Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[4] Опадів 608 мм на рік.[4] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм.[4] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 87 мм.[4] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 59 мм.[4] Пересічна температура січня — -5,7 °C, липня — 18,5 °C.[4] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[4]
Кривиця[ком. 1] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)Кривиця[ком. 2] на німецькій карті 1917 року (нім.)
Вперше згадується в роздільному записі княгині Марії Юріївної Гольшанської від 6 жовтня 1580 року, за яким село разом з Дубровицею та низкою інших володінь княгині переходили у власність її дочки, Варвари Козинської, що була одружена з Андрієм Фірлеєм, каштеляном малогоським.[2][5]
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[16] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][18] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 1,14 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 3,91 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 1,23 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 141 мбер, з якої: зовнішнього — 15 мбер, загальна від радіонуклідів — 126 мбер (з них Cs — 115 мбер).[19]
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади.[20]
Станом на 1859 рік, у власницькому селі Кривиця налічувалося 21 двір та 139 жителів (65 чоловіків і 74 жінок), усі православні[6].
За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі та однойменному сусідньому лісництві разом налічувалося 56 будинків та 304 мешканців, з них: 139 чоловіків та 165 жінок; 261 православний, 28 юдеїв та 15 римо-католиків; 253 українці, 28 євреїв, 22 поляки та 1 особа іншої національності.[3] Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 311 осіб, з яких 154 чоловіки та 157 жінок.[21] На кінець 1993 року в селі мешкало 259 жителів, з них 59 — дітей.[19]
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[28]
Дорослі
Діти
Пенсіонери
Інваліди Німецько-радянської війни
Учасники бойових дій
Інваліди всіх груп і категорій
Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому
Неповні сім'ї
Діти з неповних сімей
Багатодітні сім'ї
Діти з багатодітних сімей
Діти-інваліди
Діти-сироти
Одинокі багатодітні матері
190
55
92
-
-
15
7
-
-
4
12
-
-
-
Політика
Органи влади
До 2020 місцеві органи влади були представлені Трипутнянською сільською радою.[2]
Вибори
Село входить до виборчого округу № 155.[29] У селі розташована виборча дільниця № 560292.[29] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 177 осіб.[1]
Культура
У селі працює Кривицький сільський клуб на 80 місць.[30]
Релігія
Список конфесійних громад станом на 2023 рік: 13 грудня 2022 року Свято-Троїцька православна громада села була перереєстрована у складі Православної Церкви України[31].
У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Успіння Богородиці села ЗалішаниРовенського повіту,[32] а у 1840-х та другій половині XIX століття — до православної парафії церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Залішани Домбровицької волості.[33]
Освіта
У селі діє Кривицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[34] У 2011 році в ній навчалося 84 учні (із 160 розрахованих) та викладало 20 учителів.[34]
↑«Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[17]
Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.
