У 1912—1965 роках поселення було хутором і називалося Чермень.[2][4] За легендою свою назву село Великий Черемель (або Чермень) отримало від жителів села В. Озера, які мали так звані «червенські огороди», а «червенські» від слова черлений тобто червоний. Ці городи були за межами села, і літом там розбивали табори для випасання худоби і обробітку землі. А потім господарі почали поступово переселялись у Чермень і на своїх землях будувались.[джерело?]
Географія
Село розташоване на відстані 43 км від центру громади м. Дубровиця та 160 км від обласного центру м. Рівне, за 7,5 кілометрів від села Великі Озера. Село розташоване серед лісу, де ростуть мішані ліси, знаходяться болота.[джерело?]
Площа села — 0,58 км².[2] Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «кризова».[5]
Клімат
Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[6] Опадів 626 мм на рік.[6] Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 30 мм.[6] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 91 мм.[6] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 61 мм.[6] Пересічна температура січня — -5,7 °C, липня — 18,6 °C.[6] Річна амплітуда температур становить 24,3 °C.[6]
У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби в лавах УПА та ОУН.[4] Загалом встановлено 23 жителів села, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 5 загинуло, 18 було репресовано.[10] Статус села з 1965 року.[2]
Село розвивалося і розбудовувалося до 1990 року. Але внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції жителів села Великоозерянської сільської ради пересели у Млинівський район. З села Черемель виїхало більше половини населення.[джерело?]
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[11] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 2][13] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 3,89 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 35,45 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 8,77 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 1026 мбер, з якої: зовнішнього — 51 мбер, загальна від радіонуклідів — 975 мбер (з них Cs — 972 мбер, Sr — 2 мбер).[14]
Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 136 осіб.[1] Густота населення — 265,52 особи/км².[2]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 540 осіб, з яких 263 чоловіки та 277 жінок.[15] На кінець 1993 року в селі мешкало 197 жителів, з них 68 — дітей.[14]
Село входить до виборчого округу № 155.[23] У селі розташована виборча дільниця № 560259.[23] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 92 особи.[1]
У селі діє Великий Черемель загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.[25] У 2011 році в ній навчалося 26 учнів (із 40 розрахованих) та викладало 8 учителів.[25]
↑«Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[12]
Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.
Інші
Історію та легенду про створення с. Черемель записано з вуст жителя села В. Черемель Остаповича І.[неавторитетне джерело]
