Трудолюб на Полтавщині.[473]
Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області. Снаряд влучив у БТР. Російські бойовики знімали тіла загиблих десантників на відео і фото і потім хизувались у соцмережах.[461][474] Тіло Олексія змогли вивезти з Шахтарська тільки у жовтні. Похований 18 жовтня на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська.[475]
Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області. Снаряд влучив у БТР. Російські бойовики знімали тіла загиблих десантників на відео і фото і потім хизувались у соцмережах. Упізнаний за експертизою ДНК, поховання на Краснопільському цвинтаріпід Дніпропетровськом.[461][476]
Загинули внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу м.Шахтарськ Донецької області.[461] Тіло вивезли з Шахтарська тільки через два місяці, до того часу вважався зниклим безвісти. Опізнаний за результатами експертизи ДНК. Поховали Андрія 17 жовтня в селі Піщанка.[477]
01983-11-1717 листопада1983, МецаморВірменія. З дитинства проживав у Дніпропетровську. Молодший сержант, командир бойової машини — командир відділення 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Активний член вірменської громади. Євген мав власний бізнес. Був призваний за мобілізацією 11 березня. Окрім військової служби займався допомогою армії, купував інструменти та запчастини для ремонту військової техніки.
Загинув внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу Шахтарська Донецької області. Довгий час перебував у списку зниклих безвісти. У квітні 2015 року тіло загиблого воїна упізнано за експертизою ДНК, 11 квітня у Кривому Розі оголошено день жалоби.[461][479]
Загинув внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу Шахтарська Донецької області. Довгий час перебував у списку зниклих безвісти. Був тимчасово похований сепаратистами біля недобудованої церкви у парку в м. Шахтарськ разом з іншими бойовими побратимами: Федорякою П.В., Сєдовим О.О., Трегубчаком С.О., Джубаткановим А.В., Халіним В.О. та Сердюковим Є.С. 9 жовтня 2014 р. ексгумований пошуковцями Місії "Ексгумація-200" ("Чорний тюльпан") та привезений до Дніпропетровська[480]. Похований на Краснопільському цвинтарі міста Дніпропетровськ як невідомий № 786. Впізнаний за експертизою ДНК 29 липня 2015 року.[461][481]
Загинув внаслідок потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу Шахтарська Донецької області. Довгий час перебував у списку зниклих безвісти. Похований на Краснопільському цвинтарі міста Дніпропетровськ як невідомий № 789. Опізнаний за тестами ДНК.[461][482]
Зник безвісти після потужних обстрілів бойовиками з РСЗВ «Град» позицій силовиків, а також атаки бойовиків із засідки на колону БТР десантників поблизу Шахтарська Донецької області. За словами очевидців, снаряд з танку супротивника влучив у бойову машину десанту, на якій їхав Михайло. Відшукати та зібрати тіло не вдалося.[461][483]
01963-06-2121 червня1963, ДонськеДонецька область. Підполковник, начальник Докучаєвського міськвідділу міліції. Залишилися дружина, дорослий син і 15-річна донька.
Застрілений на автодорозі в районі дачного кооперативу «Мрія» (Волноваський районДонецька область) з контрольним пострілом у голову. Офіцерів розстріляли в автомобілі з автоматичної зброї, коли вони після служби поверталися з Докучаєвська додому в Донське. Обидва були в цивільному одязі, без зброї.[488][489]
01981-03-1515 березня1981, ДонськеДонецька область. Старший лейтенант, дільничий інспектор Докучаєвського міськвідділу міліції. Залишилися дружина, 11-річна дочка і однорічний син.
Застрілений на автодорозі в районі дачного кооперативу «Мрія» (Волноваський районДонецька область). Офіцерів розстріляли в автомобілі з автоматичної зброї, коли вони після служби поверталися з Докучаєвська додому в Донське. Обидва були в цивільному одязі, без зброї.[488][490]
Служив у м. Щастя. Дата й обставини смерті невідомі, перебував у списку зниклих безвісти, ідентифікований за ДНК. Похований 30 травня 2017 року на військовому кладовищі поблизу Старобільська поряд з іншими айдарівцями[492].
Невстановлена дата смерті
Шворак Павло, загинув під час прориву до луганського аеропорту, військові були атаковані бойовиками із засідки (орієнтовно 14 липня). Зі слів співслужбовця.[493]
Марушко Владислав, Луцьк. Виріс без батька, займався кікбоксингом. Загинув від осколкових поранень від міни в грудну клітку. Залишилася мати і старший брат, який пішов на фронт після похорон Владислава.[494]
, боєць батальйону територіальної оборони «Донбас» Донецької області. 16 липня 2014 року журналіст Мустафа Найем написав, що був свідком помилкового обстрілу машини батальйону військовими ЗСУ в Донецькій області, в результаті чого загинув боєць батальйону «Донбас». Дату події і прізвище загиблого не уточнено.[495]
.png)
.png)
