Польською мовою згадується як Niweck,[3] російською — як Нивецкъ.[4]
Географія
Площа села — 0,73 км².[2] Селом протікає річка Безіменна. Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «катастрофічна».[5]
Клімат
Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[6] Опадів 608 мм на рік.[6] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм.[6] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 88 мм.[6] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм.[6] Пересічна температура січня — -5,5 °C, липня — 18,6 °C.[6] Річна амплітуда температур становить 24,1 °C.[6]
З 1939 року — у складі Дубровицького районуРівненської областіУРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби в лавах УПА та ОУН.[12] 10 квітня 1943 року поляки та німці напали на село Нивець, пограбували та закатували 7 осіб (один із жертв — Довжик Антон Корійович).[13] У липні 1943 року поблизу села сотня «Поштаря» (УПА) розбила банду німців та поляків (близько 20 осіб), що поверталася після грабунку села Сохи.[14] Внаслідок бою усіх грабіжників було ліквідовано, втрати серед повстанців відсутні, було здобуто легкові авто бандитів.[14] За даними українського націоналістичного підпілля у грудні 1943 року більшовицька банда пограбувала Нивецьк, жертв не було.[15] Загалом встановлено 45 жителів села, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 14 загинуло, 22 було репресовано.[16]
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[18] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][20] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 1,04 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 4,04 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,32 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 116 мбер, з якої: зовнішнього — 14 мбер, загальна від радіонуклідів — 102 мбер (з них Cs — 91 мбер).[21]
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади.[22]
Станом на 1859 рік, у власницькому селі Нивецьк налічувалося 21 двір та 247 жителів (126 чоловіків і 121 жінка), з них 242 православних і 5 євреїв[23]. Станом на 1906 рік у селі було 54 двори та мешкало 376 осіб.[4]
За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі та однойменному сусідньому лісництві разом налічувалося 56 будинків та 363 мешканці, з них: 180 чоловіків та 183 жінки; 246 православних та 17 юдеїв; 350 українців та 13 євреїв.[3] Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 514 осіб, з яких 259 чоловіків та 255 жінок.[24] На кінець 1993 року в селі мешкало 468 жителів, з них 123 — дітей.[21]
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[31]
Дорослі
Діти
Пенсіонери
Інваліди Німецько-радянської війни
Учасники бойових дій
Інваліди всіх груп і категорій
Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому
Неповні сім'ї
Діти з неповних сімей
Багатодітні сім'ї
Діти з багатодітних сімей
Діти-інваліди
Діти-сироти
Одинокі багатодітні матері
338
108
176
1
4
31
11
2
2
14
47
1
-
-
Політика
Органи влади
До 2020 місцеві органи влади були представлені Нивецькою сільською радою.[2]
Вибори
Село входить до виборчого округу № 155.[32] У селі розташована виборча дільниця № 560279.[32] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 325 осіб.[1]
Культура
У селі працює Нивецький сільський будинок культури на 470 місць.[33] Діє Нивецька публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 11 134 книги та яка має 6 місць для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 456 осіб.[34]
Історичні пам'ятки
З п'яти повстанців, які поховані у братській могилі, відоме ім'я лише одного воїна: Паращука Івана Денисовича.[35]
У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Успіння Богородиці села ЗалішаниРовенського повіту,[37] а у 1840-х та другій половині XIX століття — до православної парафії церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Залішани Домбровицької волості.[38]
Освіта
У селі діє Нивецька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.[39] У 2011 році в ній навчалося 53 учні (із 120 розрахованих) та викладало 15 учителів.[39]
↑«Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[19]
Літопис УПА / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім . М. С. Грушевського. — Київ-Торонто : Видавництво «Літопис УПА» та ін, 2007. — Т. 11: Мережа ОУН(б) і запілля УПА на території ВО «Заграва», «Турів», «Богун» (серпень 1942 — грудень 1943 рр.). — 849 с.
Олександр Денищук. Злочини польських шовіністів на Волині. Книга перша. Рівненська область. — Рівне : ППДМ, 2003. — 352 с. — ISBN 966-96174-4-8.
Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.
