Будівля театру в Маріуполі використовувалася як бомбосховище під час захисту міста. У ньому переховувалися від 500[6] до 1200 мирних жителів[7].
Після знищення будівлі росіянами стало відомо, що бомбосховище під театром частково вціліло, з нього було визволено близько 130 людей[8]. За даними Маріупольської міськради, внаслідок бомбардування загинуло близько 300 людей[9]. Видання «Associated Press» у власному розслідуванні дійшло висновку, що загинуло до 600 людей[4]. «Amnesty International» вважало, що жертв було менше[10].
13 квітня 2022 року в ОБСЄ заявили, що російські військові відповідальні за бомбування театру, назвавши його воєнним злочином. 30 червня «Amnesty International» дійшла такого ж висновку[11].
Супутниковий знімокMaxar Technologies, створений за 2 доби (14 березня) до трагедії. На асфальті з обох боків будівлі драмтеатру величезні написи білою фарбою кирилицею російською мовою — «Дети»
24 лютого збройні сили рф взяли в облогу Маріуполь, що призвело до великих втрат, оскільки місцеві жителі не змогли отримувати їжу, газ та електроенергію[12]. За даними мера Маріуполя, через російські обстріли було зруйновано 80-90% будівель міста[13].
Театр був одним із багатьох пам'яток української спадщини та культури, знищених під час російського вторгнення з Україну 2022 року[14].
На відео, оприлюдненому 10 березня 2022 року на YouTube-каналі «AZOV media» було видно, що у театрі переховувалася велика кількість людей, що втратили житло в Маріуполі, для них було організовано харчування. В театрі знайшли прихисток близько 1000 людей[15]. Супутникові знімки театру 14 березня 2022 року показуювали велике слово «Діти», написане російською, у двох місцях близ театру. Це було зроблено з метою позначити його як цивільне авіаукриття, в якому знаходяться діти, а не військові[16]. Представники Маріупольської міськради заявили, що театр був найбільшим бомбосховищем у місті, і на момент нападу в ньому були лише жінки та діти[14]. Human Rights Watch опитали біженців з Маріуполя, які заявили, що за дні, що передували 16 березня, в театрі перебувало від 500 до 800 осіб[6].
Атака
16 березня російські війська продовжували обстріли цивільних районів Маріуполя. Артилерія вразила багато місць, включаючи будівлю басейну та автоколонну. Російські бомбардувальники завдали авіаудару по театру, який перетворив будівлю на руїни[17]. Українська влада кваліфікувала це як воєнний злочин[16].
За різними оцінками у театрі було від 500[6] до 1200 цивільних[7]. Люди були розміщені на всіх поверхах театру, а також у бомбосховищі[18]. Кількість жертв не була відома станом на 16 березня 2022 року. Бомбосховище у підвалі театру пережило бомбардування. Багато людей опинилися в пастці під палаючими завалами театру, що впав, після атаки, а триваючі обстріли в цьому районі ускладнили зусилля з відновлення[14][16].
Депутат українського парламенту від Маріуполя Дмитро Гурін заявив, що рятувальні роботи утруднені через постійні обстріли району з боку російських військ[19].
Жертви
Станом на 17 березня 2022 року кількість постраждалих не була відома. Деякі люди вийшли живими 17 березня[20]. До 18 березня було врятовано близько 130 тих, хто вижив[8].
25 березня 2022 року офіційний представник Маріуполя підтвердив, що в результаті нападу загинули приблизно 300 людей[9].
Видання Associated Press з посиланням на проведений аналіз слів очевидців, розміри будівлі, тощо, стверджує, що під час авіаудару загинули близько 600 осіб, які ховалися у його приміщеннях та поруч. Зазначається, що удар виявився страшнішим, ніж передбачалося раніше. Внаслідок чого загинуло близько 600 людей усередині та зовні будівлі. Це майже вдвічі більше, ніж зазначено й досі, і багато людей, які вижили, називають ще більшу кількість загиблих[4].
Усі свідки сказали, що принаймні 100 осіб перебували на польовій кухні неподалік будівлі, і ніхто не вижив. Вони також сказали, що кімнати та коридори всередині будівлі були переповнені приблизно одна людина на кожні 3 м² вільного простору. За оцінками багатьох людей, що вижили, під час авіаудару всередині знаходилося близько 1000 людей. Ті, що вижили в основному вийшли через головний вихід або один бічний вхід; інша сторона та задня частина були зруйновані[4].
Жителька Маріуполя, яка вціліла після авіаудару по драматичному театрі, розповіла, що за два дні до обстрілу в театрі був перепис людей. За її словами, у театрі було близько 1200 осіб. Виживша повідомила, що до театру завозили вагітних, породіль з пологового будинку, матусь з новонародженими[21].
Після захоплення міста російськими загарбниками до 20 травня 2022 року ними було розібрано завали зруйнованого театру. Загиблих було поховано під безіменними номерами в братській могилі в селищі Мангуш[22].
Реакції
Російська влада заперечує свою відповідальність, натомість звинувачуючи полк «Азов» у плануванні та здійсненні вибуху театру, не надавши доказів[12][16].
Міністр культури Італії Даріо Франческіні запропонував допомогу українському уряду, щоб якнайшвидше відбудувати театр[23].
Подальші дії
Спогадами про перебування в укритті театру діляться подружжя Євгенія та Сергій Забогонські (портал «Свої. Сіти»[24], канал Юлії Латиніної[25]). Окупантська влада готувала фейкове «розслідування» про бомбардування, для якого збирали «свідків»[26].
16 вересня Донецький академічний драматичний театр поставив в Ужгороді документальну виставу «Маріупольська драма» про знищення будівлі театру (режисер Євген Тищук, автор тексту Олександр Гаврош за споминами акторів, що переховувалися в театрі під час російських обстрілів).[32][33]
В грудні 2022 року окупаційна влада знесла рештки театру[34]. 28 березня 2023 року стало відомо що наказ про бомбардування Драмтеатру, пологового будинку та дитячої лікарні в Маріуполі віддавав російський полковник Сергій Атрощенко[13].
