Інколи згадується як Милячі.[2] Польською мовою згадується як Milacze,[4] російською — як Милячъ.[5]
Географія
Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «задовільна».[6]
Клімат
Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[7] Опадів 616 мм на рік.[7] Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 29 мм.[7] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 90 мм.[7] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 61 мм.[7] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C.[7] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[7]
У 1947 році село Миляч разом з хуторами Борів, Заозеро, Підкалиновий, Пристань та Селище підпорядковувалося Миляцькій сільській раді Висоцького районуРовенської областіУРСР.[16]
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[17] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][19] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 3,01 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 10,31 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 1,89 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 313 мбер, з якої: зовнішнього — 39 мбер, загальна від радіонуклідів — 274 мбер (з них Cs — 263 мбер).[20]
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Миляцької сільської громади[3][21]
Станом на 1859 рік, у власницькому селі Миляч налічувалося 17 дворів та 166 жителів (85 чоловіків і 81 жінка), з них 164 православних і 2 євреїв[22]. Станом на 1906 рік у селі було 36 дворів та мешкало 410 осіб.[5]
За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 89 будинків та 609 мешканців, з них: 296 чоловіків та 313 жінок; 553 православні, 53 юдеї, 2 римо-католики та 1 євангельський християнин; 554 українці, 44 євреї, 6 білорусів, 4 поляки та 1 німець.[4]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1152 особи, з яких 569 чоловіків та 583 жінки.[23] На кінець 1993 року в селі мешкало 1177 жителів, з них 338 — дітей.[20]
Село входить до виборчого округу № 155.[32] У селі розташована виборча дільниця № 560274.[32] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 782 особи.[1]
Культура
У селі працює Миляцький сільський будинок культури на 380 місць.[33] Діє Миляцька публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 21 496 книг та яка має 6 місць для читання, 2 особи персоналу, кількість читачів — 970 осіб.[34]
Релігія
У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Різдва Богородиці села УдрицькРовенського повіту,[35] яка з 1840-х років діяла вже як православна.[36]
Список конфесійних громад станом на 2011 рік:
Назва громади
Релігійна організація
Дата реєстрації
Орієнтовна кількість парафіян
Тип ритуальної будівлі
Джерела
Релігійна громада Свято-Пантелеймонівської парафії Сарненської єпархії УПЦ
У селі діє Миляцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[38] У 2011 році в ній навчалося 302 учні (із 420 розрахованих) та викладало 32 учителі.[38]
Дошкільна освіта представлена дитячим садком «Миляцький дошкільний навчальний заклад „Веселка“», у якому станом на 2011 рік навчалося 52 дитини і працювало 7 учителів та вихователів.[39]
Інфраструктура
У селі діє аптека.[40] У селі наявний сквер площею 350 м².[41] Наявне відділення поштового зв'язку.[42]
↑«Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[18]
Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.
