На південно-східній околиці села бере початок річка Орлова.[джерело?]
Відстань до райцентру автошляхом місцевого значення становить близько 42 км. Поблизу села розташований пункт контролю Переброди на кордоні з Білоруссю. З білоруського боку знаходиться пункт пропуску «Ольмани» на дорозі місцевого значення в напрямку Столина.[джерело?]
Неподалік від села починаються Ольманські болота, основна частина яких розташована на території Білорусі.[джерело?]
Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «сприятлива».[5]
Фауна
З представників тваринного світу, занесених до Червоної книги України, на території села трапляються беркут (на вікових деревах у лісових хащах села) та шуліка рудий (у глибинних ділянках лісових масивів поблизу села).[6]
Клімат
Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[7] Опадів 620 мм на рік.[7] Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 29 мм.[7] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 90 мм.[7] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 61 мм.[7] Пересічна температура січня — -5,7 °C, липня — 18,6 °C.[7] Річна амплітуда температур становить 24,3 °C.[7]
З 1939 року — у складі Рівненської областіУРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби в лавах УПА та ОУН.[11] За участь в українському націоналістичному підпіллі було репресовано Ярмоліна Остапа (1915-?).[12] За даними українського націоналістичного підпілля у грудні 1942 року німці спалили Переброди.[13]
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[15] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][17] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 1,02 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 11,8 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 6,71 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 461 мбер, з якої: зовнішнього — 13 мбер, загальна від радіонуклідів — 448 мбер (з них Cs — 437 мбер).[18]
Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 1668 осіб.[1]
Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 159 будинків та 889 мешканців, з них: 426 чоловіків та 463 жінки; 836 православних, 43 юдеї та 10 римо-католиків; 836 осіб записані білорусами, 43 євреями та 10 поляками.[4]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1519 осіб, з яких 756 чоловіків та 763 жінки.[19] На кінець 1993 року в селі мешкало 1432 жителів, з них 490 — дітей.[18]
Село входить до виборчого округу № 155.[28] У селі розташована виборча дільниця № 560281.[28] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 1001 особа.[1]
Свято-Троїцька Церква в Перебродах до її руйнування
Культура
У селі працює Перебродівський сільський клуб на 80 місць.[29] Діє Перебродська публічно-шкільних бібліотек, книжковий фонд якої становлять 17 925 книг та яка має 6 місць для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 522 особи.[30]
У селі діє Перебродівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[32] У 2011 році в ній навчалося 345 учнів (із 375 розрахованих) та викладало 32 учителі.[32]
Інфраструктура
У селі діє сільська лікарська амбулаторія.[33] Наявне відділення поштового зв'язку.[34]
↑«Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[16]
Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
Літопис УПА / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім . М. С. Грушевського. — Київ-Торонто : Видавництво «Літопис УПА» та ін, 2007. — Т. 11: Мережа ОУН(б) і запілля УПА на території ВО «Заграва», «Турів», «Богун» (серпень 1942 — грудень 1943 рр.). — 849 с.
Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.
