Польською мовою згадується як Zaleszany,[3] російською — як Залѣшаны.[4]
Географія
Площа села — 0,37 км².[2] Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «катастрофічна».[5]
Клімат
Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[6] Опадів 607 мм на рік.[6] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм.[6] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 87 мм.[6] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 59 мм.[6] Пересічна температура січня — -5,5 °C, липня — 18,5 °C.[6] Річна амплітуда температур становить 24,0 °C.[6]
Село Залішани[ком. 1] на російській спеціальній мапі Шуберта 1826—1840 років (рос. дореф.)Залішани[ком. 2] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)Залішани[ком. 3] на німецькій карті 1917 року (нім.)
З 1939 року — у складі Дубровицького районуРівненської областіУРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби у лавах УПА та ОУН,[14] на території села діяла боївка СБ «Стіжка» (УПА).[15][16] За даними українського націоналістичного підпілля у липні 1943 року більшовики спалили в Залішанах 90 хат.[17] О 5 годині 24 грудня 1943 року більшовицька банда в кількості 300 осіб напала на Залішани, де обстріляла табір «Лайдаки» (бійців загону УПА) та пограбувала село.[18] Загалом встановлено 30 жителів села, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 10 загинуло, 20 було репресовано.[19]
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[21] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 4][23] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 1,25 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 5,27 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,79 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 156 мбер, з якої: зовнішнього — 16 мбер, загальна від радіонуклідів — 140 мбер (з них Cs — 129 мбер).[24]
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади.[25]
Станом на 1859 рік, у Залішанах налічувалося 12 дворів та 90 жителів (40 чоловіків і 50 жінок), з них 88 православних і 2 євреїв[7]. Станом на 1906 рік у селі було 25 дворів та мешкало 165 осіб.[4]
За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 40 будинків та 211 мешканців, з них: 108 чоловіків та 103 жінки; 180 православних, 16 римо-католиків та 15 юдеїв; 180 українців, 16 поляків та 15 євреїв.[3] Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 148 осіб, з яких 73 чоловіки та 75 жінок.[26] На кінець 1993 року в селі мешкало 120 жителів, з них 17 — дітей.[24]
У селі працює Залішанський сільський клуб на 56 місць.[35]
Релігія
У першій половині XIX століття в селі діяла греко-католицька церква Успіння (Пресвятої) Богородиці, до парафії якої належали села Сохи, Рипчики, Нивецьк, Грицьки, Кривиця, Працюки, Яцулі, Заморочення та Озерськ.[36] З 1840-х років церква діяла як православна.[37]
Станом на 1859 рік православна парафія Успіння Богородиці налічувала 1027 вірян[8]. Тоді до неї були приписані: село Залішани з парафіяльною Успенською церквою (76 вірян), села Яцулі (198 вірян), Нивецьк (178 вірян), Озерськ (136 вірян), Кривиця (136 вірян), Грицьки (126 вірян), Рибчиці (72 віряни), Заморочення (39 вірян), Сохи (38 вірян), Працюки (28 вірян)[8].
↑«Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[22]
Літопис УПА / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім . М. С. Грушевського. — Київ-Торонто : Видавництво «Літопис УПА» та ін, 2007. — Т. 11: Мережа ОУН(б) і запілля УПА на території ВО «Заграва», «Турів», «Богун» (серпень 1942 — грудень 1943 рр.). — 849 с.
Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.
